ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 460/28060/23

адміністративне провадження № К/990/43620/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Стеценко С.Г.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 (суддя - Нор У.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 (судді - Кухтей Р.В., Нос С.П., Шевчук С.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 22.01.2024, просив:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у здійсненні перерахунку розміру його пенсії за віком з 11.06.2023;

- зобов`язати відповідача здійснити з 11.06.2023 перерахунок його пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796) зі зниженим пенсійним віком, як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, працювала у зоні відчуження і має достатній стаж роботи відповідно до ст. 56 цього Закону для призначення пенсії в повному обсязі із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону №796 (в редакції, чинній до 01.10.2017), а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) (двоскладової формули при її обчисленні).

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.10.2017 без застосування двоскладової формули при її обчисленні. Водночас станом на день звернення з позовом до суду відповіді на вказану заяву позивач не отримував, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо непроведення зазначеного перерахунку.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) та перебуває з 05.09.2009 і отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796, розмір якої визначено відповідно до Закону №1058 та 05.04.2023 визнаний особою з інвалідністю внаслідок загального захворювання

16.10.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив повідомити наступне: чи проведено йому розрахунок пенсії за віком з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення, обчисленого відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1058 та ч. 2, 3 ст. 57 Закону №796, з урахуванням виплат за травень-червень 1986 року зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років; у разі проведення розрахунку та призначення пенсії на підставі Закону №1058, провести її перерахунок з моменту призначення з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення, обчисленого відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1058 та ч. 2, 3 ст. 57 Закону №796, з урахуванням виплат за травень-червень 1986 року із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років. (а.с. 28).

Листом від 23.10.2023 №1700-0304-8/91330 відповідач надав інформацію у вигляді копії рішення про перерахунок пенсії з 05.04.2023, в якому зазначено заробітну плату та коефіцієнт стажу для обчислення розміру пенсії позивача, а також розмір надбавки за понаднормовий стаж обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також у вказаному листі відповідач зазначив, що оскільки інформація щодо перерахунку пенсії позивача з урахуванням положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в Головному управління не створювалась, тому можливість її надання вісутня. (а.с. 26)

27.11.2023 позивач додатково звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку розміру його пенсії за віком з урахуванням середньомісячного заробітку на території радіоактивного забруднення, обчисленого відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплат за травень-червень 1986 року із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років. (а.с. 32).

Відповіді станом на момент звернення з позовом позивач не отримав.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача правове регулювання спірних правовідносин змінилося і у зв`язку зі змінами Закон №796 пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною другою статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених ч. 2 ст. 27 Закону №1058. Оскільки розмір пенсії за віком позивачу визначений не на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058, а на умовах ч. 1 ст. 27 цього Закону і позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах ч. 2 ст. 27 цього ж Закону, відповідач правомірно відмовив йому у виплаті передбаченого ч. 2 ст. 56 Закону №796 збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема покликається на те, що суди дійшли помилкового висновку про неможливість застосування до нього положень п. 2 ст. 56 Закон №796-XII у зв`язку з непризначенням пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV, оскільки попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормового стажу без умови призначення пенсії на підставі частини другої ст. 27 Закону №1058-IV. Враховуючи, що пенсія йому призначена до змін, внесених Законом №2148-VIII, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція п. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ, яка була чинна на момент призначення йому пенсії і передбачала пільгове обчислення понаднормового стажу без умови призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV.

Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №300/3435/21.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

У справі, яка розглядається, ключовим є питання про поширення п. 2 ст. 56 Закону №796-XII в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за правилами якого умовою для збільшення громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж є призначення їм пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди застосували висновки Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 по справі №809/627/18, від 29.08.2022 по справі №300/1390/19, від 12.12.2022 по справі №280/656/20, від 06.09.2023 по справі №300/2091/21, від 06.12.2023 по справі №320/6063/19, від 10.01.2024 по справі №300/168/21.

Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 відступив від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах у такий спосіб:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.

Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів доходить висновку, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 16.07.2024 у справі №300/5114/23, від 02.10.2024 у справі №460/6767/23, від 08.10.2024 у справі 460/24044/23, від 04.11.2024 у спарві №240/30679/23, від 18.11.2024 у справі №460/19095/23, від 22.11.2024 у справі №460/24038/23, від 17.12.2024 у справі №460/25173/23.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж не можна визнати обґрунтованими.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили виключно з відсутності визначеного законом за позивачем права на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.

При цьому, питання наявності у позивача додаткового, понад мінімально встановленого, стажу та його розмір судами не з?ясовувалось і відповідні докази не досліджувались.

В силу визначених статтями 341 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду необхідно встановити зазначені у цій справі фактичні обставини щодо наявності у позивача додаткового, понад мінімально встановленого, стажу та на підставі досліджених доказів постановити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 скасувати, а справу №460/28060/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

С.Г. Стеценко