Постанова

Іменем України

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 453/337/19

провадження № 51-1582 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_22.,

суддів ОСОБА_23., ОСОБА_24.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_25,

прокурора ОСОБА_26.,

засудженої ОСОБА_1 ,

в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_27,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_27 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у кримінальному провадженні № 12018140300000493 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Либохора Сколівського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вказаним вироком також вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 04 жовтня 2018 року приблизно о 23:00, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , маючи умисел на вчинення вбивства свого співмешканця ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході конфлікту умисно завдала лежачому на ліжку ОСОБА_2 близько десяти ударів по голові металевою вафельницею, та один удар ножем у грудну клітку, від яких він помер.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_27 залишено без задоволення, в вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2021 року - без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_27 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість. Зокрема вказує, що апеляційний суд не створив умов для реалізації права учасників процесу на апеляційне оскарження шляхом повторного дослідження обставин справи, які були оспорені та про необхідність оцінки яких йшлося в апеляційних скаргах. Зокрема, зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не допитали свідка ОСОБА_3 , який міг підтвердити алібі ОСОБА_1 про її непричетність до вбивства. Показанням потерпілих та свідків щодо дня, коли вони бачили загиблого, та чи бачили синець під оком у ОСОБА_1 не надано відповідної оцінки, такі показання є непереконливими і не чіткими, не узгоджуються з версією обвинувачення. При цьому судом не перевірено версії щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень від свідка ОСОБА_4 , які інколи конфліктували, та не перевірено версію причетності хлопців з Івано-Франківська до вбивства, з якими працював ОСОБА_2 . Вважає, що зі змісту судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 можна зробити висновок про те, що з огляду на виявлені тілесні ушкодження на його тілі неможливо нанести такі тілесні ушкодження виключно у лежачому положенні, як про те зазначає у вироку місцевий суд. Більше того, тілесні ушкодження були заподіяні із значною силою, що дає підстави сумніватись у тому, що їх спричинила ОСОБА_1 , яка є тендітною жінкою та значно нижчою від загиблого. Крім того, зазначає, що відповідно до аналітичної довідки оператора мобільного зв`язку встановлено роботу мобільного телефона ОСОБА_2 з 04 жовтня по 09 жовтня 2018 року, однак жоден зі свідків не вказував про наявність телефона в руках у ОСОБА_1 , а в ході судового розгляду не встановлено хто та коли з нього телефонував, хоча мотив вбивства міг бути корисливим. Звертає увагу, що обвинувачення, окрім іншого, побудоване на виявленій у будинку волосині ОСОБА_1 та крові на її кросівку, однак судом не враховано, що ОСОБА_1 понад півтора року проживала з ОСОБА_2 , а тому її біологічні сліди знаходяться по усьому будинку. При цьому з відеозапису до протоколу огляду місця події не вбачається, що така волосина вилучалась. Також не враховано судом, що у день виявлення трупа ОСОБА_2 . ОСОБА_1 залазила до будинку через вікно, була поруч з його тілом, а тому її взуття контактувало з біологічними слідами померлого - з його кров`ю. Зауважує, що в приміщенні будинку було виявлено недопалок цигарки « ОСОБА_5 », хоча допитані свідки запевняли, що ОСОБА_2 в приміщенні будинку не палив, та забороняв це робити іншим, та палив більш дешеві цигарки, а ОСОБА_1 не мала змоги дозволити собі купувати такі цигарки, до того ж свідки не бачили її за палінням цигарок. Також стверджує про безпідставність тверджень сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 прибирала в будинку після вбивства ОСОБА_2 , оскільки з протоколу огляду місця події вбачається, що у будинку на речах та стінах містяться бризки крові, а тіло загиблого не переміщалося. З урахуванням опису подій, сумнівними є показання свідка ОСОБА_6 про те, що вона в п`ятницю 05 жовтня 2018 року приходила до будинку сина, сиділа в кімнаті, де нібито було накрито простирадлом його тіло, однак нічого не помітила. До того ж захисник вказує, що зазначене простирадло в ході досудового розслідування виявлено не було. Підсумовуючи викладене, наголошує, що місцевий суд на зазначені обставини уваги не звернув, не надав оцінку всім наявним доказам у справі, ретельно їх не проаналізував, а вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом. Крім того, зазначає, що судом не враховано позитивної характеристики ОСОБА_7 , наявність на утриманні малолітньої дитини, у результаті чого призначено надто суворе покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_27 та засуджена ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_26. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність ухвали апеляційного суду. Як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення захисник зазначає про неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам справи, відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй дій.

Зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не допитали свідка ОСОБА_3 , який міг підтвердити алібі ОСОБА_1 про її непричетність до вбивства, а показання потерпілих та свідків є непереконливими і не чіткими, не узгоджуються з версією обвинувачення, не перевірено версії щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень за інших обставин, ніж викладено в обвинуваченні, при цьому зі змісту експертизи трупа можна зробити висновок, що тілесні ушкодження були заподіяні із значною силою, що дає підстави сумніватись у тому, що їх спричинила ОСОБА_1 . Крім того, зазначає, що в ході судового розгляду не встановлено хто та коли користувався телефоном ОСОБА_2 , хоча мотив вбивства міг бути корисливим. Звертає увагу, що обвинувачення побудоване на виявленій у будинку волосині ОСОБА_1 та крові на її кросівку, однак судом не враховано, що ОСОБА_1 понад півтора року проживала з ОСОБА_2 , а тому її біологічні сліди знаходяться по усьому будинку, а у день виявлення трупа ОСОБА_2 . ОСОБА_1 залазила до будинку через вікно, була поруч з його тілом, а тому її взуття могло контактувати з кров`ю померлого. Не взято до уваги, що в приміщенні будинку було виявлено недопалок цигарки «Мальборо», який залишений сторонньою особою.

Наголошує, що місцевий суд на зазначені обставини уваги не звернув, не надав оцінку всім наявним доказам у справі, ретельно їх не проаналізував, а вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.

Однак такі доводи захисника не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати інші фактичні обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях.

З огляду на процесуальні повноваження суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин доводи касаційної скарги захисника в цій частині є неспроможними.

Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.

Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_6 ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , експерта ОСОБА_21 .

Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у витягу з ЄРДР № 12018140300000493 від 09 жовтня 2018 року, рапорті від 08 жовтня 2018 про отримання повідомлення щодо виявлення трупа чоловіка, заяві ОСОБА_6 про надання дозволу на проведення огляду житлового будинку, протоколі огляду місця події від 08 жовтня 2018 року, протоколі огляду трупа від 09 жовтня 2018 року, заяві ОСОБА_1 від 09 жовтня 2018 року про добровільну видачу одягу, протоколах отримання зразків для експертизи від 23 жовтня 2018 року (зразки крові та волосся ОСОБА_1 ), протоколі слідчого експерименту від 10 жовтня 2018 року за участю ОСОБА_1 , аналітичній довідці операторів мобільного зв`язку щодо періоду роботи належного ОСОБА_2 абонента, постановах про визнання речовими доказами від 09 жовтня 2018 року та від 15 березня 2019 року.

Місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз № 82 від 09 листопада 2018 року, № 1297/2018-ім від 16 жовтня 2018 року, № 2596/2018-т від 18 жовтня 2018 року, № 2430/2018 від 30 жовтня 2018 року, № 201/2018-мк від 25 жовтня 2018 року, № 90 від 22 жовтня 2018 року, № 1406/2018-ім від 09 листопада 2018 року, № 1405/2018-ім від 12 листопада 2018 року, № 1407/2018-ім від 12 листопада 2018 року, № 1437/2018-ім від 26 лютого 2019 року, № 16/2019-мк від 21 лютого 2019 року, № 135/2018-ім від 18 лютого 2019 року, № 281/2019-ім від 06 березня 2019 року, висновках комплексної молекулярно-генетичної та дактилоскопічної експертизи № 10/1053, 10/1054 від 16 січня 2019 року, № 10/1052 від 07 лютого 2019 року, висновку судово-психіатричної експертизи № 136 від 28 листопада 2018 року.

Оцінюючи здобуті докази, суд першої інстанції визнав такі докази належними та допустимими, зазначивши у вироку, що такі докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які становлять предмет доказування.

Тобто висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону та визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо неї.

Таким чином, місцевий суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами наданих їх прав щодо подання доказів, доведеності їх переконливості перед судом, безпосередньо дослідив усі наявні докази, та перевірив всі обставини, які мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у справі.

Отже, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.

В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Разом з тим, місцевий суд не взяв до уваги показання ОСОБА_1 щодо її непричетності до вбивства ОСОБА_2 , так як останній вигнав її з будинку ще 04 жовтня 2018 року, оскільки такі показання спростовуються здобутими доказами у справі.

У вироку місцевий суд зауважив, що свідок ОСОБА_6 повідомила про те, що бачила ОСОБА_1 у 05 жовтня 2018 року, яка прала речі та була дуже схвильована, при цьому повідомила, що ОСОБА_2 пішов до сусіда рубати дрова. Зазначені показання підтвердила потерпіла ОСОБА_8 . Показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 встановлено, що вони бачили свідка ОСОБА_6 (матір загиблого), яка поверталася від будинку свого сина саме в п`ятницю 05 жовтня 2018 року, оскільки це був базарний день. Підстав для обмовлення потерпілими та свідками обвинуваченої ОСОБА_1 місцевий суд в ході судового розгляду не встановив.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що мотивом вчинення ОСОБА_1 злочину була особиста неприязнь, яка виникла через те, що ОСОБА_2 побив її та вночі вигнав разом з дитиною з дому, через що вона змушена була ночувати у сараї, а потім у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Відповідно до вироку характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченої дають підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно вчинила умисний злочин, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, після чого намагалася приховати сліди злочину, не повідомила про вчинене матір загиблого, яка наступного дня була у будинку та сиділа біля ліжка покійного сина.

При цьому, місцевий суд звернув увагу, що вживав усіх необхідних заходів шляхом виклику та приводу для допиту свідка сторони захисту ОСОБА_3 , показання якого, на думку захисту, мають істотне значення, однак закінчив розгляд справи без допиту зазначеного свідка, оскільки стороною захисту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 327 КПК України не забезпечено прибуття цього свідка до суду.

Як вбачається зі змісту вироку, допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_21 ствердив, що тілесні ушкодження, виявлені в трупа ОСОБА_2 , утворилися прижиттєво незадовго до настання смерті, на голові від дії тупих предметів із обмеженою видовженою поверхнею, та могли бути завдані металевою вафельницею, а рана на грудях ліворуч від гострого колюче-ріжучого предмета, типу клинка ножа.

У вироку місцевий суд констатував, що в ході судового розгляду не встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 могли бути отримані у іншому місці, інший час, та за інших обставин, ніж викладено в обвинуваченні.

Таким чином місцевий суд, з наведенням докладних мотивів, спростував версії сторони захисту про причетність до вбивства ОСОБА_2 інших осіб, та розцінив такі версії як позицію захисту.

У свою чергу апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за апеляційними скаргами обвинуваченої та її захисника, ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав такі доводи необґрунтованими.

Тобто, перевіряючи в апеляційному порядку доводи апеляційних скарг, апеляційний суд надав відповідну оцінку показанням ОСОБА_1 , а також надав оцінку показанням потерпілих та свідків, сукупності письмових доказів у справі, які визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, та мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому апеляційний суд не встановив порушень процесуального законодавства в ході збирання, дослідження та оцінки наведених місцевим судом доказів, як і не встановив підстав для визнання таких доказів недопустимими.

Отже, здійснюючи перевірку доводів апеляційних скарг в порядку апеляційної процедури, відповідно до вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд надав таким доводам належну оцінку та з наведенням докладних мотивів обґрунтував прийняте рішення.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до здобутих доказів та фактичних обставин справи немає підстав сумніватись у тому, що ОСОБА_1 вчинила умисне вбивство ОСОБА_2 .

При цьому апеляційний суд спростував доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо неповноти та однобічності судового розгляду, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд дослідив всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для розгляду кримінального провадження та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Зокрема, апеляційний суд не погодився з твердженнями захисника, що волосина ОСОБА_1 , яка вилучена з будинку ОСОБА_2 , не є доказом у справі, оскільки ОСОБА_1 проживала з останнім понад півтора року, а тому її біологічні сліди знаходяться по всьому будинку. Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 135/2018-ім від 18 лютого 2019 року, вилучена з рук трупа ОСОБА_2 волосина може походити від ОСОБА_1 та яка відокремлена з прикладанням сили (відірвана), а не випала природнім способом.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що кров на кросівку ОСОБА_1 виявлена на устілці, тобто на внутрішній його стороні, що вказує про безпідставність тверджень сторони захисту про те, що кров потрапила на кросівок виключно через те, що ОСОБА_1 залазила до будинку через вікно, була поруч з його тілом, а тому її взуття контактувало з біологічними слідами померлого.

Також апеляційний суд вказав про безпідставність тверджень захисника щодо недопустимості як доказу протоколу слідчого експерименту від 10 жовтня 2018 року за участю обвинуваченої ОСОБА_1 . Апеляційний суд в своїй ухвалі зазначив, що така слідча дія проведена слідчим за участю захисника, двох понятих, судово-медичного експерта, які підписали вказаний протокол без будь-яких зауважень. Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 вела себе спокійно, добровільно та детально вказала про обставини заподіяння нею ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Таким чином апеляційний суд не встановив порушень вимог ст. 240 КПК України, про які наголошувала сторона захисту у своїх апеляційних скаргах.

З цих же підстав апеляційний суд спростував позицію захисту про ймовірність ОСОБА_1 , яка є тендітною жінкою, заподіяти в принципі такі тілесні ушкодження, що стали причиною смерті ОСОБА_2 .

З урахуванням встановлених фактичних обставин місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України.

З такою кваліфікацією погодився й суд апеляційної інстанції.

А тому апеляційний суд в ухвалі констатував, що доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

З такими висновками погоджується і колегія суддів. Таким чином за встановлених та викладених в оскаржуваних судових рішеннях фактичних обставин відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій дії ОСОБА_1 кваліфіковано неправильно.

Так, у вироку місцевим судом наведено належне обґрунтування висновків щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке включає як оцінку кожного доказу окремо, так і всієї сукупності доказів.

Зокрема, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнала та заперечувала факт перебування в будинку у день, коли загинув ОСОБА_2 . Однак за результатом судового розгляду місцевий суд дійшов висновку, що винуватість підтверджується сукупністю досліджених і оцінених доказів у справі.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази, місцевий суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення засудженою ОСОБА_1 інкримінованого злочину.

Вказаним вище доказам судом першої інстанції було надано належну оцінку у відповідності до вимог ст. 94 КПК України. Порушень вимог статей 95 96 КПК України при розгляді цього провадження, не вбачається.

При цьому колегією суддів не встановлено порушень апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом з тим у випадку, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку та обсязі, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов переконання, що місцевим судом у повному обсязі досліджено докази у кримінальному провадженні з дотриманням засад безпосередності, у тому числі й допит потерпілих та свідків, таким доказам надано відповідну правову оцінку, з якою погодився й суд апеляційної інстанції.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні клопотання сторони захисту, апеляційний суд виходив із того, що всі докази у кримінальному провадженні були предметом дослідження суду першої інстанції, а сторона захисту у клопотанні, а також у судовому засіданні апеляційного суду не навела передбачених процесуальним законом підстав для повторного дослідження доказів, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість відповідного клопотання.

Колегія суддів погоджується з такою позицією апеляційного суду та вважає, що суд апеляційної інстанції у даному випадку вимоги процесуального закону не порушив, оскільки сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати такі докази за умови, якщо вони в повному обсязі досліджені місцевим судом, а сторона кримінального провадження не обґрунтує необхідності їх повторного дослідження саме з підстав, що передбачені вимогами ч. 3 ст. 404 КПК України.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Крім того, колегія суддів вважає, що призначене засудженій ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, тобто наближене до мінімального, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів, справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_1 , призначаючи їй покарання у виді позбавлення волі, виходив із того, що ОСОБА_1 вчинила особливо тяжкий злочин, раніше не судима, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно. Також місцевим судом враховано відсутність пом`якшуючих або обтяжуючих покарання обставин, взято до уваги фактичні обставини справи, наслідки злочину у вигляді смерті людини, спосіб вчинення злочину, його мотив та мета, поведінку обвинуваченої, яка вину не визнала, не розкаялась, та не усвідомила протиправність своїх дій, а також враховано думку потерпілих, які просили призначити покарання ОСОБА_1 відповідно до закону.

На переконання колегії суддів, враховуючи встановлені обставини справи, призначене ОСОБА_1 покарання з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу.

З огляду на викладене, доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 колегія суддів вважає безпідставними.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, то касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_27 в інтересах засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24