Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 453/1124/15-ц
провадження № 61-5353св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа: Крушельницька сільська рада Сколівського району Львівської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Крушельницька сільська рада Сколівського району Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабця ОСОБА_5 , яка 14 грудня 2012 року в Крушельницькій сільській раді Сколівського району Львівської області склала заповіт, яким заповіла йому все своє майно, зокрема й житловий будинок АДРЕСА_1 . Після смерті бабці він звернувся до державного нотаріуса із заявою про оформлення права власності на спадщину, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю свідоцтва про право власності на вищезазначений будинок та господарські споруди. Спадкоємці першої черги за законом не заперечують щодо прийняття ним спадщини. При виготовленні технічного паспорта на житловий будинок виявилося, що веранда «а1» загальною площею 15,6 кв.м побудована самочинно, однак є складовою частиною житлового будинку та невід`ємною його частиною, не порушує права інших осіб, оскільки побудована на земельній ділянці площею 0,9 га по АДРЕСА_1 , яка призначена для обслуговування житлового будинку.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати за ним право власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом на майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , зазначеного в технічному паспорті під літ. А-1, загальною площею 85,8 кв.м, та самочинно побудовану веранду - літ. «а1», загальною площею 15,6 кв.м з господарськими будівлями, а саме: сарай - літера «Б», сарай - літера «В», убиральня - літера «Г», навіс - літера «Д», навіс - літера «Е», після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок під літ. А-1 загальною площею 85,8 кв.м, житловою площею 29,9 кв.м, веранду під літ. «а1» загальною площею 15,6 кв.м з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті його бабці ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 рокупоновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року та відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не був повідомлений про розгляд справи, оскільки не був залучений до її розгляду, однак він вважає, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, оскільки він є спадкоємцем спірного майна і має гарантоване законодавством право на обов`язкову частку в спадковому майні, незалежно від наявності заповіту.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа- Крушельницька сільська рада Сколівського району Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час розгляду справи встановлено, що 12 грудня 2016 року ОСОБА_4 отримав копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що підтверджується розпискою про його отримання на заяві про видачу копії рішення суду.
Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що про ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції заявнику було відомо ще з 12 грудня 2016 року.
Однак, після спливу значного проміжку часу він не вживав передбачених процесуальним законодавством заходів щодо оскарження рішення суду та не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду в строки, передбачені ЦПК України.
При цьому суд зазначив, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зважаючи на його обізнаність про оскаржуване рішення ще у грудні 2016 року, не є поважними, тому відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.
У зв`язку із цим апеляційний суд вважав за необхідне закрити апеляційне провадження як таке, що відкрито помилково.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
17 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, оскільки підстави для апеляційного провадження відсутні.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
15 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (частина шоста статті 127 ЦПК України).
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 258 ЦПК України ухвала є різновидом судового рішення.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Набрання судовим рішенням законної сили та його обов`язковість є невід`ємними складовими принципу остаточності судового рішення - res judicata, що, у свою чергу, є складовою частиною верховенства права
У практиці ЄСПЛ остаточність судового рішення також зумовлена, зокрема, набранням ним законної сили, обов`язковістю до виконання, оскільки принцип остаточності судового рішення тісно пов`язаний із принципом правової певності. Так, ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» зазначив, що «...одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву».
Встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року та відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Таким чином, постановивши вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції вже вирішив клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження та, встановивши наявність поважних причин для пропуску такого строку, задовольнив зазначене клопотання.
Вказана ухвала Львівського апеляційного суду, зокрема в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, набрала законної сили, не скасована та є чинною.
Процесуальних підстав для повторного вирішення питання щодо можливості поновлення ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року у суду апеляційної інстанції не виникало.
Апеляційний суд вказаного не врахував та, порушивши принцип правової певності, за наявності нескасованої ухвали про поновлення строку на апеляційне оскарження безпідставно повторно дослідив питання щодо можливості поновлення такого строку, дійшовши помилкового висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
З урахуванням зазначених порушень процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, ухвала Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року не може вважатись законною і обґрунтованою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов