№ 456/4884/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 456/4884/18

провадження № 61-1978св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_2 , Державне підприємство «Сетам»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Швед Іванна Володимирівна, Стрийська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Олексишиним Ігорем Богдановичем, на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ВДВС), ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Швед І. В. (далі - приватний нотаріус Швед І. В.), Стрийська районна державна адміністрація (далі - Стрийська РДА), про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва.

Позов обґрунтований тим, що згідно з протоколом проведення електронних торгів від 20 квітня 2015 року № 74542 ОСОБА_2 придбав з електронних торгів об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

14 травня 2015 року на підставі акта про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, приватним нотаріусом Швед І. В. видано свідоцтво за реєстровим № 1277, яким посвідчено належність на праві власності ОСОБА_2 об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

14 червня 2018 року ОСОБА_2 , як власник нерухомого майна, звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до Стрийської РДА про скасування розпорядження голови Стрийської РДА від 08 грудня 2010 року, визнання недійсними та скасування державних актів на землю, серії ЯЛ № 915421, ЯЛ № 915437, до участі у якій третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки придбаний ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельних ділянках, які належать їм на праві власності.

З 2012 року вона є власником земельної ділянки площею 0,9487 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №4625380900:02:000:0372, на підставі державного акта, серія ЯЛ № 915421, на право власності на землю.

Право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою:

АДРЕСА_1 , зареєстровано за Приватним підприємством «Елекс» (далі - ПП «Елекс») на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М. М. 21 листопада 2018 року за № 6479. Отже, земельна ділянка, площею 0,9487 га, кадастровий № 4625380900:02:000:0372, яка розташована на території Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області для будівництва об`єкта нерухомого майна ПП «Елекс» не виділялася, дозвільна документація на проведення будівництва не видавалася, у зв`язку з чим незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом самочинного будівництва.

Просила суд: визнати недійсними результати електронних торгів; скасувати протокол проведення електронних торгів від 20 квітня 2014 року № 74542; скасувати свідоцтво, видане приватним нотаріусом Швед І. В. 14 травня 2015 року за реєстровим № 1277.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що організатор електронних торгів ДП «Сетам» здійснив усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, для реалізації майна - об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач, яка не була учасником прилюдних торгів щодо продажу об`єкта незавершеного будівництва, не надала суду належних доказів на підтвердження порушення правил проведення електронних торгів чи порушення її законних прав та інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили про відсутність порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 за результатами проведення прилюдних торгів. Зазначена підстава не є безумовною для відмови у позові про визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Під час підготовки майна (об`єкта незавершеного будівництвом) для реалізації з прилюдних торгів було порушено пункт 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення), а саме: виконавцем не було отримано та передано копії дозволу на проведення будівництва та рішення органу самоврядування про відведення земельної ділянки.

Позивач є власником земельної ділянки, площею 0,9487 га, кадастровий номер 4625380900:02:000:0372, розташованої на території Добрівлянської сільської ради Стрийського району Львівської області, на якій знаходиться об`єкт реалізації.

Суди не врахували, що внаслідок проведення оскаржуваних прилюдних торгів порушено право власності позивача на вказану земельну ділянку, що перешкоджає реалізації свого права на неї відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Вона позбавлена можливості використати самостійний спосіб оскарження дій державного виконавця, оскільки дізналась про порушення своїх прав унаслідок проведення прилюдних торгів після звернення ОСОБА_2 з позовом про скасування державного акта на її земельну ділянку, матеріали виконавчого провадження щодо проведення прилюдних торгів (учасником якого вона не була) було знищено за терміном зберігання.

На порушення вимог частини другої статті 223 ЦПК України суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги письмове клопотання представника позивача - адвоката Олексишина І. Б. від 09 листопада 2020 року про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю в іншій справі.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції за відсутності позивача позбавив її права на справедливий суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає: суди попередніх інстанції не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 523/18181/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц, постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, провадження № 6-605цс16.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на них, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 20 квітня 2015 року № 74542 переможцем торгів об`єкта незавершеного будівництва в с. Добрівляни Стрийського району Львівської області, реєстраційний номер лота 55643, став ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 5).

Згідно зі свідоцтвом від 14 травня 2015 року, виданого приватним нотаріусом Швед І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1277, та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 травня 2015 року ОСОБА_2 на праві власності належить незавершене будівництвом складське приміщення (7 відсотків готовності), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 842,87 грн.

Встановлено, що правовстановлюючим документом на незавершене будівництвом складське приміщення є договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом складського приміщення, посвідченого 21 листопада 2008 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М. М., реєстровий № 6479, та зареєстроване КП «Стрийське МБТІ» 05 грудня 2008 року за реєстраційним № 24165955 (т. 1, а. с. 7).

Рішенням Виконавчого комітету Добрівлянської сільської ради Стрийського району від 25 листопада 1999 року земельну ділянку площею 0,15 га, на якій знаходиться незавершене будівництво складу отрутохімікатів за адресою: АДРЕСА_2 , перезакріплено за ПП «Агрофірма «Торговий дім» (т. 1, а. с. 67).

Управлінням Держкомзему у Стрийському районі Львівської області видано довідку від 15 серпня 2008 року № 8/69 про присвоєння земельній ділянці, наданій ПП «Агрофірма «Торговий дім» для обслуговування незавершеного будівництва (склад отрутохімікатів) на АДРЕСА_2 , кадастрового номера 4625380900:02:000:0499 (т. 1, а. с. 70).

14 липня 2008 року ПП «Агрофірма «Торговий дім» виготовлено технічний паспорт на склад на АДРЕСА_2 ; згідно зі зведеним оціночним актом складське приміщення літ. «А-1» - незавершене будівництво готовністю 7 відсотків (т. 1, а. с. 71).

21 листопада 2008 року між ПП «Агрофірма «Торговий дім» та ПП «Елекс» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М. М., за яким право власності на незавершене будівництвом складське приміщення літ. «А-1» готовністю 7 відсотків, яке знаходиться на АДРЕСА_2 (колишня адреса - АДРЕСА_1 , перейшло до ПП «Елекс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1, а. с. 8, 72).

ПП «Елекс» виготовило проєктну документацію та отримало дозвіл відділу містобудування та архітектури Стрийської РДА від 26 листопада 2010 року № 39 на проведення реконструкції об`єкта незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 під автозаправочну станцію (АЗС) (т. 1, а. с. 75).

Відповідно до розпорядження голови Стрийської РДА від 08 грудня 2010 року № 778 «Про затвердження громадянам технічної документації щодо передачі середньої земельної частки (паю) у власність та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Добрівлянської сільської ради» вирішено передати у власність громадянам земельні ділянки, загальною площею 282,8712 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Добрівлянської сільської ради згідно з додатком; видати громадян державні акти на право власності на вказані земельні ділянки (т. 1, а. с. 9).

Згідно з додатком до розпорядження голови Стрийської РДА від 08 грудня 2010 року № 778 ОСОБА_1 включено до списку осіб, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі середньої земельної частки (паю) у власність на території Добрівлянської сільської ради.

22 вересня 2011 року на підставі розпорядження голови Стрийської РДА від 08 грудня 2010 року № 778 ОСОБА_1 видано державний акт, серія ЯЛ №915421, на право власності на земельну ділянку площею 0,9487 га, кадастровий № 4625380900:02:000:0372, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Стрийського району Львівської області (т. 1, а. с. 10).

Згідно з відповіддю Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 26 лютого 2019 року № 1013-6/886-19 та відповідно до даних Єдиного реєстру, ведення якого розпочато 20 травня 2011 року, відсутня інформація щодо видачі/реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса:

АДРЕСА_2 ).

Відповідно до листа в. о. начальника Відділу архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів І. Кільгановського від 05 грудня 2018 року № 429/14-21 будь-яка документація на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ) не виготовлялася (т. 1, а. с. 46).

14 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до Стрийської РДА, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про скасування розпорядження голови Стрийської РДА від 08 грудня 2010 року № 778, визнання недійсними та скасування державних актів на землю серії ЯЛ № 915421, ЯЛ № 915437 (справа № 456/2321/18).

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Стрийської РДА

від 08 грудня 2010 року № 778 «Про затвердження громадянам технічної документації щодо передачі середньої земельної частки (паю) у власність та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Добрівлянської сільської ради» у частині передачі земельної ділянки ОСОБА_1 .

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,9487 га, серія ЯЛ № 915421, виданий ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Стрийської РДА від 08 грудня 2010 року № 778 та його державну реєстрацію.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4 .

Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 456/2321/18 (провадження № 61-1380св22) касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пилипів О. В. залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року залишено без змін.

У постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 456/2321/18 встановлено, що згідно з актом обстеження земельних ділянок та схеми розташування об`єкта незавершеного будівництва ОСОБА_2 на території Добрівлянської сільської ради, цей об`єкт знаходиться на земельній ділянці (пай), що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 915421, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,9487 га на підставі розпорядження голови Стрийської РДА від 08 грудня 2010 року № 778.

Відповідно до технічної документації щодо передачі середньої земельної частки (паю) у власність та проєкту роздержавлення і приватизації земель КСП на території Добрівлянської сільської ради земельна ділянка, кадастровий номер 4625380900:02:000:0372, належить ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складення за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі положень цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року

у справі № 3-242гс16 сформульований правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити, чи відбулося порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушені права і законні інтереси позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди у такій категорії спорів, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення положень закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.

Тобто для визнання судом торгів недійсними обов`язковою є наявність підстав для визнання їх недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення торгів, що відбулися з порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання таких торгів недійсними виключно за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначила, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Учасник прилюдних торгів - це фізична або юридична особа, яка сплатила гарантійний внесок і може бути покупцем відповідно до законодавства України.

ДП «Сетам» є організатором проведення електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених Тимчасовим порядком.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що оспорюваними торгами порушуються її майнові права. Об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на належній їй земельній ділянці, площею 0,9487 га, та фактично є об`єктом самочинного будівництва, оскільки не містить дозвільних та правовстановлюючих документів.

Представник позивача - адвокат Олексишин І. Б. в суді першої інстанції пояснив, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з указним позовом є позов ОСОБА_2 у справі № 456/2321/18, з якого ОСОБА_1 стало відомо про наявність на її земельній ділянції об`єкта нерухомого майна.На момент оформлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею 0,9487 га, кадастровий №4625380900:02:000:0372, ця земельна ділянка була вільна від нерухомого майна, а тому відповідач не міг придбати об`єкт незавершеного будівництва.

Як було зазначено вище, підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин ОСОБА_1 під час розгляду справи не довела.

ОСОБА_1 не була учасником прилюдних торгів щодо продажу об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , не надала суду належних доказів про те, що 20 квітня 2015 прилюдні торги відбулись з порушенням Тимчасового положення, не довела, що внаслідок проведення електронних торгів було порушено її законні права та інтереси.

22 вересня 2011 року ОСОБА_1 отримала державний акт, серія ЯЛ №915421, на право власності на земельну ділянку площею 0,9487 га, кадастровий номер 4625380900:02:000:0372, яка розташована на території Добрівлянської сільської ради Стрийського району Львівської області.

Суди встановили, що об`єкт незавершеного будівництва, який було реалізовано на прилюдних торгах, - склад, побудований у 1992 році, що підтверджується інвентаризаційною справою на об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 . Відповідно до зведеного оціночного акта на будинковолодіння АДРЕСА_1 , готовність складського приміщення за вказаною адресою становить 7 відсотків. На момент вирішення спору зі складу отрутохімікатів залишився фундамент (т. 1, а. с. 151-213).

Таким чином, на момент набуття у власність земельної ділянки площею 0,9487 га, кадастровий номер 4625380900:02:000:0372, ОСОБА_1 була обізнана про наявність на цій ділянці об`єкта нерухомого майна (складу), не вирішувала питання про правомірність його будівництва, що спростовує її доводи про порушення її майнових прав проведенням прилюдних торгів 20 квітня 2015 року.

Аргументи заявниці про недотримання державним виконавцем вимог законодавства під час підготовки заявки на реалізацію майна Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18)).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними, оскільки порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, підстави позову, на які посилається позивачка, не знайшли належного підтвердження та були спростовані відповідачами, а жодних інших порушень правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасового порядку, судом не встановлено.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, ухвалили законне й обґрунтовані судове рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявниці на те, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції за відсутності позивача позбавив її права на справедливий суд, є безпідставними, з огляду на таке.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій у справі та призначено справу до розгляду на 14:00 год 17 серпня 2020 року (т. 2, а. с. 54).

Сторони були повідомлені про розгляд справи 17 серпня 2020 року шляхом надсилання повісток-повідомлень, що також підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 55-63).

17 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олексишин І. Б. надіслав на електронну адресу апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з участю у розгляді іншої справи (т. 2, а. с. 71-74).

Згідно з довідкою від 17 серпня 2020 року, складеною секретарем судового засідання Сеніків Х. В., розгляд справи відкладено на 12:00 год 09 листопада 2020 року у зв`язку з тим, що від представника позивача - адвоката Олексишина І. Б. надійшло відповідне клопотання (т. 2, а. с. 75).

Сторони були повідомлені про розгляд справи 09 листопада 2020 року шляхом надсилання повісток-повідомлень (т. 2, а. с. 76-82).

09 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олексишин І. Б. надіслав на електронну адресу апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з участю у розгляді іншої справи (т. 2, а. с. 94-99).

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно зі статею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання представник позивача повторно не з`явився до суду та подав клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд не був позбавлений можливості розглянути справу за його відсутності.

Доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанції не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 523/18181/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц, постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, провадження № 6-605цс16, не спростовує висновків судів про відмову у позові.

У постанові від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц Верховний Суд переглядав рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у позові про недійсність правочину у зв`язку з його фіктивністю і удаваністю.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц Верховний Суд переглядав рішення судів попередніх інстанцій за позовом про визнання договору дарування недійсним і повернення сторін у попередній стан.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц вирішувалось питання про початок перебігу позовної давності з огляду на ознайомлення позивача з результатами прилюдних торгів.

У постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 523/18181/18 Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд справи місцевим судом за відсутності відповідача та його представника, а апеляційним судом - в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи позбавило сторону відповідача права бути заслуханою, що свідчить про невиконання судами попередніх інстанцій гарантій щодо справедливого і публічного розгляду справи, визначених статтею 6 Конвенції.

Правовідносини у справах № 750/2728/16-ц, № 462/4611/13-ц, № 465/650/16-ц, № 523/18181/18 та у справі № 456/4884/18 не є подібними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц вирішувалось питання про застосування до спірних правовідносин статті 45 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено можливість проведення торгів за участі лише одного учасника. Також акцентовано увагу на необхідності перевірки належного повідомлення позивача (боржника у виконавчому провадженні) про проведення торгів та розміщення відповідної інформації-оголошення про проведення торгів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав при проведенні торгів.

Подібність правовідносин у справі, яка переглядається, та у справі № 522/10127/14-ц стосується загального підходу виконання підготовчих дій до проведення торгів.

Висновки у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам у справі № 522/10127/14-ц.

У постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, провадження

№ 6-605цс16, зроблено правовий висновок про те, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій не відмовили у позові через те, що позивачка не наділена правом оспорювати правочин, в якому вона не є стороною.

Суди вирішили спір по суті позовних вимог, які визнали необгрунтованими.

Висновки у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам у справах № 439/212/14-ц та № 6-605цс16 щодо права особи (заінтересованої особи), яка не була стороною правочину, на звернення до суду за захистом порушеного права.

Доводи заявниці про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належну оцінку доказам, наданим сторонами, про відсутність на її земельній ділянці станом на 22 вересня 2011 року будь-яких будівель та споруд, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, в яких встановлено, що об`єкт незавершеного будівництва, який було реалізовано на прилюдних торгах, побудований у 1992 році.

Зазначене також підтверджено постановою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 456/2321/18.

Таким чином, доводи заявниці у цій частині зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану адвокатом Олексишиним Ігорем Богдановичем, залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко