№ 457/623/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 457/623/19

провадження № 61-12404св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

третя особа - приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник Ірина Миронівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»), третя особа - приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М., про припинення іпотеки та скасування записів про обтяження іпотекою та заборони відчуження нерухомого майна.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України», і ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 1913, згідно з яким банк надав кредит позичальнику в розмірі 20 000,00 дол. США зі сплатою 13 % річних строком на 10 років на споживчі потреби. 17 березня

2008 року відповідач і ОСОБА_3 уклали додаткову угоду про зміну умов вказаного кредитного договору, в якій передбачили, що банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 270,00 дол. США з оплатою 14,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 жовтня

2007 року ОСОБА_4 уклала з відповідачем іпотечний договір, згідно з яким вона як іпотекодавець передала в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,0944 га, що розташована на АДРЕСА_1 , та розташований на цій земельній ділянці житловий будинок загальною площею 81,7 кв. м зі всіма господарськими будівлями.

Відповідно до вказаного іпотечного договору на підставі заяви відповідача приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. 15 жовтня 2007 року зареєструвала в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження на ці об`єкти нерухомого майна. В подальшому

у зв`язку з укладенням 17 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_3 (позичальником) додаткової угоди про зміну умов кредитного договору і внесенням до договору іпотеки щодо вартості предмета іпотеки у цей же день приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. зареєструвала у Державному реєстрі іпотек обтяження - іпотеку, реєстраційний номер обтяження - 5836035, об`єкти обтяження - будинок на АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за тією ж адресою.

Відповідач у 2014 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3

і ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення початкової ціни предмета іпотеки, зміну умов кредитного договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . До смерті її мати протягом тривалого часу (більше 10 років) тяжко хворіла, про що було відомо відповідачу.

З листа Стрийської державної нотаріальної контори від 10 травня 2019 року її повідомлено, що АТ «Державний ощадний банк України» із претензією до спадкоємців померлої ОСОБА_4 у межах спадкової справи № 54/2017, заведеної Трускавецькою державною нотаріальною конторою на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк» від 03 жовтня 2017 року, не звертався.

Вважаючи, що відповідач, не пред`явивши після смерті ОСОБА_4 , як це передбачено статтею 1281 ЦК України (яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), протягом одного року від настання строку вимоги своїх вимог до спадкоємців, будучи повідомленим листом від 25 листопада 2017 року про відкриття спадщини, втратив право вимоги за іпотечним договором, позивач просила:

припинити договір іпотеки від 15 жовтня 2007 року зі змінами від 17 березня 2008 року;

скасувати обтяження шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і з Державного реєстру іпотек відомостей про реєстраційні номера обтяжень 5835903, 5835988, 5836035.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 21 січня 2020 року позов задоволено.

Визнано припиненою іпотеку нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,0944 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611500000:09:001:0052, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку, та розташованого на цій земельній ділянці за вказаною адресою житлового будинку загальною площею 81,7 кв. м., житловою площею - 32,3 кв. м., що складається з двох житлових кімнат, двох кухонь та підвалу, зі всіма невід`ємними його приналежностями (господарськими будівлями) згідно з іпотечним договором, укладеним 15 жовтня 2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_4 , посвідчений у цей день приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. (зареєстрований в реєстрі за № 1570 від 15 жовтня 2007 року), зі змінами згідно з договором від 17 березня 2008 року про внесення змін до договору іпотеки від 15 жовтня 2007 року, укладеним 17 березня 2008 року між цими сторонами і посвідченим у цей день приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. (зареєстрований у в реєстрі за

№ 383 від 17 березня 2008 року).

Скасовано обтяження іпотекою та заборону на нерухоме майно, застосованих при посвідченні іпотечного договору, укладеного 15 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за № 1570 від 15 жовтня 2007 року, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про реєстраційні номера обтяжень 5835903 і 5835988.

Скасовано обтяження іпотекою та заборону відчуження на нерухоме майно, застосованих при посвідченні договору від 17 березня 2008 року про внесення змін до договору іпотеки від 15 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_4 , зареєстрованого за № 383 від 17 березня 2008 року, шляхом виключення з Державного реєстру іпотек відомостей про реєстраційний номер обтяження 5836035.

Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1

768,40 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що

у матеріалах справи міститься копія листа від 25 листопада 2017 року, який ОСОБА_5 направила на адресу відповідача та повідомила його про смерть іпотекодавця. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відповідач протягом одного року від настання строку вимоги не пред`явив своїх вимог до її спадкоємців. Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що 25 листопада 2017 року спадкоємець ОСОБА_5 повідомила відповідача про відкриття спадщини,

а сплив строку пред`явлення відповідачем вимоги до спадкоємців, визначеного статтею 1281 ЦК України (яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), має наслідком позбавлення відповідача права вимоги за іпотечним договором від 15 жовтня 2007 року зі змінами від 17 березня 2008 року.

Суд першої інстанції вважав, що пропущення відповідачем преклюзивних строків звернення до спадкоємців боржника із вимогами про погашення заборгованості свідчить про припинення іпотеки нерухомого майна згідно з іпотечним договором від 15 жовтня 2007 року зі змінами від 17 березня 2008 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк» задоволено.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 січня 2020 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майнового поручителя ОСОБА_4 , а норми статей 1281 1282 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Смерть майнового поручителя не впливає на обсяг та порядок виконання боржником основного зобов`язання.

Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще у

2017 році, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у справі № 457/225/13. При цьому, доказів виконання основного зобов`язання за кредитним договором позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право вимоги за договором іпотеки, та визнання припиненою іпотеки, скасування заборони відчуження нерухомого майна, оскільки позивач в порядку спадкування набув статус іпотекодавця та має всі його права й несе відповідні обов`язки за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Аргументи учасників справи

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

банк мав право пред`явити вимогу до спадкоємців у строк до 26 травня

2018 року, протягом одного року з дня смерті майнового поручителя. Сплив

26 травня 2018 року визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємця майнового поручителя (позивача у справі) має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за додатковим зобов`язанням,

а також припинення таких зобов`язань. У такому разі саме така обставина, а не смерть майнового поручителя, є тією іншою обставиною, яка відповідно до статті 593 ЦК України, статті 17 Закону України «Про іпотеку» свідчить про припинення іпотеки у цій справі;

рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у справі № 457/225/13 не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про припинення іпотеки, оскільки відсутні підстави для заміни боржника ОСОБА_4 її дочкою ОСОБА_1 у виконавчому листі, виданому Трускавецьким міським судом 31 березня 2017 року. Спірні правовідносини не допускають правонаступництва через сплив строку пред`явлення кредитором (відповідачем) вимоги до спадкоємця (позивача у справі). Отже, особа, яка подала касаційну скаргу, наполягає на наявності правових підстав для припинення іпотеки.

У серпні 2021 року від АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому банк просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:

іпотека може бути припинена лише з підстав, визначених статтею 593 ЦК України та статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Враховуючи імперативну норму частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку», банк вважає, що зміст вказаної норми є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а до наведеного переліку підстав припинення іпотеки не входить така підстава, як смерть іпотекодавця. Водночас пріоритетність застосування до спірних іпотечних правовідносин імперативної норми частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» перед іншими нормами вбачається з припису пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця. Тобто, зі смертю майнового поручителя за договором іпотеки, має місце успадкування іпотеки спадкоємцем, що прийняв спадщину. У пунктах 38, 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що «стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця [...]»;

доводи про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц є помилковими та спростовуються змістом оскаржуваного рішення. Щодо посилань на те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 та у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 334/8669/18, від 29 січня 2020 року у справі

№ 520/14971/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 520/5616/17, банк зазначає, що обставини у зазначених справах не є тотожними обставинам, у справі, що переглядається;

у матеріалах справи наявні докази про те, що банк на п`ятий день з дня, коли йому стало відомо про смерть майнового поручителя, направив на адресу нотаріальної контори претензію кредитора з вимогами до спадкоємців

ОСОБА_4 з метою встановлення кола осіб, до яких перейде іпотека. Таким чином, банк не бездіяв, а проявляв відповідну зацікавленість шляхом витребування необхідної інформації;

суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що норми статей 1281 1282 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли між сторонами. Смерть майнового поручителя не впливає на обсяг та порядок виконання боржником основного зобов`язання. Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще у 2017 році, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у справі № 457/225/13. Доказів виконання основного зобов`язання за кредитним договором позивачем не надано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від04 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права). Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 та обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 30 листопада 2020 року у справі № 334/9638/18.

Фактичні обставини справи

15 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»

і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1913, згідно з яким відповідач надав кредит позичальнику в розмірі 20 000,00 дол. США з оплатою 13 % річних, строком на 10 років на споживчі потреби. 17 березня 2008 року відповідач

і ОСОБА_3 уклали додаткову угоду про зміну умов кредитного договору від 15 жовтня 2007 року № 1913, в якій передбачено, що банк надав позичальнику кредит в розмірі 39 270,00 дол. США з оплатою 14,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 жовтня

у зв`язку з укладенням 17 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_3 (позичальником) додаткової угоди про зміну умов кредитного договору і внесенням до договору іпотеки змін щодо вартості предмета іпотеки у цей же день приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. зареєструвала у Державному реєстрі іпотек обтяження - іпотеку, реєстраційний номер обтяження - 5836035, об`єкти обтяження - будинок на АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за тією ж адресою.

Відповідач у 2014 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 .

25 листопада 2017 року ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги після смерті матері ОСОБА_4 звернулась з заявою про прийняття спадщини до Трускавецької державної нотаріальної контори. У цей же день із заявами про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулись сестра позивача ОСОБА_6 та її батько ОСОБА_7 .

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 квітня 2014 року стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в розмірі 55 163,96 дол. США, з них

21 529,95 дол. США основного боргу по кредиту; 13 122,33 дол. США простроченого боргу по кредиту; 20 511,68 дол. США несплачених відсотків по кредиту. Крім того, змінено умови кредитного договору від 15 жовтня 2007 року № 1913 зі змінами та доповненнями, а саме визначено строк виконання кредитного договору моментом набрання рішення суду про зміну умов кредитного договору законної сили.

Апеляційний суд Львівської області від 22 лютого 2017 року, частково скасувавши рішення Трускавецького міського суду від 09 квітня 2014 року, ухвалив нове судове рішення у відповідній частині, яким:

стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за пенею за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року № 1913 зі змінами та доповненнями від 17 березня 2008 року в розмірі 63 205,49 дол. США, за період з 01 травня 2010 року до 28 лютого 2014 року, з яких: 21 529,95 дол. США - основний борг за кредитом, 13 122,33 дол. США - прострочений борг за кредитом, 20 511,68 дол. США - прострочені відсотки за кредитом, 8 041,53 дол. США - пеня;

стягнуто з ОСОБА_4 на користь відповідача заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року № 1913 зі змінами та доповненнями від

17 березня 2008 року в розмірі 63 205,49 дол. США, за період з 01 травня 2010 року до 28 лютого 2014 року, з яких: 21 529,95 дол. США - основний борг за кредитом, 13 122,33 дол. США - прострочений борг за кредитом, 20 511,68 дол. США прострочені відсотки за кредитом, 8 041,53 дол. США - пеня шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями житловою площею 32,3 кв. м., загальною площею 81,7 кв. м, та земельну ділянку, кадастровий номер 4611500000:09:001:0052, площею 0,0944 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці ПАТ «Державний ощадний банк України» згідно з іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. 15 жовтня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1572, зі змінами та доповненнями відповідно до додаткового договору до договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І. М. 17 березня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 383, і належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Савицькою О. В. 28 лютого 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 101, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження,

з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі звіту про оцінку майна, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ГАЛ-СВІТ» в розмірі

1 598 000,00 грн, в тому числі: вартість земельної ділянки 1 424 000,00 грн, вартість житлового будинку 174 000,00 грн. Рішення Трускавецького міського суду частині звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не підлягає виконанню. Рішення суду першої інстанції у частині вирішених вимог про зміну умов кредитного договору та про відмову у виселенні зі зняттям із реєстраційного обліку залишено без змін;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у справі № 457/225/13 залишено без змін.

Вказане вище судове рішення не виконано, тобто боргові зобов`язання боржника ОСОБА_3 не припинилися.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Окремим видом застави є іпотека.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599 601 604 609 ЦК України, зокрема стаття 559 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавцем може бути боржник або інша особа - майновий поручитель.

У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).

У статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

У справі, що переглядається, позивач посилалась на те, що банк з вимогою про виконання умов кредитного договору, укладеного 15 жовтня 2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_3 , а також договору іпотеки, укладеного 15 жовтня 2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_4 протягом одного року від настання строку вимоги не пред`являв своїх вимог до неї як до спадкоємця іпотекодавця відповідно до статей 1281 1282 ЦК України, наслідком чого є позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями у зв`язку із припиненням таких зобов`язань.

ОСОБА_5 як власник іпотечного майна на підставі спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 (іпотекодавця за іпотечним договором) не

є боржником у розумінні статті 1281 ЦК України, у зв`язку з чим наведена норма права не поширюється на спірні правовідносин, а застосуванню підлягає стаття

23 Закону України «Про іпотеку», яка визначає дійсність іпотеки (збереження права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна) в разі переходу права власності на предмет іпотеки до набувача нерухомого майна,

в тому числі і в порядку спадкування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що положення статті 1281 ЦК України застосовуються як до пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців безпосередньо боржника, так і до спадкоємців іпотекодавця, а тому банк повинен був пред`явити вимогу до спадкоємців іпотекодавця не пізніше, ніж протягом року з дня відкриття спадщини.

Встановивши, що банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще у 2017 році, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у справі № 457/225/13, а ОСОБА_1

є спадкоємцем майнового поручителя ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки норми статей 1281 1282 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

При цьому, колегія суддів вважає, що підстав для відступлення від висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року

у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 334/9638/18 (провадження

№ 61-15763св20), немає.

Посилання ОСОБА_1 на те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 та

у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 334/8669/18, від 29 січня 2020 року у справі № 520/14971/16-ц та від 27 січня 2020 року у справі

№ 520/5616/17 є безпідставними, оскільки обставини справи, що переглядається, не є тотожними обставинам у вказаних вище справах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду- без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар