Постанова

Іменем України

14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 457/238/18

провадження № 61-2404св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 19 вересня 1985 року батьки подарували їй 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 . Співвласниками іншої частини житлового будинку залишилися її батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі по 1/4 частини. Площа всього будинку на момент дарування становила 125,3 кв. м, у тому числі житлова площа - 62,7 кв. м. Рішенням Трускавецької міської ради від 16 грудня 1985 року їй надано дозвіл на здійснення прибудови розміром 2,5 ? 10 м до подарованої 1/2 частини будинку із влаштуванням у прибудові кухні, санвузла та вхідного тамбура. Відповідно до поверхового плану та експлікації площа всього будинку після проведення реконструкції становила 169,3 кв. м. За її кошти збільшено площу будинку на 44 кв. м. Після проведення добудови їй мало б належати 106,65 кв. м, що у розрахунку на ідеальні частини становить 63/100 від площі всього будинку. ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 подарувала 1/2 частини вказаного будинку відповідачу, яка на момент звернення із цим позовом до суду користувалася приміщенням загальною площею 83,9 кв. м. Після зміни часток їй має належати 63/100 частин, а відповідачу - 37/100 частин, що становить 62,65 кв. м і є тією половиною площі будинку, яку батьки залишили за собою після того, як подарували їй другу половину будинку шляхом укладення договору дарування у 1985 році.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд змінити розмір частки у праві спільної часткової власності їй на 63/100 частин замість 1/2 частини, а ОСОБА_2 - на 37/100 частин замість 1/2 частини у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на 63/100 ідеальних частини замість 1/2 ідеальної частини, а ОСОБА_2 - 37/100 ідеальних частин замість 1/2 ідеальної частини у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 19 листопада 2018 року вказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на 63/100 ідеальних частини замість 1/2 ідеальної частини, а ОСОБА_2 - 37/100 ідеальних частин замість 1/2 ідеальної частини у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції прийшов до висновку про збільшення розміру частки у праві спільної часткової власності, оскільки позивачем збільшено за свій рахунок корисну площу будинку, який є об`єктом спільної сумісної власності, шляхом прибудови.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що здійснення нею житлової прибудови зроблено за згодою інших співвласників будинку, тому відсутні підстави для збільшення розміру ідеальної частки у спірному житловому будинку.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

У березні 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржуване судове рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

На підставі договору дарування від 19 вересня 1985 року, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Білавкою Л. М., ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подарували ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарської будівлі - сараю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 02 жовтня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Цап О. П., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною належних до нього господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 16 грудня 1985 року № 363 затверджено рішення міжвідомчої комісії міськвиконкому від 30 жовтня 1985 року № 29 щодо розгляду заяви ОСОБА_7 у питанні надання дозволу ОСОБА_1 прибудувати до приналежної їй частини будинку прибудову розміром 2,5 ? 10 кв. м із влаштуванням у ній кухні, санвузла і вхідного тамбура. В ході здійснення прибудови позивачем прибудовано такі житлові приміщення: житлова кімната «2-2» площею 8 кв. м, підвал «ІІ» площею 8,6 кв. м, підвал «ІІІ» площею 6,7 кв. м, туалет «ІV» площею 0,7 кв. м, ванна «V» площею 4,7 кв. м, комора «VІ» площею 3 кв. м.

29 серпня 1997 року видано реєстраційне посвідчення Серії КММ № 000857 про реєстрацію за ОСОБА_1 1/2 ідеальної частини будинку на АДРЕСА_1 на праві особистої власності на підставі договору дарування, посвідченого Трускавецькою державною нотаріальною конторою 19 серпня 1985 року № 1572 та акта Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів садибної забудови до експлуатації від 31 липня 1997 року, затвердженого рішенням виконкому Трускавецької міської ради народних депутатів від 14 серпня 1997 року № 162.

Відповідно до поверхового плану та експлікації від 17 березня 1997 року площа всього будинку після проведення ОСОБА_1 добудови становила 169,3 кв. м. ОСОБА_1 збільшила площу будинку на 44 кв. м.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, застосовуються положення ЦК України. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 119 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року (чинний на момент здійснення позивачем прибудови) коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

При розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Отже, при здійсненні перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної частково власності із виділенням в натурі новостворених часток, про що відсутня згода кожного із таких співвласників, не можуть бути задоволені.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що здійснення нею житлової прибудови згідно з рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 16 грудня 1985 року № 363 зроблено за згодою інших співвласників, зі змісту вказаного рішення наявність такої згоди не вбачається, а будь-яких інших належних та допустимих доказів надання такої згоди суду не надано, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для збільшення позивачеві розміру ідеальної частки у спірному житловому будинку та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Крім цього, із відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 457/879/17 житловий будинок на АДРЕСА_1 поділений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділено ОСОБА_1 в натурі у власність її частку: житлову кімнату «2-3» площею 18,3 кв. м, житлову кімнату «2-4», площею18,4 кв. м, житлову кімнату «2-2» площею 8,6 кв. м, житлову кімнату «2-5» площею 8,4 кв. м, коридор «2-1» площею 8.0 кв. м, підвал «11» площею 8,6 кв. м, підвал «111» площею 6,7 кв. м, підвал «1V» площею 0,7 кв. м, підвал «V» площею 4,7 кв. м, підвал «VІ» площею 3,0 кв. м, а також гараж «Г», замощення «1», 1/2 ідеальної частини огорожі «1», сходи «Сх».

Таким чином, судовим рішенням у справі № 457/879/17 здійснено поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 , виділивши кожній із сторін частку в натурі, що свідчить про те, що право спільної часткової власності сторін на вказаний будинок припинилося, а отже позов ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню також із цих підстав.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик