Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 453/843/18

провадження № 61-7202св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Шрамка Р. Т.

від 09 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., від 07 червня

2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він став переможцем у 865 тиражі державної грошової лотереї «Лото-Забава» і набув право на отримання виграшу в розмірі 400 000,00 грн.

14 вересня 2017 року під час його перебування за кордоном на його картковий рахунок № НОМЕР_1 надійшов виграш у розмірі 320 390,00 грн.

Позивач зазначав, що банківська карта № НОМЕР_1 зберігалася за місцем його проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_1 , доступ до неї мала ОСОБА_2 .

Повернувшись з-за кордону в грудні 2017 року, він виявив відсутність зазначених вище грошових коштів на його рахунку, а відповідачка почала уникати зустрічі з ним. Згодом ОСОБА_2 визнала, що зняла всі кошти, оскільки на її думку виграні кошти були подарунком для неї.

Посилався на те, що дозволу та доручення на зняття коштів із своєї картки він ОСОБА_2 не надавав, однак вона безпідставно отримала належні йому грошові кошти та не повернула їх.

З урахуванням наведеного та на підставі статей 625 1212 Цивільного кодексу України, з урахуванням уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 320 390,00 грн, 3 % річних від прострочених суми у розмірі 8 821,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 013,75 грн.

Стислий виклад позиції відповідачки

ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що вони з позивачем перебували у фактичних шлюбних відносинах з квітня 2012 року, вели спільне домашнє господарство, підтримували подружні відносини та проживали разом. Виграшний лотерейний білет був подарунком позивача для неї на 8 березня. Зазначала, що вона придбала 10 лотерейних квитків, 5 з яких було зареєстровано для участі у лотереї з телефону позивача. Виграв лотерейний білет, зареєстрований з телефону позивача, однак у прямому ефірі телепередачі, який відбувся 13 березня 2016 року, ОСОБА_1 публічно оголосив про те, що сертифікат на отримання виграшу у вигляді грошової суми належить їй в якості подарунку до дня 8 березня. Зазначене також підтверджує інтерв`ю повивача у Всеукраїнській лотерейній газеті «Азарт».

Враховуючи те, що позивач особисто, за власним бажанням, без примусу та будь-якого тиску передав їй банківську картку, на яку повинні були нараховуватися кошти, та беручи до уваги, що виграш був подарунком для неї, вона розпоряджалася коштами на власний розсуд, у тому числі сплачувала платежі за орендовану квартиру, комунальні послуги, купівлю продуктів харчування.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області

від 09 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 320 390,00 грн, три проценти річних від простроченої заборгованості в розмірі 8 821,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 31 013,75 грн, що в загальній сумі становить 360 225,45 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що отримавши виграш у лотерею, позивач сплатив податок з доходу, а відтак зазначений виграш є його власністю. Оскільки договір дарування значної суми грошових коштів повинен укладатися у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а публічне оголошення позивачем, що він «присвячує» виграш своїй дружині не свідчить про укладення між сторонами договору дарування, суд першої інстанції вважав, що грошові кошти позивача в розмірі 320 390,00 грн відповідачка отримала без достатньої правової підстави, у зв`язку із чим зазначена сума має бути повернута позивачу у відповідності до вимог частини першої статті 1212 ЦК України. Також підлягають нарахуванню 3 % річних та інфляційні відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Основний зміст та мотиви рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних у розмірі 8 821,70 грн скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Змінено рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області

від 09 березня 2021 року в частині визначення загального розміру грошової суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , зменшено її з 360 225,45 грн до 351 403,75 грн, а також у частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , зменшено його до 3 528,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності між сторонами жодних договірних відносин, а відтак відсутності у відповідачки правової підстави на отримання спірної суми грошових коштів у власність. Водночас вважав, що суд першої інстанції не звернув уваги на необґрунтований розрахунок 3 % річних (щодо періоду нарахування), що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині та відповідного зменшення загальної суми, яка підлягає стягненню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

29 липня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня

2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13,

від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц, від 29 квітня 2020 року у справі

№ 766/8633/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 523/18181/18,

від 11 листопада 2020 року у справі № 757/4383/16-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також необґрунтовано відхилили клопотання (заяву) учасника щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув та не задовольнив клопотання відповідачки про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 456/2229/21 за її позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на виграшний лотерейний білет, не урахувавши, що встановлення обставин належності їй спірного лотерейного білету має значення для встановлення наявності у неї підстав для отримання спірної грошової суми, що в свою чергу виключає застосування положень статті 1212 ЦК України.

Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю адвоката відповідачки в іншому судовому процесі, чим позбавив сторону права на справедливий судовий розгляд.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми Закону України «Про державні лотереї в Україні» та не урахували того, що виграшний лотерейний білет був придбаний

ОСОБА_2 за її кошти, а тому саме вона уклала з оператором публічний договір та отримала право на отримання виграшу.

Посилається на виникнення алеаторних зобов`язань (ризикових зобов`язань) перед відповідачкою. При цьому зосереджує увагу на тому, що виграшним вважається не номер телефону, а комбінація цифр лотерейного білету, у зв`язку із чим переможцем є особа, яка є власником лотерейного білету.

На думку заявника, суди не звернули уваги на недобросовісну та суперечливу поведінку позивача, який у прямому ефірі телепередачі вважав, що виграш належить його дружині ОСОБА_2 , не зберігав у себе свою банківську карту, яку надав у вільний доступ відповідачці, із повідомленням пін-коду, а також лише через пів року після отримання виграшу (після припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин) заявив про крадіжку грошових коштів.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, відкрито касаційне провадження у справі

№453/843/18, з урахуванням підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

17 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає про те, що ТОВ «М.С.Л» (оператор державної лотереї), з яким як стверджує відповідачка у неї є договірні правовідносини, не є стороною справи, яка переглядається, більш того відсутній спір між зазначеною організацією та ОСОБА_5 про виплату коштів. Зосереджує увагу на тому, що до вересня 2017 року (коли грошові кошти надійшли на рахунок позивача) ОСОБА_2 погоджувалася зі статусом

ОСОБА_1 , як власника, переможця та користувача рахунку, на який надійшов виграш. Сторони добровільно розділили між собою придбані лотерейні білети, позивач зареєструвався у розіграші, отримав підтвердження, що він є учасником акції, а тому саме він є переможцем лотереї та саме на його рахунок було переказано суму виграшу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 березня 2016 року ОСОБА_1 став переможцем 865 тиражу державної грошової лотереї «Лото-Забава» та набув право на отримання виграшу у розмірі 400 000,00 грн.

Для оформлення виграшу оформлена квитанція на прийом білета/квитка (чека) лотереї на експертизу від 17 березня 2016 року на ОСОБА_1 , який претендує на виграш 400 000,00 грн.

14 вересня 2017 року зазначений виграш за вирахуванням суми податків та зборів було перераховано ТОВ «М.С.Л.» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

У випуску №11 (956) від 14 березня 2016 року газети «Азарт від МСЛ», зазначається, зокрема, про те, що четвертим переможцем весняної акції став ОСОБА_1 з м. Стрий Львівської області, який 06 березня в 865 тиражі «Лото-Забава» виграв у додатковому розіграші 400 000 грн.

Згідно з копією закордонного паспорта ОСОБА_1 , він з 17 липня

2017 року по 24 грудня 2017 року перебував за кордоном.

Відповідно до виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1

ОСОБА_1 у період з 27 вересня 2017 року по 29 листопада 2017 року з карткового рахунку було знято грошові кошти на загальну суму

320 390,00 грн.

Кримінальне провадження №12018140130000376 від 14 березня 2018 року, розпочате за зверненням ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, через відсутність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19, від 20 квітня 2022 року в справі № 642/5275/18, від 06 червня 2022 року в справі № 725/2114/20-ц, від 05 липня 2022 року в справі № 641/8483/19.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державні лотереї в Україні» приз (виграш) - це кошти, майно, майнові чи немайнові права, які підлягають виплаті (видачі) учаснику у разі його виграшу в державну лотерею відповідно до оприлюднених умов її проведення.

Кожна операція з прийняття ставки у державну лотерею, кожна операція з повернення ставки у державну лотерею та кожна операція з виплати виграшу в державну лотерею повинна фіксуватися в режимі реального часу в електронній системі прийняття ставок оператора державних лотерей. Прийняття ставок та виплата виграшів у державних лотереях без їх реєстрації в електронній системі прийняття ставок забороняється (частина дев`ята статті 9 Закону України «Про державні лотереї в Україні»).

Прийняття оплати вартості лотерейного білета або ставки учасника в іншій формі засвідчує факт укладення угоди між оператором державних лотерей та цим учасником. Оператор державних лотерей зобов`язаний перевіряти право учасника на одержання призу в порядку, встановленому умовами проведення державної лотереї (частина четверта статті 10 Закону України «Про державні лотереї в Україні»).

Виплата призів державної лотереї здійснюється на підставі пред`явленого лотерейного білета або іншого засобу, що відповідно до умов проведення державної лотереї посвідчує право учасника на отримання призу. Передумовою видачі призу є проведення оператором державних лотерей або уповноваженою ним особою експертизи лотерейного білета або іншого засобу, що відповідно до умов проведення державної лотереї посвідчує право учасника на отримання призу, що підтверджує або спростовує його дійсність (частина восьма статті 13 Закону України «Про державні лотереї в Україні»).

Встановивши, що позивач став переможцем розіграшу державної грошової лотереї «Лото-Забава» та отримав виграш, а відповідачка на час проведення розіграшу, оголошення переможця, а також отримання останнім грошового призу не оспорювала цих фактів, більш того на час розгляду справи в суді першої інстанції були відсутні судові спори про визнання за

ОСОБА_2 прав переможця у зазначеному розіграші лотереї, у тому числі з оператором державної лотереї, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку, що зняття відповідачкою з банківського рахунку позивача грошової суми у розмірі 320 390,00 грн свідчить про набуття нею майна ОСОБА_1 без достатньої правової підстави.

При цьому для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України) (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Ураховуючи, що відповідачка станом на день подання позовної заяви не повернула зняті з рахунку позивача грошові кошти, законним та обґрунтованим слід визнати висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з неї інфляційних нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Поширення положень статті 625 ЦК України на спірні правовідносини відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня

2018 року у справі № 910/10156/17, які правильно застосували суди попередніх інстанцій. Розрахунок зазначеної суми не оспорюється особою, яка подає касаційну скаргу, а тому в силу положень статті 400 ЦПК України не перевіряється судом касаційної інстанції.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, підстави заявленого позову, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для частково задоволення позову.

Посилання касаційної скарги на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду України і Верховного Суду є необґрунтованими. У кожній справі суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання заявника на недобросовісну поведінку позивача є також необґрунтованими з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини відсутності між сторонами належним чином оформленого договору дарування грошових коштів відповідно до вимог частини п`ятої статті 719 ЦК України, а також самовільного зняття відповідачкою з банківського рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 320 390,00 грн, з подальшим їх використанням в особистих цілях (зокрема на купівлю автомобіля).

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (відмова у зупиненні провадження у справі, відмова у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на наступне.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі, відповідачка просила суд на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України зупинити провадження у справі, яка переглядається, до набрання законної сили рішенням суду у справі

№ 456/2229/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на виграшний лотерейний білет на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Частинами першою, шостою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ураховуючи, що провадження у справі № 456/2229/21 було відкрито після ухвалення судом першої інстанції судового рішення у справі, яка переглядається, у суду апеляційної інстанції не було об`єктивної неможливості для розгляду цієї справи (перегляду судового рішення суду першої інстанції) до вирішення справи № 456/2229/21.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідачки та її представника про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника у іншому судовому процесі, суд апеляційної інстанції, урахувавши строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції (з липня 2021 року), неодноразове подання стороною відповідачки клопотань про відкладення розгляду справи, наявність у матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на відзив на апеляційну скаргу, а також з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2021 року у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович