ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 454/2182/16-ц

провадження № 61-4291св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Бурка В. В.»,

відповідачі: прокуратура Личаківського району міста Львова, правонаступником якої є Львівська місцева прокуратура № 1, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Фермерського господарства «Бурка В. В.» на постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Фермерське господарство (далі - ФГ) «Бурка В. В.» звернулося з позовом до прокуратури Личаківського району міста Львова, правонаступником якої є Львівська місцева прокуратура № 1, та держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказувало, що ФГ «Бурка В. В.» направило заяву про кримінальне правопорушення до Генеральної прокуратури України, яку скерували до прокуратури Львівської області. В подальшому його заяву направили до прокуратури міста Львова, яка її спрямувала до прокуратури Личаківського району міста Львова.

Вказувало, що прокуратура Личаківського району міста Львова надала відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вважаючи такі дії прокуратури Личаківського району міста Львова незаконними, він надіслав звернення до Генеральної прокуратури України про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, однак це звернення надалі скеровано до прокуратури Львівської області та в подальшому - до Львівської місцевої прокуратури № 1.

На думку позивача, дії прокуратури Личаківського району міста Львова щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є протиправними, такими, що порушують його права і завдали моральної шкоди.

За таких обставин просило стягнути з держави Україна в особі ДКСУ

1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями прокуратури.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області

від 15 листопада 2016 року, ухваленим у складі судді Адамовича М. Я., відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності позову належними і допустимими доказами.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ФГ «Бурка В. В.», заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що спір, який виник між учасниками справи, з огляду на суб`єктний склад її учасників, підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2019 року представник ФГ «Бурка В. В.» Бурка В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що відносини між учасниками справи стосуються майнових і немайнових відносин, які регулюються ЦК України, та прокуратура Личаківського району міста Львова, правонаступником якої є Львівська місцева прокуратура № 1, як орган державної влади не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо фермерського господарства.

Заявник вказує, що між учасниками справи не укладалися господарські договори і позивач не заявляв вимоги щодо вирішення спору при укладенні, зміні, розірванні і виконанні цих договорів.

На думку заявника, апеляційний суд не врахував вимоги частини четвертої

статті 28 ЦПК України, згідно з якою позови до прокуратури розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Позиція інших учасників справи

У червні 2019 року прокуратура Львівської області надіслала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, яка не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, і за своїм суб`єктивним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 5 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи - ФГ «Бурка В. В.», прокуратура Личаківського району міста Львова, правонаступником якої є Львівська місцева прокуратура № 1, та держава Україна в особі ДКСУ.

Позовні вимоги заявлені про відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивача, бездіяльністю прокуратури Личаківського району міста Львова як суб`єктом публічно-правових відносин, які не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ФГ «Бурка В. В.» на постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час звернення до суду з позовною заявою та вирішення справи судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи апеляційним судом.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,

у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У статтях 1 12 ГПК України у редакції Кодексу, яка діяла на час звернення до суду з позовною заявою та вирішення справи судом першої інстанції, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року

у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) зроблено висновок, що «ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до прокуратури Львівської області та держави Україна в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Такий правовий висновок викладений і у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 454/1668/17 (провадження № 61-15046сво18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року

у справі № 454/1008/16-ц (провадження № 14-494цс19) вказано, що «Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»). Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, такі вимоги не об`єднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц

(провадження № 14-60цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17 (провадження № 14-395цс18), від 5 червня 2019 року у справі № 454/1690/16 (провадження № 14-152цс19), від 5 червня 2019 року у справі № 454/2181/16 (провадження № 14-226цс19), від 3 липня 2019 року у справі № 454/3304/14 (провадження № 14-272цс19), від 18 вересня 2019 року у справі № 757/37226/17 (провадження № 14-452цс19), і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

Встановивши такі обставини, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 19 ЦПК України, статей 1 12 4 ГПК України і обґрунтовано скасував заочне рішення та закрив провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів.

Доводи заявника про те, що між учасниками справи не укладалися господарські договори і позивач не заявляв вимоги щодо вирішення спору при укладенні, зміні, розірванні і виконанні цих договорів, що прокуратура Личаківського району міста Львова, правонаступником якої є Львівська місцева прокуратура № 1, як орган державної влади не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо фермерського господарства відхиляються касаційним судом.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.

У справі, яка переглядається, ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до прокуратури Личаківського району Львівської області, правонаступником якої є Львівська місцева прокуратура № 1, та держави України в особі ДКСУ лише про відшкодування моральної шкоди, завданої діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статті 28 ЦПК України, згідно з якою позови до прокуратури розглядаються в порядку цивільного судочинства, не впливають на юрисдикційність спору, оскільки вказана норма регулює пред`явлення позову фізичною особою, а у справі, яка переглядається, позов пред`явлено юридичною особою.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В. В.» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук