№ 459/760/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 459/760/17

провадження № 61-39040св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Червоноградська міська рада Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Червоноградської міської ради Львівської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що її бабусі ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та дідусеві ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Після смерті бабусі ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_3 її дідом ОСОБА_5 складено заповіт, згідно якого належну йому на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 , а також все інше майно, що буде належати йому на день смерті заповів їй - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у рівних частках.

Після смерті дідуся, нею в межах шести місяців, прийнято спадщину шляхом подання заяви на отримання спадщини за заповітом. У той же час, ОСОБА_6 у встановлений законом строк спадщини не прийняла, а рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року останній було відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вона звернулася в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом, однак нотаріус відмовив у видачі такого свідоцтва через відсутність документів, які підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, позивач просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 21 липня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що померлий ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_4 , проте не оформив її та не здійснив державну реєстрацію права на спадщину, а тому позивачка має право на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішенням суду першої інстанції порушені права ОСОБА_6 , оскільки вона не відмовлялася від своєї частки у спірній квартирі, та бажає оформити право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом від 11 жовтня 2013 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 13 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідача в справі - Червоноградську міську раду Львівської області нею визначено правильно, оскільки ОСОБА_6 не прийняла спадщину за заповітом та їй відмовлено в наданні додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини, а тому вона не є особою, права та інтереси якої можуть бути порушені ухваленими в справі судовими рішеннями. Тобто суд апеляційної інстанції безпідставно вважаючи, що права ОСОБА_6 порушені, формально підійшов до вирішення спору.

У жовтні 2018 року ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У липні 2019 року ОСОБА_6 подала заяву у якій відповідно до частини четвертої статті 398 ЦПК України визнала касаційну скаргу та просила суд вважати відзив на касаційну скаргу відкликаним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтва про право власності, виданого приватизаційним органом Червоноградського УЖКГ 09 серпня 1994 року відповідно до рішення від 09 серпня 1994 року № 136, квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована та належала на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_5 та

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є онуками померлого ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтв про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки відділу реєстрації Червоноградської міської ради Львівської області від 14 грудня 2016 року № 13411, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 1968 року по день свої смерті проживали в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до заповіту від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_5 заповів належну йому частину вище вказаної квартири та все інше майно у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_6

23 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , зокрема квартири АДРЕСА_1 , зазначивши при цьому, що крім неї спадкоємцями є дочки померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9

ОСОБА_6 , як особа, яка зазначена в заповіті ОСОБА_5 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті останнього і в серпні 2016 року звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Червноградського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У той же час, звертаючись в березні 2017 року з позовом при визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом позивач ОСОБА_2 зазначила відповідачем Чевоноградську міську раду оскільки вважала, що право ОСОБА_6 у цьому випадку не порушується, так як останній відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням суду першої інстанції порушені права ОСОБА_6 , оскільки вона не відмовлялася від своєї частки у спірній квартирі, та бажає оформити право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом від 11 жовтня 2013 року.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Суди установили, що відповідно до заповіту від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_5 заповів належну йому частину спірної квартири та все інше майно у рівних частках ОСОБА_1 та

ОСОБА_6 прийняла свою частку спадщини (а. с. 57).

Отже, ОСОБА_6 не прийняла спадщину, у зв`язку з чим її права при розгляді цієї справи не порушені.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції, що розгляд цієї справи за позовом ОСОБА_1 порушує права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_6 є помилковим.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно виходив з того, що померлий ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_4 , проте не оформив її та не здійснив державну реєстрацію права на спадщину, а тому позивачка має право на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції припустився помилки в застосуванні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

При розгляді касаційної скарги, колегією суддів враховано, що ОСОБА_6 визнала касаційну скаргу та просила суд вважати відзив на касаційну скаргу відкликаним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Керуючись статтями 402 409 413 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 року скасувати.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 липня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. І. Грушицький С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик