ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

справа № 460/5153/21

адміністративне провадження № К/9901/48344/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Ханової Р.Ф., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №460/5153/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амаркорд Компані" до Рівненської митниці, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 (суддя Т.О. Комшелюк) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (головуючий суддя В. З. Улицький, судді: С. М. Кузьмич Р. М. Шавель),

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амаркорд Компані» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі також - відповідач 1, митний орган), Державної казначейської служби України (далі також - відповідач 2) про визнання протиправними дій Рівненської митниці в частині порушення вимог зберігання товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, які мають обмежений строк придатності, а саме: щодо невиконання вимог ч. 6 ст. 243 Митного кодексу України (щодо реалізації товарів, які мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до Митного кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності) та п. 8.11 «Порядку роботи складу митного органу», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 627 від 30.05.2012, (товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, зберігаються на складі Митниці протягом строку, що починається з моменту їх розміщення на складі й закінчується за 45 днів до закінчення строку їх придатності); стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства суми матеріальної шкоди у розмірі 2654885,44грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок порушення відповідачем 1 вимог щодо зберігання товарів, які мають обмежений строк придатності, належний Товариству товар був зіпсований на складі митниці, чим останньому завдано шкоду у розмірі 2654885,44грн, що підтверджується висновком експерта.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021, позов задоволено повністю.

Так, судами встановлено, що посадовою особою Рівненської митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил № 0480/20400/19 відносно директора Товариства ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 483 МК України.

Протоколом про порушення митних правил № 0480/20400/19 було вилучено в якості предметів правопорушення товари широкого асортименту (всього 661 позиція): живильні суміші у флаконах в рідкому, порошкоподібному стані та в таблетках, вафлі, батончики, медичний гель, фотообладнання, батарейки для годинників, LCD дисплеї, косметологічні засоби, ін`єкції, голки для шприц-ручки, тест-смужки до глюкометра, оперативна пам`ять, SSD накопичувачі, флеш накопичувачі, стоматологічні набори інструментів, повербанки, батарейки, запчастини до мобільних телефонів.

Загальна вартість вилучених товарів, відповідно до висновку експерта Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 03.12.2019 № 142005901-1267 становить 32504204,37грн. Частина вилучених товарів є дієтичними добавками, харчуванням для спортсменів та мають обмежений термін придатності.

Рівненським міським судом Рівненської області 10 грудня 2019 було винесено постанову по справі про порушення митних правил № 0480/20400/19 (судова справа №569/22354/19), якою на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Після набрання законної сили постановою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/22354/19 директором ТОВ «Амаркорд Компані» було подано відповідну заяву до Рівненської митниці про здійснення митного оформлення вивезення товару в режимі реекспорту на підставі митної декларації типу «ЕК11АА» №/2020/003206 від 03.02.2020.

Посадовими особами Рівненської митниці було відмовлено у задоволенні заяви директора Товариства та складено протокол про порушення митних правил № 0206/20400/20 від 28 лютого 2020 року відносно директора польської компанії «IN TRADE GROUP Sp.z.o.o.» (31-158 Krakow, Krowoderska 63b/6) ОСОБА_2. Вищевказані предмети правопорушення вилучені зазначеним протоколом.

03 липня 2020 року Рівненським міським судом Рівненської області було винесено постанову по справі про порушення митних правил № 0206/20400/20 (№569/5947/20), якою громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу розміром 32504204,37грн з конфіскацією предметів, вилучених протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі № 0206/20400/20.

Рівненський апеляційний суд постановою від 13 листопада 2020 року у справі про порушення митних правил №0206/20400/20 скасував постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2020, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України закрив через пропуск строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Закриття провадження по справі про порушення митних правил стало підставою для звернення позивача до митного органу з вимогами про повернення вилученого товару.

26.11.2020 представником Товариства було проведено фізичний огляд товарів, вилучених за протоколом про порушення митних правил № 0206/20400/20, в ході проведення якого встановлено, що строк придатності частини товарів (дієтичні добавки, харчування для спортсменів) закінчився, а у частини товарів строк придатності закінчувався за кілька місяців, відтак здійснити митне оформлення в митному режимі «імпорт» даного товару неможливо.

Решта товарів була отримана зі складу відповідача 1 на підставі митної декларації типу «ТР81АА» № 204020/2020/035860 від 04.12.2020.

Перелік товарів, щодо яких закінчився строк придатності та у яких строк придатності закінчувався за кілька місяців (відповідно до висновку експерта Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 03.12.2019 № 142005901-1267) був встановлений позивачем та вартість такого товару, як стверджує останній, становить 2654885,44грн.

Товариство, посилаючись на порушення митним органом правил зберігання товару, чим йому завдано матеріальних збитків, звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що Рівненська митниця допустила порушення вимог законодавства з питань митної справи, в результаті чого частина товару, вилученого в рамках провадження по справі про порушення митних правил, була зіпсована (закінчення строків придатності у зв`язку з неналежною організацією зберігання товару), а відтак Товариству було спричинено матеріальну шкоду. Розмір же такої шкоди, за висновками судів, доведено позивачем належними та допустимими доказами.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач 1 та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, митний орган посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки складу та розміру заявленої до стягнення суми збитків, не з`ясовано реальної вартості втраченого майна. У матеріалах справи відсутній висновок експерта про суму матеріальної шкоди, нанесеної позивачу, а також не надано розрахунок понесених збитків, що, як наголошує відповідач 1, свідчить про недоведення заявленої до стягнення суми шкоди. Не містять матеріали справи жодного належного документу про кількість пошкодження товару, його перелік та вартість.

Окрім того, Рівненська митниця вказує на те, що Товариство у відносинах з митницею виконує виключно функції посередника (представника власника товарів) і не є власником товарів, а відтак не може вимагати відшкодування шкоди за пошкодження останніх.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною першою статті 318 Митного кодексу України (далі також - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 511 МК України товари - це безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 471 - 473, 476, 482 - 484 цього Кодексу, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

Частиною третьою статті 243 МК України передбачено, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

Відповідно до частини 6 зазначеної статті товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню.

Згідно частини третьої статті 528 МК України у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.

Як вже було зазначено вище, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 3 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 32504204,37 грн. Вилучені товари згідно протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0206/20400/20 від 25 березня 2020 року конфісковано в дохід держави.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 3 липня 2020 року відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.483 Митного кодексу України скасовано. Провадження у справі відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.483 Митного кодексу України закрито через пропуск строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, зі змісту зазначеної постанови слідує, що суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, а підставою закриття провадження слугував факт пропуску строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, факт порушення митного законодавства встановлено вищевказаними судовими рішеннями, а провадження у справі закрито судом апеляційної інстанції з нереабілітуючих обставин.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі таким обставинам належної оцінки надано не було. Натомість, суди обмежилися лише посиланням на наявність такої постанови як обґрунтованої підстави звернення представника Товариства із заявою до митного органу про повернення вилученого у межах справи про порушення митних правил товару.

Такі висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням підстав закриття провадження у справі про порушення митних правил, є передчасними.

Що ж стосується розміру стягнутої з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства матеріальної шкоди, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 ЦК України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відтак, чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №815/7279/15.

Задовольняючи позов та стягуючи з Державного бюджету України на користь Товариства матеріальну шкоду у розмірі 2654885,44 грн, суди виходили з того, що саме таку суму збитків поніс позивач в результаті незаконних дій митниці.

В підтвердження такого свого висновку суди послалися на сформований та поданий позивачем перелік товарів, щодо яких закінчився строк придатності, та у яких строк придатності закінчувався за декілька місяців. Вказали, що спричинення матеріальної шкоди саме Товариству підтверджується інвойсом та контрактом, відповідно до яких останнє придбало товари у польської компанії.

Водночас, відповідач 1, як під час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанцій, наголошував на відсутності належних доказів, які б підтверджували розмір понесених збитків. Вказував, що поданий позивачем за підписом його керівника перелік товарів не містить розрахунку матеріальної шкоди, який визначається з врахуванням розміру митних платежів, які б підлягали сплаті при митному оформленні товарів у разі їх випуску у вільний обіг на митній території України, факту понесення витрат на придбання товару.

Окрім того, митний орган вказував, що Товариство не є власником вилучених товарів, оскільки в товаросупровідних документах відомості про такі товари відсутні, що й стало підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення. В подальшому, директором польського товариства (продавець товару) було надіслано позивачу лист, в якому вказано про помилкову поставку товарів, які не зазначені в інвойсі та висловив прохання про повернення таких товарів відправнику.

Колегія суддів вважає, що, у даному випадку, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вищевказаним доводам митного органу, не встановили з посиланням на конкретні докази дійсного власника вилученого митницею товару, складу та розміру заявленої до стягнення суми збитків, не з`ясували реальної вартості втраченого майна та не дослідили належність доказів, якими позивач доводив розмір завданої йому шкоди.

Так, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів зауважує, що визначення власника товарів є першочерговим у даних правовідносинах, оскільки саме власникові належить право вимагати відшкодування шкоди, якщо встановлено факт неправомірних дій суб`єкта владних повноважень.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

При наданні оцінки наданим сторонами доказам підлягають врахуванню приписи частин першої та другої статті 77 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи, з огляду на що обставини справи щодо понесення позивачем збитків та їх розмір не були з достовірністю встановлені.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судами попередніх інстанцій допущено поверхневий підхід до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, а тому Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Не встановлення судами попередніх інстанцій обставин, з якими контролюючий орган пов`язував допущення платником податків порушень вимог податкового та іншого законодавства, є підставою для скасування судових рішень.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині вищенаведених задоволених позовних вимог, а справа - направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності, встановити наявність/відсутність підстав Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України суд касаційної інстанції не змінює розподіл судових витрат між сторонами. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Рівненської митниці задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 скасувати.

Справу №460/5153/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова Н.Є. Блажівська