Постанова
Іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 453/1087/18
провадження № 61-2241св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сколівського районного сулу Львівської області від 14 червня 2019 року у складі судді Микитин В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк»), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 34 849,60 доларів США, нараховані відсотки, розмір яких становить 2 910,18 доларів США, та 3 % річних без інфляційних нарахувань, оскільки договір укладено в іноземній валюті, що становить 2 595,1 доларів США, а всього 40 354,88 доларів США.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 10 січня 2014 року між ним та банківською установою у Феодосійському відділенні Кримського регіонального управління «ПриватБанк» укладено договір № SAMDNWFD0070055659900, вклад «Стандарт» на виконання умов якого він передав, а відповідач прийняв грошові кошти у розмірі 34 849,60 доларів США терміном на три місяці під 8 % річних та відкрив банківський рахунок № НОМЕР_1 .
Звернувшись у відділення АТ «КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення вкладу та відсотків, отримав відмову банку з посиланням на те, що банківська установа не має доступу до свого майна та договорів з клієнтами на паперових носіях на території Автономної Республіки Крим та не веде свою діяльність згідно з постановою Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260.
З огляду на зазначене, змушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 14 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 40 354,88 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач на порушення умов договору про банківський вклад не повернув позивачеві вклад та нараховані на нього відсотки,чим порушив права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з АТ «КБ «ПриватБанк» на його користь суми депозитного вкладу, відсотків за вкладом та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року АТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди залишили поза увагою, що наявність у позивача договору та квитанцій на підтвердження факту зарахування коштів на банківські рахунки не є належним доказом невиконання банком умов договорів щодо повернення коштів за вкладом.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Сколівського районного суду Львівської області справу № 453/1087/18.
Зупинено виконання рішення Сколівського районного сулу Львівської області від 14 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «КБ «ПриватБанк» за місцем знаходження філії - Кримського регіонального управління АТ «КБ «ПриватБанк» укладено договір строкового банківського вкладу № SAMDNWFD0070055659900,вклад «Стандарт», предметом якого є розміщення вкладу у сумі 34 849,60 доларів США терміном на три місяці з виплатою відсотків на суму вкладу з розрахунку 8 % річних.
На виконання умов вищевказаного договору банк відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1 ,на який було внесено суму вкладу, що підтверджується відповідною квитанцією.
За умовами договору, якщо після закінчення строку вкладу, владником не заявлено про повернення коштів, то вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується автоматично без явки клієнта в банк. Відсотки за час нового строку нараховуються на суму вкладу.
Сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два дні до дати розірвання договору.
18 березня 2015 року ОСОБА_1 надіслав банківській установі вимогу про повернення вкладу і відсотків у відділені АТ «КБ «ПриватБанк» у м. Мукачеве Закарпатської області, у відповідь на яку банк послався на припинення діяльності на території Автономної Республіки Крим, виниклі складнощі з обслуговування депозитних рахунків, відкритих у Кримських відділенням АТ «КБ ПриватБанк» вибачився за незручності та просив з розумінням поставитись до ситуації, яка сталася не з вини банку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Сколівського районного сулу Львівської області від 14 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Частиною першою статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260.
Згідно із пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й АТ «КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Таким чином, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1074 ЦК України). Договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина перша статті 1075 ЦК України).
Верховний Суд у своїй постанові від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17 (провадження № 61-4981св19) зазначив, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України: від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що вказані кошти банк йому не повертає, чим порушує умови договору банківського вкладу, у зв`язку з чим просив стягнути на свою користь неповернутий вклад, нараховані на нього відсотки до 18 березня 2015 року (дати звернення позивача з вимогою про повернення банківського вкладу) та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
На підтвердження факту укладення договору банківського вкладу позивачем надано копію касового чеку про внесення коштів, оригінал якого оглянутий судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та картку № НОМЕР_2 , видану АТ «КБ «ПриватБанк», номер якої відповідає рахунку для зарахування процентів за вкладом - НОМЕР_2 та який вказаний у заяві на оформлення вкладу «Стандарт» від 10 січня 2014 року. Ці обставини у встановленому законом порядку відповідачем не спростовано.
Зважаючи на вищевикладене та, установивши, що належними доказами позивач підтвердив факт укладення ним з АТ «КБ «ПриватБанк» договору банківського вкладу та наявність на ньому грошових коштів в іноземній валюті, які банківська установа відмовилася повернути, а також, враховуючи, що відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком і закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати вкладів клієнтам банку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для стягнення з банку неповернутого вкладу на користь позивача з нарахованими на нього відсотками та 3 % річних.
Договір банківського вкладу був укладений безпосередньо з АТ «КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а не з його Кримською філією, а тому підлягають відхиленню аргументи банку про те, що в нього відсутня інформація про укладення спірного договору і внесення коштів на відкритий за цим договором рахунок.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року зупинено виконання рішення Сколівського районного сулу Львівської області від 14 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі, то виконання зазначеного рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 389, 400, 401 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Сколівського районного сулу Львівської області від 14 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Сколівського районного сулу Львівської області від 14 червня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун