№ 460/2367/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 460/2367/19

адміністративне провадження № К/9901/7679/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Ойл» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2020, ухвалене у складі головуючого судді Зозулі Д.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020, прийняту у складі колегії суддів: Кухтея Р.В. (головуючий), Носа С.П., Шевчук С.М.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Статус Ойл» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2019 року №0011301401, № 0011311401, № 0011321401, № 0011331401, № 0011341401, №0011351401, № 0011361401, № 0011371401, № 0011381401, № 0011391401, №0011401401, № 0011411401, № 0011421401, № 0011431401, № 0011441401, №0011451401, № 0011461401, № 0011471401.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані рішення, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Відтак, оспорювані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

3. Крім того, позовні вимоги позивачем обґрунтовуються положенням пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) яким встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

4. На думку позивача оскільки, податковий орган вищого рівня рішенням про продовження строку розгляду скарги позивача самостійно встановив строк розгляду скарги по 15.09.2019 (включно), а рішення №2025/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги платника податків виніс та направив лише 16.09.2019 чим порушив самостійно визначені ним строки розгляду скарги.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 01.04.2019 по 26.04.2019 ГУ ДПС у Рівненській області було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Статус Ойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.07.2018 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №1075/17-00-14-01/42331466 від 22.05.2019.

6. Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу ІІІ ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 2018 рік в сумі 9379638 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік у сумі 6685416 грн, п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділуПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018 року на суму 3056780 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 6160469 грн, в тому числі за жовтень 2018 року в сумі 2286900 грн, за листопад 2018 року в сумі 1946149 грн, за грудень 2018 року в сумі 1927420 грн, п.243.5 ст.243 ПК України, в результаті чого занижено екологічний податок за 4 квартал 2018 року на 33294,81 грн.

7. За наслідками перевірки, 03.07.2019 контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0011301401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 8 356 770 грн, в тому числі 6 685 416 грн за податковим зобов`язанням та 1 671 354 грн за штрафними (фінансовими санкціями),

- №0011311401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 9 379 638,00 грн,

- №0011321401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 7 700 586 грн, в тому числі 6 160 469 грн за податковим зобов`язанням та 1 540 117 грн за штрафними (фінансовими санкціями),

- №0011331401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 3 056 780 грн,

- №0011341401, №0011351401, №0011361401, №0011371401, №0011381401, №0011391401, №0011401401, №0011411401, №0011421401, №0011431401, №0011441401, №0011451401, №0011461401, №0011471401, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючими речовинами стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 41 618,53 грн.

8. Позивач уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 11.02.2020 позов задовольнив частково.

10. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 03.07.2019 № 0011311401, № 0011321401, №0011331401, №0011341401, № 0011351401, № 0011361401, № 0011371401, № 0011381401, №0011391401, №0011401401, № 0011411401, № 0011421401, № 0011431401, № 0011441401, №0011451401, №0011461401, № 0011471401.

11. Визнав протиправним та скасував подадкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 № 0011301401 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 7308374,25 грн., з яких за основним платежем 6646699,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1661674,85 грн.

12. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

13. Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з його контрагентами ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНД ЛТД», ТОВ «МАРОН ПЛЮС» та ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ» підтверджуються договорами поставки нафтопродуктів, актами приймання-передачі нафтопродуктів, в яких вказуються найменування, кількість, ціна та вартість переданого товару. Придбані нафтопродукти відповідно до договору зберігання у подальшому були передані на зберігання ПАТ «НАФТАСІТІ», що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання та актами приймання-передачі наданих послуг, протоколами узгодження ціни. Зберігання нафтопродуктів підтверджується листами контрагентів позивача про їх знаходження на зберіганні у ПАТ «НАФТАСІТІ» та можливість отримання у будь-який час, договором зберігання, актами приймання-передачі наданих послуг зберігання, платіжними дорученнями на оплату послуг зберігання, протоколами погодження ціни. Транспортування нафтопродуктів від місця їх зберігання до АЗС підтверджується договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним позивачем з ТОВ «Кременчукнафтопродуктсервіс» та актами здачі-приймання виконаних робіт, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (далі - ТТН) та платіжними дорученнями на оплату послуг перевезення. Відпуск та навантаження нафтопродуктів здійснювалося з нафтобаз, з якими ТОВ «НАФТАСІТІ» були укладені договори. Нафтопродукти, які були передані на зберігання ТОВ «НАФТАСІТІ», в подальшому транспортувались від місця їх зберігання безпосередньо до АЗС позивача автоцистернами для їх подальшої реалізації. Крім того, записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП та змінні звіти АЗС за формою №17-НП підтверджують повне дотримання позивачем вимог Інструкції.

14. Суд також вважав безпідставними доводи контролюючого органу про необхідність надання до перевірки документів, що підтверджували б здійснення страхування небезпечних вантажів, оскільки в контексті положень Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Товариство не здійснювало самостійно ні подачу, ні перевезення небезпечного вантажу. Також, суд вказав, що всі податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), що є належною підставою для включення сплачених сум до податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з його контрагентами.

15. Щодо податкового повідомлення-рішення №0011301401 від 03.07.2019 в частині адміністративних витрат за 2018 рік на 38716,60 грн, суд першої інстанції вказав на їх завищення з огляду на порушення вимог п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, пунктів 8, 22-30 П(С)БО №7 «Основні засоби» та пункту 8 П(С)БО №16 «Витрати».

16. Суд також не погодився з доводами позивача про порушення контролюючим органом п.56.9 статті 56 ПК України стосовно направлення рішення за результатами розгляду скарги, оскільки рішення про продовження її розгляду припадало на вихідний день, а відтак правомірно розглянуто на наступний за вихідним день.

17. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.09.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

19. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

20. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Оцінка Верховного Суду

21. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо питань достовірності, правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів ТОВ «Статус Ойл», фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками робіт (послуг), а також щодо обчислення і нарахування податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин.

22. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

23. При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

24. Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

25. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

26. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

27. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

28. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

29. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

30. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

31. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

32. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

33. Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

34. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

35. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

36. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

37. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

38. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

39. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

40. Судами попередніх інстанцій установлено, що основним видом діяльності ТОВ «Статус Ойл» є роздрібна торгівля нафтопродуктами.

41. Весь дохід від реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС знайшов своє відображення в РРО, в тому числі за 2018 рік та відповідно збільшив дохід на суму реалізованих нафтопродуктів, що знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку та в декларації з податку на прибуток за 2018 рік. Дані обставини знайшли своє відображення також в розділі 3.1.1.1 акту перевірки (Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку), з якого вбачається що за період з 26.07.2018 по 31.12.2018 ТОВ «Статус Ойл» задекларовано в рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 117626 360 грн.

42. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» та ТОВ «Статус Ойл» укладено договір поставки №ГА-0022 від 01.10.2018, за умовами якого ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар.

43. Приймання-передачу бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 62,478 т протягом спірного періоду, згідно договору №ГА-0022 від 01.10.2018 на загальну суму 2609081,28 грн, підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів.

44. Також, між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ «Окіс Лайт» були укладені договори поставки нафтопродуктів №ОЛ-0051 від 01.11.2018 та №ОЛ-0052 від 01.11.2018, за умовами яких ТОВ «Окіс Лайт» зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар.

45. Факт приймання-передачі бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 142,084 т, згідно договору №ОЛ-0051 від 01.11.2018, на загальну суму 5745876,96 грн та бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 83,054 т, згідно договору №ОЛ-0052 від 01.11.2018, на загальну суму 3762076,32 грн, підтверджуються актами приймання-передачі нафтопродуктів.

46. Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ «Укр Газ Енерджі» був укладений договір поставки №УГ-0059 від 01.10.2018, за умовами якого ТОВ «Укр Газ Енерджі» зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар.

47. Дослідженні акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5, в кількості 69,222 т та палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО, в кількості 243,886 т протягом спірного періоду, згідно договору №УГ-0059 від 01.10.2018, на загальну суму 11687606,16 грн.

48. Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ «Мотор КВ Груп» (41965804) був укладений договір поставки №МР-0053 від 01.09.2018, за умовами якого ТОВ «Мотор КВ Груп» зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договору.

49. Дослідженні акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5, в кількості 126,840 т та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5, в кількості 67,915 т протягом спірного періоду, згідно договору №МР-0053 від 01.09.2018, на загальну суму 7605752,40 грн.

50. Також, між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ «Дизель Грант ЛТД» був укладений договір поставки №ДЛ-0015 від 01.11.2018, №ДЛ-0016 від 01.11.2018, за умовами якого ТОВ «Дизель Грант ЛТД» зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар. Акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-95-Євро-Е5 в кількості 70,045 т, згідно договору №ДЛ-0015 від 01.11.2018, на загальну суму 2874646,80 грн та паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 99,583 т, згідно договору №ДЛ-0016 від 01.11.2018, на загальну суму 3680587,68 грн.

51. Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ «ВІСТТА» був укладений договір поставки №ВІ-0054 від 01.12.2018, №ВІ-0055 від 01.12.2018, за умовами якого ТзОВ «ВІСТТА» зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар. Акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 106,757 т протягом спірного періоду, згідно договорів №ВІ-0054 від 01.12.2018, на загальну суму 3996982,08 грн та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 127,547 т, згідно договору №ВІ-0055 від 01.12.2018, на загальну суму 4867193,52 грн.

52. Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ «МАРОН ПЛЮС» був укладений договір поставки №МП18-0007 від 01.09.2018, №МП-0012 від 01.09.2018, за умовами якого ТОВ «МАРОН ПЛЮС» зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар. Акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 142,104 т протягом спірного періоду, згідно договорів №МР18-0007 від 01.09.2018, на суму 4706484,48 грн та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 44,313 т, бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 51,765 т, згідно договору №МП-0012 від 01.09.2018 на загальну суму 3761206,20 грн.

53. З акту перевірки, повідомлень про відступлень права вимоги ТОВ «ВІСТТА» від 06.02.2019, від 04.02.2019, ТОВ «Грін Апер ЛТД» від 16.11.2018, ТОВ «Окіс Лайт» від 21.12.2018, ТОВ «Укр Газ Енерджі» від 07.11.2018, ТОВ «Мото КВ Груп» від 30.10.2018 та платіжних доручень №1 від 30.10.2018 на суму 7605752,40 грн, №2 від 06.11.2018 на суму 3392864,96 грн, №3 від 06.11.2018 на суму 2506741,20 грн, №4 від 07.11.2018 на суму 2788000,00 грн, №5 від 16.11.2018 на суму 2609081,28 грн, №6 від 22.12.2018 на суму 4507953,28 грн, №7 від 22.12.2018 на суму 5000000,00 грн, позивачем було проведено оплату за поставлений товар новому кредитору в зв`язку з відступленням прав Первісним кредитором, що повністю кореспондується з положеннями ст.ст.512-519 ЦК України. Також платіжні доручення №445 від 07.02.2019 на суму 2874646,80 грн та №444 від 07.02.2019 на суму 3680587,68 грн, підтверджують розрахунок за поставлений товар ТОВ «Дизель Грант ЛТД» згідно договорів №ДЛ-0015 від 01.11.2018 та №ДП-0016 від 01.11.2018.

54. Підпунктом 4.5 вказаних договорів поставки передбачено, що сторони укладають акти приймання-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти приймання-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

55. Згідно п.4.2 вищезазначених Договорів поставки сторони визначили, що Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах EXW - резервуари нафтобаз ТОВ «НАФТАСІТІ» інших нафтобаз, що належать ТОВ «НАФТАСІТІ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

56. Відповідно до п.6.1 вищезазначених договорів, покупець здійснює приймання Товару за кількістю та за якістю згідно умов дійсного договору та додаткових умом до нього.

57. Відповідно до Договору зберігання №644 від 03.09.2018, придбані нафтопродукти в ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД», ТОВ «МАРОН ПЛЮС», ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ» у подальшому були передані на зберігання ТОВ «НАФТАСІТІ», що підтверджується актами приймання передачі нафтопродуктів на зберігання та актами приймання-передачі наданих послуг, протоколами узгодження ціни.

58. Зокрема, зберігання нафтопродуктів підтверджується листами ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ» №43 від 01.10.2018, №42 від 01.10.2018, листами №53-НС від 01.09.2018, №53-СО від 01.09.2018, листами ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» №51/11/Н від 01.11.2018, №51/1/С від 01.11.2018, листами ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» №01/10/22 від 01.10.2018, №01/10С від 01.10.2018, листами ТОВ «ВІСТТА» №54/55/12 від 01.12.2018, №54/53/СО від 01.12.2018, листами ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД» №115 від 01.11.2018, №114 від 01.11.2018, листами ТОВ «МАРОН ПЛЮС» №1812-СО від 01.09.2018, №1812-НС від 01.09.2018, №1807-СО від 01.09.2018, №1807-НС від 01.09.2018, якими позивача повідомлено про знаходження нафтопродуктів на зберіганні у ТОВ «НАФТАСІТІ» та можливість їх отримання у будь-який час, договором зберіганням №644 від 03.09.2018, укладеним між ТОВ «НАФТАСІТІ» (Зберігач) та ТОВ «Статус Ойл» (Поклажодавець), актами приймання-передачі наданих послуг зберігання №09256 від 30.09.2018 за вересень 2019 року на суму 62916,67 грн, №10235 від 31.10.2018 за жовтень 2018 року на суму 126458,33 грн, №11233 від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 107750,00 грн, №12229 від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 103750,00 грн, підписаними між ТОВ «НАФТАСІТІ» та ТОВ «СТАТУС ОЙЛ», платіжним дорученням на оплату послуг зберігання від 10.01.2019 на суму 18707,50 грн, №170 від 10.01.2019 на суму 44923,00 грн, №184 від 11.01.2019 на суму 800,00 грн, №241 від 17.01.2019 на суму 41110,66 грн, №630 від 07.11.2018 на суму 75500,00 грн, №884 від 07.12.2018 на суму 151750,00 грн, №367 від 31.01.2019 на суму 7088,00 грн, №388 від 31.01.2019 на суму 5753,98 грн, №447 від 07.02.2019 на суму 135416,86 грн, протоколами погодження ціни.

59. Транспортування нафтопродуктів від місця їх зберігання до АЗС підтверджується договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №29 від 04.09.2019, укладеним між ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» (Перевізник) та ТОВ «Статус Ойл» (Замовник) та актами здачі-приймання виконаних робіт до даного договору №АР-0000724 від 30.09.2018 на суму 400091,40 грн, №АР-0000812 від 31.10.2018 на суму 772697,74 грн, №АР-0000881 на суму 816320,90 грн, №АР-0000963 від 31.12.2018 на суму 626538,43 грн, товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт), платіжним дорученням на оплату послуг перевезення №865 від 06.12.2018 на суму 35283,06 грн, №868 від 07.12.2018 на суму 89036,75 грн, №362 від 23.10.2018 на суму 323547,65 грн, №980 від 21.12.2018 на суму 3953,36 грн, №979 від 21.12.2018 на суму 604554,36 грн, №386 від 31.01.2019 на суму 489674,13 грн, №32 від 04.01.2019 на суму 207485,22 грн, №866 від 06.12.2018 на суму 38978,00 грн, №862 від 06.12.2018 на суму 100367,24 грн, №396 від 31.10.2018 на суму 176452,35 грн, №864 від 06.12.2018 на суму 22764,47 грн, №863 від 06.12.2018 на суму 386359,62 грн, №864 від 28.12.2018 на суму 327,96 грн.

60. Крім того, між ТОВ «НАФТАСІТІ» та ТОВ «Гед-Вілс», ТОВ «СВІППІТ» було укладено договори №110 від 31.08.2017 та №160 від 01.09.2017, за умовами яких відпуск та навантаження нафтопродуктів здійснювалось з нафтобаз, розміщених у смт. Клевань, вул. Мелещука, 8, Рівненського району, Рівненської області та у м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80, Кременчуцького району, Полтавської області, що не суперечить умовам пункту 4.2 договорів та вимогам ЦК України.

61. Згідно з ТТН, нафтопродукти, придбані ТОВ «Статус Ойл» у ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД», ТОВ`МАРОН ПЛЮС», ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ», були передані на зберігання ТОВ «НАФТАСІТІ» та в подальшому транспортувались від місця зберігання безпосередньо до АЗС позивача автоцистернами для їх подальшої реалізації.

62. Крім того, судами встановлено, що ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» виписано для ТОВ «Статус Ойл» податкову накладну №8 від 31.10.2018 на суму 2174234,40 грн, в тому числі ПДВ 434846,88 грн, ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» №24 від 30.11.2018 на суму 4788230,80 грн, в тому числі ПДВ 957 646,16 грн та №25 від 30.11.2018 на суму 3135 063,60 грн, в тому числі ПДВ 627012,72 грн, ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ» №13 від 31.10.2018 на суму 9739671,80 грн, в тому числі ПДВ 1947934,36 грн, ОВ «МОТОР КВ ГРУП» №21 від 30.09.2018 на суму 6338127,00 грн, в тому числі ПДВ 1267625,40 грн, ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД» №19 від 30.11.2018 на суму 3067156,40 грн, в тому числі ПДВ 613431,28 грн та №18 від 30.11.2018 на суму 2395539,00 грн, в тому числі ПДВ 479107,80 грн, ТОВ «ВІСТТА» №23 від 31.12.2018 на суму 3330818,40 грн, в тому числі ПДВ 666163,68 грн, ТОВ «ВІСТТА» №24 від 31.12.2018 на суму 4055994,60, в тому числі ПДВ 811198,92 грн, ТОВ «МАРОН ПЛЮС» №18 від 30.09.2018 на суму 3922070,40 грн, в тому числі ПДВ 784414,08 грн та №17 від 30.09.2018 на суму 3134338,50 грн, в тому числі ПДВ 626867,70 грн.

63. Судами першої та апеляційної інстанції відповідно до матеріалів справи вбачається, що всі податкові накладні належним чином зареєстровані в ЄРПН, що є належною підставою для включення сплачених сум до податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з вищевказаними контрагентами.

64. Суми ПДВ по вказаним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди.

65. У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що придбані позивачем у згаданих вище контрагентів нафтопродукти були передані на зберігання нафтобазам ТОВ «НАФТАСІТІ» та в подальшому транспортувались від місця зберігання безпосередньо до АЗС позивача автоцистернами для їх подальшої реалізації.

66. Крім того, суди попередніх інстанцій визнали безпідставним твердження відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7, оскільки такі застосовуються у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними або Особливими умовами постачання чи іншими обов`язковими правилами не встановлений інший порядок приймання товарів народного споживання за кількістю і якістю.

67. При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року №805/15496 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

68. Також суди попередніх інстанцій визнали безпідставними доводи контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Статус Ойл» документів, передбачених підпунктом 5.2.6 Інструкція №281/171/578/155, оскільки пункт 5.2 цієї Інструкції врегульовує порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом.

69. Разом з тим, суди попередніх інстанцій зауважили, що позивачем дотримано встановлені підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 цієї Інструкції вимоги приймання нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом, та правомірно прийнято нафтопродукти на підставі товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукт).

70. Також у матеріалах справи наявні копії журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП та змінних звітів АЗС №17-НП, що свідчать про належне оприбуткування прийнятих нафтопродуктів за марками та видами.

71. Крім того, позивачем було надано сертифікати відповідності на нафтопродукти, що підтверджують їх якість.

72. Що стосується відсутності в позивача документів про страхування небезпечних вантажів, то суди попередніх інстанцій зауважили, що статтями 7, 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено обов`язок відправника та перевізника небезпечного вантажу здійснювати в установленому порядку обов`язкове страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків, водночас при перевезення нафтопродуктів з нафтобаз ТОВ «НАФТАСІТІ» на АЗС позивач не виступав ні відправником, ні перевізником, що виключало його обов`язок із здійснення страхування відповідного товару.

73. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції з поставки нафтопродуктів, проведені між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ «МОТОР КВ ГРУП», ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД», ТОВ «ОКІС ЛАЙТ», ТОВ «ВІСТТА», ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД», ТОВ «МАРОН ПЛЮС», ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ», є реальними, оскільки відповідні товари були поставлені, оплачені та використані в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

74. Що стосується встановленого контролюючим органом при проведенні перевірки порушення позивачем пункту 243.5 статті 243 ПК України в частині застосування заниженої ставки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, то слід зазначити таке.

75. Пунктом 243.2 статті 243 ПК України визначено ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які встановлено клас небезпечності.

76. Відповідно до пункту 243.3 статті 243 ПК України для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), ставки податку застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосферному повітрі населених пунктів.

77. Для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовнобезпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності згідно з пунктом 243.2 цієї статті (пункт 243.5 статті 243 ПК України).

78. Отже, для обґрунтованого застосування ставок екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення під час визначення розміру податкових зобов`язань з екологічного податку при експлуатації об`єктів, із яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини чи їх суміші, підлягають врахуванню види забруднюючих речовин, їх клас небезпечності, а також величина орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин.

79. Суди попередніх інстанцій зауважили, що в процесі донарахування екологічного податку відповідачем не заперечувався ні обсяг, ні види сполук та речовин, що викидаються стаціонарними джерелами забруднення, що були задекларовані позивачем, а навпаки, задекларований обсяг викидів взятий за основу в розрахунку донарахування екологічного податку.

80. Водночас контролюючий орган стверджував, що позивач є платником екологічного податку, оскільки експлуатує устаткування підвищеної небезпеки (АЗС), виконує роботи підвищеної небезпеки на потенційно небезпечних об`єктах, однак, самостійно не отримував дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, а тому для нього не встановлено клас небезпечності та орієнтовний рівень впливу забруднюючих речовин.

81. З цього приводу суди попередніх інстанцій зауважили, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну (пункт 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302).

82. Такий дозвіл не містить відомостей про клас небезпечності речовин та сполук, відтак, неотримання позивачем дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення жодним чином не доводить позицію контролюючого органу щодо необхідності застосування завищеної ставки екологічного податку та допущення позивачем порушення пункту 243.5 статті 243 ПК України.

83. Своєю чергою, клас небезпечності на забруднюючі речовини та сполуки відображається в звітах про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин, що були дослідженні в ході розгляду справи, на підставі списку Гранично допустимих концентрацій хімічних та біологічних в атмосферному повітрі населених місць (затвердженому т.в.о. Головного державного санітарного лікаря України від 03 березня 2015 року). Так, суди попередніх інстанцій зауважили, що бензолу встановлено 2 клас небезпечності, ксилолу та толуолу 3 третій клас небезпечності, бензину та вуглеводні граничні 4 клас небезпечності.

84. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що донарахування позивачу податкових зобов`язань з екологічного податку із застосуванням ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), на які встановлено І клас небезпечності, контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено належними та допустимими доказами.

85. Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що згідно пункту 250.12 статті 250 ПК України органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

86. Водночас, згідно акту перевірки, відповідачем визначення розміру податкових зобов`язань (екологічного податку) здійснене самостійно, без залучення до перевірки відповідних органів влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

87. Наведене узгоджується с правовою позицією Верховного Суду, що висловлена у постанові від 23.02.2023 по справі №460/2357/19.

88. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

89. Водночас доводи касаційної скарги зазначені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

90. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

91. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

92. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

93. Здійснивши касаційний перегляд справи, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для закриття касаційного провадження у цій справі відсутні, оскільки, як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 22 квітня 2021 року, підстави, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, потребували перевірки Верховним Судом, а тому клопотання ТОВ «Статус Ойл» задоволенню не підлягає.

94. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

95. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Ойл» про закриття касаційного провадження - відмовити.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

3. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 460/2367/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко