Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 456/2380/19

провадження № 61-9259св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Стрийська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Шрамка Р. Т.

від 28 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

від 11 серпня 2022 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Стрийська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , яка мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою розміщене належне їй на праві власності нерухоме майно, житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 розпорядилася належним їй на день смерті майном, склавши 10 листопада 2009 року заповіт, відповідно до якого належний їй житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 , яка є її онукою, а грошовий вклад йому.Окрім майна, охопленого заповітом, до складу спадщини увійшло право на земельну частку (пай) розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах.

Позивач вказував, що ОСОБА_3 на день смерті ОСОБА_5

( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була зареєстрована з нею за однією адресою, однак фактично проживала у с. Голобутів Стрийського району. З 2003 року він проживав разом із матір`ю у с. Завадів без реєстрації місця проживання. В той же час його місце його проживання було зареєстроване по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначав, що звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зміг у встановлений строк, оскільки не знав про існування заповіту. Йому не було відомо, що мати розпорядилася спадковим майном, заповівши частину спадкового майна йому, та був переконаний, що все спадкове майно вона заповіла відповідачці, а тому, шануючи волю матері, він не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також йому не було відомо і про наявність у матері сертифікату про право на земельну частку (пай).

Посилався на те, що у 2014 році ОСОБА_3 звернулася до Стрийського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту приналежності правовстановлюючих документів (справа № 456/295/13-ц). Тільки при отриманні позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі йому стало відомо про існування заповіту, складеного матір`ю частково на його користь, після чого він відразу звернувся до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 24 лютого 2015 року отримав від нотаріуса роз`яснення, що йому необхідно звернутися до суду для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 вказував, що він звернувся до суду із зустрічним позовом у справі № 456/295/13-ц про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту приналежності правовстановлюючих документів, однак у задоволенні його вимог було відмовлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2015 року.

Також позивач зазначав, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у справі № 456/357/17 у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_4 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини було відмовлено.

Позивач стверджував, що будучи юридично не обізнаним, він звернувся з позовом до неналежного відповідача у справі № 456/357/17, ОСОБА_4 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , а тому не може бути належним відповідачем у справі про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його матері.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2022 рок у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності у нього поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, якими обґрунтовано позов. Наголошено на тому, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні вимог про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня

2022 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки після відмови ОСОБА_1 . Стрийською державною нотаріальною конторою 24 лютого 2015 року у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 з підстав пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, позивач вперше звернувся до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини в лютому 2017 року. Посилання скаржника на те, що він до моменту смерті своєї матері проживав разом із нею не підтверджено належними та допустимими доказами і не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. У той же час матеріали спадкової справи підтверджують, що ОСОБА_1 у 2013 році знав про відкриття спадщини.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17,

від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 21 вересня 2020 року

у справі № 130/2517/18, від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявниця стверджує, що ОСОБА_1 вчиняв активні дії для прийняття спадщини відразу як довідався про зміст заповіту, а недобросовісна поведінка ОСОБА_3 , яка приховувала інформацію про заповіт та спадкове майно, відмовилася надати письмову згоду відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України для прийняття спадщини іншим спадкоємцем, визначеним у заповіті, перешкоджала йому реалізувати свої права як спадкоємця. Посилається на те, що про наявність заповіту, складеного на його користь, ОСОБА_1 дізнався поза межами шестимісячного строку для прийняття спадщини. При заведенні спадкової справи не було здійснено повідомлення та виклик усіх спадкоємців за заповітом. ОСОБА_3 своїми діями постійно перешкоджала йому в оформленні спадкових прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 456/2380/19.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Стрийська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Завадів Стрийського району Львівської області померла мати позивача по справі ОСОБА_5 .

Згідно із заповітом від 09 листопада 2009 року ОСОБА_5 належний їй житловий будинок, що розташований по

АДРЕСА_1 заповіла онучці - ОСОБА_3 . Належний їй грошовий вклад у філії ощадного банку № 6311/010-029 м. Стрия на рахунку НОМЕР_1 вона заповіла синові - ОСОБА_1 .

Згідно з матеріалами спадкової справи № 15-2013, заведеної після смерті

ОСОБА_5 , спадкоємцями, які подали заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину є: ОСОБА_3 (заява від 17 січня 2013 року),

ОСОБА_1 , (заява від 24 лютого 2015 року), та ОСОБА_4 (заява

від 03 серпня 2017 року).

Стрийська державна нотаріальна контора 24 лютого 2015 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що він пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2014 року у справі № 456/295/13-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом і законом, встановлення факту належності правовстановлюючих документів задоволено частково.

Встановлено факт належності свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 28 січня 1988 року виконкомом Стрийської районної ради та записаним в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 99 на прізвище ОСОБА_5 , належними ОСОБА_5 , померлій

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено факт належності ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 640306, розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстрований 09 листопада

2012 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 7627 на прізвище ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку

«Ж-1», загальні розміри якого становлять 8,49 x 8,52 - 0,69 x 5,60, який самочинно переобладнаний з літньої кухні «Б», сараю «В» під житловий будинок Ж-1 та на 1/2 частину сараю «Е», загальний розмір якого становить 3,19 x 4,05, розміщені за адресою:

АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на сарай «Г», який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної частки (пай), яка знаходиться на землях ССГ ім. І. Франка Завадівської сільської ради Стрийського району відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії PH № 640306, розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстрований 09 листопада 2012 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 7627. В задоволенні решти позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту приналежності правовстановлюючих документів задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку Ж-1, загальні розміри якого становлять 8,49 x 8,52 - 0,69 x 5,60, який самочинно переобладнаний з літньої кухні «Б», сараю «В» під житловий будинок Ж-1 та на 1/2 частину сараю «Е», загальний розмір якого становить 3,19 x 4,05, розміщені за адресою:

АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної частки (паю), яка знаходиться на землях ССГ ім. І. Франка Завадівської сільської ради Стрийського району відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії PH № 640306, розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстрований 09 листопада 2012 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 7627. Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошовий вклад на ім`я ОСОБА_5 у філії Ощадного банку України № 631 1/010-029 м. Стрия, рахунок № НОМЕР_2 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2014 року у частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права власності за кожним на 1/2 частину самочинно збудованого житлового, визнання за ОСОБА_3 права власності на сарай «Г», розташований за адресою АДРЕСА_1 , у частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної частки (паю), а також у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на грошовий вклад на ім`я ОСОБА_5 у філії Ощадного банку України № 631 1/010-029 м. Стрия, рахунок № НОМЕР_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 . Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло право на земельну частку (пай) розміром 1,61 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності

ССГ ім. Франка, розташовану на території Завадівської сільської ради Стрийського району. У лютому 2017 року він звернувся до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті мами, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з попуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначав, що строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, оскільки тривалий час хворів, що підтверджується відповідними медичними документами, тому був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк.

03 травня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області

від 08 лютого 2018 року у справі № 456/357/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та зустрічного позову

ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за законом має місце лише у разі, коли воно не змінено заповітом спадкодавця. Так, відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати нотаріусу або в сільських населених

пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також у разі відсутності інших спадкоємців, які б могли дати таку письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17 (провадження № 61-21751св18) зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд має враховувати тривалість пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Вказані висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 143/1486/19 (провадження № 61-16570св21).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши доводи позивача, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог,оскільки позивач не надав належних та достовірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Позивач був обізнаний про смерть матері з якою, згідно його доводів проживав за однією адресою, а його необізнаність про наявність заповіту, не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відсутність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подання заяви про прийняття спадщини.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у спадковій справі щодо майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна заява ОСОБА_1 від 07 лютого 2013 року, в якій він зазначає про свій намір звернутися до суду для вирішення питання про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину. При цьому 24 лютого 2015 року ОСОБА_1 звертався до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

За результатами розгляду справи № 456/357/17 суди також дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняттяспадщини у зв`язку із необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявниця посилалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович