Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 453/1143/14-ц

провадження № 61-7108св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (в ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство «Універсал Банк»),

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року у складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., Шандри М. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з кредитним договором від 08 травня 2008 року № 049-2008-1424, укладеним банком з ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 135 000 доларів США з кінцевим терміном повернення - 01 травня 2025 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором банк уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у той самий день договори поруки.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором банк уклав з ОСОБА_2 у той самий день договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Львівської області Батлюком О. І. і зареєстрований у реєстрі за № 816.

Узяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 08 травня 2008 року ОСОБА_1 не виконувала, внаслідок чого утворилась значна заборгованість, яка станом на 04 квітня 2014 року складала 137 083,64 долари США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату розрахунку було еквівалентно 1 538 517,11 грн, з них: прострочена заборгованість по кредиту - 129 921, 52 долари США, відсотки - 6 642, 91 долари США, підвищені відсотки - 519,21 долари США.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ «Універсал Банк» просило суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 137 083,64 доларів США; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 137 083,64 доларів США; звернути стягнення на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, що є виділеною у натурі і межі якої визначено на місцевості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4624510100:01:006:0016, що належать ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу предмету іпотеки на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 137 083, 64 доларів США; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором від 08 травня 2008 року шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 08 травня 2008 року № 049-2008-1424 у розмірі 40 674,23 долари США, що станом на дату розрахунку - 05 вересня 2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України 521 533,13 грн.

У рахунок погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 40 674,23 долари США, що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України 521 533,13 грн, звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м, житловою площею 116,7 кв. м та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, що є виділеною у натурі і межі якої визначено на місцевості, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4624510100:01:006:0016 і які належать ОСОБА_2 на праві власності.

Нерухоме майно та земельну ділянку, на яке звернуте стягнення, ухвалено реалізувати шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження». Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» 3 654 грн сплаченого судового збору за подання позову до суду.

Додатковим рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2015 року заяву ПАТ «Універсал Банк» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 08 травня 2008 року № 049-2008-1424 у розмірі 129 921,52 долар США, що станом на дату розрахунку - 05 вересня 2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України 1 665 879,71 грн.

Абзац 3 резолютивної частини рішення доповнено, вказано, що у рахунок погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 129 921,52 долар США, що станом на дату розрахунку - 05 вересня 2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України 1 665 879,71 грн та у розмірі 40 674,23 долари США, що станом на дату розрахунку - 05 вересня 2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України 521 533,13 грн, звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м, житловою площею 116,7 кв. м та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, що є виділеною у натурі, у межі якої визначено на місцевості, площею 0,1000 га., кадастровий номер: 4624510100:01:006:0016 і які належать ОСОБА_2 на праві власності.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 квітня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 049-2008-1424 у розмірі 40 674,23 доларів США та 129 921,52 долар США. У рахунок погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 40 674,23 доларів США та 129 921,52 долар США звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок у АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м, та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4624510100:01:006:0016, що належить на праві власності ОСОБА_2 та про реалізацію цих об`єктів нерухомого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження» про встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року касаційні скарги ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_2 , та ПАТ «Універсал Банк» задоволені частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 квітня 2015 року, а також рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що банк виконав свій обов`язок належним чином, надавши обумовлену сторонами суму кредиту, а боржник не виконувала своїх зобов`язань з повернення кредиту, у зв`язку із чим виникла заявлена банком заборгованість, тому позовні вимоги банку в частині стягнення кредиту з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими. Проте, банк пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено ОСОБА_1 , що є підставною для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог банку.

Вимоги банку щодо солідарного стягнення заборгованості з поручителя й боржника є по суті необґрунтованими, оскільки порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинилася на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції належно досліджено обставини справи та зазначено, що банк пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , звернувшись до суду 07 серпня 2014 року, тому правильно відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 через сплив строку позовної давності.

Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що порука припинилася, оскільки протягом шести місяців банк не пред`явив вимогу до поручителів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог до боржника через сплив строку позовної давності, не надавши належної правової оцінки поважності пропуску цього строку.

Посилається на те, що строк позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не пропущено, а порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не була припинена, оскільки строк кредитування був розрахований до 01 травня 2025 року.

Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

18 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 травня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 049-2008-1424, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 135 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 01 травня 2025 року та сплатою позичальником кредитору відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13,45 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 08 травня 2008 року укладено договори поруки, за якими поручителі зобов`язалися відповідати солідарно з боржником за виконання ним свого обов`язку.

З метою забезпечення виконання умов договору, 08 травня 2008 року ОСОБА_2 уклав з банком договір іпотеки, відповідно до якого останній передав банку належний йому житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій цей будинок розміщений загальною площею 0,1000 га в іпотеку.

Банк виконав умови договору, надавши позичальнику кредитні кошти.

ОСОБА_1 недобросовісно віднеслася до виконання взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого допустила заборгованість, яка станом на 04 квітня 2014 року становить 137 083,64 доларів США, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 129 921,52 долар США, відсотки - 6 642,91 долари США, підвищені відсотки - 519,21 доларів США.

18 березня 2009 року банк направив письмові вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про сплату боргу протягом тридцяти днів з моменту їх отримання простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, нарахованих за порушення виконання зобов`язань. Додатково повідомлено ОСОБА_1 про те, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково, на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту у примусовому порядку.

Зазначений лист ОСОБА_1 отримано 20 березня 2009 року (том 1, а. с. 134-135).

Вимога банку відповідачами не виконана, борг не сплачений.

09 липня 2010 року ОСОБА_1 частково оплатила борг у сумі 200 доларів США, що було останнім платежем за вказаним кредитним договором.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ «Універсал Банк» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц та від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договорів поруки).

Згідно із частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно із частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 цього Закону).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За правилами частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що банк належно виконав умови договору, надавши позичальнику кредитні кошти, а ОСОБА_1 неналежно виконувала свої зобов`язання з повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заявлена банком заборгованість, правильно виходив з обґрунтованості вказаних позовних вимог, проте банк пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено ОСОБА_1 у суді першої інстанції.

Також правильним є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог до поручителів у зв`язку з необґрунтованістю цих вимог, оскільки порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була припинена на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, тому що кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимог до поручителів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог до боржника через сплив строку позовної давності, не надавши належної правової оцінки поважності пропуску цього строку, є безпідставними, оскільки ПАТ «Універсал Банк» в суді першої інстанції відповідного клопотання не заявляв, тому у суду не було підстав для застосування частини п`ятої статті 267 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що банк не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості раніше.

Не заслуговують на увагу й доводи заявника про те, що строк позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не пропущено, а порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не була припинена, оскільки строк кредитування був розрахований до 01 травня 2025 року, у зв`язку з тим, що банк на підставі частини другої статті 1050 ЦК України зміненив строк виконання основного зобов`язання шляхом надіслання 18 березня 2009 року відповідної вимоги про дострокове повне погашення заборгованості за кредитним договором.

Постанови Великої Палати Верховного Суду, на які посилається банк у свої касаційній скарзі, та висловлені в них правові висновки не впливають на правильність вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень касаційна скарга банку не містить.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк