ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 452/1513/16-а

адміністративне провадження № К/9901/14914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року (Судді: Ліщинський А.М., Матковська З.М., Запотічний І.І.),

у справі № 452/1513/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Волинської митниці ДФC

про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

10 червня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФC (далі - відповідач, Волинська митниця), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 18.05.2016 року № 0895/20510/16 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 грн.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 вересня 2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач, в надісланих на адресу суду запереченнях проти доводів касаційної скарги, зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до відповідальності за порушення митних правил, оскільки в підтвердження неможливості в строки, передбачені ст. 95 МК України, вивезти автомобіль ним подавалися до митниці документи, що автомобіль перебував на ремонті у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, а саме його поломкою.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, фактичною підставою для прийняття Волинською митницею ДФС постанови від 18.05.2016 року № 0895/20510/16 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 грн стали обставини порушення позивачем присічного строку перебування автомобілю «Mitsubishi Outlander», куз. № НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 на митній території України, попередньо ввезеного у митному режимі «транзит», що встановлено протоколом про порушення митних правил від 19.04.2016 року № 0895/20510/2016.

Так, вказаний автомобіль був ввезений позивачем на митну територію України 18.03.2016 року, тоді як на митний пост для виїзду до Республіки Польща прибув о 23.28 год. 18.04.2016 року, тобто з перевищенням строку ввезення транспортного засобу, встановленого ст. 95 Митного кодексу України. При цьому перевищення вказаного строку позивач пояснював обставинами непереборної сили, зокрема: перебуванням автомобіля на ремонті на станції технічного обслуговування, у зв`язку із поломкою паливної системи, на підтвердження чого надав митниці та судам довідку №66/16-1 від 18.04.2016 року ТзОВ «СТО» з приводу того, що автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», куз. № НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 в період з 28.03.2016 р. по 18.04.2016 р. знаходився на ремонті в автосервісі, довідку №62/16-1 від 28.03.2016р. ТзОВ «СТО» з приводу того, що автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», куз. № НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 перебуває на ремонті в автосервісі, акт виконаних робіт №96 від 18.04.2016 р., квитанцію №77 оплати послуг станції технічного обслуговування.

Про ремонт автомобіля позивачем, у відповідності до ст. 95 МК України 28.03.2016 року було повідомлено Митницю.

Вказані обставини у судовому процесі сторонами не оспорюються, тоді як спірним є віднесення до обставин непереборної сили поломки автомобіля.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт поломки його транспортного засобу, що зумовило порушення строків, передбачених МК України, а відтак судом визнано причини такого пропуску поважними. Відповідачем, у свою чергу, проігноровано підтверджуючі документи позивача щодо знаходження його транспортного засобу на ремонті.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав невірними такі висновки суду першої інстанції, оскільки поломка паливної системи, не може бути віднесена до обставин непереборної сили в розумінні ст.192 МК України, оскільки довідки та акт виконаних робіт, видані ТзОВ «СТО», не містять інформації про неможливість пересування автомобіля, а наявна інформація підтверджує лише про те, що документи видані в зв`язку з ремонтом транспортного засобу. Жодних доказів того, що ремонту зазначений вище транспортний засіб потребував у результаті аварії або дії обставин непереборної сили, подані документи не містять, як і не містять причинно-наслідкового зв`язку ремонту та аварії.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 470 МК України встановлено, що перевищення встановленого статтею 95 Митного Кодексу України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлені строки транзитних перевезень у 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів) (частина 2 цієї статті).

Згідно з ч.1 ст.192 Митного кодексу України, у випадку якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.2 Розділу ІІ Порядку № 1066, якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ.

Митний орган, до якого звернувся перевізник, протягом цієї самої доби вносить до ЄАІС відомості (дату та номер реєстрації звернення митним органом) про факт наявності звернення та каналами електронного зв`язку інформує митницю відправлення і митницю призначення про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортного засобу.

Пунктом 2 Розділу VIII Порядку № 657 дано визначення наступним поняттям:

-обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;

-факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Застосовуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, зробив обґрунтований висновок, що такі факти як: вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили. Доказів того, що такий ремонт був здійснений у зв`язку із обставинами аварії або дії обставин непереборної сили позивачем у судовому процесі надано не було.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року по справі №342/355/17 (№К/9901/374/17).

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року у справі № 876/7746/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко