ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 457/9/17
адміністративне провадження № К/9901/30047/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №457/9/17
за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Пилипів Ольги Василівни - представника ОСОБА_1 - на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 26 квітня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Василюк Т.В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Гінди О.М., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними відмови виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 22.07.2016 №03/К-1001 та від 23.08.2016 №03/К-61 щодо надання позивачу офіційного дозволу перебувати з його книгою на території курортного парку біля старого бювету по бульвару Торосевича м. Трускавця для розповсюдження відповідної інформації;
- поновити за позивачем те місце перебування з його книгою, яке раніше офіційно надане згідно з дозволом відповідача відповідно до протоколу від 18.01.2007 №1, узгодженого з управлінням архітектури 30.01.2007.
1. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він написав книгу на духовну тематику, на яку отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір ПА №2789. Також він зареєстрував високодуховне об`єднання «Світлиця» відповідно до вимог чинного законодавства. Починаючи з літа 2000 року він зі своєю книгою практично кожного дня перебував на території старого бювету, що знаходиться на бульварі Торосевича у м. Трускавці для того, щоб ознайомити людей зі змістом своєї книги та дотичної інформації. Виконавчий комітет Трускавецької міської ради прийняв рішення від 29.09.2011 №260 «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання-родовища мінеральної води «Нафтуся», на підставі якого йому заборонено знаходитися з книгою на території бювету. Позивач звертався з письмовою заявою до міського голови , двічі був на особистому прийомі з проханням надати йому офіційний дозвіл на перебування біля старого бювету, однак йому щоразу відмовлено на підставі вказаного рішення. Вважає, що оскільки він не є суб`єктом господарської діяльності, не має на меті одержання прибутку, не надає жодних послуг, то така відмова в наданні офіційного дозволу є протиправною.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29 вересня 2011 року «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання-родовища мінеральної води «Нафтуся» не скасоване, прийняте на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про курорти», Закону України «Про природно-заповідний фонд», підзаконних нормативно-правових актів, то відмова у задоволенні заяв позивача є обґрунтованою; рішення органу місцевого самоврядування прийняте в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковим до виконання, що закріплено в Конституції України.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 26 квітня 2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Пилипів Ольга Василівна - представник ОСОБА_1 - подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не є суб`єктом господарської діяльності, не має на меті одержання прибутку і не надає жодних послуг, а отже не підпадає під жодну, з перелічених в рішенні від 29.09.2011 №260 «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання-родовища мінеральної води «Нафтуся», заборон.
IV. Позиція інших учасників справи
6. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Пилипів Ольги Василівни -представника ОСОБА_1 - на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року.
8. 27 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенку В.М.. (головуючому судді), Шарапі В.М., Данилевич Н.А.
9. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 28 квітня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Шевцовій Н.В. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 28 квітня 2020 року №693/0/78-20.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року касаційну скаргу прийнято до провадження.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28 липня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 30 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Трускавця Кульчинського А.Б. із заявою щодо надання йому офіційного дозволу на перебування з його книгою на території курортного парку біля старого бювету по бульвару Торосевича м. Трускавця для розповсюдження відповідної інформації.
13. З аналогічними зверненнями позивач звертався також в період з лютого 2016 року по серпень 2016 року.
14. Відповідачем ОСОБА_1 було відмовлено у наданні такого дозволу на підставі рішення виконкому №260 від 29 вересня 2011 року, яким заборонено з 01 жовтня 2011 року на території курортного парку міста в межах першого поясу зони санітарної охорони підземного джерела водопостачання-родовища мінеральної води «Нафтуся» по бульвару Торосевича в м. Трускавці будь-яку господарську діяльність, в тому числі діяльність художників, портретистів, розміщення МАФ - зовнішньої реклами, а також торгівельну діяльність продуктовими та промисловими групами товарів та надання будь-яких інших послуг; затверджено схеми-плани місць для здійснення господарської діяльності для суб`єктів господарювання, які мали відповідні дозволи по бульвару Торосевича згідно з додатками №1 та №2; Трускавецькому відділу МВС рекомендовано вжити посилених заходів щодо ліквідації несанкціонованої торгівлі на території курортного парку міста в межах першого поясу зони санітарної охорони підземного джерела водопостачання-родовища мінеральної води «Нафтуся»; скасовано дозволи та відмінено розпорядження міського голови щодо їх видачі згідно з додатком № 3.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
15. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання.
16. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.
18. Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед інших до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, а саме: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
19. Статтею 2 Закону України «Про курорти» визначено, що законодавство про курорти базується на положеннях Конституції України і складається з цього закону та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про курорти» до приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону.
Статтею 27 Закону України «Про курорти» передбачено, що метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони.
Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України «Про курорти» на території першої зони (зони суворого режиму) забороняється користування надрами, не пов`язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають, або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.
22. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, Трускавецькою міською радою на виконання статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» було ухвалено рішення №80 від 24 березня 2011 року, яким забезпечено виконання чинного законодавства щодо господарської діяльності в парку пам`ятці садово-паркового мистецтва місцевого значення (курортному парку) та в межах першої санітарної зони охорони мінеральних джерел після реалізації комплексних заходів, передбачених цим рішенням.
23. Відповідно до рішення Трускавецької міської ради №215 від 21 липня 2011 року «Про розгляд припису головного державного санітарного лікаря м. Трускавець Н.М. №1428/02 від 09 липня 2011 року» заборонено стихійну торгівлю харчовими продуктами, промисловими групами товарів та надання послуг як суб`єктами господарювання, так і приватним особам, художникам, портретистам, включаючи розміщення МАФ, зовнішньої реклами на території курортного парку, в межах першого поясу зони санітарної охорони підземного джерела водопостачання-родовища мінеральної води «Нафтуся» терміном з 01 вересня 2011 року. З метою дотримання природоохоронного законодавства Трускавецькою міською радою прийнято і рішення №260 від 29 вересня 2011 року.
24. Так, Постановою Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 року №614 затверджено Положення про курорти Трускавець і Слов`янськ, яке регулює статус курорту Трускавець.
25. Відповідно до рішення Львівської обласної ради від 09.10.1984 року №495 «Про мережу території і об`єктів природно-заповідного фонду області» затверджено мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками № 1-4 до рішення.
26. Згідно додатку №3 до зазначеного рішення у список державних парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення включено Курортний парк у м. Трускавці площею 78,0 га.
27. Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки, рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29 вересня 2011 року «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання-родовища мінеральної води «Нафтуся» заборонено надання, зокрема інших послуг, тому позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу щодо перебування з його книгою на території курортного парку біля старого бювету по бульвару Торосевича м. Трускавця для розповсюдження відповідної інформації.
28. Також судами першої та апеляційної інстанцій правильно відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо поновлення за позивачем місця перебування з його книгою, яке раніше було надане згідно з дозволом відповідача відповідно до протоколу від 18.01.2007 №1, узгодженого з управлінням архітектури 30.01.2007, оскільки із змісту цього протоколу вбачається, що комісією надавалась лише пропозиція для оформлення розпорядження міського голови про надання дозволу на проведення вуличної торгівлі (п. 5 Витягу з протоколу № 1засідання комісії по торгівлі, побуту, громадському харчуванню та виділенню місць для організації вуличної торгівлі від 18.01.2007) за умови звернення в Управління архітектури та містобудування для погодження місця та проведення державної реєстрації, як підприємця (фізичної особи) при умові реалізації на період друкованої продукції (п. цього Витягу з протоколу). Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був зареєстрований як підприємець (фізична особа), не веде господарської діяльності, не має на меті одержання прибутку і не надає жодних послуг.
29. Доводи касатора не впливають на правильне вирішення цієї справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій.
30. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.
31. У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ІХ. Судові витрати
32. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу адвоката Пилипів Ольги Василівни - представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року в справі №457/9/17 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
Н.В. Шевцова