№ 460/2357/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 460/2357/19

адміністративне провадження № К/9901/292/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/2357/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Торг» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Щербаков В. В.) від 20 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Іщук Л. П., Затолочного В. С., Онишкевича Т. В.) від 18 листопада 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінант Торг» (далі - ТОВ «Домінант Торг») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2019 року: № 0011481401, № 0011491401, № 0011501401, № 0011511401, № 0011521401, № 0011531401, № 0011541401, № 0011551401, № 0011561401, № 0011571401, №0011581401, №0011591401, № 0011601401, № 0011611401, № 0011611401, №0011621401, № 0011631401.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству. Відтак, оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 11 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на зазначену касаційну скаргу від ТОВ «Домінант Торг», в якому позивач зазначає про те, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у цій справі є законними, обґрунтованими, прийняті з повним та об`єктивним дослідженням усіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

6.1 Крім того, у відзиві позивач просив постановити ухвалу про закриття касаційного провадження на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а в разі розгляду цієї справи в касаційному порядку - відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Домінант Торг» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за результатами проведення якої складено акт від 22 травня 2019 року № 1071/17-00-14-01/42335345.

9. Зазначений акт перевірки містить висновок, зокрема, про такі порушення, допущені позивачем:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 3381939 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 5574672 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1870144 грн та завищення від`ємного значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного періоду, за грудень 2018 року на суму 3002501 грн.

- пункту 243.5 статті 243 ПК України, що призвело до заниження позивачем екологічного податку на суму 30553,88 грн.

10. На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області 04 липня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0011481401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4 227 424 грн (з яких за основним зобов`язанням 3 381 939 грн та штрафними санкціями 845 485 грн);

- № 0011491401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 5 574 672 грн;

- № 0011501401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 337 680 грн (з яких за основним зобов`язанням 1 870 144 грн та штрафними санкціями 467 536 грн);

- № 0011511401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 3 002 501 грн;

- № 0011521401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 1943,68 грн (з яких за основним зобов`язанням 1554,94 грн та штрафними санкціями 388,74 грн);

- № 0011531401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 1991,26 грн (з яких за основним зобов`язанням 1593,01 грн та штрафними санкціями 398,25 грн);

- № 0011541401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 9920,70 грн (з яких за основним зобов`язанням 7936,56 грн та штрафними санкціями 1984,14 грн);

- № 0011551401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 2208,56 грн (з яких за основним зобов`язанням 1766,85 грн та штрафними санкціями 441,71 грн);

- № 0011561401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 3755,88 грн (з яких за основним зобов`язанням 3004,70 грн та штрафними санкціями 751,18 грн);

- № 0011571401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 2643,68 грн (з яких за основним зобов`язанням 2114,94 грн та штрафними санкціями 528,74 грн);

- № 0011581401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 925,63 грн (з яких за основним зобов`язанням 740,50 грн та штрафними санкціями 185,13 грн);

- № 0011591401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 2621,93 грн (з яких за основним зобов`язанням 2097,54 грн та штрафними санкціями 524,39 грн);

- № 0011601401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 2441,56 грн (з яких за основним зобов`язанням 1953,25 грн та штрафними санкціями 488,31 грн);

- № 0011611401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 1423,11 грн (з яких за основним зобов`язанням 1138,49 грн та штрафними санкціями 284,62 грн);

- № 0011611401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 3609,92 грн (з яких за основним зобов`язанням 2887,94 грн та штрафними санкціями 721,99 грн);

- № 0011621401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 3703,71 грн (з яких за основним зобов`язанням 2962,97 грн та штрафними санкціями 740,74 грн);

- № 0011631401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку на 1002,74 грн (з яких за основним зобов`язанням 802,19 грн та штрафними санкціями 200,55 грн).

11. У порядку адміністративного оскарження позивач подав скаргу від 12 липня 2019 року № 50 на зазначені вище податкові повідомлення-рішення до ДФС України, строк розгляду якої рішенням ДФС України від 01 серпня 2019 року №36865/6/99-99-11-04-01-25 було продовжено до 15 вересня 2019 року.

12. Рішенням ДПС України від 16 вересня 2019 року № 2024/6/99-00-08-05-01 скаргу ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» залишено без задоволення.

13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом безпідставно донараховано позивачу податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки позивачем належними доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами: ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД», ТОВ «МАРОН ПЛЮС».

14.1 Щодо донарахованого екологічного податку, то суди попередніх інстанцій зауважили, що об`єктом та базою оподаткування екологічного податку є саме обсяги та види забруднюючих речовин, тому його розмір залежить саме від даних показників (обсягу та виду викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення), а не від встановлення для суб`єкта господарювання класу небезпечності та отримання дозволу на викиди.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.

16. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

17. Скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 06 березня 2020 року у справі № 803/132/16, від 16 січня 2018 року у справі №826/1398/14, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 810/4751/13-а, від 22 грудня 2020 року у справі № 826/12011/18.

18. Також скаржник звертає увагу на те, що позивачем застосовано занижені ставки для визначення екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

18.1 Скаржник зауважує, що оскільки позивач не отримував дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, для цього підприємства не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечний рівень впливу забруднюючих речовин (сполук).

18.2 Водночас, для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин І класу небезпечності згідно пунктом 243.2 статті 243 ПК України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

21. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

22. При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

23. Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

24. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

25. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

26. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

27. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

28. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

29. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

30. Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

31. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

32. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

33. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

35. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

36. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

37. Судами попередніх інстанцій установлено, що основним видом діяльності ТОВ «Домінант Торг» є роздрібна торгівля нафтопродуктами.

38. З матеріалів справи убачається, що позивачем, як покупцем, було укладено договори поставки з ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД», ТОВ «МАРОН ПЛЮС», як постачальниками, згідно з якими постачальники зобов`язувались передати у власність позивача за відповідну плату нафтопродукти відповідно до додаткових угод до договорів.

39. Так, між ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» та ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» (42051982) було укладено договір поставки №ГА-0021 від 01 жовтня 2018 року, відповідно до якого ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договорів.

39.1 Дослідженні в ході розгляду справи акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 58.426 тонн на загальну суму 2446880,88 грн з ПДВ та палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО на загальну суму 3933634,56 грн з ПДВ.

40. Між ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» та ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» (42061558) був укладений договір поставки нафтопродуктів №ОЛ-0050 від 01 листопада 2018 року, відповідно до якого ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договорів.

40.1 Дослідженні в ході розгляду справи акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 8,072 тонн на загальну суму 326431,68 грн з ПДВ та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 52,823 тонн на загальну суму 2167855,92 грн.

41. Між ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» та ТОВ «МОТОР КВ ГРУП» (41965804) був укладений договір поставки №МР-0052 від 01 вересня 2018 року, відповідно до якого ТОВ «МОТОР КВ ГРУП» зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договорів.

41.1 Дослідженні в ході розгляду справи акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 86,798 тонн на загальну суму 3333043,20 грн з ПДВ та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 41,821 тонн на загальну суму 1646074,56 грн.

42. Між ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» та ТОВ «Дизель Грант ЛТД» (41965563) був укладений договір поставки № ДЛ-0014 від 01 листопада 2018 року, відповідно до якого ТОВ «Дизель Грант ЛТД» зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договорів.

42.1 Дослідженні в ході розгляду справи акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-95-Євро-Е5 в кількості 24.665 тонн на загальну суму 1012251,60 грн з ПДВ та палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО на загальну суму 2171975,88 грн.

43. Між ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» та ТОВ «ВІСТТА» (42098389) були укладені договори поставки № ВІ-0052 від 01 грудня 2018 року та № ВІ-0053 від 01 грудня 2018 року, відповідно до яких ТОВ «ВІСТТА» зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договорів.

43.1 Дослідженні в ході розгляду справи акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 6,061 тонн на загальну суму 229833,12 грн, бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 93,042 тонн на загальну суму 3583977,84 грн з ПДВ (згідно договору №ВІ-0052 від 01 грудня 2018 року), та палива дизельного ДП-З-Євро5-ВО в кількості 124.119 на загальну суму 4289552,64 грн з ПДВ (згідно договору №ВІ-0053 від 01 грудня 2018 року).

44. Між ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» та ТОВ «МАРОН ПЛЮС» (41315815) був укладений договір поставки № МП18-0008 від 01 вересня 2018 року відповідно до якого ТОВ «МАРОН ПЛЮС» зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договорів.

44.1 Дослідженні в ході розгляду справи акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 116.849 тонн на суму 3870038,88 грн та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 5,699 тонн на загальну суму 224312.64 грн.

45. У ході розгляду справи судами також установлено, що згідно повідомлень про відступлення права вимоги ТОВ «ВІСТТА» від 28 січня 2019 року та від 25 січня 2019 року, ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» від 22 листопада 2018 року, ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» від 20 грудня 2018 року, ТОВ «МОТОР КВ ГРУП» від 10 жовтня 2018 року, ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД» від 04 лютого 2019 року та платіжних доручень №371 від 06 лютого 2019 року на суму 3184227,48 грн., №1 від 12 жовтня 2018 року на суму 4979117,76 грн., №6 від 22 грудня 2018 року на суму 2494287,60 грн., № 8 від 29 січня 2019 року на суму 1316408,72 грн., №10 від 29 січня 2019 року на суму 1483591,28 грн., №5 від 23 листопада 2018 року на суму 6380515,44 грн., позивачем було проведено оплату за поставлений товар новому кредитору в зв`язку з відступленням прав первісним кредитором. Також платіжні доручення № 334 від 04 лютого 2019 року на суму 4289552,64 грн. та № 333 від 04 лютого 2019 року на суму 1013 810,96 грн. підтверджують розрахунок за поставлений товар ТОВ «ВІСТТА» згідно договорів №ВІ-0052 від 01 грудня 2018 року та №ВІ-0053 від 01 грудня 2018 року.

46. Крім того, установлено, що за умовами зазначених вище договорів поставки, поставка товару здійснювалась на умовах: EXW-резервуари нафтобаз ТОВ «Нафтасіті» і інших нафтобаз, що належать ТОВ «НАФТАСІТІ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

47. Придбані у ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД», ТОВ «МАРОН ПЛЮС» нафтопродукти зберігались на нафтобазах ТОВ «НАФТАСІТІ», з яким позивачем укладено договір зберігання від 04 вересня 2018 року № 583.

48. Факт зберігання нафтопродуктів підтверджується: листами ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» №50/1/11 від 01 листопада 2018 року, № 51/1/11 від 01 листопада 2018 року, листами ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» № 01/10/21 від 01 жовтня 2018 року, №01/10-Н від 01 жовтня 2018 року, листами ТОВ «ВІСТТА» №52/53ДТ від 01 грудня 2018 року, №52/53/12 від 01 грудня 2018 року, листами ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД» №113 від 01 листопада 2018 року, №112 від 01 листопада 2018 року, листами ТОВ «МАРОН ПЛЮС» №1808-ДТ від 01 вересня 2018 року, №1808-НС від 01 вересня 2018 року, листами ТОВ «МОТОР КВ ГРУП» від 01 вересня 2018 року, №52-НС та № 52-ДТ від 01 вересня 2018 року, якими позивача повідомлено про знаходження нафтопродуктів на зберіганні у ТОВ «НАФТАСІТІ» та можливість їх отримання у будь-який час; договором зберіганням від 04 вересня 2018 року №583, укладеним між ПАТ «НАФТАСІТІ» (зберігач) та ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ» (поклажодавець); актами приймання-передачі нафтопродуктів за договором зберігання та актами повернення зі зберігання, актами приймання передачі наданих послуг №09209 від 30 вересня 2018 року за вересень 2019 року на суму 47416,67 грн без ПДВ, №10206 від 31 жовтня 2018 року за жовтень 2018 року на суму 95833,33 грн без ПДВ, № 11200 від 30 листопада 2018 року за листопад 2018 року на суму 68416,67 грн, №12200 від 31 грудня 2018 року за грудень 2018 року на суму 91750,00 грн без ПДВ, підписаними між ТОВ «НАФТАСІТІ» та ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ»; платіжним дорученням на оплату послуг зберігання від 07 листопада 2018 року на суму 56900,00 грн., №590 від 30 листопада 2018 року на суму 115000,00 грн., №384 від 12 лютого 2019 року на суму 17100,00 грн., №56 від 08 січня 2019 року на суму 82100,66 грн., №417 від 13 лютого 2019 року на суму 4172,16 грн., №418 від 14 лютого 2019 року на суму 79327,84 грн., №273 від 30 січня 2019 року на суму 9500,00 грн., протоколами погодження ціни.

49. Що стосується транспортування нафтопродуктів, то між позивачем, як замовником, та ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», як перевізником, було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04 вересня 2018 року № 30, виконання якого підтверджується: актами здачі-приймання виконаних робіт до даного договору від 30 вересня 2018 року №АР-0000742 на суму 282528,00 грн., №АР-0000779 від 31 жовтня 2018 року на суму 545202,38 грн., №АР-0000850 на суму 576283,51 грн., №АР-0000935 від 31 грудня 2018 року на суму 379676,08 грн.; товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт); платіжним дорученням на оплату послуг перевезення від 06 грудня 2018 року №372 на суму 344893,73 грн., від 31 січня 2019 року №329 на суму 34782,35 грн., від 07 грудня 2018 року №673 на суму 327730,38 грн., від 04 січня 2019 року №44 на суму 220315,66 грн., від 11 січня 2019 року №82 на суму 158126,65 грн., від 17 січня 2019 року №169 на суму 197841,20 грн., від 23 жовтня 2018 року №232 на суму 500000,00 грн.

50. Відпуск та навантаження нафтопродуктів здійснювалось з нафтобаз, розміщених у смт. Клевань, вул. Мелещука, 8, Рівненського району, Рівненської області та у м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80, Кременчуцького району, Полтавської області, ТОВ «Гед-Вілс» та ТОВ «СВІППІТ», з якими ТОВ «НАФТАСІТІ» було укладено відповідні договори №110 від 31 серпня 2017 року та №160 від 01 вересня 2017 року.

51. У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що придбані позивачем у згаданих вище контрагентів нафтопродукти були передані на зберігання нафтобазам ТОВ «НАФТАСІТІ» та в подальшому транспортувались від місця зберігання безпосередньо до АЗС позивача автоцистернами для їх подальшої реалізації.

52. Крім того, суди попередніх інстанцій визнали безпідставним твердження відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7, оскільки такі застосовуються у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними або Особливими умовами постачання чи іншими обов`язковими правилами не встановлений інший порядок приймання товарів народного споживання за кількістю і якістю.

53. При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року №805/15496 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

54. Також суди попередніх інстанцій визнали безпідставними доводи контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Домінант Торг» документів, передбачених підпунктом 5.2.6 Інструкція №281/171/578/155, оскільки пункт 5.2 цієї Інструкції врегульовує порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом.

55. Разом з тим, суди попередніх інстанцій зауважили, що позивачем дотримано встановлені підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 цієї Інструкції вимоги приймання нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом, та правомірно прийнято нафтопродукти на підставі товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукт).

56. Також в матеріалах справи наявні копії журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП та змінних звітів АЗС №17-НП, що свідчать про належне оприбуткування прийнятих нафтопродуктів за марками та видами.

57. Крім того, позивачем було надано сертифікати відповідності на нафтопродукти, що підтверджують їх якість.

58. Що стосується відсутності в позивача документів про страхування небезпечних вантажів, то суди попередніх інстанцій зауважили, що статтями 7, 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено обов`язок відправника та перевізника небезпечного вантажу здійснювати в установленому порядку обов`язкове страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків, водночас при перевезення нафтопродуктів з нафтобаз ТОВ «НАФТАСІТІ» на АЗС позивач не виступав ні відправником, ні перевізником, що виключало його обов`язок із здійснення страхування відповідного товару.

59. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції з поставки нафтопродуктів, проведені між ТОВ «Домінант Торг» та ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД», ТОВ «МАРОН ПЛЮС», є реальними, оскільки відповідні товари були поставлені, оплачені та використані в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

60. Що стосується встановленого контролюючим органом при проведенні перевірки порушення позивачем пункту 243.5 статті 243 ПК України в частині застосування заниженої ставки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, то слід зазначити таке.

61. Пунктом 243.2 статті 243 ПК України визначено ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які встановлено клас небезпечності.

62. Відповідно до пункту 243.3 статті 243 ПК України для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), ставки податку застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосферному повітрі населених пунктів.

63. Для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовнобезпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності згідно з пунктом 243.2 цієї статті (пункт 243.5 статті 243 ПК України).

64. Отже, для обґрунтованого застосування ставок екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення під час визначення розміру податкових зобов`язань з екологічного податку при експлуатації об`єктів, із яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини чи їх суміші, підлягають врахуванню види забруднюючих речовин, їх клас небезпечності, а також величина орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин.

65. Суди попередніх інстанцій зауважили, що в процесі донарахування екологічного податку відповідачем не заперечувався ні обсяг, ні види сполук та речовин, що викидаються стаціонарними джерелами забруднення, що були задекларовані позивачем, а навпаки, задекларований обсяг викидів взятий за основу в розрахунку донарахування екологічного податку.

66. Водночас контролюючий орган стверджував, що позивач є платником екологічного податку, оскільки експлуатує устаткування підвищеної небезпеки (АЗС), виконує роботи підвищеної небезпеки на потенційно небезпечних об`єктах, однак, самостійно не отримував дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, а тому для нього не встановлено клас небезпечності та орієнтовний рівень впливу забруднюючих речовин.

67. З цього приводу суди попередніх інстанцій зауважили, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну (пункт 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302).

68. Такий дозвіл не містить відомостей про клас небезпечності речовин та сполук, відтак, неотримання позивачем дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення жодним чином не доводить позицію контролюючого органу щодо необхідності застосування завищеної ставки екологічного податку та допущення позивачем порушення пункту 243.5 статті 243 ПК України.

69. Своєю чергою, клас небезпечності на забруднюючі речовини та сполуки відображається в звітах про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин, що були дослідженні в ході розгляду справи, на підставі списку Гранично допустимих концентрацій хімічних та біологічних в атмосферному повітрі населених місць (затвердженому т.в.о. Головного державного санітарного лікаря України від 03 березня 2015 року). Так, суди попередніх інстанцій зауважили, що бензолу встановлено 2 клас небезпечності, ксилолу та толуолу 3 третій клас небезпечності, бензину та вуглеводні граничні 4 клас небезпечності.

70. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що донарахування позивачу податкових зобов`язань з екологічного податку із застосуванням ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), на які встановлено І клас небезпечності, контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено належними та допустимими доказами.

71. Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що згідно пункту 250.12 статті 250 ПК України органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

72. Водночас, згідно акту перевірки, відповідачем визначення розміру податкових зобов`язань (екологічного податку) здійснене самостійно, без залучення до перевірки відповідних органів влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

73. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

74. Водночас доводи касаційної скарги зазначені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

75. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

76. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

77. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

78. Здійснивши касаційний перегляд справи, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для закриття касаційного провадження у цій справі відсутні, оскільки, як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 22 лютого 2021 року, підстави, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, потребували перевірки Верховним Судом, а тому клопотання ТОВ «Домінант Торг задоволенню не підлягає.

VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

79. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

80. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

81. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VII. ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

82. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

83. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Торг» про закриття касаційного провадження - відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 460/2357/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов