ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа №460/1755/19
адміністративне провадження № К/9901/3865/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та анулювання актового запису, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Пашинського Андрія Леонідовича - представника ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року (у складі головуючого судді Щербакова В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (у складі колегії: судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Большакової О.О., Курильця А.Р.) у справі №460/1755/19,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
визнати протиправними дії відповідача, які мали місце 21.08.2004 щодо внесення змін до актового запису від 26.12.1968 №1971 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині внесення змін до графи «Відомості про батька», де прізвище батька з « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 » та у графу «Відомості про батька: дата народження» де інформація «відсутня» змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
визнати незаконними та скасувати зміни від 21.08.2004 внесені до Актового запису в частині, що наведена вище.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , за заповітом та згідно спадкового договору від 10.11.2018; після смерті ОСОБА_7 на адресу позивачки надійшла позовна заява ОСОБА_2 , з якої вона дізналась, що батьком останньої, у зміненому актовому записі про народження, зазначено спадкодавця ОСОБА_6 .
3. Позивач вважала дії відповідача, які мали місце 21 серпня 2004 року, по внесенню змін до актового запису №1971 від 26.12.1968 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неправомірними, а змінений актовий запис, де прізвище батька дитини змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та додано інформацію щодо дати народження батька дитини « ІНФОРМАЦІЯ_4 », таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що при реєстрації народження ОСОБА_3 батько був записаний зі слів матері, а отже підставою для внесення змін до актового запису про батька дитини може бути або рішення суду про встановлення батьківства, або заява батька про визнання батьківства.
4. ОСОБА_1 вказувала, що відповідач зазначав підставою для внесення змін до актового запису висновок, складений Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а відтак вважала що такі дії суперечать чинному, на час вчинення дій відповідачем законодавству.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо внесення 21 серпня 2004 року змін до актового запису №1971 від 26 грудня 1968 року про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частині внесення змін до графи "Відомості про батька" де прізвище батька з " ОСОБА_4 " змінено на " ОСОБА_5 " та у графу "Відомості про батька: дата народження" де інформація відсутня змінено на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ".
Визнано незаконними та скасовано зміни від 21 серпня 2004 року, внесені до актового запису №1971 від 26 грудня 1968 року про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частині внесення змін до графи "Відомості про батька" де прізвище батька з " ОСОБА_4 " змінено на " ОСОБА_5 " та у графу "Відомості про батька: дата народження" де інформація відсутня змінено на " ІНФОРМАЦІЯ_6 ".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві судовий збір у розмірі 768,40 грн.
6. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року виправлено описку, допущену у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 у справі №460/1755/19, шляхом вірного зазначення в резолютивній частині рішення по батькові особи, зміни до актового запису про народження якої судом визнані незаконними та скасовані - ОСОБА_3 " ОСОБА_9 ", замість невірно вказаного " ОСОБА_10 ".
7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані дії відповідача, які мали місце 21 серпня 2004 року щодо внесення змін до актового запису вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій.
8. Так, для внесення змін в Актовий запис, необхідна була заява батьків, проте така заява не могла мати юридичної сили, оскільки з 1970 року померлий ОСОБА_6 визнаний недієздатним на підставі рішення суду №2-1120.
9. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що необхідною підставою для внесення зміни до актового запису щодо відомостей про батька, мало бути саме рішення суду про визнання батьківства.
10. Таким чином, станом на 21 серпня 2004 року, необхідні підстави для внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_8 у відповідача були відсутні, а дії по внесенню змін, які було ним здійснено на підставі висновку, складеного Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, є неправомірними і як наслідок є незаконними та тому підлягають скасуванню зміни від 21.08.2004, внесені до актового запису від 26.12.1968 №1971, в частині внесення змін до графи «Відомості про батька» де « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 » та у графу «Відомості про батька: дата народження» де інформація «відсутня» змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, третя особа - ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви.
12. В обґрунтування зазначеної скарги касатор вказує, що суд першої інстанції помилково поширив передбачене статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон №2398-VI) право спадкоємця (позивача) звертатись із заявою про внесення змін до актового запису, складеного відносно померлого спадкодавця, на випадки оспорювання актового запису, який складений щодо іншої особи ніж померлий спадкодавець; в даному випадку «іншою особою» була саме третя особа ОСОБА_2 ; спір фактично був з нею, як з фізичною особою-спадкоємцем, а не з відповідачем.
13. Касатор вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 22 Закону №2398-VI, зокрема у випадках оспорювання одним із спадкоємців актового запису цивільного стану іншої особи, ніж померлий спадкодавець (іншого спадкоємця) за умови триваючого спору з приводу спадщини (майнового спору); Верховним Судом до цього часу не здійснений висновок щодо того, до якої саме юрисдикції (цивільної чи адміністративної) має належати така категорія спорів, пов`язана із застосуванням зазначеної норми права.
14. Третя особа також вважає, що Верховний Суд за наслідками розгляду цієї касаційної скарги може зробити відповідні висновки та заповнити наявну прогалину в питанні застосування до спірних правовідносин статті 22 Закону №2398-VI, а також віднесення даної категорії справ до юрисдикції адміністративного чи цивільного суду; зокрема необхідно визначити, чи можуть розглядатись саме в порядку адміністративного судочинства та вважатись публічно-правовими спори за позовами спадкоємців померлого спадкодавця про оспорювання актових записів, складених не відносно такого спадкоємця або спадкодавця, а щодо іншої особи, ніж померлий спадкодавець.
15. Крім того, касатор вважає, що справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги в дійсності були направлені на вирішення триваючого спору про право з приводу спадкування (усунення третьої особи від спадкування), а не з приводу захисту прав позивача в сфері державної реєстрації актів цивільного стану.
16. Також, касатор, обґрунтовуючи касаційну скаргу, ставить питання щодо визначення неналежного позивача, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили порушення прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 22 Закону №2398-VI, як обов`язкової підстави для судового захисту.
17. Окрім зазначеного, третя особа висловлюється щодо відсутності правовідносин з приводу оскарження відмови у внесені змін до актового запису цивільного стану та не підвідомчості справи адміністративному суду, так як позивач не зверталась до відповідача з приводу внесення змін до актового запису про народження третьої особи, не отримувала відмови у внесенні цих змін, водночас позивач просить скасувати зміни до актового запису цивільного стану, яким підтверджується юридичний факт походження ОСОБА_2 від ОСОБА_6 як батька, що були внесені за заявою іншої особи, ніж позивач; тобто позивач звернулась до суду з даним позовом в порядку та у спосіб, що не передбачені законодавством. З викладеного третя особа вважає, що спір знаходиться в сфері особистих, сімейних і спадкових правовідносин, та належить до розгляду судом цивільної юрисдикції.
18. Касатор вказує також на порушення судом першої та апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, оскільки не враховано, що позовні вимоги у цій справі є похідними від вимог у приватно-правовому спорі, який розглядається в порядку цивільного судочинства.
19. Від ОСОБА_1 до Верховного суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
20. Обґрунтовуючи зазначений відзив, позивач вважає, що, так як вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_6 , якому відповідачем було незаконно встановлено статус батька ОСОБА_3 , то є належним позивачем у справі, оскільки має матеріально-правову заінтересованість, яка порушена неправомірними діями відповідача (як наслідок порушується право позивача на спадкування).
22. ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що всупереч вимогам законодавства, відповідач вніс зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 №1971 від 26.12.1968 щодо відомостей батька не на підставі рішення суду про встановлення батьківства, а на підставі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану, що свідчить про неправомірність таких дій та підтверджує незаконність таких змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
22. Касаційна скарга ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшла 02 лютого 2021 року.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 визначено склад суду: Головуючий суддя - Жук А.В.,судді: Мацедонська В.Е., Соколов В.М.
24. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Пашинського Андрія Леонідовича - представника ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №460/1755/19.
25. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2021 дану адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
26. Розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21.07.2021 1345/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл даної касаційної скарги.
27. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мацедонська В.Е., Мартинюк Н.М.
28. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року дану справу передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
29. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2021 дану справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
30. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 дану призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
31. Судами попередніх інстанцій встановлено , що позивачка, ОСОБА_1 , є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , за заповітом від 23.11.2018 та згідно спадкового договору від 10.11.2018.
32. Позивачка є племінницею померлого ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 (після одруження ОСОБА_1 ) серії НОМЕР_1 від 19.10.1966; копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 від 22.06.1956; копією свідоцтва про народження ОСОБА_13 серії НОМЕР_3 віл 09.02.1965; копією свідоцтва про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_4 від 24.06.1965; копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 05.11.1993 тощо.
33. ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про оскарження заповіту та спадкового договору, до якого додала повторне свідоцтво про своє народження серії НОМЕР_6 від 21.08.2004, в якому зазначено батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - « ОСОБА_6 ».
34. З дослідженої судами копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 21.08.2004 вбачається, що воно видано повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва, на сьогодні - Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та у графі «Батько» зазначено « ОСОБА_6 ».
35. Окрім того, встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.07.1970 у справі №2-1120 ОСОБА_6 визнано недієздатним.
36. Як вбачається з копії актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_3 №1971 від 26.12.1968, який складений бюром запису актів громадянського стану Шевченківського району міста Києва (на даний час Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві), 21 серпня 2004 року у вказаний актовий запис внесено зміни, на підставі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану №179 від 13.08.2004, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, а саме змінено прізвище батька дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », додано інформацію щодо дати народження батька дитини « ІНФОРМАЦІЯ_6 », проставлена відмітка про анулювання вперше виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , а також додано відмітку про повторно видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 21.08.2004. Крім того, у графі 24, зазначеного вище актового запису, «особливі позначки» вказано, що батько записаний за заявою матері.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
39. Виходячи зі змісту доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та ухвали Верховного Суду від 29.03.2021 про відкриття даного касаційного провадження, касатором зазначається, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI, до якої саме юрисдикції (цивільної чи адміністративної) має належати така категорія спорів, пов`язаних із застосуванням зазначеної норми матеріального права.
40. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
41. Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються Законом №2398-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
42. Статтею 2 Закону №2398-VI визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
43. Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
44. Згідно з частинами другою-третьою статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
45. Стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон №2398-VI) встановлює наступне.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
У разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв`язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави.
Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану
46. На момент внесення змін до Актового запису відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулювалися розділом V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сім`ю України та наказом Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) від 26.09.2002 №86/5 «Про затвердження Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану» (зареєстровано в МЮУ 26.09.2002 за №786/7074; далі - Положення).
47. Відповідно до статті 161 Кодексу про шлюб та сім`ю України виправлення помилок і внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану.
48. Порядок реєстрації встановлення батьківства, на момент внесення змін до Актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у графу «батько» (21.08.2004) регулювався статтею 188 Кодексу про шлюб та сім`ю України відповідно до якої реєстрація встановлення батьківства провадиться в органах реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання одного з батьків, або за місцем реєстрації народження дитини, або за місцем постановлення рішення суду про встановлення батьківства.
49. Згідно статті 189 Кодексу про шлюб та сім`ю України реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків або судового рішення, а в разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав чи неможливості встановити місце її проживання - за заявою батька.
50. Статтею 190 Кодексу про шлюб та сім`ю України встановлено, що на підставі акта про встановлення батьківства органи реєстрації актів громадянського стану вносять відомості про батька в актовий запис і видають нове свідоцтво про народження дитини.
51. Відтак, як вірно зазначалось судами попередніх інстанцій, з аналізу зазначених норм випливає, що для внесення змін в Актовий запис, необхідна була заява батьків ОСОБА_3 , в тому числі і ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте така заява не могла мати юридичної сили, оскільки з 1970 року померлий ОСОБА_6 , визнаний недієздатним на підставі Рішення Подільського районного суду міста Києва №2-1120 від 08.07.2004.
52. Відповідно до пункту 1.16 Положення унесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану не дозволяються за заявою представника за довіреністю, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 126 Сімейного кодексу України (далі - СК).
53. Розділом ІІ Положення передбачено, що заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану подаються до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 СК, також до відділу реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міста обласного значення) управління юстиції за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб.
54. Пунктом 2.9 Положення підставою для внесення змін у актові записи цивільного стану є:
рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини із актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін у актові записи цивільного стану;
висновок відділу реєстрації актів стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення) управління юстиції або відповідної консульської установи чи дипломатичного представництва України в іншій державі;
заява матері та батька дитини про визнання батьківства (додаток 3);
заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до статті 135 СК;
заява батька дитини про визнання батьківства в разі смерті матері, оголошення її померлою, визнання недієздатною, безвісно відсутньою або позбавлення батьківських прав, що підтверджується свідоцтвом про смерть або відповідним рішенням суду (додаток 4);
заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища, прізвища другого з подружжя згідно із статтею 53 Сімейного кодексу України (додаток 5);
заява обох батьків про зміну прізвища дитини у разі зміни прізвища одного з них та за згоди дитини, яка досягла семи років, згідно із статтею 148 СК;
актовий запис про переміну прізвища, імені, по батькові;
актовий запис про реєстрацію шлюбу та розірвання шлюбу (у цих випадках одночасно змінюється прізвище того з батьків, прізвище якого буде мати надалі дитина);
рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням або рішенням райдержадміністрації чи виконавчого комітету про зміну прізвища неповнолітньої дитини відповідно до частини четвертої статті 148 СК;
Унесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
55. В той же час пунктом 2.11 зазначеного Положення визначено випадки, коли складається висновок відділу реєстрації актів цивільного стану, а саме:
якщо актовим записом цивільного стану передбачені, але в ньому відсутні прізвище, власне ім`я, по батькові або громадянство батьків;
якщо прізвище, власне ім`я та по батькові зазначено без урахування національних традицій;
якщо при реєстрації народження дитині присвоєне прізвище або власне ім`я без урахування побажань батьків або одного з них;
якщо дитина має власне ім`я, відмінне від того, яке зазначено в актовому записі про народження, і цього вимагають інтереси дитини;
при необхідності зміни прізвища, власного імені, по батькові у зв`язку із зміною статі;
при впізнанні особи, смерть якої була зареєстрована як невідомої (за наявності протоколу впізнання трупа);
при зміні громадянства;
при зміні батьком або матір`ю прізвища (відповідно до статті 53 СК) та необхідності внесення змін до актового запису про народження їх дитини (висновок складається з урахуванням вимог, зазначених у статті 148 СК);
якщо під час реєстрації акта цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
56. Отже, здійснюючи аналіз зазначених норм, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що у випадку встановлення батьківства, висновок відділу реєстрації актів цивільного стану не може бути підставою для внесення змін до актового запису.
57. У пункті 2.12 Положення визначено, що зміни, доповнення, виправлення вносяться в актові записи цивільного стану на підставі рішення суду про визнання батьківства, при цьому в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
58. Крім того, пунктом 2.12. Положення передбачено, що за наявності заяви матері та батька дитини про визнання батьківства в актовий запис про народження, який складено відповідно до статті 135 СК (відомості про батька внесені за заявою матері), уносяться відомості про батька, змінюється по батькові дитини і, на бажання батьків змінюється її прізвище. Також можливо внести відомості про батька дитини на підставі заяви батька дитини.
59. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 , визнано недієздатним його заява, навіть за наявності, не могла створювати юридичних наслідків.
60. А тому, з огляду на викладені обставини, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції що необхідною підставою для внесення зміни до Актового запису щодо відомостей про батька, мало бути саме рішення суду про визнання батьківства.
61. Таким чином, станом на 21.08.2004, необхідні підстави для внесення змін до Актового запису про народження ОСОБА_3 , у відповідача були відсутні, а дії по внесенню змін, які було ним здійснено на підставі Висновку, складеного ВРАЦС-1, є неправомірними і як наслідок є незаконними, а тому підлягають скасуванню зміни від 21.08.2004, внесені до Актового запису, в частині внесення змін до графи «Відомості про батька» де « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 » та у графу «Відомості про батька: дата народження батько ОСОБА_6 » де інформація відсутня змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
62. Відповідно до статті 189 розділу V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб реєстрація встановлення батьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків або судового рішення, а в разі смерті матері, визнання її недієздатною, позбавлення її батьківських прав чи неможливості встановити місце її проживання - за заявою батька. Реєстрація встановлення батьківства щодо дітей, які досягли повноліття, допускається лише за їх згодою.
63. Тобто, всупереч вимогам вказаної норми, відповідач вніс зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 щодо відомостей про батька не на підставі рішення суду про встановлення батьківства, а на підставі Висновку, що свідчить про неправомірність дій відповідача та підтверджує незаконність таких змін.
64. Відповідно до пункту 4.4 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» затверджених наказом МЮУ від 12.01.2011 №96/5 (зареєстровано в МЮУ 14.01.2011 за №55/18793; далі - Правила; в редакції, чинній на час судового розгляду справи) актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі: рішення суду; висновку районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції, складеного у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи; висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану; висновку дипломатичного представництва або консульської установи України про анулювання первинного актового запису цивільного стану.
65. Згідно пункту 4.6 Правил відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України анулює первинні актові записи цивільного стану на підставі рішення суду про: анулювання актового запису цивільного стану.
66. Щодо доводів касатора про непідсудність адміністративному суду даної справи та безпідставності визнання ОСОБА_1 , як належного позивача у справі, Верховний Суд зазначає наступне.
67. З приводу вказаного питання, суди попередніх інстанцій зазначали, що з урахуванням вимог статті 2 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) положень статті 22 Закону №2398-VI вказаний спір щодо дій органу державної реєстрації актів цивільного стану по внесенню змін до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції і належним позивачем у даній справі є особа, наділена правом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану. Такі особи визначені частиною другою статті 22 Закону №2398-VI та пунктом 2.5 Правил та до категорії таких осіб відносяться зокрема спадкоємці, а отже позивачка, яка є спадкоємицею померлого ОСОБА_6 , є належним позивачем у даній справі.
68. Колегія суддів Верховного Суду частково не погоджується із такими висновками, з огляду на що слід зазначити наступне.
69. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
70. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
71. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
72. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (частина 2 статті 2 КАС України).
73. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
74. Відповідно до частини першої статті 5 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
75. Виходячи зі змісту статті 22 Закону №2398-V, можна зробити висновок, що положення такої статті не наділяють спадкоємців правом вимагати внесення змін до актових записів інших осіб, ніж цей спадкоємець чи померлий спадкодавець. А відтак, з встановлених обставин у даній справі випливає, що ОСОБА_1 не могла реалізувати процедуру щодо внесення змін у актовий запис ОСОБА_2 , передбачену статтею 22 Закону №2398-V.
76. Колегія суддів звертає увагу, що засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (частина 1 статті 1 цього Кодексу)
77. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини врегульовано положеннями статті 137 Сімейного кодексу України.
78. Так, зокрема, частина 3 цієї статті Кодексу передбачає, що якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
79. З наведеного випливає, що ОСОБА_1 не могла реалізувати процедуру, передбачену статтею 137 Сімейного кодексу України щодо оспорювання батьківства після смерті її спадкодавця в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач не є дитиною ОСОБА_6 .
80. Верховний Суд зауважує, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
81. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
82. Виходячи із предмету та підстав даного позову, встановлених обставин справи та характеру спірних правовідносин, випливає, що позивач не просила внести зміни в актовий запис третьої особи чи анулювати актовий запис ОСОБА_2 від 26.12.1968 №1971. Питання встановлення певних юридичних фактів (батьківства) також не охоплюється даним предметом та підставами позову.
83. Окрім того, позивач не зверталась до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису ОСОБА_2 щодо відомостей про батька останньої тощо.
84. Натомість, позивач звернулась до суду з вимогою про визнання протиправними дій відповідача, які мали місце 21.08.2004 щодо внесення змін до актового запису від 26.12.1968 №1971 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині внесення змін до графи «Відомості про батька», де прізвище батька з « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 » та у графу «Відомості про батька: дата народження» де інформація «відсутня» змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та визнання незаконними та скасування зазначених змін від 21.08.2004 внесених до Актового запису в частині, що наведена вище.
85. А тому, в аспекті спірних правовідносин, та обставин справи, даний спір та обраний позивачем спосіб захисту для відновлення порушених прав інтересів позивача, з урахуванням вимог статті 2 19 Кодексу адміністративного судочинства України щодо дій органу державної реєстрації актів цивільного стану по внесенню змін до актового запису цивільного стану, слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції.
86. В контексті наведеного, Верховний Суд також вважає за можливе визнати ОСОБА_1 , яка станом на час подання позову була спадкоємицею за заповітом та спадковим договором, як належного позивача, у даній справі, в якій оскаржуються дії органу державної реєстрації актів цивільного стану по внесенню змін до актового запису цивільного стану іншої особи, в частині внесення змін у графу про батька цієї особи, - спадкодавця позивача, з підстав порушень порядку та процедури внесення таких змін.
87. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо належності даної справи до юрисдикції адміністративних судів та визначення ОСОБА_1 як належного позивача у цій справі, проте, мотиви, на підставі яких суди дійшли до наведених висновків, слід змінити, виклавши їх в редакції даної постанови.
88. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
89. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
90. Відповідно до частин 1 - 2 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
91. Частиною 4 статті 351 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
92. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами даної адміністративної справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд не встановив неправильного застосування (тлумачення) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Однак, з огляду на зазначені вище висновки, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - зміні, шляхом доповнення в частині мотивів їх прийняття.
Керуючись ст. 341 345 349 350 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу адвоката Пашинського Андрія Леонідовича - представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №460/1755/19 змінити, доповнивши їх мотивами даної постанови.
3. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується
СуддіА.В. Жук В.Е. Мацедонська Н.М. Мартинюк