ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року

м. Київ

справа № 460/2645/24

адміністративне провадження № К/990/51350/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 460/2645/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 802 575 грн 49 коп.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

3. Наказом командира військової частини від 17 липня 2023 року № 203 позивач був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Проте, в день виключення зі списків особового складу частини із позивачем не був проведений повний розрахунок. Складові грошового забезпечення ОСОБА_1 частково отримав лише 21 серпня 2023 року.

4. На думку позивача, невиплачений відповідачем середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку повинен бути стягнутий з військової частини НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

5. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 24 143 грн 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 240 грн 75 коп.

6. Суд першої інстанції установив, що затримка розрахунку з позивачем відбулась з 18 липня 2023 року (наступний день після звільнення з військової служби) по 20 серпня 2023 року (21 серпня 2023 року, як день фактичного розрахунку не включається у день затримки).

7. Рівненський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не провів з позивачем під час звільнення з військової служби остаточний розрахунок, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку.

8. Щодо суми середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд першої інстанції зазначив, що обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з пунктом 4 Порядку № 100 відсутні правові підстави для включення винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку.

10. Рівненський окружний адміністративний суд установив, що відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату від 07 квітня 2024 року № 4991 розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення зі служби становив 710 грн 10 коп. Кількість днів, впродовж яких затримано виплату грошової компенсації, а саме: з 18 липня 2023 року (наступний день після дати звільнення зі служби) по 20 серпня 2023 року, становить 34 дні. Середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 24 143 грн 40 коп.

11. За висновками суду першої інстанції, наведену суму можна вважати обґрунтовано пропорційною, тому саме такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути з відповідача на користь позивача.

12. Залишаючи без змін рішення Рівненського окружного адміністративного суду, Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 24 143 грн 40 коп., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.

13. Суд апеляційної інстанції також указав, що на час виникнення спірних правовідносин жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а отже суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

14. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Н. В. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

15. На думку скаржника, у зв`язку з відсутністю єдиної правозастосовчої практики стосовно методики розрахунку середньої заробітної плати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, судом неправильно трактується поняття доходів, які мають тимчасовий або системний характер та мають включатися до розрахунку середньої заробітної плати, у тому числі при звільненні.

16. Скаржник вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка має системний характер, має включатися до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, оскільки структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

17. Крім того предметом спору в цій справі є не тільки несвоєчасний розрахунок при звільненні, але й неповний та несвоєчасний розрахунок із звільненням, який став наслідком заниження посадового окладу військовослужбовця та неврахування додаткової винагороди при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

18. Посилаючись на неповноту здійснених відповідачем нарахувань, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги практику Верховного Суду у контексті того, що з 29 січня 2020 року такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв`язку із необхідністю їх обрахування, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, тобто у випадку ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року. Водночас нарахування грошової винагороди та інших виплат з моменту прийняття позивача на службу здійснювалось виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, що не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час дослідження доказів.

19. На переконання скаржника, судами попередніх інстанцій не досліджено в цій частині доводи позивача щодо неповного розрахунку при звільненні в період з початку служби до виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

20. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року й постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

21. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

22. Військова частина НОМЕР_1 указала, що посилання в касаційній скарзі про відсутність єдиної правозастосовчої практики стосовно методики розрахунку середньої заробітної плати військовослужбовцям під час дії воєнного стану і трактування поняття доходу в цей період, тимчасовість або систематичність характеру виплат, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому числі при звільненні не відповідають дійсності, оскільки правовідносини з подібним характером спору, щодо застосування норм матеріального права, в розрізі застосування виплат системного або тимчасового характеру вже неодноразово досліджувалось судами касаційної інстанції.

23. На думку військової частини НОМЕР_1 , аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

24. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що в поданій касаційній скарзі не наведено жодних доказів порушення судами процесуальних прав особи, що подає касаційну скаргу.

25. У зв`язку із викладеним військова частина НОМЕР_1 просить касаційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 460/2645/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок, та витребував із Рівненського окружного адміністративного суду справу № 460/2645/24.

27. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2025 року справу № 460/2645/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

28. ОСОБА_1 у період з 24 березня 2022 року по 17 липня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

29. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 липня 2023 року № 203 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, починаючи з 17 липня 2023 року та нараховано за період з 01 по 17 липня 2023 року виплату у сумі 64 361 грн 79 коп.

30. Військова частина НОМЕР_1 провела розрахунок з позивачем 21 серпня 2023 року, що підтверджується роздруківкою по картковому рахунку позивача.

31. Оскільки відповідач несвоєчасно провів розрахунок при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

33. Згідно із частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх

34. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , який у період з 24 березня 2022 року по 17 липня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , просить стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).

38. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

39. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

40. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

41. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

42. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

43. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта цієї статті).

44. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 липня 2023 року № 203 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, починаючи з 17 липня 2023 року, та нараховано за період з 01 по 17 липня 2023 року виплату в сумі 64 361 грн 79 коп. Водночас указані кошти були перераховані відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 лише 21 серпня 2023 року.

45. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

46. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

47. На підставі статті 117 КЗпП України У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

48. З аналізу статей 116 117 КЗпП України убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

49. На підставі пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

50. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату від 07 квітня 2024 року № 4991 розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення зі служби становив 710 грн 10 коп.;

- як вбачається з довідки про доходи від 17 березня 2024 року № 4340, позивачу нараховано за травень-червень 2023 року 43 315 грн 96 коп. Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 день;

- кількість днів, впродовж яких затримано виплату грошової компенсації, а саме: з 18 липня 2023 року (наступний день після дати звільнення зі служби) по 20 серпня 2023 року, становить 34 дні;

- середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 24 143 грн 40 коп.

51. При цьому, суди попередніх інстанцій указали, що додаткова винагорода в сумі 166 666 грн 67 коп., згідно з пунктом 4 Порядку № 100 не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку.

52. У доводах касаційної скарги автор указує на неправильне трактування судами попередніх інстанцій поняття доходів які мають тимчасовий або системний характер та мають включатися до розрахунку середньої заробітної плати, у тому числі при звільненні. На думку скаржника, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка має системний характер, має включатися до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

53. Отже, спірним питанням на стадії касаційного провадження є невключення додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

54. Варто зазначити, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

55. Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

56. При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

57. В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

58. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

59. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

60. Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

61. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

62. Положення частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.

Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.

63. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

64. Згідно з пунктом 4 окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

65. Пунктом 5 окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

66. Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

67. Водночас абзацом першим пункту 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

68. За змістом пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

69. Аналізуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів виплат для військовослужбовців, а також при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.

70. Отже, саме норми положення Порядку № 100 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород та компенсаційних виплат із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється середня заробітна плата для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

71. За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

72. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

73. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє посилання скаржника, наведенні в касаційній скарзі щодо того, що судами попередніх інстанцій не досліджено доводи позивача щодо неповного розрахунку при звільнені в період з початку служби до виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 із посиланням на неправильне нарахування грошової винагороди та інших виплат з моменту прийняття позивача на службу, з огляду на таке.

74. Відповідно до частини четвертої статті 341 КАС України в суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

75. Як убачається з позовної заяви ОСОБА_1 , останнім не заявлялись вимоги про визнання протиправними дій / бездіяльності відповідача в частині неповного розрахунку при звільненні, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідний розрахунок й виплатити позивачу недоотриманні кошти при звільненні.

76. Ураховуючи те, що вказані вимоги позивачем не заявлялись, та те, що зміна предмета та підстав позову в суді касаційної інстанції не допускається, у Касаційного адміністративного суду у складі Верховний Суд відсутні обґрунтовані підстави для надання висновку щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в контексті не дослідження доводів позивача про неповний розрахунок при звільнені.

77. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

79. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

80. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний Н.М. Мартинюк В.Е. Мацедонська