№ 455/1782/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 455/1782/21

провадження № 61-11157св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Укрпошта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня 2022 року

у складі судді Кушніра А. В. та постанову Львівського апеляційного суду

від 01 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 26 червня 1998 року вона працювала в АТ «Укрпошта», з 26 липня 2019 року переведена на посаду начальника відділення зв`язку поштового Відділення поштового зв`язку Старий Самбір (далі - ВПЗ Старий Самбір) Львівської дирекції АТ «Укрпошта».

Зазначає, що наказом (розпорядженням) Львівської дирекції АТ «Укрпошта»

від 20 жовтня 2021 року № 452/к «Про припинення трудового договору (контракту)» 21 жовтня 2021 року вона звільнена з посади начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» у зв`язку

з втратою довір`я на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Вважає, що своїми діями, які полягали в її незаконному звільненні, відповідач грубо порушив її права, що призвело до завдання їй майнової шкоди. Звільнення вважає незаконним та таким, що проведено з грубим порушенням законодавчо встановленої процедури, оскільки вона не вчиняла будь-яких дій за які її можна звільнити за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Відповідач, звільняючи її з роботи, не вказав, які винні дії нею вчинені, не ознайомив із підставами звільнення, зокрема службовою запискою начальника ВПБ

у Львівській дирекції та резолюцією директора. Внаслідок порушення відповідачем її трудових прав у результаті незаконного звільнення та вимушеного прогулу не одержує належну їй заробітну плату.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) Львівської дирекції

АТ «Укрпошта» від 20 жовтня 2021 року № 452/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 », поновити її на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта»

з 22 жовтня 2021 року, рішення про поновлення на роботі допустити до негайного виконання, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 22 жовтня 2021 року до дня поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 728,40 грн.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня

2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 20 жовтня 2021 року № 452/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» з 22 жовтня 2021 року. Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 22 жовтня 2021 року до 16 травня 2022 року у розмірі 104 161,20 грн (сума визначена без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів). Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами фактів винних дій, які викликали недовіру до позивачки та надавали право для її звільнення

з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» залишено без задоволення, рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня 2022 року - без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, про те, що наказ від 20 жовтня

2021 року № 452/к є незаконним та підлягає скасуванню, враховуючи, що не встановлено фактів вчинення ОСОБА_1 винних дій, внаслідок яких відповідачу завдано збитків або матеріальної шкоди, та які б могли бути підставою для втрати довіри до позивачки як працівника. Скаржником не доведено належними

і допустимими доказами факту свідомого внесення завідомо неправдивої інформації у табель робочого часу щодо роботи прибиральниці, отримання її заробітної плати та підроблення заяв на щорічні відпустки ОСОБА_2 .

У матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким встановлено факт таких неправомірних дій позивачки, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021141320000423 на цей час триває.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2022 року АТ «Укрпошта» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року,

в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі

№ 591/6623/16, від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19. Крім того,

у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься послання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 78 ЦПК України

у подібних правовідносинах.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу АТ «Укрпошта», у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами фактів вчинення нею дій, які б обґрунтовували недовіру до останньої та надавали право для її звільнення у зв`язку з втратою довір`я.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 із 26 липня 2019 року працювала на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта».

Наказом (розпорядженням) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 20 жовтня

2021 року № 452/к «Про припинення трудового договору (контракту)

ОСОБА_1 » 21 жовтня 2021 року позивачка звільнена з посади начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції

АТ «Укрпошта» у зв`язку з втратою довір`я (пункт 2 частини першої статті 41

КЗпП України), підстава: службова записка начальника ВПБ у Львівській дирекції, резолюція директора (т. 1, а. с. 12).

Підставою для звільнення стала службова записка начальника ВПБ у Львівській дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_12 подана директору Львівської дирекції

АТ «Укрпошта» ОСОБА_13 від 08 жовтня 2021 року № 18.1.1-12-1273 (т. 1,

а. с. 191), у якій зазначено, що Відділом поштової безпеки (далі - ВПБ) у Львівській дирекції АТ «Укрпошта» проведено перевірку стану організації заходів

з прибирання приміщення відділення поштового зв`язку (ВПЗ) Старий Самбір

(вул. Д. Галицького, 61, начальник ОСОБА_1 ) Центру поштового зв`язку (ЦПЗ) Дрогобич. Результати перевірки вказують на грубі порушення, допущені начальником ВПЗ ОСОБА_1 та прибиральником виробничих приміщень цього відділення ОСОБА_2 , оскільки отримані дані свідчать про те, що остання свої обов`язки фактично не виконувала з часу працевлаштування (01 лютого 2018 року) до вересня 2021 року, хоча одержувала заробітну плату у встановленому порядку, згідно з табелями обліку робочого часу, оформлених керівником ВПЗ ОСОБА_1 (за час перебування останньої на посаді). Робоча інструкція прибиральниці ОСОБА_2 у ВПЗ Старий Самбір не складалася. Вивчені ВПБ заяви на щорічні відпустки ОСОБА_2 датовані відповідно 17 квітня 2020 року та від 10 березня 2021 року дають підстави вважати, що вони виконані іншою особою, можливо начальником відділення ОСОБА_1 , тобто свідчать про фальсифікацію таких документів. Надані керівнику філії пояснення ОСОБА_1 від 04 жовтня

2021 року свідчать про нещирість останньої, оскільки суперечать поясненням прибиральниці ОСОБА_2 (підтвердила свою відсутність на роботі) та інших працівників відділення (листонош: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і

ОСОБА_5 ), диспетчера поштового зв`язку ОСОБА_6 , а також доповідній записці заступника начальника ВПЗ Досяк Н. І., які не підтвердили виконання робіт цією прибиральницею. Ці працівники також зазначили, що прибирання приміщень ВПЗ Старий Самбір проводила особисто начальник відділення ОСОБА_1 , що не передбачено її посадовими обов`язками. Таким чином, дії/бездіяльність начальника відділення ОСОБА_1 суперечать вимогам пунктів 4.4.7, 4.4.28, 4.4.36 та 4.6.2 Положення про ВПЗ Старий Самбір , затвердженого керівником Львівської філії 11 січня 2021 року. Відповідальність ОСОБА_1 за допущені у ВПЗ порушення щодо організації прибирання приміщень відділення визначена пунктами 4.6.1, 4.6.2 та 4.6.5 цього Положення.

Положенням про відділення поштового зв`язку Старий Самбір Львівської дирекції (далі - Філія) АТ «Укрпошта» (далі - Товариство), затвердженого директором Львівської дирекції АТ «Укрпошта» 11 січня 2021 року (т. 1, а. с. 17-26) передбачено, зокрема:

- ВПЗ Старий Самбір відповідно до наказу Львівської дирекції

АТ «Укрпошта» є виробничим структурним підрозділом Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (пункт 1.2);

- ВПЗ не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Товариства

в межах повноважень, наданих йому Філією і закріплених цим Положенням, на території, визначеній Філією (пункт 1.7);

- ВПЗ очолює начальник відділення зв`язку поштового (далі - начальник ВПЗ), який призначається наказом Філії за погодженням із заступником директора

з розвитку мережі філії (пункт 1.8);

- виробничі, трудові відносини, питання охорони праці, надання соціальних гарантій у ВПЗ регулюються законодавством України, наказами, розпорядженнями, іншими нормативно-правовими актами органів виконавчої влади, колективним договором Товариства, правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 1.13).

Начальник ВПЗ зобов`язаний забезпечити (пункт 4.4):

- ведення обліку робочого часу працівників ВПЗ, складання графіків відпусток працівників ВПЗ за погодженням із заступником директора філії

з розвитку мережі (підпункт 4.4.7);

- контроль дотримання трудової дисципліни підлеглих працівників (підпункт 4.4.28);

- дотримання трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, правил і норм протипожежної безпеки та охорони праці, виробничої санітарії тощо (підпункт 4.4.36).

На начальника ВПЗ покладається відповідальність за (пункт 4.6):

- невиконання або неналежне/несвоєчасне виконання завдань/планових показників та обов`язків, визначених ним Положенням, відповідно до законодавства України (підпункт 4.6.1);

- незабезпечення раціональної розстановки працівників ВПЗ на робочих місцях, недотримання виконавчої та трудової дисципліни, не налагодження ефективних виробничих (службових) взаємовідносин і зв`язків між працівниками

(підпункт 4.6.2);

- несвоєчасність оприбуткування отриманих коштів за надані послуги ВПЗ (підпункт 4.6.3);

- недостовірність звітних даних, відомостей та інших матеріалів, підготовлених ВПЗ, не повне оприбуткування грошових сум, що надійшли до каси ВПЗ (підпункт 4.6.4);

- начальник ВПЗ несе колективну та повну індивідуальну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, відповідно до діючого законодавства та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (підпункт 4.6.5);

- незабезпечення збереження грошових коштів, поштових відправлень, обладнання у ВПЗ (підпункт 4.6.6);

- порушення нормативних строків пересилання поштових та інших відправлень (підпункт 4.6.7);

- недотримання режиму робота ВПЗ (підпункт 4.6.8);

- нераціональне та неефективне використання майна, що отримано зі складу для організації виробничого процесу (підпункт 4.6.9);

- порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, а також вимог внутрішніх документів АТ «Укрпошта» з питань фінансового моніторингу

(підпункт 4.6.10).

Начальником ВПБ у Львівській дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_12 за результатами перевірки складено довідку від 11 жовтня 2021 року № 18.1.1-07-1286 щодо порушень в організації процесу прибирання приміщень ВПЗ Старий Самбір ЦПЗ Дрогобич та зроблено такі висновки. Надані керівнику філії пояснення ОСОБА_1 від 04 жовтня 2021 року свідчать про нещирість останньої, оскільки суперечать поясненням прибиральниці ОСОБА_2 , яка підтвердила свою відсутність на роботі, та інших працівників відділення (листонош: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), диспетчера поштового зв`язку ОСОБА_6 , а також доповідній записці заступника начальника ВПЗ ОСОБА_8 , які не підтвердили виконання робіт цією прибиральницею. Працівники також зазначили, що прибирання приміщень ВПЗ Старий Самбір проводила особисто начальник відділення ОСОБА_1 , що не передбачено її посадовими обов`язками. Тобто, дії/бездіяльність начальника відділення ОСОБА_1 суперечать вимогам підпунктів 4.4.7, 4.4.28, 4.4.36 та 4.6.2 Положення про ВПЗ Старий Самбір, затвердженого керівником Львівської філії 11 січня 2021 року. Відповідальність ОСОБА_1 за допущені у ВПЗ порушення щодо організації прибирання приміщень відділення визначена підпунктами 4.6.1, 4.6.2 та 4.6.5 цього Положення. Сумнівними є також пояснення попереднього начальника відділення Старий Самбір ОСОБА_9 від 23 вересня 2021 року, яка виступала ініціатором працевлаштування ОСОБА_2 та складала табелі обліку робочого часу останньої у період із лютого 2018 до липня 2019 (включно). Робочу інструкцію прибиральника виробничих приміщень ОСОБА_2 керівництвом ЦВПЗ

(у подальшому ВПЗ) Старий Самбір ( ОСОБА_9 , ОСОБА_1 ) не впроваджено, відповідно і контроль за виконанням такого документу не міг забезпечуватись. Прибиральником виробничих приміщень ВПЗ Старий Самбір ЦПЗ Дрогобич ОСОБА_2 допущено порушення трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку товариства. На цей час відреагувати на таке порушення не є можливим, оскільки наказом дирекції від 06 вересня 2021 року

№ 399/К зазначену особу звільнено з роботи 07 вересня 2021 року за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України). Виявлені у ВПЗ Старий Самбір порушення можуть вказувати на ознаки кримінально-караних діянь (стаття 366 КК України) з боку колишнього і теперішнього керівників ЦВПЗ (ВПЗ) Старий Самбір ОСОБА_9 і ОСОБА_1 , які систематично протягом лютого 2018-

серпня 2021 вносили дані про відпрацьовані години у табелі обліку робочого часу прибиральника виробничих приміщень цього відділення ОСОБА_2 , яка фактично могла на роботу не виходити і прибирання ВПЗ не проводити. Такі функції могли виконуватися зазначеними керівниками особисто. Питання про те, які особи і яким чином розпоряджалися грошовими коштами, що надходили на зарплатну картку ОСОБА_2 , може бути з`ясовано правоохоронними органами у разі передачі до них матеріалів перевірки ВПБ у Львівській дирекції. Вивчені ВПБ заяви на щорічні відпустки ОСОБА_2 , датовані відповідно 17 квітня 2020 року та 10 березня 2021 року дають підстави вважати, що вони виконані іншою особою, можливо, начальником відділення ОСОБА_1 , тобто свідчать про фальсифікацію таких документів (стаття 366 КК України), що також може бути встановлено правоохоронцями. Дії/бездіяльність прибиральника виробничих приміщень ВПЗ Старий Самбір ОСОБА_2 може підпадати під ознаки кримінального правопорушення передбаченого статтею 190 КК України (шахрайство), розгляд якого є компетенцією Національної поліції (т. 1, а. с. 95-98).

Згідно з договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність

від 02 січня 2007 року (т. 1, а. с. 99), ОСОБА_1 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення охорони грошей та матеріальних цінностей, які передані їй адміністрацією.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що вона працювала прибиральницею у ВПЗ Старий Самбір АТ «Укрпошта», приймала її на роботу ОСОБА_9 , яка на той час була начальником ВПЗ Старий Самбір, вони домовилися, що вона буде прибирати приміщення зранку та ввечері, так вона

і прибирала кожного дня. Надалі після переведення ОСОБА_9

у м. Самбір, начальником стала ОСОБА_1 , і вона ( ОСОБА_2 ) продовжувала працювати та прибирати приміщення.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні суду першої інстанції повідомила, що вона працює листоношою ВПЗ Старий Самбір, хто прибирав приміщення відділення пошти їй не відомо, вона не цікавилася, але ОСОБА_2 бачила на пошті. Коли вона приходила на роботу, то вже було прибрано.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду першої інстанції повідомила, що вона працює інженером відділу ВКА АТ «Укрпошта» і її робоче місце у м. Дрогобич, вона видає всі накази по м. Старий Самбір. Із режимом роботи працівників має ознайомлювати керівник відділення, табель обліку робочого часу вона візує, проте складає начальник відділення, по табелях зауважень не було. З`ясувалося, що приміщення відділення пошти ВПЗ Старий Самбір прибирає сама начальник ОСОБА_11 , а не прибиральниця ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відбиралися пояснення, проводилася перевірка. Пізніше ОСОБА_2 написала заяву на звільнення на угодою сторін, про що і було видано наказ.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що на цей час працює начальником поштового відділення ВПЗ Старий Самбір, коли працювала ОСОБА_1 була її заступником. За час роботи ОСОБА_1 постійно прибирала приміщення, хоча прибиральницею рахувалася ОСОБА_2 , яку вона до серпня 2021 року ніколи у відділенні не бачила. В кінці серпня 2021 року

ОСОБА_1 привела ОСОБА_2 до відділення пошти та ознайомила з нею працівників.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції зазначила, що працює листоношою у ВПЗ Старий Самбір та часто бачила, що ОСОБА_1 прибирала приміщення, в кінці серпня 2021 року побачила, що прибирає інша людина - ОСОБА_2 , до того вона її не бачила, і вони не знайомі.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що працює листоношою у ВПЗ Старий Самбір, прибиральницю ОСОБА_2 побачила вперше 31 серпня 2021 року, до того приміщення пошти постійно прибирала ОСОБА_1 .

На цей час проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження від 25 жовтня 2021 року № 12021141320000423 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366

КК України, яке перебуває в провадженні СВ ВП № 1 Самбірського РВП ГУ НП

у Львівській області (т. 1, а. с. 89).

Постановою керівника Самбірської окружної прокуратури О. Теличко постанову слідчого СВ відділення поліції № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області

від 29 грудня 2021 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2021 року за

№ 12021141320000423 - скасовано. Постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження та матеріали досудового розслідування № 12021141320000423 для організації подальшого досудового розслідування направлено в СВ ВП № 1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області (т. 1,

а. с. 235-236).

Нормативно-правове обґрунтування

Положення трудового законодавства

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов:

1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо) (спеціальний суб`єкт);

2) винна дія працівника;

3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу (суб`єктивне ставлення роботодавця до конкретної ситуації і зміна ставлення до працівника).

Відповідно до положень статті 135? КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що для звільнення з підстав втрати довір`я настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди не є обов`язковою умовою для звільнення працівника з цієї підстави. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (наприклад, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

При розгляді подібних справ підлягає з`ясовуванню, у чому полягають винні дії працівника, які призвели до втрати довіри до нього. У такому разі не має значення форма вини (умисел або необережність). Зазвичай дії, що дають підставу розірвати трудовий договір за цим пунктом, зумовлюються саме корисливим мотивом, що вказує на усвідомлення особою вчинення відповідного діяння та бажання настання певних наслідків.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових

і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом

і зберіганням цінностей.

Згідно з статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що відповідач не довів належними та допустимими доказами порушень, викладених у службовій записці, а саме факт прибирання приміщень ВПЗ Старий Самбір особисто начальником відділення ОСОБА_1 , так і факт фальсифікації останньою документів, зокрема, табелів робочого часу та заяв про відпустки ОСОБА_2 , які б давалипідстави для її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність звільнення позивачки та наявність підстав для задоволення вимог про поновлення її на займаній посаді.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та звертає увагу, що обов`язок обґрунтувати втрату довіри до працівника покладається на роботодавця, який повинен навести об`єктивні докази вини працівника або скоєння інших протиправних дій. Недовіра до працівника не може ґрунтуватися лише на підозрі власника або уповноваженого ним органу. Втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він вчинив навмисно або з необережності, і завдав або міг завдати шкоду, що дає підстави власнику або уповноваженому ним органу виявити йому недовіру.

У касаційній скарзі заявник вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 591/6623/16, від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19.

Верховний Суд, вирішуючи спір у справі № 591/6623/16 про зобов`язання вчинити дії, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови відповідного органу у здійсненні приватизації житла у зв`язку

з відсутністю ордеру, якщо такий не зберігся на відповідному підприємстві.

У справі № 296/4642/19 вирішувався спір про визнання незаконними дій Житомирської міської ради щодо відмови у приватизації квартири та зобов`язання відповідача провести приватизацію житлового приміщення.

Натомість, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, оскаржувався наказ про припинення трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я.

Отже, посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 591/6623/16,

№ 296/4642/19, не беруться до уваги, оскільки у цих справах вирішувалися спори

у інших неподібних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосуванні відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.

Також, однією із підстав касаційного оскарження заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 78 ЦПК України у подібних правовідносинах.

Заявник стверджує, що апеляційним судом грубо порушено положення статті 78 ЦПК України, а саме зазначено, що факт оформлення і підписання заяви від імені працівника та внесення неправдивих відомостей в табелі обліку робочого часу можна встановити судовим рішенням в межах кримінального провадження.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки ця норма стосується загальних питань щодо застосування обов`язку доказування.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі встановлено, що наказом (розпорядженням) Львівської дирекції

ПАТ «Укрпошта» від 31 січня 2018 року № 39/К про прийняття на роботу,

ОСОБА_2 прийнята на роботу з 01 лютого 2018 року прибиральницею виробничих приміщень на 0,4 од. ЦВПЗ Старий Самбір (т. 1,

а. с. 50).

Також не встановлено фактів порушень трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку прибиральницею виробничих приміщень ВПЗ Старий Самбір ОСОБА_2 за період її роботи на цій посаді, жодного відповідного акта про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці за цей період не складалось, дисциплінарні стягнення щодо цього працівника відсутні, зауважень щодо неякісного прибирання приміщення ВПЗ Старий Самбір не надходило. У табелях обліку робочого часу зафіксовано кількість днів та годин відпрацьованих цим працівником (т. 1, а. с. 70-87, 90-94, 100-122).

Показання свідка ОСОБА_8 та її письмові пояснення (доповідна) про те, що

ОСОБА_2 фактично не виконувала свої посадові обов`язки з часу працевлаштування, суперечить даним табелів обліку робочого часу, зокрема, за серпень 2021 року, які підписані самою ж ОСОБА_8 під час виконання нею обов`язків начальника відділення.

Крім того, ОСОБА_2 за результатами перевірки прибирання виробничих приміщень ВПЗ Старий Самбір не притягнуто до дисциплінарної відповідальності,

а наказом (розпорядженням) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 06 вересня 2021 року № 339/К «Про припинення трудового договору (контракту)

ОСОБА_2 » звільнено 07 вересня 2021 року з посади прибиральника виробничих приміщень за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36

КЗпП України (т. 1, а. с. 51).

Наведені підтверджує те, що АТ «Укрпошта» не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що саме

ОСОБА_1 підроблені підписи на заявах про відпустку ОСОБА_2 . Такі обставини можуть бути встановлені за результатами проведення експертизи під час досудового слідства, яке на цей час триває.

З урахуванням наведеного, безпідставним є посилання у касаційній скарзі на

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду у вигляді переоцінки доказів та встановлення нових обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня

2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний