№ 453/425/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 453/425/15-ц

провадження № 61-7699 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я.А., Бойко С. М., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2012 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 12 000 грн терміном до 22 січня 2014 року зі сплатою 14 % річних та комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 1,2 % від суми кредиту по договору.

Відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов`язання не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 12 лютого 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 303,32 грн, з яких: 9 498,66 грн - заборгованість по тілу кредиту, 5 885,06 грн - заборгованість за відсотками, 4 464 грн - заборгованість за комісією та 22 455,60 грн - пеня.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 42 303,32 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області

від 08 травня 2015 року у складі судді Микитина В. Я. позов ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 303,32 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачкою, як позичальником, належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувалися, грошові кошти повернуті не були, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню на користь банку. Розмір кредитної заборгованості відповідає умовам договору та положенням законодавства.

02 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 травня 2015 року.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області

від 29 березня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 травня 2015 року залишено без задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 травня 2015 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, незважаючи на ухвалу суду першої інстанції від 29 березня 2021 року про відмову у перегляді заочного рішення та вимоги частини четвертої статті 231 ЦПК України, оскарження ОСОБА_1 судового рішення районного суду через надмірно тривалі строки, а саме майже через 6 років, без будь-яких поважних причин пропуску цих строків, знаючи про розгляд справи, їх поновлення може свідчити про втручання судом у принцип правової визначеності.

ОСОБА_1 повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи належним чином за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою, місцем її проживання, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся до суду з відмітною «за зазначеною адресою не проживає», що слід вважати її належним повідомленням (частина п`ята статті 74 ЦПК України 2004 року). Районним судом додатково повідомлено відповідачку про розгляд справи шляхом опублікування оголошення про її виклик до суду у засобах масової інформації.

Посилання відповідачки на те, що вона певний період перебувала на роботі за межами території України, на увагу не заслуговують, оскільки не звільняють її від обов`язку зазначення у відповідному органі міграційної служби про зміну місця проживання.

Крім того, заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області

від 08 травня 2015 року перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції Львівської області головного управління юстиції у Львівській області. Тобто ОСОБА_1 не могла не знати про існування заочного рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 453/425/15-ц з Сколівського районного суду Львівської області.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідачку про дату, час і місце розгляду справи, судові повістки про призначені судові засідання на 23 квітня 2015 року та 08 травня 2015 року повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Оголошення у пресі про призначене на 08 травня 2015 року судове засідання не може вважатись доказом належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання. Відмітка на конверті «за закінченням терміну зберігання», «інші причини» не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у справі про дату, час і місце її розгляду, не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи він відсутній за відповідною адресою, його не виявлено за місцем проживання.

Апеляційний суд не врахував, що розгляд справи за відсутності відповідачки, щодо якої немає відомостей про вручення повістки є порушенням її прав на доступ до правосуддя. Посилався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідні постанови Верховного Суду щодо неналежного повідомлення учасника справи про судовий розгляд.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною четвертою статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У пункті 13 частини першої Перехідних положень ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області

Зазначена ухвала суду постановлена за правилами ЦПК України, який діє з 15 грудня 2017 року.

Не погоджуючись із заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 08 травня 2015 року, ОСОБА_1 через представника - ОСОБА_2 02 квітня 2021 року подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на те, що не знала про існування вищевказаного заочного рішення суду першої інстанції, справу розглянуто без належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце її розгляду, тому вона не була присутня в судовому засіданні, просила скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважала, що районним судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Судом установлено, що 08 травня 2015 року ухвалено оскаржуване заочне рішення. 29 березня 2021 року постановлено ухвалу суду про залишення без задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 через представника - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, тобто з дотриманням десятиденного строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду, встановленого вищевказаними вимогами ЦПК України.

28 квітня 2021 року ухвалою Львівського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення районного суду відмовлено, оскільки у тому числі оскарження ОСОБА_1 судового рішення районного суду через надмірно тривалі строки без будь-яких поважних причин пропуску цих строків слід вважати втручанням відповідачкою у принцип правової визначеності.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, якою керувався суд, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою у строк, визначений частиною четвертою статті 231 ЦПК України. Вимоги вказаної норми процесуального права є імперативними і суд не має права її не застосовувати.

Апеляційний суд, застосовуючи статтю 358 ЦПК України, не звернув уваги на те, що ця норма застосовується до процесуальних строків, які пропущено. А ОСОБА_1 оскаржила заочне рішення суду у строк, передбачений частиною першою статті 284 ЦПК України.

Особливість цієї процесуальної норми права, як і особливість заочного розгляду справи, у тому, що поважність пропуску строку на оскарження рішення суду перевіряється не апеляційним судом, а судом, який ухвалив заочне рішення суду, і здійснює його перегляд за заявою відповідача відповідно до вимог статті 287 ЦПК України.

Постановляючи 28 квітня 2021 року ухвалу про залишення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду без задоволення, районний суд погодився з доводами заявника, що відповідачка не була повідомлена про дату судового рішення, інакше суд мав би залишити таку заяву без розгляду або повернути через пропуск строку на оскарження заочного рішення суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав, установлених статтею 358 ЦПК України, для відмови у відкритті апеляційного провадження.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати і направити справу до апеляційного суду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що у силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець