ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа №460/2112/21
адміністративне провадження № К/990/13031/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/2112/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року (головуюча суддя: Довга О.І., судді: Глушко І.В., Запотічний І.І.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просив суд:
1.1. визнати протиправним наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 грудня 2020 року №333-о «Про звільнення працівника податкової міліції ОСОБА_1 » за яким його звільнено 23 грудня 2020 року;
1.2. скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 грудня 2020 року №333-о «Про звільнення працівника податкової міліції ОСОБА_1 » за яким його звільнено 23 грудня 2020 року;
1.3. зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби або правонаступників Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби поновити його на службі з урахуванням відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України;
1.4. визнати дії службових осіб Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби або правонаступників Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо звільнення, а також причину звільнення протиправними;
1.5. стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби або правонаступників Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України;
1.6. визнати протиправним та скасувати службове розслідування щодо нього від 23 грудня 2020 року №1834/28-97-06.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року позов задоволено частково:
2.1. визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 грудня 2020 №333-о «Про звільнення працівника податкової міліції ОСОБА_1 »;
2.2. поновлено ОСОБА_1 , зарахованого у розпорядження Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на посаду та у податкову міліцію з 24 грудня 2020 року;
2.3. зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2020 року до 2 листопада 2021 року;
2.4. визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23 грудня 2020 року №92 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
2.5. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року за заявою ОСОБА_1 замінено сторону виконавчого провадження у справі №460/2112/21 з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (44082145).
4. У лютому 2022 року, не погоджуючись із рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків оскаржило його в апеляційному порядку.
5. Одночасно з цим, скаржник заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Клопотання обґрунтував тим, що про рішення суду першої інстанції йому стало відомо із заяви ОСОБА_1 від 26 січня 2022 року, у якій ставилося питання про негайне виконання цього рішення.
6. Ухвалою від 21 березня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив указану скаргу без руху, оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору та скаржником пропущений строк апеляційного оскарження.
6.1. Стосовно судового збору, апеляційний суд указав, що скаржнику належить сплатити цей збір у розмірі: 1362,00 грн та надати суду докази такої сплати.
6.2. Розв`язуючи питання дотримання строку апеляційного оскарження, суд виходив з того, що рішення було ухвалене 2 листопада 2021 року і його повний текст складений 12 листопада 2021 року, натомість апеляційна скарга подана 2 лютого 2022 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку.
6.3. Щодо підстав, на які послався апелянт у клопотанні, суд дійшов висновку, що вони не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.
7. Надалі у порядку усунення недоліків апеляційного скарги апелянт подав до суду клопотання, до якого долучив квитанцію про сплату судового збору у сумі: 1362,00 грн, а також повторно просив поновити йому строк апеляційного оскарження.
7.1. Скаржник указав на те, що на підставі ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року він став учасником справи і тільки 31 січня 2022 року довідався про неї.
7.2. Також покликався на невручення йому копії оскаржуваного рішення судом першої інстанції.
7.3. Зрештою скаржник заперечував можливість бути правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у справі ОСОБА_1 , обґрунтовуючи такі доводи відсутністю компетенційного правонаступництва між цими органами влади.
8. Ухвалою від 28 квітня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року.
8.1. Стосовно доводів скаржника про невручення копії рішення, апеляційний суд зазначив, що така копія не могла йому надсилатися, оскільки він на той час не був стороною у справі. Натомість первісному відповідачу копія надсилалася, про що свідчать поштові відправлення у справі.
8.2. Одночасно з цим, апеляційний суд зазначив, що скаржник є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, тож процесуальні наслідки, які наступали для Офісу, є дійсними для скаржника.
8.3. Зрештою суд констатував, що залучення правонаступника у виконавчому провадженні не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення по суті спору.
9. Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, у травні 2022 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків оскаржило її в касаційному порядку.
10. Скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
11. Вимоги обґрунтовує переважно тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у нього правонаступництва з Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
11.1. Також доводи скаржника зосереджені на аргументах про неможливість виконання ним рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року через відсутність у його штаті податкової міліції і відповідних функцій.
11.2. Стосовно правильності висновку апеляційного суду про пропуск ним процесуального строку, скаржник посилається на те, що рішення місцевого суду йому не надсилалося і про його існування він довідався лише 31 січня 2022 року, отримавши заяву ОСОБА_1 з відповідними додатками. У цьому контексті скаржник відстоює позицію, що апеляційна скарга була подана ним у межах тридцятиденного строку, визначеного законом.
12. У липні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, просить цю скаргу лишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
12.1. Позивач наполягає на правильності висновку суду про те, що скаржник не довів поважності причин пропуску ним строку апеляційного оскарження.
13. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби відзиву на касаційну скаргу не подав. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження направлялася на адресу Офісу, однак повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній». Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
14. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
15. Суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору 2 листопада 2021 року. Повний текст цього рішення суд склав 12 листопада 2021 року.
16. ОСОБА_1 та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не оскаржували це рішення.
17. 17 січня 2022 року Рівненський окружний адміністративний суд у порядку письмового провадження розглянув заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження та постановив ухвалу, якою указану заяву задовольнив частково. Серед іншого, суд замінив боржника в цій справі з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника: Центральне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
18. 31 січня 2022 року Центральне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків отримало заяву ОСОБА_1 про негайне виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року.
19. У лютому 2022 року Центральне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, оскільки не погоджувалося з результатом вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ця скарга надійшла до суду 9 лютого 2022 року (провадження №А/857/3328/22). Надалі суд апеляційної інстанції постановою від 12 травня 2022 року залишив указану скаргу без задоволення.
20. Також у лютому 2022 року Центральне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року. Скарга надійшла до апеляційного суду 16 лютого 2022 року (провадження №А/857/3992/22).
21. 21 березня 2022 року суд апеляційної інстанції залишив без руху скаргу апелянта на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року через несплату судового збору і пропуск тридцятиденного строку, відведеного для апеляційного оскарження.
22. Розглянувши клопотання, подане скаржником у порядку усунення недоліків апеляційної скарги, 28 квітня 2022 року суд апеляційний суд постановив ухвалу, якою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження.
23. Апеляційний суд виходив з неповажності наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. У цьому контексті суд дійшов висновку, що залучення правонаступника справи не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки до правонаступника переходять права та обов`язки первинного учасника справи.
24. Касаційні доводи скаржника зводяться до того, що у його випадку строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Свою позицію скаржник мотивує тим, що апеляційна скарга була подана ним у межах тридцятиденного строку з дня, коли він довідався про існування цієї справи та ухвалених у її рамках рішення по суті спору та ухвали про заміну сторони виконавчого провадження.
25. Проаналізувавши доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не спростовують висновку суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
26. Частиною першою статті 293 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
27. Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
27.1. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
27.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
27.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
28. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
29. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
30. Разом з цим, приписами статті 255 КАС України установлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
31. Стаття 379 КАС України, яка визначає порядок заміни сторони виконавчого провадження, структурно розміщена у Розділі ІV КАС України. Цей розділ регулює процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
32. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
33. Частинами першою, п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
34. Відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
34.1. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
34.2. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
34.3. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
34.4. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
34.5. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
35. Системний та цільовий способи тлумачення наведених норм права дає Верховному Суду підстави для таких висновків.
36. Дотримання строку оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, і після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
37. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
38. Суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
39. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
40. У практиці адміністративних судів поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
41. На цій основі Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт заміни сторони виконавчого провадження не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
42. Пропуск скаржником указаного строку є значним і перегляд рішення суду першої інстанції здатний підважити принцип res judicata (остаточне рішення).
43. Крім наведеного, у контексті характерних обставин цієї справи Суд звертає увагу на те, що за структурою і смислом процесуального й виконавчого законодавства вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження можливе у разі набрання рішенням суду законної сили і його примусового виконання.
44. Своєю чергою, питання про заміну сторони виконавчого провадження може виникнути через значний проміжок часу після набрання рішенням суду законної сили. Як свідчать приписи статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання можуть обчислюватися роками, перериватися та бути поновленими. Натомість саме виконавче провадження теж має свої строки здійснення. У такому разі, за логікою доводів скаржника, залучений у порядку правонаступництва боржник може оскаржувати рішення суду на загальних підставах, не дивлячись на зміст минулих правовідносин та час, який сплив до такої заміни.
45. Однак з цими доводами Верховний Суд не може погодитися і вважає, що вони здатні атакувати принцип правової визначеності, який передбачає повагу до res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
46. Також Суд зауважує те, що згідно з правилами КАС України факт заміни сторони виконавчого провадження не встановлює особливостей щодо обчислення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ухваленого по суті спору.
47. На тлі викладеного Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 293, пункту 20 частини першої статті 294, частини другої статті 328, частини третьої статті 379 КАС України ухвала суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядках.
48. На цій основі Верховний Суд вважає, що заміна боржника у виконавчому провадженні не є обґрунтованою обставиною для відходу від згаданого принципу остаточності рішення суду.
49. Натомість у разі заміни сторони виконавчого провадження належним та ефективним способом захисту прав особи, яка не згідна зі своїм правонаступництвом, є оскарження відповідної ухвали до судів вищих інстанцій. Інакший підхід до розв`язання означених процесуальних питань не відповідатиме засадам верховенства права.
50. Як свідчать матеріали справи, указаний спосіб захисту був використаний скаржником шляхом оскарження ухвали про заміну сторони виконавчого провадження.
51. Узагальнюючи ці міркування, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року та, відповідно, постановив законну ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
52. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, то підстави для її скасування чи зміни відсутні.
54. За таких обставин і міркувань у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
55. З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………………
……………………………………
……………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду