№ 460/14031/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа №460/14031/22

адміністративне провадження № К/990/37754/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 460/14031/22

за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 (головуючий суддя: Поліщук О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 (колегія у складі: головуючого судді: Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просила:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати з 19.03.2022 ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) протиправною;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 19.03.2022 і до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача).

2. В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію по інвалідності, а також проживає в населеному пункті (смт Рокитне), який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення згідно «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 та має право на щомісячну доплату до пенсії, у розмірі визначеному статтею 39 Закону № 796-XII.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.08.2022, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_2 з 19.03.2022 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-XII.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 19.03.2022 до зміни законодавства або правового статусу.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення має право на щомісячне отримання доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Касаційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності виплати доплати як не працюючому пенсіонеру, який не є пенсіонером, а лише є отримувачем пенсії неповнолітньої дитини по статті 39 Закону №796-ХІІ. Зазначає, що відповідач не може виплачувати позивачу спірну доплату у розмірі двох мінімальних заробітних плат, так як станом на час виникнення спірних правовідносин мінімальна заробітна плата не є розрахунковою величиною для виплати зазначених доплат.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 13.12.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.

9. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2023, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.02.2023, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі за вищевказаним позовом.

10. На підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С.Г. від 20.08.2024 №33330/24 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з відпусткою судді Бучик А.Ю., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.08.2024 № 913/0/78-24, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію по інвалідності (ЧАЕС), а також проживає в населеному пункті (смт Рокитне), який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення згідно «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.

13. З 01.01.2016 відповідач не нараховує і не виплачує ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачене нормою статті 39 Закону №796-XII, покликаючись на те, що з урахуванням положень Закону №987-VIII, редакція статті 39 Закону №796-XII, що діє з 01.01.2016 передбачає доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Позивач до категорії осіб, які працюють у зоні відчуження не належить, оскільки є непрацюючим пенсіонером, що підтверджується матеріалами справи, а тому підстав для виплати доплати, передбаченої статтею 39 Закону №796-XII, немає.

14. Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

16. У справі, яка розглядається предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати з 19.03.2022 підвищення до пенсії по інвалідності, яку ОСОБА_1 отримує на свою неповнолітню дитину ОСОБА_2 , що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015.

17. Колегією суддів встановлено, що спори, які виникли у правовідносинах щодо права у непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції та в касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

18. Так, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019, ухвалене у зразковій справі № 240/4937/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відновлення дії статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, яка діяла до виключення цієї статті із Закону № 796-XII Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким було включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту: «Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України». І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

19. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18), дійшла до висновку про те, що позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а також визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

б) позивач є непрацюючим пенсіонером;

в) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;

г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ.

20. В подальшому, Велика Палата Верховного Суду вирішуючи у справі №240/19227/21 виключну правову проблему стосовно того, чи може прожитковий мінімум застосовуватись як розрахункова величина для визначення розміру підвищення (доплати) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яку визначено статтею 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, до інших виплат, розмір яких визначається без застосовування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), наявністю якої було обумовлено необхідність передачі Касаційним адміністративним судом цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 04.04.2024 дійшла таких висновків:

« 6.21. 06.12.2016 був прийнятий Закон № 1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017.

6.22. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 № 410-IX).

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2018 №2415-VIII).

6.23. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

6.24. Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про судовий збір», Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

6.25. Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

6.26. Законом № 1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2015) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII було виключено Законом № 76-VIII [що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018].

6.27. Велика Палата Верховного Суду керується тим, що за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання ними чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання ними чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. У другому випадку такі акти (приписи) поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин (акти (приписи), які поширюють дію на момент виникнення відносин, що мав місце до набрання ними чинності, мають зворотну дію). В окремих випадках орган правотворчості вказівкою у перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегулятивний вплив скасованого (зміненого) нормативно-правового акта (відповідних його приписів) на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» актом (переживаюча / ультраактивна дія) (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №9901/315/20 (пункт 40), від 03.11.2021 у справі № 9901/378/20 (пункт 30)).

6.28. Згідно із частиною першою статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

6.29. Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

6.30. Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 № 4/зп у справі №18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набрання чинності Конституцією України) визначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

6.31. З урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону в часі) у разі колізії нормативних актів одного рівня юридичної ієрархії (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного й того самого питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у разі, коли про скасування попереднього акта (його приписів) прямо зазначено в новому нормативному акті, так і у разі, коли таких застережень немає.

6.32. Відтак з набранням чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

6.33. Такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.

6.34. Конституційний Суд України неодноразово викладав правову позицію щодо розуміння положень частини третьої статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зокрема, у пункті 5.2 Рішення від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав на те, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними ознаками поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

6.35. Суб`єктивне право ОСОБА_4 на нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ не належить до основних. Вказане підвищення є доплатою до призначеної пенсії, право на яку залежить від проживання у зоні радіоактивного забруднення.

6.36. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.».

21. Тобто, за загальним правилом, непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.

22. Водночас, вирішуючи питання щодо права на виплату підвищення до пенсії по інвалідності, яку особа отримує на свою неповнолітню дитину, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

23. Так, відновлена редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ регулює питання доплат громадянам, які працюються на територіях радіоактивного забруднення, згідно із частиною першою якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

24. При цьому, частина друга статті 39 Закону № 796-ХІІ передбачає, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

25. Тобто, аналізуючи вказане, колегія суддів зазначає, що право на отримання підвищення до пенсії гарантується непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

26. У свою чергу слід зазначити, що Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

27. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;

непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону;

28. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію по інвалідності (ЧАЕС), а також проживає в населеному пункті (смт. Рокитне), який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення згідно «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.

29. Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм права свідчить про те, що неповнолітні діти, яким призначена пенсія по інвалідності (ЧАЕС), є непрацюючими пенсіонерами в розумінні Закону № 1058-IV через їх непрацездатність, тому на таких осіб поширюється загальне правило щодо права на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року, за умови їх проживання на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення).

30. До того ж слід зазначити про те, що за правилами статті 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України) неповнолітня дитина не вправі самостійно визначати місце свого проживання та проживає з батьками або одним з батьків.

31. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (частина перша статті 242 Цивільного кодексу України).

32. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

33. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

34. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (ЧАЕС) на свою неповнолітню дитину ОСОБА_2 .

35. За таких обставин та наведеного вище правого регулювання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати неповнолітній дитині як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) підвищення до пенсії у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.

36. Окрім того, в продовження теми позитивного обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу через призму проголошення людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканості і безпеки найвищою соціальною цінністю, колегія суддів зазначає, що непрацюючі пенсіонери, які проживають на території радіоактивного забруднення мають право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII як компенсації реалізованого та/або потенційного ризику втрати здоров`я внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від наявності чи відсутності у таких осіб права на інші пільги чи компенсації, передбачені Законом № 796-XII.

37. Тому, доводи касаційної скарги відповідача, наведені на обґрунтування відсутності права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у неповнолітньої дитини як непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V «Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону №796-ХІІ, є помилковими та не спростовують наведених вище висновків суду касаційної інстанції, оскільки такі діти, яким призначена пенсія по інвалідності є непрацюючими пенсіонерами в розумінні Закону № 1058-IV через їх непрацездатність, та відповідно вони мають право також й на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII як компенсацію реалізованого та/або потенційного ризику втрати здоров`я внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від наявності чи відсутності у таких осіб права на інші пільги чи компенсації, передбачені Законом № 796-XII.

38. Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, однак внаслідок неправильного застосування (незастосування) статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) та пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII дійшли помилкового висновку щодо розміру підвищення до пенсії, на який позивач має право.

39. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

40. Згідно із частиною першою статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя цієї статті).

41. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання щодо розміру підвищення пенсії позивачки неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 підлягають скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 частково.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 19.03.2022 до зміни законодавства або правового статусу.

Прийняти у вказаній частині позовних вимог нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.

В іншій частині Рівненського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець ,

Судді Верховного Суду