№ 460/10739/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 460/10739/21

адміністративне провадження № К/990/29169/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/10739/21

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

про визнання бездіяльності протиправною і стягнення невиплаченої винагороди

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Клекотки Юрія Олеговича

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2022 року (головуючий суддя: Кушнерик М.П., судді: Гінда О.М., Курилець А.Р.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст суті спору

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пред`явили позов до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просили суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 невиплачену винагороду в розмірі: 27154,50 грн;

1.2. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 невиплачену винагороду в розмірі: 27154,50 грн;

1.3. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 невиплачену винагороду в розмірі: 20926,90 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначали, що вони працюють державними виконавцями і у своїй роботі забезпечили виконання більше ста виконавчих документів на загальну суму понад 4 млн грн, тож мали право на отримання винагороди у розмірах: по 27727,23 грн для ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та 42091,00 грн для ОСОБА_3 . Однак відповідач виплатив їм ці винагороди у менших сумах: по 572,83 грн для ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та 21164,10 грн для ОСОБА_3 .

2.1. Позивачі доводили, що відповідач не мав підстав для зменшення розміру їхньої винагороди. Водночас указували, що у позасудовому порядку відповідач відмовився усунути такі порушення їхніх прав.

2.2. На цій основі позивачі стверджували, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно виплати їм належної суми винагороди.

3. Відповідач не визнав позовні вимоги. В обґрунтування своєї позиції покликався на положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX) та роз`яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 квітня 2020 року №3502-06/26135-01. Пояснював, що у липні 2020 року виплатив позивачам винагороду пропорційно до часу, який вони фактично відпрацювали у тому місяці, з урахуванням обмеження максимального розміру заробітної плати, встановленого законом на період дії карантину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року (головуюча суддя: Нор У.М.) позов задоволено частково:

4.1. визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо виплати винагороди головним державним виконавцям Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , старшому державному виконавцю Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_3 в належному (повному) розмірі;

4.2. стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 невиплачену винагороду в розмірі: 27154,50 грн;

4.3. стягнуто з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_2 невиплачену винагороду в розмірі: 27154,50 грн;

4.4. стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_3 невиплачену винагороду в розмірі: 20534,78 грн.

4.5. у задоволенні решти вимог відмовили.

5. Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у липні 2020 року їхня заробітна плата не перевищувала 10 розмірів прожиткових мінімумів заробітної плати, а тому у відповідача не було підстав для її обмеження.

5.1. Цей висновок суд мотивував тим, що за правилами статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX), починаючи з квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата нараховується у розмірі, який не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто суми: 47230 грн (4723 грн (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2020 року) х 10 = 47230 грн).

5.2. У цьому контексті суд установив, що загальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , який був нарахований і підлягав виплаті у липні 2020 року, становив для кожної 29207,98 грн, а відтак не перевищував 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

5.3. Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_3 , суд з`ясував, що загальний розмір заробітної плати, який був нарахований і підлягав виплаті йому у липні 2020 року, становив 47622,12 грн, тобто перевищив 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, на суму: 392,12 грн.

5.4. На цій основі суд дійшов висновку, що у відповідача були підстави для застосування обмеження заробітної плати, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX), лише щодо ОСОБА_3 .

5.5. За таких висновків і обставин суд констатував, що сума винагороди, недоплаченої позивачам у липні 2020 року, становить: ОСОБА_1 - 27154,50 грн, ОСОБА_2 - 27154,50 грн, ОСОБА_3 - 20534,78 грн.

5.6. Одночасно з цим, відхиляючи доводи відповідача, суд зазначив, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX) не містить застереження з приводу того, що передбачене нею обмеження максимального розміру заробітної плати має застосовуватися пропорційно до відпрацьованого часу.

5.7. Також суд указав, що роз`яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 квітня 2020 року №3502-06/26135-01 не є нормативно-правовим актом, тому не може встановлювати чи регламентувати порядок і умови виплати заробітної плати державним виконавцям з огляду на приписи статті 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

5.8. Зрештою суд визнав безпідставним посилання відповідача на виплату позивачам винагороди в обмеженому розмірі через те, що вони перебували у відпустці. Цей висновок суд пояснив тим, що розмір винагороди не залежить від відпрацьованого виконавцем часу, а сама сума винагороди визначається у відсотковому співвідношенні до фактично виконаного обсягу (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру (стягнутої суми).

5.9. У підсумку суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належить задовольнити повністю, а позовні вимоги ОСОБА_3 - частково.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2022 року задоволено скаргу відповідача, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

7. Апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо правомірності нарахування й виплати позивачам заробітної плати за липень 2020 року із застосуванням обмежень, визначених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

7.1. Цей висновок суд мотивував тим, що з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року включно були дійсні обмеження, передбачені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року №553-IX), а оскільки винагорода державного виконавця входить до складу заробітної плати, то її розмір враховувався у максимальному розмірі заробітної плати.

7.2. Водночас суд зазначив, що нарахування заробітної плати здійснюється відповідно до кількості відпрацьованих днів, а її виплата проводиться із відрахуванням обов`язкових платежів (податків, зборів, аліментів тощо).

7.3. У цьому контексті суд зауважив, що оскільки в липні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відпрацювали по 1 (одному) робочому дню, а ОСОБА_3 відпрацював 13 (тринадцять) робочих днів, то нарахування їм заробітної плати за цей період повинно проводитися саме за робочі дні із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX).

7.4. На цій основі апеляційний суд констатував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність проведених позивачам нарахувань заробітної плати за липень 2020 року.

Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги та відзиву

8. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

9. Підстави касаційного оскарження обґрунтував посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

10. Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пунктів 2, 4-6, 9-18 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Уряду від 8 вересня 2016 року №643, за відсутності висновку Верховного Суду щодо їхнього застосування у контексті правомірності обмеження суми винагороди у період дії карантину на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX) та кількості відпрацьованих днів у липні 2020 року.

10.1. Ці доводи скаржник пояснює тим, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру державному виконавцю виплачується винагороди на підставі його заяви, погодженої із керівництвом, та відповідного наказу. Буд-якого іншого механізму нарахування й виплати винагороди, у тому числі «за кількістю відпрацьованих днів», не передбачено Порядком виплати винагород державним виконавцям.

10.2. Крім цього, скаржник наголошує, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX) не містить застереження з приводу того, що передбачене нею обмеження максимального розміру заробітної плати має застосовуватися, у тому числі, пропорційно до відпрацьованого часу.

10.3. Також скаржник підкреслює, що роз`яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 квітня 2020 року №3502-06/26135-01 не є нормативно-правовим актом, тому не може встановлювати чи регламентувати порядок і умови виплати заробітної плати державним службовцям.

10.4. Зрештою скаржник зауважує, що винагорода державного виконавця входить до складу заробітної плати відповідно до статті 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», однак її нарахування й розмір не залежать від відпрацьованого виконавцем часу, оскільки ця винагорода визначається у відсотковому співвідношенні до фактично виконаного обсягу виконавчого документа майнового характеру.

10.5. З урахування цих аргументів, скаржник указує на відсутність підстав, які би дозволяли відповідачу обмежити в розмірі виплату винагороди пропорційно до кількості днів, відпрацьованих позивачами у липні 2020 року.

10.6. На цій основі скаржник наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що нарахування позивачам винагороди повинно було проводитися саме за робочі дні із застосуванням обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX).

11. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану постанову.

11.1. Відповідач стверджує, що доводи скаржника є необґрунтованими і безпідставними. Водночас зазначає, що застосування обмеження заробітної плати є таким, що відповідає нормам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а тому постанова суду апеляційної інстанції є правомірною і прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального закону.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 займає посаду головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

12.1. ОСОБА_2 займає посаду головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

12.2. ОСОБА_3 займає посаду старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

13. У червні 2020 року позивачі погодили у начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) заяви про виплату винагороди. Надалі позивачі надіслали ці заяви заступнику начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

14. 17 липня 2020 року виконуючий обов`язки начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) видав наказ №5 «Про виплату винагороди працівникам органів державної виконавчої служби». Згідно з цим наказом позивачам, які забезпечили фактичне виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості, належала до виплати винагорода у загальному розмірі:

14.1. ОСОБА_1 - 27727,33 грн;

14.2. ОСОБА_2 - 27727,33 грн;

14.3. ОСОБА_3 - 42091,00 грн.

15. За липень 2020 року ОСОБА_1 нарахована й виплачена заробітна плата у сумі: 14614,78 грн.

15.1. Ця сума складалася з посадового окладу - 230,43 грн, надбавки за ранг - 17,39 грн, надбавки за вислугу років - 110,61 грн, надбавки за інтенсивність праці - 115,22 грн, премії - 1007 грн, відпускних - 12561,30 грн, винагороди працівникам органів ДВС (згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 17 липня 2020 року №5) - 27727,33 грн, обмеження заробітної плати відповідно вимог частини першої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 27154,50 грн.

16. Загальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 , який підлягав виплаті у липні 2020 року, становив 29207,98 грн (230,43 грн + 17,39 грн + 110,61 грн + 115,22 грн + 1007 грн + 27727,33 грн = 29207,98 грн) і не перевищував 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (47230,00 грн).

17. У липні 2020 року ОСОБА_1 відпрацювала 1 робочий день (1 липня), так як перебувала у щорічній відпустці з 2 липня до 31 липня 2020 року.

18. Нарахована ОСОБА_1 заробітна плата за липень 2020 року була обмежена максимальним розміром за 1 відпрацьований робочий день (47230 грн * 23 робочі дні за графіком роботи управління * 1 робочий день = 2053,48 грн), у зв`язку з чим нараховану заробітну плату понад встановлений максимальний розмір було обмежено у сумі: 27154,50 грн (230,43 грн + 17,39 грн + 110,61 грн + 115,22 грн + 1007 грн + 27727,33 грн - 27154,50 грн = 2053,48 грн.).

19. За липень 2020 року ОСОБА_2 нарахована й виплачена заробітна плата у сумі: 14856,88 грн.

19.1. Ця сума складалася з посадового окладу - 230,43 грн, надбавки за ранг - 17,39 грн, надбавки за вислугу років - 110,61 грн, надбавки за інтенсивність праці - 115,22 грн, премії - 1007 грн, відпускних - 12803,40 грн, винагороди працівникам органів ДВС (згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 17 липня 2020 року №5) - 27727,33 грн, обмеження заробітної плати відповідно вимог частини першої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 27154,50 грн.

20. Загальний розмір заробітної плати ОСОБА_2 , який підлягав виплаті у липні 2020 року, становив 29207,98 грн (230,43 + 17,39 + 110,61 + 115,22 + 1007 + 27727,33 = 29207,98) і не перевищував 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (47230,00 грн).

21. У липні 2020 року ОСОБА_2 відпрацювала 1 робочий день (1 липня), так як перебувала у щорічній відпустці з 2 липня до 31 липня 2020 року.

22. Нарахована ОСОБА_2 заробітна плата за липень 2020 року була обмежена максимальним розміром за 1 відпрацьований робочий день (47230 грн * 23 робочі дні за графіком роботи управління * 1 робочий день = 2053,48 грн), у зв`язку з чим нараховану заробітну плату понад встановлений максимальний розмір було обмежено в сумі 27154,50 грн (230,43 + 17,39 + 110,61 + 115,22 + 1007 + 27727,33 - 27154,50 = 2053,48).

23. За липень 2020 року ОСОБА_3 нарахована й виплачена заробітна плата у сумі: 29984,24 грн.

23.1. Ця сума складалася з посадового окладу - 2390,87 грн, надбавки за ранг - 226,09 грн, надбавки за вислугу років - 573,81 грн, надбавки за інтенсивність праці - 1195,43 грн, премії - 846 грн, відпускних за період з 20 липня до 30 липня 2020 року - 3587,04 грн, відпускних за 31 липня 2020 року - 298,92 грн, винагороди працівникам органів ДВС (згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 17 липня 2020 року №5) - 42091 грн, обмеження заробітної плати відповідно вимог частини першої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 20926,90 грн.

24. Загальний розмір заробітної плати ОСОБА_3 , який підлягав виплаті у липні 2020 року, становив 47622,12 грн (2390,87 + 226,09 + 573,81 + 1195,43 + 846 + 298,92 + 42091 = 47622,12) та перевищував 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, на 392,12грн

25. У липні 2020 року ОСОБА_3 відпрацював 13 робочих днів (1- 19 липня), так як перебував у щорічній відпустці з 20 липня до 30 липня 2020 року та у додатковій оплачуваній відпустці за вислугу років з 31 липня 2020 року.

26. Нарахована ОСОБА_3 заробітна плата за липень 2020 року була обмежена максимальним розміром за 13 відпрацьованих робочих днів (47230 грн * 23 робочі дні за графіком роботи управління * 13 робочих днів = 26695,22 грн), у зв`язку з чим нараховану заробітну плату понад встановлений максимальний розмір було обмежено у сумі 20926,90 грн (2390,87 грн + 226,09 грн + 573,81 грн + 1195,43 грн + 846 грн + 298,92 грн + 42091 грн - 20926,90 грн = 26695,22 грн).

27. Із сум винагород, які були передбачені наказом від 17 липня 2020 року №5 «Про виплату винагороди працівникам органів державної виконавчої служби», відповідач фактично виплатив позивачам винагороди у таких розмірах:

27.1. ОСОБА_1 із нарахованої суми винагороди у розмірі: 27727,33 грн виплачено 572,83 грн (різниця складає 27154,50 грн);

27.2. ОСОБА_2 із нарахованої суми винагороди у розмірі: 27727,33 грн виплачено 572,83 грн (різниця складає 27154,50 грн);

27.3. ОСОБА_3 із нарахованої суми винагороди у розмірі: 42091,00 грн виплачено 21164,10 грн (різниця складає 20926,90 грн).

28. 3 грудня 2020 року позивачі направили відповідачу колективне звернення з проханням вжити заходів для виплати заборгованості по винагороді.

29. Листом від 31 грудня 2020 року за №Ко-748/10-09 відповідач повідомив позивачам про неможливість виплати залишку невиплаченої винагороди відповідно до наказу від 17 липня 2020 року №5 «Про виплату винагороди працівникам органів державної виконавчої служби», оскільки до неї застосовані обмеження, установлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX, із урахуванням роз`яснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 квітня 2020 року № 3502-06/26135-01.

30. Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно виплати винагороди у повному обсязі, позивачі звернулися до суду з метою захисту своїх прав на належний розмір винагороди.

IІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. За змістом статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі також - «Закон №1403-VIII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

33. Відповідно до статті 9 Закону №1403- VIII незалежність державних виконавців від впливу чи втручання у їхню діяльність з примусового виконання рішень гарантується: 1) особливим порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення органів державної виконавчої служби; 2) дієвим механізмом мотивування державних виконавців; 3) прозорістю діяльності з примусового виконання рішень; 4) в інший спосіб, визначений законом.

34. Згідно із статтею 13 Закону №1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

35. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджений Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - «Порядок №643», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

36. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 Порядку №643 у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виплачується винагорода у такому розмірі: 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ.

37. Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №643 фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

38. Відповідно до пункту 5 Порядку №643 державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін`юстом (далі - критерії виплати винагороди).

39. Згідно з пунктом 6 Порядку №643 для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

40. Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Порядку №643 заява державного виконавця про виплату винагороди розглядається безпосереднім керівником державного виконавця протягом двох робочих днів з дати її надходження та за наявності підстав, передбачених пунктами 4 і 5 цього Порядку, погоджується ним із зазначенням дати погодження. За відсутності підстав для виплати винагороди зазначена заява протягом двох робочих днів з дати її надходження повертається державному виконавцю з обґрунтуванням підстав відмови.

41. Згідно з абзацом 3 пункту 10 Порядку №643 у разі погодження заяви державного виконавця про виплату винагороди та за умови дотримання критеріїв виплати винагороди керівник органу державної виконавчої служби готує подання про виплату винагороди, визначеної абзацом третім пункту 2 цього Порядку, в якому зазначає розрахунок (розподіл) такої винагороди (далі - подання про виплату винагороди).

42. Відповідно до пункту 11 Порядку №643 винагорода не виплачується, якщо державного виконавця притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із здійсненням виконавчого провадження, за яким подано заяву про виплату винагороди, або його дії (рішення) чи бездіяльність визнано неправомірними.

43. Згідно з абзацом 1 пункту 12 Порядку №643 погоджена безпосереднім керівником заява про виплату винагороди державному виконавцю та у випадку, передбаченому абзацом третім пункту 10 цього Порядку, - подання про виплату винагороди не пізніше наступного робочого дня подаються для погодження начальнику управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіонального управління Мін`юсту.

44. Відповідно до абзац 1 пункту 13 Порядку №643 у разі достатності та обґрунтованості підстав для виплати винагороди начальник управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіонального управління Мін`юсту погоджує заяву про виплату винагороди державному виконавцю та подання про виплату винагороди протягом трьох робочих днів з дати їх надходження.

45. Згідно з абзацом 1 пункту 16 Порядку №643 погоджена начальником управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіонального управління Мін`юсту заява про виплату винагороди державному виконавцю та подання про виплату винагороди не пізніше наступного робочого дня після погодження подаються відповідному уповноваженому структурному підрозділу міжрегіонального управління юстиції. На підставі таких заяви і подання видається наказ, в якому зазначаються особи, яким виплачується винагорода, та її розмір.

46. Пунктами 17-18 Порядку №643 встановлено, що винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.

47. 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

48. Пунктом 1 цієї постанови Уряд установив з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.

49. Дію цього карантину Уряд неодноразово продовжував на всій території України. Станом на момент виникнення спірних правовідносин карантин тривав.

50. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX.

51. Цим Законом доповнено Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29 такого змісту:

«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).»

52. Положення частини першої і третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року.

53. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року був установлений розмір мінімальної заробітної плати у сумі: 4723 грн.

IV. ОЦІНКА СУДУ

54. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 2 листопада 2022 року касаційне провадження в цій справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

56. Спірні правовідносини виникли у зв?язку із тим, що у липні 2020 року відповідач нарахував і виплатив позивачам (державним виконавцям) винагороду не в повному розмірі, а пропорційно до кількості робочих днів, які вони відпрацювали у цьому місяці.

57. Суди першої й апеляційної інстанції розійшлися в оцінках такої поведінки відповідача. Скасовуючи рішення місцевого суду й ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач правомірно нарахував і виплатив позивачам винагороду у липні 2020 року пропорційно до кількості відпрацьованих робочих днів.

58. У своїх доводах скаржник поставив під сумнів правильність тлумачення і застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності обмеження суми винагороди державного виконавця у період дії карантину на підставі норм статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та кількості відпрацьованих днів.

59. Перевіривши доводи касаційної скарги та надавши оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

60. Частина перша статті 13 Закону №1403-VIIІ визначає структуру заробітної плати державного виконавця. До її складу, на ряду із посадовим окладом, преміями, доплатами й надбавками, належить винагорода.

61. Частина друга статті 13 Закону №1403-VIIІ передбачає, що порядок та розмір такої винагороди встановлює Уряд.

62. Абзаци 1, 2 пункту 2, пункт 11 затвердженого Урядом Порядку №643 визначають:

62.1. передумови виплати державному виконавцю винагороди (фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів; відсутність фактів притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності у зв`язку зі здійсненням відповідного виконавчого провадження або визнання неправомірними його дій, рішень чи бездіяльності);

62.2. розмір винагороди (2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом);

62.3. граничний розмір винагороди (не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року).

63. Абзац 1 пункту 4 Порядку №643 деталізує, що фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

64. Інші норми Порядку №643 регулюють процедуру подання, розгляду, погодження заяви державного виконавця про виплату винагороди.

65. Жодна з норм Порядку №643 не ставить визначення розміру і виплату винагороди у залежність від кількості робочого часу, який державний виконавець витратив для фактичного виконання виконавчого документу або відпрацював у місяці нарахування й виплати йому заробітної плати.

66. Такий підхід до визначення розміру винагороди пояснюється її правовою природою і механізмом мотивування державних виконавців.

67. Тож слід розмежовувати випадки нарахування й виплати державному виконавцю складових заробітної плати, за якими є можливою оплата праці пропорційно до відпрацьованого ним часу, від нарахування й виплати винагороди, де це не допускається.

68. Стосовно положень статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», які були чинним на момент виникнення спірних правовідносин, то її приписи встановлювали максимальний розмір нарахування заробітної плати певному колу осіб (не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року). З урахуванням норм статті 8 цього ж Закону, максимальний поріг заробітної плати становив 47230,00 грн.

69. Системний спосіб тлумачення норм статті 13 Закону України №1403-VIIІ, положень Порядку №643 і приписів статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», які були чинними на момент виникнення спору, дає Суду підстави дійти такого висновку: у випадку, коли державний виконавець повністю не відпрацював місяць винагорода розраховується та виплачується йому відповідно до правил Порядку №643 без її пропорційного зменшення до кількості відпрацьованих днів, однак з урахуванням обмеження загального розміру заробітної плати сумою в 47230,00 грн на місяць.

70. На тлі цих висновків Суд звертає увагу на такі обставини справи:

70.1. позивачі є державними виконавцями, які мали право на винагороду та у липні 2020 року не відпрацювали повний місяць через відпустки;

70.2. з урахуванням винагороди загальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за липень 2020 року становив 29207,98 грн і не перевищували ліміт, установлений статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

70.3. з урахуванням винагороди заробітна плата ОСОБА_3 за липень 2020 року перевищила цей поріг на 392,12 грн, оскільки становила 47622,12 грн;

70.4. відповідач нарахував та виплатив позивачам винагороду, обмеживши (зменшивши) її попередньо визначений розмір пропорційно до часу, відпрацьованого ними у липні 2020 року.

71. Застосувавши указані висновки до цих обставин справи, Суд вважає необґрунтованим і помилковим умовивід суду апеляційної інстанції про те, що відповідач правомірно нарахував і виплатив позивачам винагороду у липні 2020 року пропорційно до кількості відпрацьованих робочих днів.

72. На основі таких висновків і обставин Суд констатує відсутність у відповідача підстав для застосування обумовлених обмежень до винагород ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у складі їхніх заробітних плат за липень 2020 року.

73. Одночасно з цим, Суд констатує, що відповідач мав підстави для застосування обмеження заробітної плати ОСОБА_3 , проте це не позбавляло його обов`язку нарахувати й виплатити останньому винагороду у складі заробітної плати у межах її максимального розміру.

74. Отже, у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали бути задоволені повністю, а вимоги ОСОБА_3 - частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Аргументи скаржника, покладені в основу обґрунтування касаційної скарги стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, знайшли підтвердження.

76. Суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив і помилково застосував положення статті 13 Закону №1403-VIIІ, приписи Порядку №643 у взаємозв`язку зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», внаслідок чого помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

77. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

78. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

79. Враховуючи викладені мотиви та положення статей 341 352 КАС України, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

80. Відтак касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Висновки щодо розподілу судових витрат

81. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Клекотки Юрія Олеговича задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2022 року скасувати.

3. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

…………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду