ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 460/7260/20
адміністративне провадження № К/990/4594/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року (суддя - Дудар О. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року (колегія суддів у складі: Запотічного І. І., Довгої О. І., Бруновської Н. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
1. В жовтні 2020 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також: позивач, засуджений, заявник) до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» (далі також: відповідач, ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)», установа) та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про відмову щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), оформленого протоколом № 19 від 29 липня 2020 року;
- зобов`язати ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» повторно розглянути клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування статті 101 КВК України.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно, без належних повноважень, відмовлено позивачу у зміні умов тримання шляхом переведення до виправної колонії середнього рівня безпеки.
3. На переконання позивача, чинним законодавством передбачено, що питання щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісію за поданням адміністрації виправної колонії, у зв`язку із чим відповідач не мав права вирішувати указане питання по суті і відмовляти у застосуванні до позивача статті 101 КВК України, а мав вирішити питання щодо передання або відмови у переданні заяви засудженого на вирішення до указаного компетентного органу.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
4. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
5. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з розгляду питання щодо зміни умов тримання засуджених Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)», викладене у протоколі засідання комісії від 29 липня 2020 року № 19, в частині відмови у зміні умов тримання засудженому ОСОБА_1 .
6. Зобов`язано Державну установу «Городищенська виправна колонія (№ 96)» повторно розглянути заяву засудженого ОСОБА_1 від 30 червня 2020 року про зміну умов тримання згідно зі статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.
7. Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що рішення відповідача, викладене у протоколі від 29 липня 2020 року № 19 в частині відмови ОСОБА_1 у зміні умов тримання шляхом переведення до виправної колонії середнього рівня безпеки є протиправним та належить до скасування, оскільки зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки на підставі статті 101 КВК України, про що просив позивач, здійснюється за поданням адміністрації виправної колонії центральною комісією, що діє відповідно до Положення про центральну та міжрегіональну комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 лютого 2017 року № 680/5, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин. Тому, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у зміні умов тримання шляхом переведення засудженого до виправної колонії середнього рівня безпеки, комісія відповідача перевищила свої повноваження та діяла не у спосіб, що визначений законами України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)», в якій скаржник просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року в цій справі та ухвалити у справі нове судове рішення.
9. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржені судові рішення не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості. Крім того, скаржник указує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме Розділу VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, у відповідній редакції. Суди залишили поза увагою те, що за результатами засідання комісії відповідача було встановлено, що засуджений не став на шлях виправлення, у зв`язку із чим до нього не застосовуються положення статті 101 КВК України.
Позиція інших учасників справи
10. Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
11. 01 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2022 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Мартинюк Н. М., Соколова В. М. - для розгляду даної судової справи.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
14. 12 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшли докази усунення скаржником недоліків касаційної скарги.
15. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року клопотання ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» строк на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 460/7260/20. Відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду матеріали справи № 460/7260/20.
16. Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
17. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 15 червня 2015 року Личаківським районним судом м. Львова за частиною третьою статті 187, частиною четвертою статті 70, статтею 72 Кримінального кодексу України (далі також - КК України) до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
18. Рішенням комісії з питань розподілу у Львівській області від 24 липня 2015 року ОСОБА_1 визначено виправну колонію максимального рівня безпеки з відбуттям покарання в звичайних жилих приміщеннях.
19. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26 лютого 2016 року ОСОБА_1 зараховано час попереднього ув`язнення в строк покарання з 15 січня 2015 року по 16 липня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Початок строку відбування кримінального покарання - 15 січня 2015 року, кінець строку відбування кримінального покарання - 14 січня 2022 року.
20. З 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відбуває покарання у ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)».
21. 30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» із заявою, у якій просив розглянути питання щодо застосування до нього змін умов тримання згідно статті 101 КВК України. У разі позитивного вирішення питання просив направити його для продовження відбування покарання до Львівської області.
22. 29 липня 2020 року відбулось засідання комісії Городищенської виправної колонії (№ 96) з розгляду матеріалів щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки згідно статті 101 КВК України.
23. Згідно з витягом із протоколу від 29 липня 2020 року № 19 засідання указаної комісії відповідача було вирішено відмовити ОСОБА_1 у зміні умов тримання шляхом переведення засудженого до виправної колонії середнього рівня безпеки як такому, що не стає на шлях виправлення.
24. Вважаючи рішення комісії про відмову у зміні умов тримання протиправним, ОСОБА_1 звернувся в суд з цим адміністративним позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Враховуючи встановлені судами обставини у взаємозв`язку із доводами учасників справи, а також межі касаційного розгляду, Верховний Суд вважає, що зазначеним вище вимогам процесуального закону рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.
Щодо забезпечення засудженому передбачених законами України прав людини і громадянина
29. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
30. За статтею 28 Конституції України визначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
31. Відповідно до частини першої статті 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
32. За правилами частини першої статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
33. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частина друга статті 7 КВК України).
Щодо права позивача на звернення до суду із позовом про оскарження рішення відповідача в цій справі
34. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
35. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
36. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
37. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
38. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
39. Під час визначення ефективності обраного позивачем способу захисту свого права суди, оцінюючи відповідні доводи і заперечення учасників справи, повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
40. У цій справі її учасники не посилались на те, що позивачем обрано не вірний або не ефективний спосіб захисту. Не містить таких доводів і подана у цій справі касаційна скарга.
Щодо зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі
41. Закони та інші нормативно правові акти, які регулюють спірні правовідносини, аналізуються Верховним Судом у цій постанові в редакції, які були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин.
42. Відповідно до частин першої та третьої статті 100 КВК України залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією.
43. Положеннями частини першої статті 101 КВК України передбачено, що засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться, зокрема, із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання.
44. Здійснивши аналіз наведених норм, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що висновок про можливість застосування такої пільги, як переведення засуджених із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки, повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, даних щодо особи засудженого, зокрема: наявності дисциплінарних стягнень і заохочень, ставлення до праці і навчання, адміністрації установи, інших засуджених, підтримання ним соціальних зв`язків, а також інших обставин, що його характеризують.
45. Разом з тим, вирішальним є не лише факт відбуття певної частини покарання, а те, що засуджений на день розгляду питання про зміну умов тримання став на шлях виправлення.
46. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання (частини перша-четверта статті 6 КВК України).
Щодо повноважень на розгляд питання зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі
47. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
48. Наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5 затверджено Положення про центральну та міжрегіональну комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання (далі - Положення про комісії).
49. Також, указаним наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 № 680/5 затверджено Порядок визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення (даті - Порядок визначення засудженим виду установи).
50. Згідно з пунктом 3 Розділу IV Порядку визначення засудженим виду установи зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки (додаток 3), погодженим керівником міжрегіонального управління, або керівником Департаменту щодо установ центрального регіону.
51. Указане в частині компетентного органу вирішення питання зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 817/1674/17.
52. Указані положення повністю кореспондують вимогам частини третьої статті 100 КВК України (пункт 42 цієї постанови).
53. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Розділу II Положення про комісії Центральна комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає матеріали міжрегіональних комісій, центральної комісії щодо установ центрального регіону та здійснює переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, з однієї установи виконання покарань до іншої згідно з вимогами статей 50 57 93 100 101 147 151-1 КВК України, коли таке переведення виходить за межі повноважень міжрегіональної комісії та центральної комісії щодо установ центрального регіону.
54. Тобто, чиним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством вирішення по суті питання щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки згідно статті 101 КВК України здійснювалось центральною комісією, а до повноважень адміністрації виправної колонії належало виключно вирішення питання направлення до компетентних органів на затвердження та вирішення по суті поданням щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки за формою, яка передбачена додатком 3 до Положення про комісії.
Щодо вирішення по суті спору в цій справі
55. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у зміні умов тримання шляхом переведення засудженого до виправної колонії середнього рівня безпеки, комісія відповідача перевищила свої повноваження та діяла не у спосіб, що визначений законами України.
56. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
57. Скаржник указує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме Розділу VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, у відповідній редакції (далі - Інструкція).
58. Розділ VI Інструкції регламентує, зокрема, розгляд питань про переведення засуджених на підставах, встановлених частинами першою і третьою статті 101 КВК України.
59. Згідно з пунктом 6.1 Інструкції для розгляду питання про подання до Центральної комісії матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених частинами першою, третьою статті 101, статтею 147, абзацом третім частини другої та частиною третьою статті 151-1 КВК України, через Міжрегіональну комісію в установі (СІЗО) створюється комісія у такому складі:
голова комісії - начальник установи (СІЗО);
члени комісії - заступники начальника установи (СІЗО), начальник оперативного підрозділу, начальник медичної частини та начальник підрозділу, який є секретарем комісії.
60. При цьому, пунктом 6.6 Інструкції визначено, що повторно питання про можливість подання до суду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81 107 Кримінального кодексу України), заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (стаття 82 Кримінального кодексу України) або до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо переведення на підставах, встановлених частиною першою статті 101 та абзацом третім частини другої статті 151-1 КВК України, осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п`яти років або засуджених до довічного позбавлення волі, може бути розглянуто на засіданні комісії тільки після досягнення засудженим необхідного ступеня виправлення.
61. Аналіз указаних положень Інструкції у системною взаємозв`язку із вимогами частини третьої статті 100 КВК України (пункт 42 цієї постанови) та пунктом 3 Розділу IV Порядку визначення засудженим виду установи (пункт 50 цієї постанови) дає підстави дійти висновку про те, що до повноважень комісії відповідача законодавець відніс розгляду питання про можливість (існування підстав) чи не можливість (відсутність підстав) подання до Центральної комісії матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених частиною першою статті 101 КВК України, з метою попередньої оцінки ступеня виправлення засудженого, який ініціював розгляд відповідного питання.
62. Як указувалось вище, частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
63. Відповідач не указав, яка чинна на момент виникнення спірних правовідносин норма Конституції України, законів України чи інших нормативно-правових актів встановлювала право виправної колонії вирішувати по суті питання зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки.
64. Указане спростовує доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норма законодавства, яке регулює спірні правовідносини та незастосування до вирішення цього спору положень Інструкції.
65. Доводи відповідача про його виключне право вирішувати по суті питання зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, без правильного посилання на норму законодавства, яка таке право встановлює, призводить до правової невизначеності у цьому питанні, яка створює у засудженого та/або стороннього спостерігача уявлення про ймовірність зловживань щодо засудженого та порушень його прав людини і громадянина, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.
66. Безумовно, засідання комісії відповідача з розгляду питання про подання до Центральної комісії матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених частинами першою 101 КВК України має завершуватись рішенням.
67. У цьому спорі рішенням комісії відповідача, оформленим протоколом № 19 від 29 липня 2020 року, було вирішено спірне питання по суті, що нормами законодавства не віднесено до компетенції комісії відповідача, тобто відповідач вирішив те, що не уповноважений був вирішувати і не здійснив те, на що був уповноважений (див. пункт 61 цієї постанови).
68. У зв`язку із зазначеним, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що комісія відповідача перевищила свої повноваження та діяла не у спосіб, що визначений законами України, що має наслідком скасування спірного рішення.
69. Є неприйнятними також доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій у цій справі залишили поза увагою, що засуджений не став на шлях виправлення, у зв`язку із чим до нього не застосовуються положення статті 101 КВК України, оскільки указані обставини не мають правового значення у цьому спорі, враховуючи висновки, викладені в цій постанові.
70. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовим рішенням і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених рішень, які відповідає вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
71. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
72. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
73. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» залишити без задоволення.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов Н.М. Мартинюк