ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 461/2059/17

адміністративне провадження № К/9901/43082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (судді - Кухтей Р.В., Нос С.П., Яворський І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 25.12.2015 №573 «Про демонтаж самовільно збудованої двоповерхової з мансардою будівлі в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 ».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 30.07.2004 позивачу, його дружині та двом їх дітям на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 . (а.с. 10)

27.10.2015 до начальника ЛКП «Айсберг» зі скаргою звернувся власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , який зазначив, що на земельній ділянці загального користування (прибудинковій території) здійснюється незаконне будівництво його сусідом. (а.с. 51)

Львівським комунальним підприємством «Айсберг» обстежено технічний стан будинку та встановлено, що власники квартири №2 за вказаною вище адресою самовільно збудували окремо стоячу будівлю розміром 5,0 х 6,0 м2 в подвір`ї будинку. (а.с. 44)

Актом Львівського комунального підприємства «Айсберг» встановлено, що позивач на розпорядження надати документи на будівництво окремо стоячої будівлі не реагує, роботи не припиняються. (а.с. 48)

Львівське комунальне підприємство «Айсберг» неодноразово на адресу позивача направляв попередження про необхідність надання документів на самовільно збудовану окрему стоячу будівлю. (а.с. 49)

Протоколом про адміністративне правопорушення №44 встановлено, що позивач, співвласник квартири АДРЕСА_1 в подвір`ї будинку самовільно збудував окремо стоячу будівлю розміром 5,4 х 6,1 м2, самовільне будівництво розпочате у липні 2015, виявлене 21.09.2015. (а.с. 50)

Листом Департаменту архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області від 15.12.2015 №1013-6/6962-15 повідомлено відповідача про проведення перевірки незаконної самовільної забудови за адресою по АДРЕСА_1 , під час якої встановлено, що позивач здійснює будівельні роботи з нового будівництва двоповерхової з мансарду будівлі на земельній ділянці, що не надана у власність або в користування на прибудинковій території біля будинку №10 (на прибудинковій території) без виготовленої та затвердженої в установленому законом порядку проектної документації, чим порушено вимоги ст. 7, ч. 1 ст. 9, абз. 3, 4 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» та права на виконання будівельних робіт - реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (згідно ДСТУ-Н Б В.1.2 - 16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва», категорія складності об`єкта - ІІ), чим порушено вимоги п. 2 ст. 34, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466. (а.с. 42)

Львівське комунальне підприємство «Айсберг» на адресу позивача та інших співвласників неодноразово направляв попередження про необхідність демонтажу самовільно збудованої окремо стоячої будівлі. (а.с. 41, 46)

Розпорядженням відповідача від 25.12.2015 №573 «Про демонтаж самовільно збудованої двоповерхової з мансардою будівлі в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 » затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №45 від 22.12.2015), та зобовязано співвласника квартири №2 ОСОБА_3 за власні кошти демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір`ї будинку. При цьому попереджено, що у випадку невиконання в добровільному порядку демонтажу районна адміністрація звернеться до суду із відповідною позовною заявою. (а.с. 39)

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вказане розпорядження прийняте з перевищенням повноважень, відповідачу належало запропонувати в добровільному порядку демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю, і лише у випадку невиконання демонтажу добровільно - звернутися до суду із позовом. Крім того, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, відповідачем не вказано конкретної норми закону, яку було порушено, і не вказала яким чином та чиї інтереси порушено будівництвом спірної будівлі.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.12.2015 №573 «Про демонтаж самовільно збудованої двоповерхової з мансардою будівлі в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 ».

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що двоповерхова з мансардою будівля в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 збудована без необхідних дозвільних документів на ведення будівельних робіт, щодо такої будівлі були відсутні відомості про її відповідність будівельним нормам та правилам на час прийняття розпорядження, а також відсутня згода інших мешканців даного будинку, а тому відповідач обґрунтовано та на законних підставах прийняв розпорядження про затвердження висновку міжвідомчої комісії про визнання здійсненої прибудови самочинною та її демонтаж.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказане розпорядження взагалі не може порушувати права, свободи та інтереси позивача, прийняття оскаржуваного розпорядження не створює для позивача жодних юридично-значимих наслідків так як розпорядженням лише зафіксовано факт вчинення самочинного будівництва іншою особою, та передбачено можливість районної адміністрації у випадку не здійснення демонтажу в добровільному порядку в подальшому звернутися до суду з позовною заявою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що районна адміністрація за фактами самочинного будівництва може звернутися у встановленому порядку до суду з позовом про демонтаж самочинного будівництва, а голова районної адміністрації не має повноважень зобов`язувати особу здійснювати демонтаж самочинного будівництва за відсутності відповідного судового рішення. Відповідачу належало запропонувати позивачу в добровільному порядку демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір`ї будинку, а у випадку невиконання в добровільному порядку, звернутися з позовною заявою до суду.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновки апеляційного суду про те, що відповідачу належало запропонувати позивачу в добровільному порядку демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір`ї будинку, а у випадку невиконання в добровільному порядку звернутися з позовною заявою до суду є хибними, оскільки розпорядження районної адміністрації надає право особі у добровільному порядку виконати його, а в разі невиконання районна адміністрація звертається до суду із позовом про демонтаж, що і було зроблено.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до ст. 12 Закону №2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

У відповідності до ст. 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Статтею 40 Закону №2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Таким чином, Закон №2807-IV наділяє повноваженнями Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою м. Львова, а оскаржуване рішення спрямоване на забезпечення такого контролю.

Що стосується повноважень відповідача на прийняття, під час здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, рішення (розпорядження) з питань самочинно встановлених об`єктів благоустрою, колегія суддів виходить з наступного.

Процедура вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, регламентована Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 09.09.2011 №835. (далі - Положення №835)

Ознаки і класифікація самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам`яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм наведені у пункті 1.6 Положення №835, підпунктом 1.6.5 якого до таких ознак віднесено перепланування (реконструкція, капітальний ремонт, реставрація) та переобладнання житлових будинків, житлових приміщень за рахунок ліквідації або влаштування таких архітектурно-конструктивних елементів як перегородки, вікна, двері; встановлення (будівництво) тамбурів, сіней, балконів, лоджій, веранд та інше без влаштування фундаментів, а також інженерного обладнання, без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту.

Рішенням Львівської міської ради №331 від 25.05.2007 затверджено Положення про міжвідомчу комісію при виконкомі Львівської міської ради (далі - Положення №331), пункт 3.11 якого передбачає, що міжвідомча комісія при районній адміністрації Львівської міської ради розглядає питання і дає технічні висновки про, зокрема, здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт існуючих об`єктів відповідно вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові.

Пунктом 4.8 Положення №835 передбачено, що висновки міжвідомчої комісії затверджуються розпорядженням голови районної адміністрації.

Згідно з пунктами 5.1.3, 5.3.3 Положення №835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва, зокрема, рішення про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти: у разі порушення прав інших осіб.

У разі ухилення або відмови особи від знесення самочинного будівництва у терміни, визначені розпорядчими документами, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила будівництво.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив будівництво окремо стоячої будівлі - двоповерхової мансарди в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 .

Вказані вище обставини слугували підставою для прийняття міжвідомчою комісією Галицького району висновку (протокол від 22.12.2015 №45) щодо демонтажу власником квартири АДРЕСА_1 за власні кошти самовільно влаштованої двоповерхової з мансардою будівлі в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , який затверджено спірним розпорядженням відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначені положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 31 якого їм надається, зокрема, право на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною 7 статті 376 ЦК України та статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що демонтаж об`єктів самовільного будівництва відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками розгляду відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

Таке правове регулювання вказує на те, що виконавчим органам міських рад надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень. Однак рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об`єктів є лише формою контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і виявлення самочинно збудованих об`єктів, не є обов`язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, той факт, що питання знесення самочинного будівництва врегульоване законодавством, зокрема Цивільним кодексом України, яким такими повноваженнями наділений виключно суд, не виключає можливості прийняття відповідачем спірного рішення, не виконання якого має наслідком звернення до суду з відповідним позовом.

Так, оспорюваним розпорядженням позивачу запропоновано добровільно здійснити демонтаж у визначений строк, та зазначено, що невиконання розпорядження буде підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

В свою чергу належність об`єкта до самочинного також підлягає перевірці у справі за позовом уповноваженого органу про його знесення.

Для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідно встановити наявність умов, передбачених статтею 376 ЦК України, а саме: істотне відхилення від проекту; суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил; неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від її проведення.

Можливість знесення самочинного будівництва закон пов`язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням відповідного розпорядження відповідача.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у справах №464/3864/15-а (постанова від 24.04.2019), №462/5892/15-а (постанова від 15.11.2019), №450/3297/14-а (постанова від 20.11.2019), №461/4655/16-а (постанова від 29.04.2020) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої висновків під час розгляду даної справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для його скасування не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того судами встановлено, що у зв`язку з невиконанням позивачем вимоги щодо знесення самочинно збудованого об`єкта відповідач звернувся у встановленому законодавством порядку до суду з позовом про її демонтаж.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, судове рішення ухвалене судом апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому зазначене судове рішення підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з врахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 скасувати, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб (підпис)

А.А. Єзеров (підпис)

В.М. Кравчук (підпис)

З оригіналом згідно

Помічник судді Сідак О.А.