ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа №460/14017/23
адміністративне провадження № К/990/1181/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (суддя Щербаков В.В.) та
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Хобор Р.Б., Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.)
у справі № 460/14017/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФ України в Рівненській області; відповідач), просила:
- визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку з 01.04.2023 пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) у редакції, чинній до 01.10.2017;
- зобов`язати ГУ ПФ України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII у редакції чинній до 01.10.2017, починаючи з 01.04.2023.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами встановлено, що позивач є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1990 роках (категорія 3) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка обчислена за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.09.1993.
4. 12.04.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку.
5. Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області листом від 19.05.2023 повідомило позивача про те, що вона не отримує пенсію на умовах визначених частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому не може претендувати на підвищення пенсії на 1%.
6. Не погодившись такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. Позивач покликалася на те, що спірних правовідносин не можуть бути застосовані зміни, внесені 03.10.2017 до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, оскільки пенсію їй призначено в 1993 році, тобто вона набула право на перерахунок пенсії раніше, ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
8. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв`язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-ІV.
9. Позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058-ІV, а наголошує на збереженні визначених ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-ІV умов пенсійного забезпечення, а тому позивачу правомірно відмовлено у перерахунку пенсії зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 позов задоволено.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з п.2 ст.56 Закону № 796-XII.
12. Зміни до п.2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, які були внесені Законом № 2148-VІІІ, не поширюються на осіб, яким пенсія була призначена до внесення зазначених змін.
13. ГУ ПФ України в Рівненській області подало касаційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
14. Як на підставу касаційного оскарження покликається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19 та від 12.12.2022 у справі № 280/656/20.
15. Зазначає, що суд першої інстанції у справах № 460/22747/23 та № 460/15256/23 по-різному застосовує Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII).
Суд апеляційної інстанції переглянув оскаржуване рішення Рівненського окружного адміністративного суду та судові рішення у справах № 460/11528/23, №460/11735/23, №460/14628/23 та № 460/14017/23 без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21.
16. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала. Ухвалу про відкриття касаційного провадження отримала 01.03.2024 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
18. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. У цій справі спір виник у зв`язку із відмовою ГУ ПФ України нарахувати та виплатити позивачу надбавку за додатковий стаж, визначений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ у період після змін, внесених до цієї норми Законом № 2148-VIII.
21. На час призначення позивачу пенсії (01.09.1993) діяла редакція пункту 2 статі 56 Закону №796-ХІІ, згідно із якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
22. Згодом Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
23. Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
24. Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за додатковий стаж змінилось і у зв`язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV.
25. Колегія суддів наголошує на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема у рішенні від 12.02.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
26. Окрім того, у рішенні від 26.01.2011 № 1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).
27. До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
28. У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
29. Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
30. Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
31. Таким чином, враховуючи положення статей 22 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за додатковий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
32. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 вважає, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, та вирішила відступити від таких висновків та сформувала наступні висновки:
«(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.»
33. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за додатковий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.
34. Підсумовуючи наведене, Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати за додатковий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII, та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
35. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі №460/14017/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб