ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 459/2169/16-а
адміністративне провадження № К/9901/9868/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області у складі судді Рудакова Д.І. від 22.08.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В. від 10.10.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Сокальського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - УПФ, відповідач), у якому просив:
- зобов`язати відповідача провести перерахунок його пенсії у відповідності до статті 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI).
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви ОСОБА_1 зазначав, що відповідач у період з 01.01.2015 по вересень 2015 року не здійснював перерахунок пенсії у відповідності з вимогами статті 8 Закону №345-VI, внаслідок чого, на переконання позивача, він недоотримав певні суми коштів й це є порушенням його соціальних прав і гарантій.
3. Вказував позивач і на те, що його пенсія, всупереч вимог положень частини четвертої статті 8 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) оподатковувалась у розмірі 15 відсотків, а тому такі дії відповідача, на думку ОСОБА_1 є протиправними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 22.08.2016 у задоволенні позову відмовлено.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що як встановлено під час судового розгляду справи, розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений з урахуванням діючих у період спірних правовідносин норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), а також статті 8 Закону №345-VI. При цьому, за кожен окремий період розмір пенсії нараховано виходячи із діючого, на той час, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та чинного законодавства. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу пенсії за період з 01.01.2012 по 01.08.2016, оскільки відповідач діяв на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
6. Апеляційний суд, із викладеною судом першої інстанції правовою позицією погодився, однак прийняту ним постанову скасував у частині позовних вимог за період до 02.02.2016 і в цій частині залишив позов без розгляду, оскільки позивач пропустив установлений процесуальним законом строк звернення до суду й не навів поважних підстав для його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, позивачу, починаючи з 01.11.2000, призначена пенсія по інвалідності третьої групи внаслідок професійного захворювання.
9. З 20.04.2006 позивача переведено на пенсію незалежно від віку, як працівника безпосередньо зайнятого повний робочий день на підземних роботах не менше 25 років відповідно до статті 14 Закону №1788-XII та Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
10. Відповідачем пенсію позивачу було призначено при загальному стажі роботи 30 років 05 місяців 28 днів, з них стаж на підземних роботах 25 років 8 місяців 2 дні, у тому числі 20 років 02 місяці 29 днів - як працівник зайнятий на роботах за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, 5 років 5 місяців 3 дні - час перебування на інвалідності від професійного захворювання.
11. 29.05.2012 та 08.06.2016 відповідач, за результатами розгляду звернення позивача, повідомив останнього щодо отримуваного розміру пенсії та його складових.
12. Також судами встановлено, що позивач з 01.10.2015 працює у комунальному закладі Львівської обласної ради «Червоноградська загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів». Даний факт не заперечується останнім у судовому засіданні.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, ухвалили, на його думку, незаконні судові рішення з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, а отже такі підлягають скасуванню.
14. Зокрема позивач наголошує, що під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не було враховано факту його неодноразових звернень до відповідача з приводу невідповідності розміру його пенсії вимогам законодавства. При цьому, як вказує скаржник, відмова відповідача провести спірний перерахунок пенсії призвела до того, що з 2012 по 2014 роки він отримував пенсійні виплати без врахування підвищення розміру прожиткового мінімуму, який неодноразово збільшувався у цей період.
15. Позивач посилається й на те, що у 2015, 2016 роках його пенсія оподатковувалась усупереч приписів частини четвертої статті 8 Закону №1788-XII, однак суди ці вимоги законодавства проігнорували під час розгляду справи.
16. У касаційній скарзі містяться також аргументи стосовно того, що судами не було враховано положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), згідно з яким обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
17. Скаржник, окрім іншого, наполягає й на тому, що суди попередніх інстанцій, беручи до уваги лише наявну в подібних спорах судову практику, на яку посилався відповідач, належним чином не дослідили усіх обставин справи, не перевірили їх доказами і не врахували наведені ним аргументи. Позивач вважає, що внаслідок допущених судами порушень норм процесуального права справу розглянуто однобічно і не об`єктивно, а висновки судів є передчасними.
18. Спростовуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що цей строк, на його думку, ним не пропущено, оскільки питання перерахунку пенсії, про який іде мова у позовній заяві, ОСОБА_1 неодноразово намагався вирішити у досудовому порядку, зокрема, шляхом здійснення листування з УПФ, направлення письмових звернень, заяв, які, однак, відповідачем взяті до уваги не були.
19. Таким чином, позивач вважає помилковими і упередженими висновки апеляційного суду про пропуск ним строку звернення до адміністративного суду, позаяк суд мав би врахувати обставини, які передували зверненню з даним позовом, зокрема, надати оцінку відповідям УПФ з приводу заяв ОСОБА_1 з питання спірного перерахунку пенсії, а вже потім вирішувати питання стосовно застосування наслідків пропуску вищевказаного строку.
20. У запереченнях на касаційну скаргу УПФ висловлює незгоду з її доводами та вимогами й вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, оскільки, повно і всебічно встановивши обставини справи, дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
21. На підтримку такої позиції відповідач наводить аргументи про те, що позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла станом на день подання позовної заяви, й не навів поважних підстав для його поновлення.
22. При цьому, відповідач, в частині вимог за період з 02.02.2016 по 22.08.2016, вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки згідно з вимогами чинного на той час законодавства перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму було передбачено лише для пенсіонерів, які не працювали, тоді як позивач у вищезазначений період часу провадив трудову діяльність і такі обставини ним не заперечувались.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. За правилами статті 8 Закону №345-VI, редакція якої залишалась незмінною упродовж усього періоду спірних у цій справі правовідносин, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
25. Вищенаведені приписи Закону №345-VI перекликаються з положеннями частини третьої статті 28 Закону №1058-IV, яка також не зазнавала змін у періоду спірних правовідносин, згідно з якою мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри "прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".
26. При цьому, згідно з положеннями частини третьої статті 42 Закону №1058-IV в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин та до 01.04.2015 - дати набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
27. Починаючи з 01.04.2015 частина третя статті 42 Закону №1058-IV викладена у новій редакції, згідно з якою Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
28. Вищевказана редакція норми Закону №1058-IV діяла й станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
29. В свою чергу, у 2012-2014 роках розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначався Законами України від 22.12.2011 №4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік», від 06.12.2012 №5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік», від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік», й, відповідно, становив:
- у 2012 році - з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні;
- у 2013 році - з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень;
- у 2014 році - з 1 січня 949 гривень.
30. Статтею 7 Закону України від 28.12.2014 №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.
31. У 2016 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень (стаття 7 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).
32. Поряд із цим, абзацами другим-п`ятим частини першої статті 47 у редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:
- особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
33. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог за період з 02.02.2016, колегія суддів вважає за необхідне заначити таке.
34. У відповідності з положеннями абзацу другого статті 42 Закону №1058-IV, а також абзацу четвертого частини першої статті 47 цього ж Закону, починаючи з 01.01.2016 перерахунок (підвищення) розміру пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, не провадився пенсіонерам, які працюють. Цим же пенсіонерам було передбачено порядок виплати пенсії у розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
35. Зазначені вище правові норми Закону №1058-IV були чинними у період спірних у цій справі правовідносин (з 02.02.2016 по 22.08.2016) й не визнавались неконституційними, не скасовувались і не зупинялись, а тому підлягали застосуванню.
36. Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у вищевказаний період часу працював, що ним самим не заперечувалось, а тому відповідач, здійснюючи виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до названих вище приписів законодавства діяв правомірно.
37. Поряд із цим, колегія суддів зауважує, що пенсія позивача у спірний період не оподатковувалась, як помилково вважає скаржник, а тому його аргументи про порушення відповідачем вимог частини четвертої статті 8 Закону №1788-XII Верховний Суд відхиляє.
38. Окрім цього, суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI згідно з яким обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
39. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.
40. Зі змісту вищевказаних приписів Закону №3668-VI випливає, що встановлені цим Законом обмеження пенсії максимальним розміром розповсюджуються на пенсійні виплати, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 перевищує 10740 гривень відповідно.
41. Однак, у спірному випадку, розмір пенсії позивача обчислений у відповідності з положеннями статті 8 Закон №345-VI виходячи з трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на вересень 2015 року (коли позивачу здійснювався перерахунок (підвищення) пенсії, в порядку, передбаченому статтею 42 Закону №1058-IV). Цей же розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність залишався незмінним й у 2016 році (до травня місяця) й становив 1074 гривні на одну особу.
42. Тобто, розмір пенсії позивача не перевищував максимального розміру, встановленого Законом №3668-VI, і цей Закон не застосовувався УПФ при обчисленні, нарахуванні та виплаті пенсії позивачу.
43. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову в частині вимог за період до 02.02.2016, оскільки відповідач, проводячи виплату пенсії позивачу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, й прав ОСОБА_1 не порушив.
44. Стосовно доводів скаржника щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині вимог позовної заяви за період до 02.02.2016, колегія суддів зазначає таке.
45. Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній станом на час подання ОСОБА_1 позовної заяви) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
46. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
47. Наслідки пропуску строку звернення до суду регламентовані статтею 100 КАС України у вищевказаній редакції, частинами першою, другою якої передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
48. Разом з тим, за змістом частин першої, другої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
49. Питання застосування строків звернення до суду у спорах щодо виплати пенсій, з урахуванням положень статті 46 Закону №1058-IV, вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 (Провадження №11-1206апп19) зазначила таке.
50. Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
51. Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
52. Своєю чергою, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону №1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
53. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
54. Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
55. У світлі такої правозастосовчої практики Великої Палати Верховного Суду та за наявної правової регламентації спірних правовідносин, закріпленої у нормі спеціального закону, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності залишення без розгляду частини позовних вимог у межах шестимісячного строку з дня звернення до суду з даним позовом.
56. При цьому, суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, жодним чином не з`ясував обставин справи в частині спірних правовідносин за період з 01.01.2012 по 02.02.2016, не надав обґрунтованої оцінки доводам позовної заяви в цій частині, не дослідив доказів, а лише обмежився формальною констатацією факту відсутності порушень законодавства і прав позивача з боку пенсійного органу, не навівши, при цьому, відповідних мотивів у своєму судовому рішенні, ухваленому по суті спору.
57. Такі помилки не були виправлені апеляційним судом, який, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , не перевірив, чи правильно застосовані судами відповідні норми матеріального права, чи дотримані приписи процесуального закону при розгляді справи. Суди взагалі не надали жодної оцінки висловленим позивачем аргументам, не перевірили їх доказами і не з`ясували, зокрема, того, чи були нараховані позивачу суми пенсії у відповідності з вимогами законодавства та у передбаченому законом розмірі, чи була виплачена пенсія у повному розмірі і якщо ні, то з чиєї вини відбулась така недоплата, який її фактичний розмір, які дії вчинялись (та чи вчинялись взагалі) сторонами з метою приведення розміру пенсійної виплати у відповідність до вимог нормативних актів тощо.
58. Поряд із цим, позивач, як у заявах по суті, поданих до суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, наводив аргументи про те, що внаслідок відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, її розмір упродовж 2012-2014 років залишався незмінним, незважаючи на неодноразове збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а також пряму вказівку здійснювати у зв`язку з цим перерахунок пенсійної виплати.
59. Такі доводи залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, їм не було надано належної правової оцінки, обставини справи в цій частині судами не встановлювались і не перевірялись доказами, тоді як суд касаційної інстанції, в силу вимог статті 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
60. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
61. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та витребуваних необхідних документів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
63. Своєю чергою, за змістом частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
64. Як встановлено під час касаційного розгляду справи, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин даної справи з перевіркою їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, та застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень з цією метою, а тому ухвалили судові рішення, які не відповідають закону.
65. Вищезазначене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, й це, у розумінні частини другої статті 353 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.
66. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладені в цій постанові висновки Верховного Суду, повно і всебічно встановити обставини справи, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, надати їм належну юридичну оцінку, перевірити їх доказами та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
67. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
68. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 22.08.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 в частині позовних вимог за період з 01.01.2012 по 02.02.2016 - скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний