ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 460/11528/23
адміністративне провадження № К/990/37321/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №460/11528/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ ПФУ
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023, ухвалене судом у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Сеника Р.П., суддів: Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), в редакції чинній на момент призначення їй пенсії, починаючи з 01.03.2023;
зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за віком на пільгових умовах, із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, з 01.03.2023.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона має статус особи потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має трудовий стаж понад 22 роки, відтак, відповідно до вимог статті 56 Закону №796-XII має право на перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років.
3. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 31.08.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, позов задовольнив.
4. Не погодившись з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ПФУ звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №460/11528/23, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
5. Верховний Суд ухвалою від 30.11.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої та підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії і має право на пільги, встановлені Законом № 796-XII.
7. Позивачка з 2006 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), призначену зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ та має загальний стаж 22 роки 10 місяців 19 днів.
8. 14.03.2023 позивачка звернулась до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.
9. ГУ ПФУ листом від 20.04.2023 №15288-12377/К-02/8-1700/23 повідомило позивачку про те, що відповідно до вимог статті 56 Закону №796-ХІІ доплата за понаднормовий стаж можлива тільки у разі призначення пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону №1058-IV. При цьому ГУ ПФУ у своєму листі зазначило, що у разі обрахунку розміру пенсії позивачки за правилами, визначеними зазначеною нормою Закону №1058-IV, її розмір буде меншим попереднього, у зв`язку із чим відповідно відсутні підстави для його проведення.
10. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що позивачка як особа, якій призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону №796-XII (зі зменшенням пенсійного віку), має право на перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад 15 років як це передбачено пунктом 2 статті 56 Закону 796-XII.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, які були внесені Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (далі - Закон №2148-VIII), не поширюються на осіб, яким пенсія була призначена до внесення зазначених змін, отже, не підлягають застосуванню в правовідносинах, що склалися в цій справі.
12. В обґрунтування касаційної скарги ГУ ПФУ посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 2 статті 56 Закону 796-XII та не врахували, що право на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений зазначеною нормою стаж (для жінок - 15 років) виникає лише в разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а враховуючи, що позивачці пенсія обчислена відповідно до частини першої зазначеної статті, підстави для здійснення перерахунку її пенсії відсутні.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
14. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
15. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
16. Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на перерахунок пенсії зі збільшенням її розміру на один відсоток за кожен рік стажу роботи понад 15 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.
17. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
18. Так, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №300/3435/21 в касаційному порядку, у постанові від 25.06.2024 відступила від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про поширення пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, а пенсіонери, щодо яких не дотримано цієї умови, не мають права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, з огляду на те, що поширення на таких пенсіонерів нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
19. У зазначеній постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такі правові висновки:
(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
20. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів констатує, що оскільки пенсія за віком призначена позивачці до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють її права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.
21. Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність у позивачки права на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII, та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
22. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
23. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 - без змін.
24. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
25. Враховуючи, що суд касаційної інстанції залишає оскаржувані судові рішення без змін, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №460/11528/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачуксудді А.Ю. Бучик Н.В. Коваленко