ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 459/1582/14-ц
провадження № 61-14318св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сокальський районний суд Львівської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 6 листопада 2018 року, постановлену суддею Жураковським А. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 5 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 7 квітня 2014 року, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.
Заява мотивована тим, що 16 березня 2017 року зі змісту постанови Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 йому стало відомо, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями судів, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Вважає, що ці обставини спростовують факти, покладені в основу ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 7 квітня
2014 року про відмову у відкритті провадження у справі.
Зазначав, що його позовна заява не розглянута по суті судами, що позбавило його доступу до правосуддя та порушило права, гарантовані статтями 55,
За таких обставин просив вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, якими стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій Сокальського районного суду Львівської області, що призвело до приниження честі, гідності та ділової репутації.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Справа переглядалась судами неодноразово.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 6 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 5 липня 2019 року, відмовлено у прийнятті заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 7 квітня 2014 року.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення, постанови або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, і які набрали законної сили, а оскільки ухвала про відмову у відкритті провадження у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, така не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області
від 6 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 5 липня 2019 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили права позивача, гарантовані статтями 3 6 8 19 40 55 68 124 151-2 Конституції України, а також порушили процесуальні норми, передбачені статтями 5, 10,
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій зобов`язані були розглянути по суті подану ним заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, оскільки вона відповідає нормам статей 423-426 ЦПК України і ці норми не містять підстав для відмови у прийнятті такої заяви.
На думку заявника, постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статей 263 382 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено мотиви неврахування доказів, вказаних в апеляційній скарзі.
Судами не зазначено норму права, на підставі якої вони дійшли висновку про те, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Також вказує, що статті 255 260 353 454 ЦПК України, на які послався суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не містять підстав відмови у прийнятті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Заявник вважає, що відмова у прийняті заяв, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке не може бути обмежене.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 6 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 5 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачені підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.
Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у її прийнятті.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 21 серпня
2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18),
від 25 березня 2020 року у справі № 1327/4552/17 (провадження
№ 61-10862св18), від 3 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження № 61-1537св21) та від 8 червня 2021 року у справі № 2-1207/11 (провадження № 61-1546св21).
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди врахували положення
статті 423 ЦПК України та дійшли обґрунтованого висновку, що ухвала про відмову у відкритті провадження, яку заявник просив переглянути за нововиявленими обставинами, не є судовим рішенням (ухвалою), яким закінчено розгляд справи, а тому вона не може бути об`єктом перегляду за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередні інстанцій статей 3 6 8 19 40 55 68 124 151-2 Конституції України та статей 5 10 263 ЦПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Посилання заявника про обов`язок судів попередніх інстанцій розглянути по суті його заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, порушення
статей 423-426 ЦПК України та помилковість зазначення судами про те, що ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 7 квітня
2014 року не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постановах
від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18),
від 25 березня 2020 року у справі № 1327/4552/17 (провадження
№ 61-10862св18), від 3 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження № 61-1537св21) та від 8 червня 2021 року у справі № 2-1207/11 (провадження № 61-1546св21).
Оцінюючи доводи заявника стосовно того, що апеляційний суд, в порушення статей 263 382 ЦПК України, не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги, Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Доводи касаційної скарги про помилковість посилання суду першої інстанції на статті 255 260 353 454 ЦПК України спростовуються змістом оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка не містить посилань на вказані норми процесуального права.
Аргументи заявника про відсутність процесуальних підстав для відмови у прийнятті його заяви відхиляються касаційним судом, оскільки ухвала суду про перегляд якої за нововиявленими обставинами порушується питання у заяві
ОСОБА_1 , не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав процесуальним наслідком звернення із такою заявою - постановлення судом ухвали про відмову у її прийнятті. Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у вказаних постановах.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що відмова у прийняті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оформленої відповідно до чинного законодавства, є порушенням його права на судовий захист, є необґрунтованими, оскільки за встановлених у цій справі обставин, зокрема звернення до суду про перегляд ухвали, яка за процесуальним законом не може бути об`єктом такого перегляду, в силу визначених законодавством обмежень не може трактуватись як порушення права на судовий захист.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 6 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 5 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук