№ 450/684/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 450/684/16-ц

провадження № 61-349св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, державний реєстратор Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області,

треті особи: ОСОБА_2 , Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Пустомитівська державна нотаріальна контора, кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 травня 2018 року у складі судді Кукси Д. А.

та постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області та державного реєстратора Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Пустомитівська державна нотаріальна контора та кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовну заяву мотивовано тим, що він проживає у будинку АДРЕСА_1 від народження.

ОСОБА_1 зазначав, що 1/2 частина зазначеного житлового будинку належить йому на праві спільної часткової власності згідно із договором дарування від 19 серпня 1986 року, що посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори і зареєстровано у реєстрі

за № 2742. Зазначений договір, відповідно до вимог статті 227 ЦК Української РСР, був зареєстрований у Сокільницькій сільській раді Пустомитівського району Львівської області 20 серпня 1986 року. Інша 1/2 частина цього житлового будинку належала його батькові ОСОБА_3 , з яким він проживав разом до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилався на те, що звернувшись до Пустомитівської державної нотаріальної контори для оформленням прийнятої ним за батьком спадщини, йому стало відомо, що ОСОБА_2 (брат позивача) у 2010 році звертався

до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із чим була заведена спадкова справа № 203/2010.

Також, йому стало відомо, що ОСОБА_2 при зверненні до нотаріуса надавав свідоцтво на право власності від 26 лютого 1998 року, яке було видане на підставі рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 лютого 1998 року, за яким весь будинок належить їхньому батьку ОСОБА_3 .

Вважав, що цим рішенням органу місцевого самоврядування порушено його право власності на належну 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Разом із тим йому стало відомо, що на земельну ділянку під обслуговування житлового будинку і господарських будівель та підсобного господарства,

а також для ведення особистого селянського господарства 18 вересня

1996 року було видано державні акти на право приватної власності на землю одноособово його батькові ОСОБА_3 , незважаючи на те, що він

є власником 1/2 частини будинковолодіння, до якого відносяться ці земельні ділянки і спільно із батьком весь час користувався цими земельними ділянками й користувався ними до дня звернення до суду із цим позовом. Жодної згоди на припинення права користування він не давав.

Таким чином, до спадкової маси після смерті його батька ОСОБА_3 включено майно, яке належить йому на праві власності та праві користування, що в свою чергу, на думку ОСОБА_1 , порушує його майнові права та інтереси.

З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 лютого 1998 року про оформлення прав власності на будинок

АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво серія НОМЕР_1 на право особистої власності на зазначений будинок, виданого на ім`я ОСОБА_3 26 лютого 1998 року;

скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис реєстраційний номер 31001603 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 97,9 кв. м, житловою площею 64,4 кв. м;

визнати незаконним та скасувати рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28 вересня 1994 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельних ділянок площею 0,3926 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,1986 га для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю серія II-ЛВ № 061316 від 18 вересня 1996 року для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, а також серія НОМЕР_3 від 18 вересня 1996 року для ведення особистого селянського господарства, що видані Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області на ім`я ОСОБА_3 ;

скасувати запис № 354 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, який здійснений Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області;

скасувати в Державному земельному кадастрі записи про приналежність

на праві приватної власності ОСОБА_3 земельних ділянок: кадастровий номер 46236864400:01:002:0699 площею 0,0910 га для ведення особистого селянського господарства та кадастровий номер 46236864400:01:002:0698 площею 0,2455 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 лютого 1998 року про оформлення прав власності на будинок

АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво серія НОМЕР_1 на право особистої власності на будинок АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 26 лютого 1998 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

Скасовано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстраційний номер 31001603 житлового будинку

АДРЕСА_1 , загальною площею 97,9 кв. м, житловою площею 64,4 кв. м, що складається із чотирьох кімнат та кухні, номер запису 1000 на праві приватної власності

у частці 1/1 за ОСОБА_3 , дата прийняття рішення 20 липня 2010 року, дата внесення запису 20 липня 2010 року на підставі свідоцтва про право власності, 26 лютого 1998 року, виданого Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області на підставі рішення виконкому від 10 лютого 1998 року.

Визнано незаконним та скасовано рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28 вересня 1994 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,3926 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства та площею 0,1986 га для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними державні акти на право приватної власності на землю серія II-ЛВ № 061316 від 18 вересня 1996 року для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, а також серія НОМЕР_3 від 18 вересня 1996 року для ведення особистого селянського господарства, що видані Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області на ім`я ОСОБА_3 .

Скасовано запис № 354 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, який здійснено Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Скасовано в Державному земельному кадастрі записи про приналежність на праві приватної власності ОСОБА_3 земельних ділянок: кадастровий номер 46236864400:01:002:0699, площею 0, 0910 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 46236864400:01:002:0698, площею 0,2455 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 лютого 1998 року протиправно надано дозвіл на оформлення ОСОБА_3 права власності на весь житловий будинок

АДРЕСА_1 , без урахування наявного у позивача ОСОБА_1 з 1986 року права власності

на 1/2 частину спірного будинку на підставі договору дарування, зареєстрованого 20 серпня 1986 року в Сокільницькій сільській раді Пустомитівського району Львівської області, чим позбавлено позивача права власності на належне йому майно.

У зв`язку із цим суд першої інстанції вважав, що підлягають скасуванню свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в цілому та проведена державна реєстрація, реєстраційний номер 31001603, номер запису 1000, права приватної власності у частці 1/1 за ОСОБА_3 .

Разом із тим суд першої інстанції виходив із того, що з часу укладення договору дарування частки спірного будинку під

АДРЕСА_1 , до позивача ОСОБА_1 перейшло й право користування відповідною частиною земельної ділянки.

У зв`язку із цим суд першої інстанції вважав, що надання ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28 вересня 1994 року в цілому у власність земельних ділянок, площею 0,3926 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства та площею 0,1986 га для ведення особистого селянського господарства, які відносяться до господарства під АДРЕСА_1 , власником 1/2 часини якого є позивач

ОСОБА_1 , без урахування наявного у останнього права на володіння

та користування відповідною частиною таких, є протиправним та підлягає скасуванню, як і державні акти на право приватної власності на землю видані на підставі оскаржуваного рішення на ім`я ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 лютого 1998 року протиправно надано дозвіл на оформлення ОСОБА_3 права власності на весь житловий будинок АДРЕСА_1 , без урахування наявного у позивача ОСОБА_1

з 1986 року права власності на 1/2 частину спірного будинку на підставі договору дарування, зареєстрованого 20 серпня 1986 року в Сокільницькій сільській раді Пустомитівського району Львівської області, чим позбавлено позивача права власності на належне йому майно.

Крім того з часу укладення договору дарування частки спірного будинку

АДРЕСА_1 до позивача ОСОБА_1 перейшло й право користування відповідною частиною земельної ділянки, тому надання ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28 вересня 1994 року

в цілому у власність земельних ділянок, площею 0,3926 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства

та площею 0,1986 га для ведення особистого селянського господарства, які відносяться до господарства під

АДРЕСА_1 , власником

1/2 частини якого є позивач ОСОБА_1 , без урахування наявного

у останнього права на володіння та користування відповідною частиною таких, є протиправним та підлягає скасуванню, як і державні акти на право приватної власності на землю, видані на підставі оскаржуваного рішення на ім`я ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 450/684/16-ц

із Пустомитівського районного суду Львівської області.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,

що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 вважає, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, зокрема: Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області та державного реєстратора Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Разом із тим вважає, що судами попередніх інстанцій не було застосовано наслідки нікчемності правочину, оскільки договір дарування 1/2 частини спірного будинку, посвідчений нотаріально 10 серпня 1986 року, не був належним чином зареєстрований у Львівському міському бюро технічної інвентаризації та у Сокільницькій сільській раді Пустомитівського району Львівської області, згідно вимог статті 243 ЦК Української РСР, з відсилкою на статтю 227 ЦК Української РСР, відносно обов`язкової реєстрації таких договорів у виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів.

Також ОСОБА_2 вважає, що позов подано із пропуском позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 ,

на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними

та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами (а. с. 10, 43, т.1).

19 серпня 1986 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір дарування 1/2 частини жилого будинку, посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори

і зареєстрований у реєстрі за № 2742, згідно якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель

й розташований на землях радгоспу «Львівський». У зв`язку із неграмотністю ОСОБА_4 на його прохання і в його присутності й за його дорученням договір підписав ОСОБА_5 . Приналежність відповідної частини будинку ОСОБА_4 перевірено. Дар сторони оцінили у 3 798,00 крб. У договорі зазначено про його реєстрацію за № 2742 (а. с. 166, 167, т. 1).

Про реєстрацію договору дарування від 19 серпня 1986 року свідчить довідка виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25 березня 2016 року № 289, за змістом якої згідно архівних даних, які містяться у книзі № о/с, справа № 8, початої 22 лютого 1986 року, закінченої 13 грудня 1986 року на 100 аркушах, зазначений вище договір дарування 1/2 частини жилого будинку поступив та був зареєстрований у Сокільницькій сільській раді народних депутатів Пустомитівського району Львівської області 20 серпня 1986 року, про що

є відмітка на договорі (а. с. 7, т. 1).

На момент дарування частини спірного житлового будинку ОСОБА_1 проживав у цьому будинку, що є фактом передачі йому подарованої речі

(а. с. 15, 44, т. 1).

Згідно погосподарських книг будинку

АДРЕСА_1 , після реєстрації договору дарування від 19 серпня 1986 року 1/2 частини господарства рахувалась за ОСОБА_1 .

Власником іншої 1/2 частини господарства під

АДРЕСА_1 , значився батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

На підставі рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28 вересня 1994 року ОСОБА_3 було передано

у приватну власність земельні ділянки площею 0,3926 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства й площею 0,1986 га для ведення особистого селянського господарства, які згідно наданої суду технічної документації та погосподарських книг відносилися

до господарства АДРЕСА_1 .

18 вересня 1996 року на підставі зазначеного рішення Сокільникою сільською радою Пустомитівського району Львівської області на ім`я ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності

на землю серія II-ЛВ № 061316 для обслуговування житлового будинку

і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства,

а також серія НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства, про що здійснено відповідний актовий запис № 354 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю (а. с. 13, 14, 61, т. 1).

Передані у власність ОСОБА_3 земельні ділянки частково були відчужені у розмірі 0,1076 га та 0,1470 га на користь третіх осіб.

Відповідно до заповіту від 05 березня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М. В.,

за життя ОСОБА_3 розпорядився своїм майном на випадок смерті

на власний розсуд, а саме: все своє майно заповів своїм синам

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках кожному (а. с. 10, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 76 років, про що в Книзі смертей 17 листопада 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 69, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2

(а. с. 9, т. 1).

Згідно із копією матеріалів спадкової справи № 203/2010 ОСОБА_2

02 липня 2010 року звернувся до Пустомитівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Зазначав, що таку прийняв за заповітом, що підтверджувалося довідкою виконкому Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області

та згодою ОСОБА_1 (а. с. 41-48, т. 1).

18 вересня 2015 року із заявою до Пустомитівської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину звернувся

ОСОБА_1 , який зазначав, що спадщину прийняв за законом, оскільки спільно проживав із спадкодавцем та про наявність інших спадкоємців

(а. с. 49, т. 1).

Цього ж дня ОСОБА_1 подав заяву Пустомитівській державній нотаріальні конторі про те, що дає згоду синові померлого ОСОБА_2

на прийняття спадщини, як такому, що пропустив встановлений законом строк (а. с. 50, т. 1).

Відповідно до копії довідки обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» від 23 вересня 2015 року № 2/12768 станом

на 29 грудня 2012 року житловий будинок

АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 (а. с. 68, т. 1).

Згідно витягу з державного земельного кадастру № НВ-4602786172015

від 17 листопада 2015 року, земельній ділянці площею 0,2455 га

для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, присвоєно кадастровий номер 46236864400:01:002:0698, згідно витягу з державного земельного кадастру № НВ-4602786512015

від 17 листопада 2015 року, земельній ділянці площею, 0,0910 га для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 46236864400:01:002:0699.

03 березня 2016 року ОСОБА_2 подав Пустомитівській державній нотаріальні конторі заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину

за заповітом, у якій зазначав, що батьку ОСОБА_3 на праві особистої власності належав житловий будинок у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Свідоцтво про право власності видане на підставі рішення виконкому Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 лютого 1998 року (а. с. 68, т. 1).

11 березня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву Пустомитівській державній нотаріальні конторі про те, що ОСОБА_2 відмовляється укладати договір про поділ спадщини та претендує на цілий будинок. Зазначав про договір дарування від 19 серпня 1986 року 1/2 частини спірного житлового будинку на його користь та просив не видавати свідоцтва на спадщину іншому спадкоємцю, оскільки буде звертатися до суду за захистом своїх прав, відкликав заяву про згоду на включення до спадщини ОСОБА_2 (а. с. 70, 71, т. 1).

Листами Пустомитівської державної нотаріальної контори від 18 березня 2016 року № 485/02-14 та 18 квітня 2016 року № 632/02-14 ОСОБА_2 повідомлено про відкликання ОСОБА_1 заяви про включення

до свідоцтва про право на спадщину та про зупинення вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом (а. с. 73, 76, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції

та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання,

а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права

із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав

та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить

як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так

і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет

і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу

та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення

до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи

та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно

від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог

або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом

чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який

не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи,

а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається

до справи у зв`язку із позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони

не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те,

що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем

як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів

й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18) (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.4), від 12 грудня

2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18)

(пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17-ц (провадження

№ 14-626цс18) (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі

№ 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19) (пункт 31) та від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Верховний Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з ОСОБА_2 з приводу порушення ним права власності позивача на житловий будинок

АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки: кадастровий номер 46236864400:01:002:0699 площею 0,0910 га для ведення особистого селянського господарства

та кадастровий номер 46236864400:01:002:0698 площею 0,2455 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель

і споруд внаслідок дій ОСОБА_2 щодо реєстрації за ним такого права.

Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Отже позовні вимоги щодо визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок

і споруд не можуть бути звернені до державного реєстратора Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, якого позивач визначив співвідповідачем.

Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,

чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)(пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі

№ 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня

2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18)

(пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.10) та від 30 січня 2019 року у справі

№ 552/6381/17-ц (провадження № 14-626цс18) (пункт 39)).

Ураховуючи те, що позивач заявив позов до неналежного співвідповідача - державного реєстратора Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо нього є помилковими.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено

не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі

у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано

не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга

та третя статті 51 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28 вересня 1994 року, яким ОСОБА_3 , спадкодавцеві ОСОБА_2 , передано у власність земельні ділянки площею 0,3926 га для обслуговування житлового будинку

і господарських будівель й площею 0,1986 га для ведення особистого селянського господарства, а також рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 лютого 1998 року про оформлення права власності на будинок

АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , спадкодавцем ОСОБА_2 , проте вимогу заявив лише до одного відповідача - Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, при цьому - ОСОБА_2 зазначив як третю особу.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у цій справі заявляв клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем

чи про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача.

Отже, ураховуючи те, що при зазначеному становищі, як третьої особи, суттєво звужені процесуальні права ОСОБА_2 , які стосуються його безпосереднього права на користування спірними земельними ділянками

та житловим будинком, дозвіл на які просить скасувати позивач, Верховний Суд вважає, що це позбавляє можливості ОСОБА_2 у повному обсязі, як сторони у справі, використовувати свої процесуальні права та надавати відповідні докази, визначені статтями 43 49 ЦПК України, проте на стадії касаційного розгляду суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо нього.

З огляду на зазначене, ухвалені у справі рішення суду першої інстанції

та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї ж статті).

Враховуючи те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а під час розгляду справи судами ОСОБА_2 сплачено судовий збір

у розмірі 1 653,60 грн за подання апеляційної скарги та 3 307,20 грн - касаційної скарги, ці суми судового збору підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня

2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області та державного реєстратора Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації

та експертної оцінки», Пустомитівська державна нотаріальна контора, кадастровий реєстратор відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4 960,80 грн (1 653,60 грн + 3 307,20 грн).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович