№ 461/10843/14-к - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 461/10843/14-к

Провадження № 51- 5173 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_15,

суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_18,

прокурора ОСОБА_19,

та в режимі відеоконференції:

виправданого ОСОБА_1 ,

захисників ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140000000471, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі - КК);

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік,

котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 153 КК;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки м. Яворів Львівської області, жительки АДРЕСА_2 ), раніше не судимої,

котру визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 153 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 153 КК, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 27, ч. 2

ст. 153 КК, визнано невинуватими і виправдано через недоведеність вчинення ними зазначених кримінальних правопорушень.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувались у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в період часу з 15-ї до 18-ї год. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_3 , під час спільного розпиття алкогольних напоїв з ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, який розпочався на ґрунті неіснуючих боргових зобов`язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою між собою, нехтуючи правом особи на статеву свободу і статеву недоторканість та маючи умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, який виник внаслідок підбурення та спонукання до цього з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , застосувавши фізичну силу, зв`язали руки ОСОБА_4 , позбавивши її таким чином можливості чинити активний опір, при цьому продовжували звинувачувати її у неіснуючих боргових зобов`язаннях перед ОСОБА_3 . Після того, як потерпіла заперечила факт існування таких зобов`язань, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою здійснення свого умислу та подолання активного опору ОСОБА_4 , із застосуванням фізичного насильства, всупереч її волі вступили з нею в орогенітальний контакт, вчинивши насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 в період часу з 15-ї до 18-ї год., знаходячись у вищевказаній квартирі АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, після вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 насильницького задоволення з ОСОБА_4 статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства вони продовжували звинувачувати її у неіснуючих боргових зобов`язаннях перед ОСОБА_3 , після чого, внаслідок підбурення та спонукання з боку останньої щодо заподіяння смерті ОСОБА_4 , у них виник умисел на вчинення умисного вбивства потерпілої з особливою жорстокістю, за попередньою змовою між собою.

З цією метою, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 застосували до потерпілої фізичну силу, маючи на меті умисно завдати особливих фізичних страждань, у той же час ОСОБА_2 намагався їй ввести в анальний отвір аерозольний балончик ємкістю 225 мл з-під пінки для волосся, однак не зміг довести свого наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_4 вчинила активний опір.

Тоді ОСОБА_1 , долаючи фізичною силою опір потерпілої, зігнув її ноги у колінах та умисно силою ввів аерозольний балончик в анальний отвір ОСОБА_4 , усвідомлюючи при цьому, що завдає їй особливих фізичних страждань, чим спричинив потерпілій згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа № 588/2010

від 12 липня 2010 року хрестоподібний розрив анального отвору в напрямку на 12-ту, 3-тю, 6-ту та 9-ту години циферблата годинника.

Заподіявши своїми діями потерпілій особливих фізичних страждань у процесі позбавлення її життя, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , продовжуючи застосовувати фізичну силу та долати опір потерпілої, почали утримувати ОСОБА_4 за руки та ноги, а ОСОБА_1 , обв`язавши навколо її шиї мотузку і ремінь, одночасно стиснув їх та тримав, поки вона не перестала подавати ознаки життя, тобто умисно вбили ОСОБА_4 , після чого вони з місця події втекли.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Не погоджується з рішенням суду про виправдання обвинувачених, вважає його необґрунтованим. При цьому вказує, що зібрані в кримінальному провадженні докази містять достатні та достовірні дані про доведеність вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інкримінованих їм злочинів. Зазначає, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 94 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На думку прокурора, суд безпідставно відхилив докази сторони обвинувачення, дав перевагу виключно показанням обвинувачених у суді, не навівши у своєму рішенні належних мотивів. При цьому зазначає, що судами не надано оцінки письмовим доказам, здобутим до 19 листопада 2012 року за правилами КПК 1960 року, зокрема, явкам з повинною, протоколам відтворення обстановки і обставин події, протоколам проведення очних ставок, пред`явлення особи для впізнання, висновку дактилоскопічної експертизи. Також посилається на те, що під час розгляду справи не підтвердились твердження обвинувачених про надання ними показань під тиском органу досудового розслідування або їх захисників. Вважає, що суди безпідставно не взяли до уваги і не дали належної оцінки показанням свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших. Крім того, зазначає, що 16 квітня 2015 року в судовому засіданні за відсутності захисника ОСОБА_21, участь якого є обов`язковою, було вирішено питання про відвід одного з присяжних. Вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам

ст. 419 КПК, оскільки в ній не зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою. Вважає, що апеляційний суд поверхнево дослідив докази, які лише перерахував в ухвалі і відповідної оцінки їм не надав, зокрема, показанням потерпілої ОСОБА_9 , належно не перевірив і не спростував доводів апеляційної скарги прокурора.

Захисник ОСОБА_23 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора та просив залишити його касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_24 підтримав касаційну скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Виправданий ОСОБА_1 та захисники ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_23 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора та вважали, що судові рішення в даному провадженні слід залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_19, виправданого ОСОБА_1 , захисників ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК є обґрунтованими.

Так, згідно зі ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам

ст. 419 КПК.

Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви ухваленого рішення.

Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції встановив, що органом досудового розслідування не зібрано, а стороною обвинувачення не надано суду жодних достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили умисне вбивство ОСОБА_4 з особливою жорстокістю за попередньою змовою між собою, тобто злочин, передбачений п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Крім того, суд виправдав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 153 КК, а ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 153 КК, зазначивши про відсутність події цього злочину.

На вирок суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Просив вирок щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним кожного: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 153 КК, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 153 КК, визначити їм відповідне покарання за окремими злочинами і за сукупністю злочинів, призначивши на підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вважав рішення про виправдання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконним і необґрунтованим, вказував, зокрема, що суд не дав належної оцінки письмовим доказам, показанням свідків, які, на думку прокурора, доводять їх винуватість у вчиненні вказаних злочинів.

Переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, хоча й дослідив повторно докази, протев повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, при цьому в ухвалі не навів докладних мотивів для їх спростування та підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Так, апеляційний суд, перевіряючи доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно відкинув явки з повинною ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , висловив переконання у правильності цього рішення, навівши зазначені у вироку мотиви, а саме, при їх дослідженні в судовому засіданні не здобуто переконливих доказів того, що вони власноручно написані обвинуваченими.

Водночас залишилися поза увагою доводи прокурора, який вказував, що кримінальну справу було порушено 12 липня 2010 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, а 29 грудня 2010 року ОСОБА_1 написав явку з повинною, у якій детально виклав обставини, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_4, також явку з повинною написав ОСОБА_2 і лише після цього, 29 грудня 2010 року слідчим було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК. Разом з тим, як зазначав прокурор, про написання явки з повинною підтверджував у своїх показаннях в суді обвинувачений ОСОБА_1 , стверджуючи, що він написав явку з повинною під примусом.

Апеляційним судом не дано відповідей і на доводи прокурора, який вказував, що під час досудового розслідування перевірялись і не знайшли свого підтвердження викладені у заявах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 факти перевищення влади або зловживання службовим становищем, відомості у заяві ОСОБА_3 про застосування до неї фізичного насильства та морального тиску працівниками поліції. Крім того, прокурор посилався й на те, що під час розгляду справи твердження обвинувачених про надання визнавальних показів під тиском органу досудового розслідування, чи внаслідок вказівок їхніх адвокатів також не підтвердились.

Крім того, апеляційний суд не проаналізував і належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про те, що протоколи проведення відтворення обстановки і обставин події, очних ставок і допит обвинувачених, здобуті

до 19 листопада 2012 року за правилами КПК 1960 року, в повній мірі відповідають переглянутим судом першої інстанції відеозаписам цих слідчих дій, в ході яких ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , кожен окремо, логічно та послідовно показали про місцезнаходження речей та положення тіла ОСОБА_4 , розповіли про характер насильницьких дій, застосованих до потерпілої, та обставини її вбивства, даючи різні показання тільки в частині визначення ролі кожного з них.

Разом з тим, зазначивши, що дані, які містяться у протоколах цих слідчих дій, відповідають відеозаписам їх фіксації, апеляційний суд не дав цьому жодної оцінки, залишив й поза увагою доводи прокурора про те, щовсі слідчі дії із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проводились під відеозапис і в присутності захисників, вони ознайомлювались із протоколами, будь-яких зауважень, застережень або клопотань від них не надходило.

Також в апеляційний скарзі прокурор посилався й на інші письмові докази та просив дати їм належну оцінку, зокрема, дані протоколів пред`явлення особи до впізнання від 04 січня 2011 року, відповідно до яких свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_1 як особу, яка ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 19.30 год. проходила по балкону другого поверху будинку на АДРЕСА_2 та увійшла до квартири АДРЕСА_4 перед тим, як до неї зайшла жінка;висновку експерта № 3/248 від 03 березня 2011 року про те, що піт, виявлений на полімерному флаконі, може походити від особи (осіб), крові якої притаманні антигени А та В ізосерологічної системи АВ0, походження його від ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не виключається, від ОСОБА_3 не виключається лише у випадку домішку, від ОСОБА_2 виключається; дані висновку експерта № 4/480 від 17 липня 2010 року, згідно з яким виявлені під час проведення огляду місця події 11.07.2010 року в квартирі АДРЕСА_3 два сліди ПЛС залишені долонею лівої руки ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив, що в ході розгляду справи експерт ОСОБА_10 вказав, що в потерпілої слідів статевого акту виявлено не було, точно встановити час, коли були заподіяні розриви анального отвору ОСОБА_4 , неможливо.

Проте, в ухвалі не наведено жодних відповідей на доводи прокурора, який звертав увагу на те, що експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив наданий ним висновок№ 588/2010 і зазначив, що був присутній при проведенні відтворення обстановки і обставин події, процесуальних порушень в ході їх проведення, на думку експерта, допущено не було.

До того ж, як зазначав прокурор, згідно з даними цього висновку № 588/2010 смерть ОСОБА_4 могла настати за одну добу до розтину її трупа, причиною смерті потерпілої є механічна асфіксія від задушення, в неї виявлено на шиї дві горизонтально розташовані паралельні странгуляційні борозни. Також у ОСОБА_4 виявлено хрестоподібний розрив анального отвору, а в порожнині прямої кишки - аерозольний балончик. Ці ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті. Окрім того, в потерпілої виявлені синці в ділянках правого і лівого наколінника, утворились зазначені тілесні ушкодження також незадовго до настання смерті від контакту з тупими предметами.

Також в апеляційній скарзі прокурор вказував, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги і не надав належної оцінки показанням потерпілої та свідків, котрих було допитано в судовому засіданні.

Зокрема, прокурор посилався на показання потерпілої ОСОБА_9 про те, що за життя її невістка ОСОБА_4 дружила з ОСОБА_3 та неодноразово бувала в неї на квартирі; показання свідка ОСОБА_6 , допитаної в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 352 КПК, котра підтвердила, що в лютому місяці 2011 року знаходилась з ОСОБА_3 в одній камері і та їй розповіла, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 зґвалтували потерпілу неприроднім способом, а потім задушили. Потерпілу називала ОСОБА_13 . ОСОБА_3 намагалась їм завадити, але ОСОБА_11 вдарив її; показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , якими, на думку прокурора, спростовуються показання в суді ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відсутність їх у квартирі під час вбивства потерпілої.

Крім того, прокурор не погоджувався з тим, що судом визнано неправдивими і суперечливими показання свідка ОСОБА_5 , якому похресниця ОСОБА_3 розповіла про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зґвалтування та вбивства потерпілої.

Однак, апеляційний суд, допитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , визнав його показання неправдивими, до уваги їх не взяв, при цьому зазначив, що показання цього свідка суперечать його ж показанням, які він давав на досудовому слідстві, проте відповідно до приписів ст. 23 КПК в ході судового розгляду не досліджувались жодні протоколи слідчих дій за участю цього свідка.

Отже,суд апеляційної інстанції в повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, по суті обмежився загальними формулюваннями про правильність висновків суду першої інстанції, при цьому не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, показанням потерпілої та свідків,письмовим і речовим доказам не дав належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК, як кожному доказу, так і сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370 419 КПК, наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Тому ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а за наявності для цього підстав - шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_27 ОСОБА_28 ОСОБА_29