Постанова

Іменем України

21 січня 2022 року

м. Київ

справа № 461/1111/19

провадження № 61-13312св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівська міська рада,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу V сесії шостого скликання Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 «Про погодження ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 »;

- визнати протиправною та скасувати ухвалу VІІ сесії шостого скликання Львівської міської ради від 05 квітня 2012 року № 1422 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047».

Свої вимоги мотивувала тим, що її на праві особистої власності належить ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Власником іншої ј частини зазначеного будинку є ОСОБА_5 .

До неї, як власника ѕ частин житлового будинку, також перейшло право особистого користування земельною ділянкою площею 2026,5 кв. м на АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 26 листопада 1953 року № 1627 перебувала в особистому користуванні її батька ОСОБА_6 .

Після смерті батька вона з матір`ю користувалися вказаною ділянкою та сплачували земельний податок.

Вказувала, що Львівська міська рада не приймала жодних рішень про вилучення у неї спірної земельної ділянки.

10 вересня 2018 році вона звернулася до Львівської міської ради з заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 4610136600:07:002:0009, на АДРЕСА_1 , на яку 26 вересня 2018 року отримала відповідь від Департаменту містобудування Львівської міської ради про те, що ухвалою Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ), за рахунок земель, що не надані у власність або у користування.

Крім того, 27 листопада 2018 року на її звернення Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало відповідь про відсутність у неї у власності земельних ділянок у м. Львові станом на 2013 рік.

У подальшому ухвалою Львівської міської ради від 05 квітня 2012 року № 1422 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047, згідно з якими у пункті 1 слова «для ведення садівництва» замінено словами «для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку».

Посилаючись на те, що ухвали Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 та від 05 квітня 2012 року № 1422 порушують її права та інтереси, просила визнати їх протиправними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2019 року у складі судді Радченка В. Є. в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем наявності у неї права власності на спірну земельну ділянку чи права користування нею, оформлених згідно з передбаченим законодавством порядком.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлені позивачкою вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , яка до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивачка не заявляла, що є підставою для відмови в задоволенні позову внаслідок неналежного складу відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 19 липня 2021 року в справі № 440/1812/19, від 24 квітня 2019 року в справі № 2а-1177/10, від 18 липня 2018 року в справі № 758/824/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Висновок апеляційного суду про те, що оскаржувані ухвали Львівської міської ради, згідно яких погоджено ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,08 га на АДРЕСА_1 , впливають на права та інтереси ОСОБА_2 - безпідставний, адже позов про оскарження ухвал не стосується її дій, позов про визнання права не заявлявся, а тому у даному випадку ОСОБА_2 може мати статус виключно третьої особи.

Доводи інших осіб у справі

Представник ОСОБА_2 - адвокат Миколайчук О. І. подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 рокупоновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року та відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Галицького районного суду міста Львова цивільну справу № 461/1111/19 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування ухвал.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником ѕ частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Власником іншої ј його частини є ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою Держгеокадастру від 27 листопада 2018 року із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями земельна ділянка на АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) частково входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_7 ; АДРЕСА_1 без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування частково відноситься до земель м. Львова, які не надані у власність або користування (згідно списку землекористувачів та землевласників Галицького району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06 лютого 1998 року за № 51 «Про інвентаризацію земель м. Львова») та частково входить в межі земельної ділянки площею 0,0800 га кадастровий номер: 4610136600:07:002:0009.

Ухвалою п`ятої сесії шостого скликання Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 «Про погодження ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )», погоджено ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,08 га на АДРЕСА_1 ) у власність для ведення садівництва за рахунок земель, що не надані у власність або користування.

Ухвалою сьомої сесії шостого скликання Львівської міської ради від 05 квітня 2012 року № 1422 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 «Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . У тексті ухвали слова «ст. ст. 12 35 118 121 Земельного кодексу України» замінити словами ст. ст. 12 40 118 121 Земельного кодексу України». 1.2. У пункті 1 слова «для ведення садівництва» замінити словами «для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку».

У подальшому, ухвалою Львівської міської ради від 19 червня 2015 року № 4815 скасовано ухвали міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 «Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )»; від 05 квітня 2012 року № 1422 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047. Зарезервовано земельну ділянку площею 0,0800 га (кадастровий номер 4610136600:07:002:0009) на АДРЕСА_1 ) для потреб територіальної громади м. Львова.

19 червня 2015 року Львівська міська рада прийняла ухвалу №4815 «Про скасування ухвали міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 «Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )» та від 05 квітня 2012 року № 1422 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047».

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року у справі № 461/2592/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення визнано протиправними дії Львівської міської ради та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 19 червня 2015 року № 4815 «Про скасування ухвали Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 «Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )».

Чинними залишились ухвали Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 та від 05 квітня 2012 року № 1422, які є предметом оскарження у даній справі та які ОСОБА_8 просить визнати протиправними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними і скасування ухвали V сесії шостого скликання Львівської міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047 «Про погодження ОСОБА_2 місця для розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )» та ухвали VІІ сесії шостого скликання Львівської міської ради від 05 квітня 2012 року № 1422 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 15 грудня 2011 року № 1047». Роз`яснено позивачці, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі № 440/1812/19, від 24 квітня 2019 року в справі № 2а-1177/10, від 18 липня 2018 року в справі № 758/824/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Подібний за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У справі, що переглядається, позивачка ОСОБА_1 не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги або подання відзиву на неї. Така процесуальна поведінка позивачки свідчить про згоду з постановою апеляційного суду, якою їй відмовлено у позові .

Апеляційний суд установив, що предметом спору у цій справі є визнання протиправними ухвал Львівської міської ради, згідно яких погоджено ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0800 га на АДРЕСА_1 та змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки.

Тобто, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , якій передана спірна земельна ділянка.

Позовні вимоги пред`явлені лише до одного належного відповідача - Львівської міської ради. ОСОБА_2 , прав та інтересів яких стосуються оспорювані рішення, вказана третьою особою. Клопотання про її залучення співвідповідачем ОСОБА_1 не заявляла.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 61-61цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19) зроблений висновок про те, щопред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно замінювати первісного відповідача належним відповідачем на стадії перегляду справи в апеляційному порядку, висновок суду про відмову у задоволенні позову є правильним.

Доводи касаційної скарги таких висновків апеляційного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун