Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 459/3304/16-ц
провадження № 61-27804св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С .Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 січня 2017 року в складі судді Грабовського В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області (далі - Фонд), у якому просив стягнути з Фонду на його користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків внаслідок професійного захворювання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з тривалою роботою в особливо шкідливих умовах праці у позивача значно погіршився стан здоров`я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. Згідно з довідкою серії ЛВА-2 № 006656, виданою обласною МСЕК № 3 28 листопада 2001 року, йому вперше встановлено 50 % ступеня втрати професійної працездатності. Згідно з довідкою серії ЛВА-2 №017630, виданою обласним центром МСЕ Сокальською районною МСЕК , йому встановлено 50 % втрати працездатності. Згідно з довідкою від 04 листопада 2004 року серії ЛВА -2 № 002472, виданою міжрайонною спеціалізованою МСЕК, йому встановлено 50 % ступеня втрати професійної працездатності. Згідно з довідкою від 23 листопада 2006 року серії ЛВА-2 № 014865, виданою міжрайонною спеціалізованою МСЕК, йому безтерміново встановлено 55 % ступеня втрати професійної працездатності. Згідно з довідкою від 23 листопада 2006 року серії ЛВА -1 №311248 йому безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності. Внаслідок отримання професійних захворювань йому завдано моральної шкоди у вигляді фізичних страждань та порушено нормальні умови його життя, оскільки він відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства, змушений докладати додаткових зусиль для організації життя.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з Фонду на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відшкодування моральної шкоди позивачу, незалежно від часу настання страхового випадку - не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснювати таку виплату, з посиланням на те, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», відповідно до частини восьмої статті 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги статтю 9 Закону України «Про охорону праці», яка покладає обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я у процесі трудової діяльності на Фонд соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до неправильного вирішення спору.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року Фонд подав заперечення на касаційну скаргу, у якому посилався на те, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач з 01 грудня 1986 року по 26 жовтня 2001 року перебував у трудових відносинах з шахтою № 10 «Великомостівська», коли і був звільнений з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до висновку МСЕК від 28 листопада 2001 року позивачу уперше було встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності - з 19 жовтня 2001 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) у редакції, чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом і 3 групи інвалідності, у разі настання вказаного випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина друга статті 13 Закону № 1105-XIV у вказаній редакції).
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть (частина перша статті 14 Закону № 1105-XIV).
Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, Закон № 1105-XIV пов`язував з настанням страхового випадку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що висновком МСЕК від 28 листопада 2001 року ОСОБА_1 вперше було встановлено 50 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням згідно акту від 29 жовтня 2001 року.
20 березня 2007 року набрав чинності Закон № 717-V, згідно з яким був виключений підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV, а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).
З огляду на вказане Закон № 717-V не міг ретроспективно встановити обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон № 1105-XIV у редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв`язку з настанням страхового випадку та яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на відповідача.
Вказаних висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18), а тому в силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України їх слід врахувати при вирішенні цього спору.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, неправильно застосував вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не врахував те, що належною особою, на яку покладається обов`язок з відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, є управління Фонду, оскільки спірні правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди працівнику виникли з моменту встановлення позивачу вперше за висновками МСЕК ступеню втрати професійної працездатності за професійним захворюванням у 2001 році.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, задовольнити.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнанні нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун