ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа №460/1712/19

адміністративне провадження №К/9901/19383/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (судді: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом, до - Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - відповідач), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - співвідповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 18 червня 2019 року № 183 о/с, «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 5 (через службову невідповідність) лейтенанта поліції - ОСОБА_1 інспектора відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області;

поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позову позивач вказує, що до нього застосовано два дисциплінарних стягнення у вигляді попередження про неповну службову невідповідність та звільнення за одне й те саме порушення. Крім того, висновок атестаційної комісії ГУНП в Рівненській області № 6 було підготовлено та підписано до призначення атестації, протокол атестаційної комісії не містить висновків щодо фактів службової невідповідності та обставин, передбачених пунктом 16 розділу IV Інструкції № 1465, атестування проведено всупереч частини першої статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», а саме атестування здійснено без належних правових підстав. В атестаційному листі не зазначено повних відомостей про поліцейського, проходження опитування із застосуванням поліграфа під час атестації не проводилось, а відбулося під час проведення службового розслідування. Також порушені строки виконання висновку атестаційної комісії. Уважає, що його звільнено без законної підстави, в зв`язку з чим просить позов задовольнити повністю.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені відповідачем та співвідповідачем аргументи та доводи на підтвердження своєї позиції, надані докази, а також покази свідків повністю спростовують доводи та посилання позивача, тому в позовних вимогах суд першої інстанції відмовив повністю.

Зазначене рішення ухвалено у відкритому судовому засіданні з участю сторін. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник рішення суду першої інстанції від 13 листопада 2019 року надіслано судом 15 листопада 2019 року, зареєстровано 17 листопада 2019 року й оприлюднено в цьому реєстрі 18 листопада 2019 року.

Позивач був присутній у судовому засіданні 13 листопада 2019 року.

Супровідний лист суду першої інстанції щодо направлення на адресу учасників справи копій указаного рішення датовано 15 листопада 2019 року.

20 грудня 2019 року конверт з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

16 березня 2020 року ОСОБА_1 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги засобами поштового зв`язку.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2020 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та надав апелянтові строк у десять днів із моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.

Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідач отримав 10 квітня 2020 року.

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого процесуальним законом десятиденного строку оскарження рішень у цій категорії справ, апелянт послався на те, що 02 грудня 2019 року апелянтом укладено цивільно - правовий договір №02/12-19 про здійснення ним послуг доставки товару в межах території України. Такі доставки здійснювалися на території Київської, Одеської, Миколаївської, Житомирської, Дніпропетровської та Харківської областей, тому більшість часу апелянт перебував у дорозі та був відсутній у м. Рівному. Окрім того, звертає увагу на запровадження в Україні карантину з 17 березня 2020 року. Також, дізнавшись про закінчення строку дії договору про надання правничої допомоги з адвокатом, який представляв його інтереси в суді першої інстанції, змушений був укласти новий договір з іншим адвокатом - Іващенко І.І. Звертає увагу на те, що Іващенко І.І. впродовж тривалого періоду часу перебувала на лікарняних, зокрема, з 19 грудня 2019 року по 27 грудня 2019 року, з 16 січня 2020 року по 24 січня 2020 року, з 06 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року, а з 20 лютого 2020 року по 02 березня 2020 року - за межами країни. Відтак, апеляційна скарга подана 13 березня 2020 року. Вважає зазначені обставини поважними та просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 23 червня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 460/1712/19.

Провадження в суді касаційної інстанції.

ОСОБА_1 , уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, оскільки повний текст позивачем отримано 20 лютого 2020 року, а відтак апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту оскаржуваного рішення.

Нормативне врегулювання.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 КАС визначено таке:

1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оцінка Верховного Суду.

Як уже зазначено, у цій справі відповідач 16 березня 2020 року подав апеляційну скаргу на рішення суду від 13 листопада 2019 року, проголошене з його участю та його представника, у справі з приводу проходження позивачем публічної служби. Матеріали справи містять докази направлення вказаного рішення позивачу.

Восьмий апеляційний адміністративний суд, визнаючи неповажними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження й відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянтом не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки наведені ним у заяві причини неможливості своєчасного подання апеляційної скарги, зокрема, надання послуг доставки товару в інших областях, перебування адоката на лікарняних та за межами території України жодним чином не пов`язані із непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи.

Колегія суддів Верховного Суду вказує на те, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки 13 листопада 2019 року у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення, а саме з 15 листопада 2019 року.

Судом касаційної інстанції враховано те, що позивач знав про результат розгляду справи, повний текст судового рішення йому було направлено в установленому порядку, він міг його отримати самостійно чи через відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак апеляційну скаргу в установленому КАСУ порядку не подав.

Також необхідно зазначити, що в касаційній скарзі позивачем не наведено будь-якої аргументації поважності причин пропуску звернення до суду з апеляційною скаргою з моменту оприлюднення рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (18 листопада 2019 року), до заключення цивільно-правового договору №02/12-19 про доставку товару від 02 грудня 2019 року.

Позивач вказує також на те, що протягом місяця, дізнавшись, що термін дії договору про надання правничої допомоги закінчується, а апеляційна скарга не подана, він уклав новий договір про надання правничої допомоги з іншим представником Іващенко І.І. , якій не були відомі обставини справи. Однак, позивачем надано договір про надання правової допомоги адвокатським бюро «Іващенко Ірини» від 02 січня 2020 року, тобто через півтора місяці з моменту складення повного тексту рішення суду. Більше того, з моменту заключення цього договору про надання правничої допомоги, адвокат Іващенко І.І., ознайомилась з матеріалами справи лише 20 лютого 2020 року, та подала апеляційну скаргу 16 березня 2020 року. Позивач аргументує такий термін подання апеляційної скарги тим, що його представник-адвокат Іващенко І. І., перебувала на лікарняних, за межами України та в суді м.Одеса. Однак, з моменту заключення договору про надання правничої допомоги (02 січня 2020 року) до моменту перебування на лікарняному адвоката (з 16 січня 2020 року по 24 січня 2020 року), у представника позивача було два тижні щоб ознайомитись з матеріалами справи та подати апеляційну скаргу.

Причини пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зроблено висновок, що позивачем не доведено наявність непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційної скаргою у період з 18 листопада 2019 року по 16 березня 2020 року. Судом зазначено, що наведені позивачем у заяві причини неможливості своєчасного подання апеляційної скарги, зокрема, надання послуг доставки товару в інших областях, перебування адоката на лікарняних та за межами території України жодним чином не пов`язані із непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Все перелічене вказує на те, що позивачем встановлений законодавством тридцятиденний строк для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції пропущено без поважних причин, тому ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження є законною та обґрунтованою.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №460/1712/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов