ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 460/2875/21

адміністративне провадження № К/9901/47018/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року (головуючий суддя: Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (колегія суддів: Узлицький В.З., Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі №460/2875/21 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська торгівельно - інвестиційна компанія» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000018680701 від 19.03.2021 та №000018690701 від 19.03.2021.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.03.2021 №000018680701 та №000018690701.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгівельно-інвестиційна компанія" (34609 с. Зірне, вул. Білківська, буд. 1В/3, Березнівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 37569334) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 44070166) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8069,42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що отримання та оприбуткування платником податків придбаних у контрагентів товарів підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами. Невідповідності кількості придбаного, оприбуткованого та використаного у виробництві товару документальною перевіркою не встановлено. Факт використання позивачем у господарській діяльності придбаних товарів не заперечується також і відповідачем. Господарські операції між позивачем та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, учасники господарських договорів переслідували ділову мету, а їх виконання спричинило зміни майнового стану суб`єктів господарювання, що, своєю чергою, вказує на реальне настання для ТОВ «Київська ТІК» правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами. Отже, суд визнав, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, відповідачем не спростовано також і економічний сенс відповідних операцій.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ "Київська торгівельно-інвестиційна компанія" пройшло процедуру державної реєстрації, про що до ЄДР внесено запис від 16.03.2011; зареєстроване та фактично знаходиться за адресою: 34609, Рівненська область, с. Зірне, вул. Білківська,1В/3; здійснює види діяльності: лісопильне та стругальне виробництво (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; післяурожайна діяльність; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння. Товариство перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17.03.2011; з 01.01.2013 зареєстроване платником податку на додану вартість.

У період з 15.02.2021 по 19.02.2021 уповноваженою особою Головного управління ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Київська ТІК" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами такої перевірки було складено акт №1174/17-00-07-01/37569334 від 26.02.2021 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого перевіркою встановлені порушення вимог п. 185.1. ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 розділу III Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у розмірі 481725 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) у розмірі 256779 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету (показник рядка 18 Декларації) у розмірі 224946 грн (а.с.18-42 т.1).

Висновки контролюючого органу зумовлені тим, що перевіркою не встановлено джерело походження тирси, придбання якої задокументовано податковими та видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ "Київська ТІК" та не підтверджено легальність руху товарів в "ланцюгу" постачання до постачальника ТОВ "Техносборка" і ТОВ "ВК Поліпласт-Плюс" та, в подальшому, до ТОВ "Київська Торгівельно-Інвестиційна Компанія"; перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з поставки ТМЦ від ТОВ "ВК Поліпласт-Плюс" та ТОВ "Техносборка" для ТОВ "Київська ТІК" у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно встановлено нереальність їх одержання ТОВ "Київська ТІК" від вищевказаних постачальників; перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій при складанні первинних документів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.

Позивач не погодився із такими висновками акту перевірки та подав заперечення №7 від 05.03.2021.

У відповіді №2981/6/17/00-01-06 від 18.03.2021 на заперечення відповідач висновки акту перевірки залишив без змін.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення №000018680701 від 19.03.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 281 182,50 грн, з яких 224946 грн - за податковим зобов`язанням та 56236,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.11-14 т.1);

податкове повідомлення-рішення №000018690701 від 19.03.2021, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 256 779 грн (а.с.15-17 т.1).

Також суди установили, що позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Поліпласт-Плюс" (Продавець) укладено договір поставки №01/11-20 від 02.11.2020, на умовах якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти тирсу та інші відходи від деревини (товар) та оплатити, відповідно до кількості та ваги, що вказується на кожну партію (п.1.1). Товар поставляється на умовах транспортні послуги за рахунок Продавця. Умови поставки DAP - поставка товару на склад Покупця на адресу: Рівненська область, Березнівський район, с. Зірне (а.с.37-39 т.3).

Актом перевірки підтверджено, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "ВК Поліпласт-Плюс" були виписані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за податковими зобов`язаннями на загальну суму 2440350 грн, у т.ч. ПДВ 406725 грн, а саме: №161 від 16.12.2020, №52 від 05.11.2020, №171 від 17.11.2020, №221 від 22.12.2020, №219 від 21.12.2020, №184 від 18.12.2020, №182 від 18.12.2020, №41 від 04.12.2020, №162 від 16.12.2020, №42 від 04.11.2020, на реалізацію позивачу товару номенклатура: тирса, в загальній кількості 5423 куб. м (арк. акту 6, а.с.23 т.1).

Факт отримання ТОВ «Київська ТІК» товарів від ТОВ «ВК Поліпласт-Плюс» за вказаними господарськими операціями підтверджується дослідженими судом доказами:

видатковими накладними №01-11 від 06.11.2020, №02-11 від 05.11.2020, №03-11 від 17.11.2020, №04-11 від 04.12.2020, №05-11 від 16.12.2020, №06-11 від 16.12.2020, №07-11 від 16.12.2020, №08-11 від 18.12.2020, №09-11 від 21.12.2020, №10-11 від 22.12.2020,

товарно-транспортними накладними №01-11 від 04.11.2020, №02-11 від 04.11.2020, №03-11 від 04.11.2020, №04-11 від 05.11.2020, №07-11 від 05.11.2020, №10-11 від 05.11.2020, №05-11 від 05.11.2020, №08-11 від 05.11.2020, №12-11 від 05.11.2020, №14-11 від 05.11.2020, №06-11 від 05.11.2020, №09-11 від 05.11.2020, №13-11 від 05.11.2020, №15-11 від 05.11.2020, №16-11 від 17.11.2020, №18-11 від 17.11.2020, №20-11 від 17.11.2020, №22-11 від 17.11.2020, №21-11 від 17.11.2020, №23-11 від 17.11.2020, №24-11 від 17.11.2020, №25-11 від 17.11.2020, №26-11 від 17.11.2020, №29-11 від 04.12.2020, №31-11 від 04.12.2020, №27-11 від 04.12.2020, №28-11 від 04.12.2020, №33-11 від 04.12.2020, №32-11 від 04.12.2020, №30-11 від 04.12.2020, №35-11 від 16.12.2020, №36-11 від 16.12.2020, №37-11 від 16.12.2020, №38-11 від 16.12.2020, №43-11 від 16.12.2020, №46-11 від 16.12.2020, №51-11 від 16.12.2020, №44-11 від 16.12.2020, №42-11 від 16.12.2020, №45-11 від 16.12.2020, №53-11 від 16.12.2020, №52-11 від 16.12.2020, №55-11 від 16.12.2020, №49-11 від 16.12.2020, №39-11 від 16.12.2020, №41-11 від 16.12.2020, №47-11 від 16.12.2020, №54-11 від 16.12.2020, №50-11 від 16.12.2020, №57-11 від 18.12.2020, №58-11 від 18.12.2020, №62-11 від 18.12.2020, №59-11 від 18.12.2020, №63-11 від 18.12.2020, №60-11 від 18.12.2020, №61-11 від 18.12.2020, №64-11 від 18.12.2020, №65-11 від 18.12.2020, №73-11 від 18.12.2020, №66-11 від 18.12.2020, №71-11 від 18.12.2020, №67-11 від 18.12.2020, №72-11 від 18.12.2020, №69-11 від 18.12.2020, №70-11 від 18.12.2020, №74-11 від 21.12.2020, №81-11 від 21.12.2020, №75-11 від 21.12.2020, №79-11 від 21.12.2020, №76-11 від 21.12.2020, №80-11 від 21.12.2020, №77-11 від 21.12.2020, №78-11 від 21.12.2020, №82-11 від 21.12.2020, №83-11 від 22.12.2020, №88-11 від 22.12.2020, №84-11 від 22.12.2020, №89-11 від 22.12.2020, №85-11 від 22.12.2020, №90-11 від 22.12.2020, №86-11 від 22.12.2020, №91-11 від 22.12.2020, №93-11 від 22.12.2020, №87-11 від 22.12.2020, №92-11 від 22.12.2020, №94-11 від 22.12.2020 (а.с.204-250 т.1, а.с.1-54 т.2).

Оприбуткування придбаного товару (тирса) на склад позивача, а також списання товару у виробництво підтверджується карткою рахунку 201 за 4 квартал 2020 року (а.с.55-59 т.2).

Часткова оплата за товар проведена позивачем на суму 1684000,00 грн на розрахунковий рахунок постачальника 06.11.2020, 17.11.2020, 18.11.2020, 20.11.2020, 24.11.2020, 02.12.2020, 04.12.2020, 16.12.2020, 22.12.2020, 24.12.2020, 29.12.2020, що підтверджується описаними в акті перевірки платіжними дорученнями (арк. акту 15-16, а.с.32-33 т.1), а також карткою рахунку 631 за 4 квартал 2020 року (а.с.60-61 т.2).

Станом на 31.12.2020 обліковувалась кредиторська заборгованість по ТОВ "ВК Поліпласт-Плюс" в сумі 756350 грн.

Операцію з придбання тирси у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Київська ТІК» відображено наступними записами: Д-т 201 «Сировина» К-т 631 «Розрахунки з постачальниками» на суму 2 033 625 грн - оприбуткування тирси; Д-т 644 «Податковий кредит» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 406 725 грн, - відображено податковий кредит за даною операцією; Д-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т 311 «Розрахунковий рахунок» на суму 1 684 000 грн - проведено розрахунки (арк. акту 16 а.с.33 т.1).

Також суд установив, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносборка" (Продавець) укладено договір поставки №01/08-20 від 03.08.2020, на умовах якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти тирсу та інші відходи від деревини (товар) та оплатити, відповідно до кількості та ваги, що вказується на кожну партію (п.1.1). Товар поставляється на умовах транспортні послуги за рахунок Продавця. Умови поставки DAP - поставка товару на склад Покупця на адресу: Рівненська область, Березнівський район, с. Зірне (а.с.40-42 т.3).

Актом перевірки підтверджено, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Техносборка" були виписані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за податковими зобов`язаннями на загальну суму 450000 грн, у т.ч. ПДВ 75000 грн, а саме: №132 від 13.10.2020 та №151 від 15.10.2020, на операції з відвантаження позивачу товару номенклатура "тирса" в кількості 1000 куб. м (арк. акту 19 а.с.36 т.1).

Отримання товару від ТОВ «Техносборка» за такими господарськими операціями підтверджується дослідженими судом доказами:

видатковими накладними №48-08 від 13.10.2020, №49-08 від 15.10.2020, №50-08 від 16.10.2020, №51-08 від 19.10.2020, №52-08 від 20.10.2020, №53-08 від 21.10.2020, №54-08 від 22.10.2020, №55-08 від 23.10.2020, №56-08 від 26.10.2020, №57-08 від 27.10.2020, №58-08 від 28.10.2020, №59-08 від 29.10.2020,

товарно-транспортними накладними №48-08 від 13.10.2020, №49-08 від 15.10.2020, №50-08 від 16.10.2020, №51-08 від 19.10.2020, №52-08 від 20.10.2020, №53-08 від 21.10.2020, №54-08 від 22.10.2020, №55-08 від 23.10.2020, №56-08 від 26.10.2020, №57-08 від 27.10.2020, №58-08 від 28.10.2020, №59-08 від 29.10.2020 (а.с.43-66 т.3).

Оприбуткування придбаного товару (тирса) на склад позивача, а також списання сировини зі складу у виробництво підтверджується актами списання товарів за період з 01.10.2020 по 21.12.2020, карткою рахунку 201 за 4 квартал 2020 року (а.с.55-59 т.2, а.с.177-205 т.3).

Оплата за товар проведена позивачем в повній сумі 450000 грн шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника 13.10.2020 на суму 320000 грн та 15.10.2020 на суму 130000 грн, що підтверджується описаними в акті перевірки платіжними дорученнями (арк. акту 21, а.с.38 т.1), а також карткою рахунку 631 за 4 квартал 2020 року (а.с.60-61 т.2).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Рівненській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №813/1200/18, від 26.02.2021 у справі №280/4795/18, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 21.10.2020 у справі №540/1261/19, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18 у подібних правовідносинах.

Скаржник указує на те, що наявність у позивача лише первинних документів, на підставі яких у бухгалтерському обліку зроблено записи, не є підставою для висновків про реальність господарських операцій, що свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність викладених в ній доводів. Указує, що господарські операції підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами. Звертає увагу врахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень практики Верховного Суду. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 20.01.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно до положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У силу вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.04.2021 у справі №813/1200/18, від 26.02.2021 у справі №280/4795/18, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 21.10.2020 у справі №540/1261/19, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18 у подібних правовідносинах.

У той же час Суд зазначає, що у вказаних постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статей 134, 198 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що усі вказані первинні документи, якими оформлені спірні господарські операції, були надані позивачем до перевірки та описані в акті перевірки.

У межах господарської діяльності позивачем з придбаної тирси виготовлено пелети (паливні гранули), які реалізовано покупцям в межах України та нерезидентам, що підтверджується дослідженими судом рахунками-фактурами, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), митними деклараціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 204, податковими накладними на реалізацію. Фактична наявність у позивача виробничих потужностей та технічних можливостей для виготовлення із придбаної тирси пелет (паливних гранул) підтверджується Технічними умовами: "Біопаливо тверде (гранули паливні (пелети)", "Наповнювач гігієнічний", які зареєстровані Державним підприємством "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за період 2013-2020 роки.

Судами обґрунтовано взято до уваги те, що в матеріалах судової справи відсутні будь-які відомості щодо проведення контролюючими органами зустрічних звірок ТОВ «Техносборка» і ТОВ «ВК Поліпласт-Плюс» по взаємовідносинах з позивачем, і відповідач на такі обставини не вказує.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентами у періоді, що перевірявся.

Суд звертає увагу, що аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції від 07.04.2021 у справі №813/1200/18, від 26.02.2021 у справі №280/4795/18, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 21.10.2020 у справі №540/1261/19, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18 свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної справи. Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Колегія суддів дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Окрім іншого, Суд звертає увагу на те, що вимоги відповідача про скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень із направленням справи на новий розгляд не узгоджуються із заявленими скаржником підставами для касаційного скарження цих рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко