№ 460/4692/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 460/4692/19

адміністративне провадження № К/9901/43038/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2020, прийняту у складі головуючого судді Борискін С.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, прийняту у складі колегії суддів: Ніколіна В.В. (головуючий), Гінди О.М., Пліша М.А.

І. Суть спору

1. У грудні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 №0005561304 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 507095,29 грн та штрафної санкції в сумі 126773,82 грн;

- повідомлення-рішення від 03.05.2019 №0005551304 про сплату військового збору в сумі 42257,94 грн та штрафної санкції на суму 10564,48 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 №Ф33 на суму 69522,12 грн;

- рішення про застосування штрафної санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 №0001681304 в сумі 13904,42 грн;

- податкову вимогу від 24.09.2019 №2919-53 на суму податкового боргу 713889,37 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що пп.177.4.5, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

3. Податковий кодекс України не містить поняття "утримання основних засобів", більше цього, не містить поняття "утримання транспортного засобу". У зв`язку з цим, контролюючий орган дійшов до висновку, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, пов`язаних із його господарською діяльність, витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема, витрати на технічне обслуговування та ремонт. При цьому Податковий кодекс України не надає чіткого визначення, які з автомобілів вважаються засобами подвійного призначення. Зазначав, що сідловий тягач згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, належить до товарної позиції "трактори колісні для напівпричепів". Напівпричепи та сідлові тягачі, відповідно до чинного законодавства, не відносяться ні до легкових, ні до вантажних автомобілів, а є транспортними засобами спеціального призначення, не є основними засобами подвійного призначення, а тому включення до складу витрат вартості шин є правомірним, оскільки такі витрати документально підтверджені первинними документами - видатковими накладними, платіжними документами, картками обліку шин.

4. Також позивач зазначав, що оскільки для ведення господарської діяльності з надання перевезень вантажів ним використовуються орендовані транспортні засоби, то орендна плата, нарахована за звітні періоди, прямо пов`язана з отриманим доходом. Включення суми нарахованої орендної плати до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманим доходом у 2017-2018 роках, відповідає приписам пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. На переконання позивача, у разі виключення нарахованої суми орендної плати зі складу витрат у періоді, в якому: орендовані транспортні засоби використовувались у господарській діяльності, включення оплаченої частини у наступному звітному періоді призведе до вилучення з обліку частини понесених підприємцем витрат та буде суперечити п. 177.4 ст. 177 ПКУ, у зв`язку з тим, що сплачена сума вже не буде пов`язана з отриманим доходом. Цим буде порушене право платника податку на врахування понесених витрат при визначенні оподатковуваного доходу, яке передбачене п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 09.09.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець з такими видами діяльності: "45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами", "45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами", "45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів", "45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів", "49.41 Вантажний автомобільний транспорт", "52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту", "77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів".

6. На підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 27.02.2019 №615, у період з 12.03.2019 по 25.03.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання трудового законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами проведення якої складено акт №740/17-00-13-04/1737000797 від 08.04.2019.

7. Згідно з висновками акта №740/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 08.04.2019 перевіркою встановлено такі порушення:

1) ст.177 ПК України, а саме: відображення перекручених даних в деклараціях призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2017рік - на загальну суму 973563,35 грн. та за 2018 рік - на загальну суму 1843632,70 грн. Відповідно до п. 167.1 ст.167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю становить 507095,29 грн., в т.ч.: за 2017 рік - в сумі 175241,40 грн. та за 2018рік - в сумі 331853,89 грн.;

2) п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" донарахована сума єдиного внеску становить 69522,12 грн. за 2017 рік;

3) п.187.1 ст.187, п.189.4 ст.189, пп."а" пп.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України, за результатами перевірки зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) в розмірі 15433,00 грн., в т.ч.: за квітень 2017 року - в сумі 240,00 грн., за травень 2017 року - в сумі 520,00 грн., за червень 2017 року - в сумі 1160,00 грн., за липень 2017 року - в сумі 1290,00 грн., за серпень 2017 року - в сумі 1630,00 грн., за вересень 2017 року - в сумі 893,00 грн., за жовтень 2017 року - в сумі 1200,00 грн., за листопад 2017 року - в сумі 360,00 грн. та за грудень 2017 року - в сумі 400,00 грн., за січень 2018 року - в сумі 660,00 грн., за лютий 2018 року,- в сумі 740,00 грн., за березень 2018 року - в сумі 1000,00 грн., за квітень 2018року - в сумі 400,00 грн., за травень 2018 року -в сумі 860,00 грн., за червень 2018року - в сумі 560,00 грн., за липень 2018року - в сумі 600,00 грн., за серпень 2018 року - в сумі 960,00 грн., та вересень 2018 року,- в сумі 760,00 грн., за жовтень 2018 року - в сумі 1200,00 грн.;

4) п.201.10 ст.201 ПК України, за результатами перевірки встановлено, що платником не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 15433,00 грн., в т.ч.: за квітень 2017 року - в сумі 240,00 грн., за травень 2017 року - в сумі 520,00 грн., за червень 2017 року - в сумі 1160,00 грн., за липень 2017 року - в сумі 1290,00 грн., за серпень 2017 року - в сумі 1630,00 грн., за вересень 2017 року - в сумі 893,00 грн., за жовтень 2017року - в сумі 1200,00 грн., за листопад 2017 року - в сумі 360,00 грн. та за грудень 2017 року - в сумі 400,00 грн., за січень 2018 року - в сумі 660,00 грн., за лютий 2018 року - в сумі 740,00 грн., за березень 2018 року - в сумі 1000,00 грн., за квітень 2018 року - в сумі 400,00 грн., за травень 2018 року - в сумі 860,00 грн., за червень 2018 року - в сумі 560,00 грн., за липень 2018 року - в сумі 600,00 гри, за серпень 2018 року - в сумі 960,00 грн., та вересень 2018 року - в сумі 760,00 грн., за жовтень 2018 року - в сумі 1200,00 грн.;

5) пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за результатами перевірки донараховано військовий збір в сумі 42257,94 грн., в т.ч.: за 2017 рік - в сумі 14603,45 грн. та за 2018 рік - в сумі 27654,49 грн.;

6) абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.44.1 та п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: книга обліку доходів та витрат велась з перекрученням даних.

8. На підставі акта перевірки №740/17-00-13-04/ 1737000797 від 08.04.2019 контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 № 0005561304 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 507095,29 грн. та штрафної санкції в сумі 126773,82 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 №0005551304 про сплату військового збору в сумі 42257,94 грн. та штрафної санкції в сумі 10564,48 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 № Ф33 в сумі 69522,12 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 № 0001681304 в сумі 13904,42 грн.

9. Податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 №0005561304 про сплату податку на доходи фізичних осіб, податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 №0005551304 про сплату військового збору, рішення про застосування штрафної санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 №0001681304 отримано 03.05.2019 довіреною особою позивача, що підтверджується відповідними відмітками на таких рішеннях суб`єкта владних повноважень.

10. Позивач не заперечує факту отримання ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 №Ф33, однак доказів щодо дати надіслання/вручення такої вимоги податковим органом матеріали справи не містять.

11. Крім того, 24.05.2019 ГУ ДПС у Рівненській області надіслало позивачу податкову вимогу №2919-53 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 661066,95 грн, в т.ч. основний платіж - 467277,26 грн, штрафна санкція - 126773,82 грн, пеня - 67015,87 грн та про сплату військового збору в сумі 52822,42 грн, в т.ч. основний платіж 42257,94 грн, штрафна санкція - 10264,48 грн.

12. Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 15.07.2020 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасовав вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 №Ф33 на суму 69522,12 грн. Визнав протиправним та скасовав рішення про застосування штрафної санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 №0001681304 в сумі 13904,42 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

14. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку лише про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 № Ф33 та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 №0001681304, оскільки позивач є пенсіонером за віком, а тому на переконання суду першої інстанції підлягає звільненню від сплати єдиного внеску за себе.

15. Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2019, податкової вимоги від 24.05.2019 №2919-53, то суд першої інстанції вважав, що такі прийняті відповідно до вимог ПК України, є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

16. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.11.2020 рішення суду першоїінстанції в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 № та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 №0001681304 - скасував, у задоволенні адміністративного позову в цій частині - відмовив.

17. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 460/4692/19 залишив без змін.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суу першої інстанції.

19. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1частини четвертої статті 328 КАС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

20. Відповідач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

V. Оцінка Верховного Суду

21. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності включення позивачем суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби сідельні тягачі та напівпричепи, до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.

22. Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

23. За змістом підпункту 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

24. Підпунктом 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. вказаного пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

25. Згідно з вимогами підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

26. Разом з тим, підпунктом 177.4.6. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

27. Суть установлених податковим органом порушень полягає в тому, що позивач неправомірно включив до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, суми на утримання основних засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів), які, відповідно до вимог статті 177 ПК України до складу витрат фізичної особи-підприємця не включаються.

28. Вирішуючи подібні спори, де спірним питанням є правомірність віднесення вартості придбаних запасних частин для утримання та ремонту основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів, тощо до складу витрат підприємця, Верховний Суд у постановах від 11.10.2021 у справі №140/8956/20, від 12.11.2019 у справі №807/250/18, від 02.07.2020 у справі №560/389/19, від 04.03.2021 у справі № 500/2170/19, від 03.06.2021 у справі №540/1969/19 висловив правову позицію, суть якої зводиться до наступного.

29. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

30. У розумінні статті 1 цього Закону автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

31. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

32. Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

33. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди: загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу; спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач; спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій. Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

34. Відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт» напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

35. Згідно з визначенням поняття «сідельний тягач», наведеним у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

36. З наведеного слідує, що сідельний тягач та напівпричіп, враховуючи їх цільове призначення, відносяться до транспортних засобів в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому підпадають під класифікацію за критеріями, визначеними цим законодавчим актом.

37. При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.

38. Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України в редакції, чинній з 1 січня 2017 року, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

39. Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України до основних засобів подвійного призначення віднесено земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

40. Таким чином, витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт сідельних тягачів з напівпричепами, які у своєму поєднанні є вантажним автомобілем, не відносяться до витрат підприємця.

41. Судами встановлено, що орендовані напівпричепи та сідлові тягачі, використані позивачем для надання транспортних послуг з перевезень вантажів, відносяться до типу Е. При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд, що не заперечується позивачем.

42. З урахуванням викладеного, висновки контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, за рахунок включення до їх складу видатків на утримання основних засобів подвійного призначення вантажних автомобілів, за 2017 та 2018 роки, - є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, відповідно, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в межах визначених сум за цим порушенням, відсутні.

43. Отже, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування грошового зобов`язання позивачу з податку на доходи фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2019 №0005561304.

44. Визначення податковим органом військового збору, застосування штрафних санкцій є похідним від збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. У зв`язку з цим відповідачем обґрунтовано донараховано військовий збір від здійснення підприємницької діяльності позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2019 №0005551304 та податкова вимога від 24.09.2019 №2919-53 на суму податкового боргу 713889,37 грн. з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є правомірною.

45. Крім того, колегія суддів уважає обґрунтованими висновки судві попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 03.05.2019 та податкової вимоги від 24.05.2019 №2919-53 з огляду на таке.

46. Перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалась оплата з розрахункового рахунку за оренду транспортних засобів у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 відповідно до укладених договорів оренди (найму) транспортних засобів. Разом з тим, до складу витрат позивача за 2017-2018 роки не прийнято витрати неоплачених сум за оренду транспортних засобів в розмірі 1801500,00 грн (у 2017 році - 590500,00 грн, в 2018 році - 1211000,00 грн.), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені в сумі 1801500,00 грн (з розрахунку: 3818000,00 грн 2016500,00 грн).

47. Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 №Ф33 та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 №0001681304, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, самостійно подавав звітність та декларував зобов`язання.

48. При цьому позивачем було не вірно визначено базу оподаткування, із якої утримується єдиний внесок, а саме: при заповненні звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску підприємцем самостійно визначено суми доходу, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 182740, 27 грн. (сума єдиного внеску 40202,88 грн) з розрахунку отриманого щомісячного доходу в сумі 15228,35 грн (сума єдиного внеску 3350,24 грн), які більші за розмір мінімального страхового внеску.

49. Враховуючи те, що у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, а тому в силу положень ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не міг бути звільнений від сплати єдиного внеску за себе, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 03.05.2019 №Ф33 та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 03.05.2019 №0001681304 прийняті податковим органом правомірно та скасуванню не підлягають.

50. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

51. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

52. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року справі № 460/4692/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко