Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 459/3215/19

провадження № 61-13067св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 грудня 2019 року у складі судді Рудакова Д. І.та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Приколоти Т.І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі № 2-1570/2010 року з Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ Банк «Фінанси та Кредит») на нього ( ОСОБА_1 ).

Заява обґрунтована тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 лютого 2013 року зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнено солідарно на користь Акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» (далі - АТ Банк «Фінанси та Кредит») 1 538 373,75 грн заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 95/07- МК.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет») задоволено та замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у справі № 459/2943/15-ц за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 95/07- МК на суму 5 304 234,42 грн.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 , замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у справі № 459/2943/15-ц за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 95/07- МК на суму 5 304 234,42 грн. Стягнення проводилися у двох справах за одним кредитним договором, проте змінювалися кредитори та сума стягнення.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року, відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Відмовивши у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження виходив з того, що заявник не надав доказів на підтвердження вибуття ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» із виконавчих проваджень № № 50723560, 50723265. ОСОБА_1 не довів отримання ним права вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 95/07- МК. Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Відомості про те, що виконавчі документи повторно пред`явлені для виконання і на сьогодні рішення суду перебуває на примусовому виконання відсутні.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновоком суду першої інстанції, що відомості про те, що виконавчі документи повторно пред`явлені для виконання і на сьогодні рішення суду перебуває на примусовому виконання відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2020 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди оглядали оригінали договорів про відступлення права вимоги від банку до ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет», а далі до ОСОБА_1 , який є останнім стягувачем. Суди помилково ухвалою від 23 грудня 2019 року замінили поняття стягувача та боржника, у зв`язку з чим неправильно відмовили стягувачу у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд першої інстанції помилково оцінив докази надані ОСОБА_1 та його пояснення у справі, а саме, що заміна кредитора відбувається згідно з договором про відступлення права вимоги, проте боржники жодного відношення до цього не мають. Суди дійшли висновку, що боржників за кредитним договором двоє, проте ОСОБА_1 не надав доказів щодо вибуття банку з виконавчих проваджень, тому він не має права вимоги за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки зазначив, що якщо немає виконавчого провадження, то не може бути замінено сторону у виконавчому провадженні. Такі висновки не відповідають Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Суди попередніх інстанцій не застосували висновки у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, провадження № 61-26197св18, Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Заміна сторони виконавчого провадження може відбуватися на будь-якій стадії процесу, незалежно від того, чи відкрито виконавче провадження.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставамикасаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставамип для касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суди попередніх інстанцій не застосували висновки у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року, провадження № 61-12076св18 від 05 грудня 2018 року, провадження № 61-26197св18, Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року, провадження 6-122цс13.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 грудня 2010 року cтягнено солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Фінанси та кредит» 111 104,16 дол. США та 651 296,08 грн, що еквівалентно 1 538 373, 75 грн заборгованості згідно з укладеним кредитним договором від 07 липня 2007 року № 95/07 - МК. Звернено стягнення на заставне майно ОСОБА_2 , передане в іпотеку ПАТ Банк «Фінанси та кредит», а саме нежитлове приміщення загальною площею 700,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ої області, на суму заборгованості шляхом продажу ПАТ Банк «Фінанси та кредит» предмета іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Продаж предмета іпотеки здійснити не нижче вартості, зазначеної в незалежній експертній оцінці, чинній на момент продажу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 червня 2016 року стягнено зі ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 07 липня 2007 року № 95/07- МК в розмірі 5 304 234, 42 грн, що становить 2 652 117,21 грн простроченої заборгованості за відсотками; 2 652 117,21 грн пені за прострочення заборгованості за основним боргомкредиту, відсоткам та комісією. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет».

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» на ОСОБА_1 .

У Червоноградському міському відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебували виконавчі провадження з виконання вказаного рішення суду у справі № 2-1540/2010, а саме виконавче провадження№ 50723560 щодо виконання виконавчого листа № 2-1540/2010, виданого 14 червня 2013 року Червоноградським міським судом Львівської області (боржник - ОСОБА_3 ); виконавче провадження № 50723265 щодо виконання виконавчого листа № 2-1540/2010, виданого 14 червня 2013 року Червоноградським міським судом Львівської області (боржник ОСОБА_2 ).

Заміна кредитора у справі № 459/2943/15-ц відбулася на підставі договору № 000123-а про відступлення прав вимоги, згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» отримало право вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору, серед яких був ОСОБА_2 . До ТОВ «ФК «Арбімаркет» перейшло право вимоги за договором № 95/07- МК, що був укладений між АТ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» отримало право вимоги лише до ОСОБА_2 .

На підставі ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2019 року стягувача у справі замінено з ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» на ОСОБА_1 , який отримав право вимоги до ОСОБА_2 . Заміна не відбулася щодо боржника ОСОБА_3 , оскільки вона за згаданим рішенням не була боржником.

У справі № 2-1540/2010 боржниками є: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , стягувач - АТ Банк «Фінанси та Кредит».

Постановою від 21 червня 2018 року виконавчий лист № 2-1540, виданий 28 лютого 2013 року Червоноградським міським судом про стягнення боргу в сумі 1 538 373, 75 грн із ОСОБА_2 в користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» повернено стягувачеві.

Постановою від 27 грудня 2017 року повернено стягувачу виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_3 1 538 373, 75 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129 - 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частин першої та другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, суди виходили з того, що виконавчий лист №2-1540, виданий 28 лютого 2013 року Червоноградським міським судом, повернуто стягувачеві, відсутні відомості про повторне пред`явлення виконавчих документів для виконання.

Отже, суди виходили з того, що немає відкритого виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, провадження № 12-48гс20, дійшла висновку, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Таким чином, висновки судів відповідвають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, який є обов`язковим відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, щодо оцінки доказів судом першої інстанції не мають заначення з огляду на підставу відмови у задоволенні заяви, відсутність відкритого виконавчого провадження.

Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд не зазначив, що якщо немає виконавчого провадження, то не може бути замінено сторону у виконавчому провадженні, є необгрунтованими, оскільки такого висновку суд апеляційної інстанції не зробив, а навпаки зазначив, що заміна сторони виконавчого провадження може відбуватися на будь-якій стадії процесу.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, провадження № 61-26197св18, Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Верховний Суд не бере до уваги, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 листопада 2020 року.

Отже, наведені в касаційній скарзі аргументи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, незгоди з судовими рішеннями у справі та не спростовують висновки судів про відмову у здоволенні заяви з підстави відсутності відкритого виконавчого провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко