№ 460/19850/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №460/19850/23

адміністративне провадження № К/990/8235/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Стародуба О.П., Коваленко Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 460/19850/23

за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Іщук Л.П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач, Управління), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

2. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначала, що її малолітній син є непрацюючою особою та дитиною з інвалідністю, яка пов`язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до статті 54 Закону №796-XII, проживає на території, віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII. Вважає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-XII, тому відповідач повинен був нарахувати та виплатити їй на малолітню дитину підвищення (доплату) до пенсії, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, однак Управління не здійснило таких дій, чим допустило протиправну бездіяльність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року позов задоволено повністю.

4. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено дію редакції статті 39 Закону №796-XII, яка була чинною до 01 січня 2015 року, а відтак і право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, на отримання підвищення до пенсії, передбаченого вказаною нормою Закону. Тому позивач, яка є законним представником малолітньої дитини з інвалідністю, має право на підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 Закону №796-ХІІ.

5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2024 року скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.

6. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги, визначені Розділом V «Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону №796-XII, й підстави для віднесення їх до категорії осіб, які мають право на отримання компенсації у вигляді підвищення (доплати) до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

7. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року.

8. Вважає, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення у цій справі, не врахував в контексті спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18, й, як наслідок, дійшов помилкового переконання про відсутність у неї права на отримання компенсації (доплати) на дитину-пенсіонера, передбачену статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. 04 березня 2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стародуб О.П., Коваленко Н.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

12. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.

15. ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має статус дитини, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує пенсію по інвалідності, яка пов`язана із Чорнобильською катастрофою, призначену відповідно до статті 54 Закону №796-XII, проживає на території, віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення (с. Колки, Сарненського (Дубровицького) району, Рівненської області) згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106.

16. Вважаючи бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Позиція Верховного Суду

17. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд виходить із наступного.

18. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.

19. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

20. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

21. Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

22. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

23. Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.

24. Відповідно до частини першої статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).

25. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі №796-XII статті 31, 37, 39, 45.

26. У подальшому Законом України від 04 лютого 2016 року №987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» (далі - Закон №987-VIII; згідно з розділом II «Прикінцеві положення» Закону №987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту:

«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

27. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

28. Конституційний Суд України у вказаному Рішенні вказав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

29. У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ вказане Рішення не містить.

30. Тобто вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.

31. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й, зокрема, у постановах від 24 квітня 2024 року у справі №240/18881/22, від 25 квітня 2024 року у справі №240/12545/22, від 03 травня 2024 року у справі №240/22317/22, від 07 травня 2024 року у справі №240/44186/21, від 28 травня 2024 року у справі №240/2236/23.

32. У зв`язку із наведеним слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону №796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону №987-VIII), з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України.

33. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ (яка була чинною до 01 січня 2015 року) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції Закону №987-VIII). І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

34. Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, яка передбачає виплату уповноваженими органами доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях безумовного (обов`язкового) відселення або у зоні гарантованого добровільного відселення, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

35. В контексті ж мотивів, з яких виходив апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, слід зазначити, що Закон №796-ХІІ визначає не тільки основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок соціального захисту таких осіб, а також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них. Розділи з І по VI, а також VIІІ і ІХ Закону №796-ХІІ містять застереження про врегулювання правовідносин, учасниками яких є саме потерпілі від Чорнобильської катастрофи. Тим часом розділ VIІ вказаного Закону унормовує правовідносини, учасниками яких виступають громадяни України, які перебувають у зоні радіоактивного забруднення. Такими визнають особи, які працюють, навчаються та проживають на таких територіях.

36. Відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 стаття 39 Закону №796-ХІІ належить до розділу VII Закону №796-ХІІ, тому при застосуванні вказаної норми визначальним передусім є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії та наявність у неї статусу непрацюючого пенсіонера. Відсутність у непрацюючого пенсіонера, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, не позбавляє такого права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону №796-ХІІ.

37. При цьому Закон №796-ХІІ не встановлює будь-яких обмежень щодо нарахування доплати до пенсії за певним видом пенсії, яку отримує особа, оскільки визначальним в даному випадку є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру та факт наявності в неї статусу пенсіонера. Закріплення ж у Законі №796-ХІІ положень, які передбачають право дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на певні пільги та гарантії, не позбавляє таких дітей, які не працюють і проживають на території гарантованого добровільного відселення, права на отримання доплати до пенсії у разі наявності в них статусу пенсіонерів, зокрема внаслідок призначення та виплати пенсії по інвалідності.

38. У ході розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, Управлінням не спростовано та фактично підтверджено обставини отримання ОСОБА_1 пенсії, призначеної її малолітньому сину по інвалідності, яка пов`язана із Чорнобильською катастрофою, тобто наявності у нього статусу непрацюючого пенсіонера, а також факту проживання на території радіоактивного забруднення - в зоні гарантованого добровільного відселення.

39. За таких обставин, зважаючи, що положення Закону №796-ХІІ не позбавляють дітей права на отримання підвищення (доплати) до пенсії, передбаченого статтею 39 цього Закону, висновок суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог у повному їх обсязі.

40. Суд же першої інстанції у цьому випадку, визнавши наявність права на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, хоча й правильно застосував наведені положення Закону №796-ХІІ у відповідності до їх змісту, проте помилково застосував мінімальну заробітну плату як розрахункову величину під час реалізації положень статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року).

41. Так, 06 грудня 2016 року прийнятий Закон України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), що набрав чинності 01 січня 2017 року.

42. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року №410-IX).

43. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15 травня 2018 року №2415-VIII).

44. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

45. Відтак, Законом №1774-VIII змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про судовий збір», Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

46. Наведене дає підстави для висновку, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

47. Законом №1774-VIII зміни такого змісту в статтю 39 Закону №796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону №1774-VIII було виключено Законом №76-VIII [що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018].

48. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду у вказаному вище рішенні керувалася тим, що за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання ними чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання ними чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. У другому випадку такі акти (приписи) поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин (акти (приписи), які поширюють дію на момент виникнення відносин, що мав місце до набрання ними чинності, мають зворотну дію). В окремих випадках орган правотворчості вказівкою у перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегулятивний вплив скасованого (зміненого) нормативно-правового акта (відповідних його приписів) на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» актом (переживаюча / ультраактивна дія) (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №9901/315/20 (пункт 40), від 03 листопада 2021 року у справі №9901/378/20 (пункт 30).

49. Згідно із частиною першою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

50. Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

51. Конституційний Суд України в Рішенні від 03 жовтня 1997 року №4/зп у справі №18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набрання чинності Конституцією України) визначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

52. З урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону в часі) у разі колізії нормативних актів одного рівня юридичної ієрархії (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного й того самого питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у разі, коли про скасування попереднього акта (його приписів) прямо зазначено в новому нормативному акті, так і у разі, коли таких застережень немає.

53. Відтак, з набранням чинності Законом №1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року). Закон №1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону №796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

54. Такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону №796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону №796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.

55. Конституційний Суд України неодноразово викладав правову позицію щодо розуміння положень частини третьої статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зокрема, у пункті 5.2 Рішення від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав на те, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними ознаками поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

56. До того ж Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання правової проблеми стосовно того, чи може прирівнюватись підвищення (доплата) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, до інших виплат, на які не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIІI, у постанові від 04 квітня 2024 року по справі №240/19227/21 зробила висновок, що норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

57. Таким чином, особа, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 01 січня відповідного календарного року.

58. Оскільки висновок суду апеляційної інстанції щодо окреслених питань, на відміну від висновку суду першої інстанції, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, його постанова підлягає скасуванню у повному обсязі. Натомість висновок суду першої інстанції є помилковим лише щодо наявності правових підстав для задоволення позову про зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, відтак останнє слід скасувати частково й ухвалити у відповідній частини позовних вимог нове рішення, яким зобов`язати Управління здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року.

59. Враховуючи те, що згідно пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб судовий збір не справляється, то підстави для розподілу судових витрат за статтею 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасувати.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року щодо задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) - скасувати.

Прийняти у вказаній частині позовних вимог нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року.

В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

С.Г. Стеценко

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко ,

Судді Верховного Суду