ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 460/2253/19

касаційне провадження № К/9901/30543/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 (головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Бруновська Н.В., Довга О.І.) у справі №460/2253/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

12.09.2019 Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі у тексті - позивач, скаржник, ПАТ «Рівнеазот», Товариство) звернулось до суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі у тексті - ОВПП ДФС, Офіс, відповідач), у якій просив: визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування платежів згідно з платіжними дорученнями: №41728 від 08.04.2019, №41718 від 08.04.2019, №41729 від 08.04.2019, №41719 від 08.04.2019, №41732 від 08.04.2019, №41693 від 08.04.2019, №41659 від 08.04.2019, №41720 від 08.04.2019, №42173 від 11.04.2019, №42172 від 11.04.2019, №42577 від 15.04.2019, №43472 від 19.04.2019, №43478 від 22.04.2019, №43595 від 22.04.2019, №43597 від 22.04.2019, №43594 від 22.04.2019, №43480 від 22.04.2019, №44615 від 26.04.2019, №45389 від 08.05.2019, №45390 від 08.05.2019, №45391 від 08.05.2019, №45392 від 08.05.2019, №45397 від 08.05.2019, №45388 від 08.05.2019, №46458 від 22.05.2019, №46605 від 22.05.2019, №46616 від 22.05.2019, №46620 від 22.05.2019, №46621 від 22.05.2019, №46622 від 22.05.2019, №46471 від 22.05.2019, №46788 від 24.05.2019, №46789 від 24.05.2019, №47302 від 30.05.2019, №48631 від 07.06.2019, №48632 від 07.06.2019, №48633 від 07.06.2019, №48634 від 07.06.2019, №48635 від 07.06.2019, №48818 від 07.06.2019, №50160 від 25.06.2019, №50168 від 25.06.2019, №50239 від 26.06.2019, №50241 від 26.06.2019 на суму 28 247 285, 30 грн у рахунок сплати ПАТ «Рівнеазот» єдиного соціального внеску; зобов`язати вчинити дії із зарахування платежів згідно з платіжними дорученнями: №41728 від 08.04.2019, №41718 від 08.04.2019, №41729 від 08.04.2019, №41719 від 08.04.2019, №41732 від 08.04.2019, №41693 від 08.04.2019, №41659 від 08.04.2019, №41720 від 08.04.2019, №42173 від 11.04.2019, №42172 від 11.04.2019, №42577 від 15.04.2019, №43472 від 19.04.2019, №43478 від 22.04.2019, №43595 від 22.04.2019, №43597 від 22.04.2019, №43594 від 22.04.2019, №43480 від 22.04.2019, №44615 від 26.04.2019, №45389 від 08.05.2019, №45390 від 08.05.2019, №45391 від 08.05.2019, №45392 від 08.05.2019, №45397 від 08.05.2019, №45388 від 08.05.2019, №46458 від 22.05.2019, №46605 від 22.05.2019, №46616 від 22.05.2019, №46620 від 22.05.2019, №46621 від 22.05.2019, №46622 від 22.05.2019, №46471 від 22.05.2019, №46788 від 24.05.2019, №46789 від 24.05.2019, №47302 від 30.05.2019, №48631 від 07.06.2019, №48632 від 07.06.2019, №48633 від 07.06.2019, №48634 від 07.06.2019, №48635 від 07.06.2019, №48818 від 07.06.2019, №50160 від 25.06.2019, №50168 від 25.06.2019, №50239 від 26.06.2019, №50241 від 26.06.2019 на суму 28 247 285, 30 грн у рахунок сплати ПАТ «Рівнеазот» єдиного соціального внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що накладення органами державної виконавчої служби арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот» унеможливлювало безпосереднє виконання позивачем обов`язку зі сплати єдиного внеску шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів, з огляду на що сплата єдиного соціального внеску у період з 08.04.2019 по 26.06.2019 здійснювалась від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» повіреним - відповідно до Договору від 18.02.2019 №134 та довіреності від 26.02.2019 №3723-ю ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД».

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 04.12.2019 адміністративний позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що має місце ситуація, коли у спеціальному законі (Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464, далі у тексті - Закон №2464), виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску, наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.

Суд першої інстанції також зазначив, що у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті (Закон №2464) щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості використати передбачений Законом спосіб виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

У рішенні суд першої інстанції посилався на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №805/1429/17-а, від 25.01.2019 у справі №817/85/16, від 25.01.2019 у справі №812/59/16 та врахував при вирішенні даної справи відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №460/2253/19 скасував, у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот», оскільки позивач не надав доказів, які свідчать про неможливість виконання позивачем обов`язку зі сплати єдиного внеску у спосіб, визначений Законом №2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Правові висновки Верховного Суду, на які посилається позивач, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки встановлені у даній справі обставини відрізняються від обставин, встановлених у рішеннях касаційних судів.

Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить: зупинити виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду постановою від 12.10.2020 до закінчення перегляду її в касаційному порядку; скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №460/2253/19, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 залишити без змін.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що не погоджується з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 з підстав необґрунтованості, вважає її незаконною і прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказав, що судом апеляційної інстанції не враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19, а також у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №805/1429/17-а, від 25.01.2019 у справі №817/85/16, від 25.01.2019 у справі №812/59/16, від 06.02.2020 у справі №817/110/16, від 06.02.2019 у справі №812/1281/17, від 29.01.2019 у справі №812/15/17.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Верховний Суд ухвалою від 18.11.2020 відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи №460/2253/19 з суду першої інстанції, відмовив у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.11.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08.11.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

ПАТ «Рівнеазот» зареєстроване як юридична особа 13.11.1995, перебуває на обліку в органі доходів і зборів, як платник податків з 25.11.1995 та єдиного внеску - з 07.10.1996. Основний вид економічної діяльності за КВЕД - 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук.

Постановами головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у Рівненській області Гаврилюка О.Я. від 18.10.2018 в межах зведеного виконавчого провадження №55154344 та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 30.10.2018 в межах виконавчого провадження №57556013 накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення таких постанов, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ПАТ «Рівнеазот».

З метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску між ПАТ «Рівнеазот» (довіритель) та ТОВ «Хім-Трейд» (Повірений) укладено договір доручення від 18.02.2019 №134, згідно з пунктом 1.1- 1.2 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов`язання (перелік юридичних дій), порядок виконання та інші вказівки передбачаються Сторонами у додатках до Договору. Виконані грошові зобов`язання, вчиненні Повіреним на виконання цього Договору та/або прийняття Повіреним виконання грошових зобов`язань від інших осіб на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки Довірителя.

На виконання вимог Договору позивачем видано довіреність від 20.02.2019 №3723-ю, якою уповноважено ТОВ «Хім-Трейд» вчиняти від імені ПАТ «Рівнеазот» дії згідно з договором доручення від 18.02.2019 №134, зокрема, сплачувати (перераховувати) єдиний соціальний внесок.

Протягом періоду з 08.04.2019 по 26.06.2019 ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» сплатило єдиний соціальний внесок через підприємство у розмірі 28 247 285, 30 грн із зазначенням у графі призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях: ПАТ «Рівнеазот», нарахована сума єдиного внеску, згідно довіреності від 20.02.2019 №3723-ю.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими платіжними дорученнями: №41728 від 08.04.2019, №41718 від 08.04.2019, №41729 від 08.04.2019, №41719 від 08.04.2019, №41732 від 08.04.2019, №41693 від 08.04.2019, №41659 від 08.04.2019, №41720 від 08.04.2019, №42173 від 11.04.2019, №42172 від 11.04.2019, №42577 від 15.04.2019, №43472 від 19.04.2019, №43478 від 22.04.2019, №43595 від 22.04.2019, №43597 від 22.04.2019, №43594 від 22.04.2019, №43480 від 22.04.2019, №44615 від 26.04.2019, №45389 від 08.05.2019, №45390 від 08.05.2019, №45391 від 08.05.2019, №45392 від 08.05.2019, №45397 від 08.05.2019, №45388 від 08.05.2019, №46458 від 22.05.2019, №46605 від 22.05.2019, №46616 від 22.05.2019, №46620 від 22.05.2019, №46621 від 22.05.2019, №46622 від 22.05.2019, №46471 від 22.05.2019, №46788 від 24.05.2019, №46789 від 24.05.2019, №47302 від 30.05.2019, №48631 від 07.06.2019, №48632 від 07.06.2019, №48633 від 07.06.2019, №48634 від 07.06.2019, №48635 від 07.06.2019, №48818 від 07.06.2019, №50160 від 25.06.2019, №50168 від 25.06.2019, №50239 від 26.06.2019, №50241 від 26.06.2019 на суму 28 247 285, 30 грн.

Про здійснення таких платежів ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» від імені ПАТ «Рівнеазот» відповідно до Договору від 18.02.2019 №134 та довіреності від 26.02.2019 №3723-ю позивач повідомляв відповідача листами від 14.06.2019 №1687, від 24.06.2019 №1743, від 01.08.2019 №2054 з долученням копій платіжних документів та додатків до договору від 18.02.2019 №134.

Проте, листами від 23.04.2019 №20991/10/28-10-48-12, від 26.04.2019 №21665/10/28-10-48-12, від 22.05.2019 №25707/10/28-10-48-12, від 03.06.2019 №27994/10/28-10-48-12, від 12.07.2019 №34659/10/28-10-48-12, №34665/10/28-10-48-12, №34657/10/28-10-48-12 Офісом ВПП ДФС повідомлено позивача, що кошти, сплачені через ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» у період з 08.04.2019 по 26.06.2019 рознесені до інтегрованої картки «Платежі до вияснення».

Позивач вважаючи бездіяльність податкового органу щодо незарахування коштів, сплачених через ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» у період з 08.04.2019 по 26.06.2019 протиправною, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі у текс - Закон №2464; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2).

Згідно зі статтею 3 Закону № 2464 збір та ведення облік єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 обов`язків платника єдиного внеску віднесено зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, якою передбачено, що:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (частина п`ята статті 9);

- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина шоста статті 9);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9);

- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).

Згідно з частиною дев`ятою статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що Закон № 2464, який є спеціальним, покладає на позивача як платника єдиного внеску безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов`язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п`ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).

Водночас, у ході судового процесу у справі встановлені обставини, які унеможливлюють виконання позивачем зазначеного обов`язку (арешт коштів ПАТ «Рівнеазот») у спосіб, визначений Законом № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено, що у ПАТ «Рівнеазот» наявні обставини (арешт коштів на рахунках в банківських установах), які унеможливлюють виконання ним обов`язку зі сплати єдиного внеску у спосіб, визначений Законом №2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

Виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19.

Тому Верховний Суд вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Відтак посилання суду апеляційної інстанції про необхідність надання позивачем доказів оскарження постанов держаних виконавців, як такі що підтверджують факт неможливості використання боржником рахунку для сплати заробітної плати є помилковим.

Крім того, Суд враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьому Законом № 2464 не врегульовано випадки наявності обставин, що виключають (унеможливлюють) виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Тобто, у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску (частина друга статті 2), наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом № 2464 обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.

Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1).

За встановлених обставин у справі колегія суддів виходить також із того, що ПАТ «Рівнеазот» мало на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного (частина дванадцята статті 9) обов`язку зі сплати єдиного внеску, а тому здійснювало пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників.

Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 КАС України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).

Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

З огляду на зміст вищенаведених положень цивільного законодавства Суд дійшов висновку, що в результаті реалізації між позивачем та його повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення не відбулося передачі третім особам обов`язку платника (ПрАТ «Рівнеазот») зі сплати єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону № 2464.

У Суду немає підстав вважати, що такий висновок не відповідає закону, зокрема частині дев`ятій статті 25 Закону № 2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного внеску, є саме позивач, а не будь-яка третя особа.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулися не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464.

У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі № 2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника зі сплати єдиного внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

У ході судового розгляду справи не було встановлено фактів того, що внаслідок обраного позивачем способу реалізації обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску допущено порушення закону.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №805/1429/17-а, від 25.01.2019 по справі №817/85/16, від 25.01.2019 по справі №812/59/16, від 06.02.2020 по справі №817/110/16, від 06.02.2019 по справі №812/1281/17, від 29.01.2019 по справі №812/15/17.

Зазначене дає підстави для висновку, що Рівненський окружний адміністративний суд правильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №460/2253/19 скасувати, залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2019.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова