Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 461/2992/15-ц
провадження № 61-20352 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: приватне акціонерне товариство «Галичина», публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду
м. Львова від 27 липня 2018 року у складі судді Городецької Л. М.
та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі -АТ «Укрексімбанк, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Галичина» (далі - ПрАТ «Галичина»), публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко» (далі - ПАТ «Ковельмолоко»),
які були залучені до участі у справі протокольною ухвалою Галицького районного суду м. Львовавід 06 квітня 2015 року, про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 березня 2013 року
між АТ «Укрексімбанк, ПрАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» укладено Генеральну кредитну угоду № 151213N2 (зі змінами та доповненнями)
(далі - Генеральна угода), у рамках якої:
- між банком та ПрАТ «Галичина» укладено два кредитних договори:
1) кредитний договір № 151213К8 від 20 березня 2013 року (зі змінами
та доповненнями) з видачею кредиту у розмірі 11 875 000,00 доларів США
та 95 198 000,00 грн, із кінцевим терміном погашення кредиту до 19 березня 2018 року, зі сплатою процентів за користування комісії за управління кредитною лінією у порядку та розмірі, встановлених умовами кредитного договору;
2) кредитний договір № 151214К5 від 06 березня 2014 року (зі змінами
та доповненнями) з видачею кредиту у розмірі 31 000 000,00 грн, із кінцевим терміном погашення кредиту - 25 грудня 2015 року, зі сплатою процентів
за користування кредитом у розмірі 20 % річних, а також зі сплатою комісії
за управління кредитною лінією у розмірі та порядку, встановленому умовами кредитного договору;
- між банком та ПАТ «Ковельмолоко» укладено два кредитних договори:
1) кредитний договір № 151407К37 від 21 серпня 2007 року (зі змінами
та доповненнями) з видачею кредиту у розмірі 6 000 000,00 доларів США,
з кінцевим терміном погашення кредиту до 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією у порядку та розмірі, встановлених умовами кредитного договору;
2) кредитний договір № 151208К34 від 25 червня 2008 року (зі змінами
та доповненнями) з видачею кредиту у розмірі 3 640 000,00 доларів США,
з кінцевим терміном погашення кредиту до 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією у порядку та розмірі, встановлених умовами кредитного договору.
З метою забезпечення виконання позичальниками зобов`язань
за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди,
25 березня 2013 року між банком, позичальниками, тобто ПрАТ «Галичина»
і ПАТ «Ковельмолоко», та ОСОБА_1 укладено договір поруки
№ 151213Р12, за яким позичальники та поручитель є солідарними боржниками за належне виконання умов Генеральної угоди.
Банк зазначав, що позичальники неналежно виконували взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. При цьому положеннями кредитних договорів передбачено, що у разі невиконання зобов`язань позичальники сплачують банку пеню, яка нараховується
на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у відповідних пунктах кредитних договорів. Посилаючись на положення частини другої статті 625 ЦК України, банк також уважав, що у позичальників виник обов`язок зі сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Прострочена заборгованість за кредитними договорами, укладеними
в рамках Генеральної угоди до укладення вищевказаного договору поруки, станом на 04 березня 2015 року, з урахуванням часткового погашення заборгованості у період з 04 березня 2015 року по 15 листопада 2016 року, становить: 4 290 481,12 доларів США та 1 181 120,84 грн, з яких:
- заборгованість за кредитним договором № 151213К8 - 417 753,66
доларів США та 1 044 027,45 грн, у тому числі: 193 500,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 208 604,17 доларів США
та 991 876,68 грн - прострочені проценти за користування кредитом;
5 851,58 доларів США (еквівалент -145 240,07 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 7 587,98 доларів США (еквівалент -188 338,66 грн)
та 37 988,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 209,93 доларів США та 6 162,65 грн - три проценти річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту та сплати процентів за користування кредитом;
8 000,00 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів;
- заборгованість за кредитним договором № 151407К37 - 2 415 230,13 доларів США та 50 691,47 грн, у тому числі: 2 034 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 216 860,53 доларів США - прострочені проценти за користування кредитом; 21 885,81 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 121 336,89
доларів США (еквівалент - 50 485 218,37 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 19 027,03 доларів США (еквівалент - 472 263,30 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 13 303,29 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 24 005,68 доларів США
та 1 369,04 грн - три проценти річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 14 133,32 грн - втрати від інфляцій у зв`язку
з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;
- заборгованість за кредитним договором № 151208К34 - 1 457 497,33 доларів США та 86 401,92 грн, у тому числі: 1 223 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 134 399,73 доларів США - прострочені проценти за користування кредитом; 65 199,45 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 72 839,83 доларів США (еквівалент - 1 807 932,59 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
11 668,54 доларів США (еквівалент - 289 620,92 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 10 093,00 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії
за управління кредитною лінією; 15 589,22 доларів США та 1 914,38 грн - три проценти річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 9 195,09 грн - втрати від інфляцій в зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.
З урахуванням наведеного, уточнень та пояснень до позову,
АТ «Укрексімбанк» просило суд стягнути указаний розмір заборгованості
за кредитними договорами: № 151213К8 від 20 березня 2013 року,
№ 151407К37 від 21 серпня 2007 року та № 151208К34 від 25 червня
2008 року, укладеними у рамках Генеральної угоди до укладення вищевказаного договору поруки, з поручителя, як із солідарного боржника.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року позов АТ «Укрексімбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
АТ «Укрексімбанк» прострочену станом на 04 березня 2015 року заборгованість за кредитними договорами: № 151213К8 від 20 березня
2013 року, № 151407К37 від 21 серпня 2007 року та № 151208К34
від 25 червня 2008 року, укладеними у рамках Генеральної угоди, у розмірі
4 290 481,12 доларів США та 1 181 120,84 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальниками порушено зобов`язання за кредитними договорами, тому наявні правові підстави для стягнення на користь банку заборгованості з поручителя, який поручився за виконання позичальниками зобов`язань за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди, у тому числі, пені, нарахованої на суму несвоєчасно погашених кредитних коштів, несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитними коштами та комісій.
Крім того, у зв`язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за кредитами, несплатою процентів та комісій, наявні також правові підстави для нарахування трьох процентів річних за період прострочення повернення та інфляційних втрат (частина друга статті 625 ЦК України).
Суд першої інстанції погодився з розрахунком заборгованості, наданим банком, за яким прострочена заборгованість станом на 04 березня
2015 року становить 4 290 481,12 доларів США та 1 181 120,84 грн.
При цьому, з метою забезпечення виконання позичальниками зобов`язань
за кредитними договорами, які укладено у рамках Генеральної угоди,
між банком, позичальниками та ОСОБА_1 25 березня 2013 року було укладено договір поруки № 151213Р12, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальниками основного зобов`язання й у випадку невиконання позичальниками основного зобов`язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або позичальників,
як у солідарних боржників.
Тобто позичальники та поручитель є боржниками перед АТ «Укрексімбанк», які мають солідарно нести відповідальність за належне виконання умов кредитних договорів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційні скарги ПрАТ «Галичина», ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , як особи,
яка не брала участі у розгляді справи, проте оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права та інтереси (поручитель
за кредитними договорами), задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року
у частині визначення розміру заборгованості за кредитними договорами
№ 151213К8 від 20 березня 2013 року, № 151407К37 від 21 серпня 2007 року та № 151208К34 від 25 червня 2008 року, укладеними у рамках Генеральної угоди, станом на 04 березня 2015 року, яка підлягає стягненню
з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк», змінено.
Викладено абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції у наступній редакції.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість
за кредитними договорами № 151213К8 від 20 березня 2013 року,
№ 151407К37 від 21 серпня 2007 року та № 151208К34 від 25 червня
2008 року, укладеними у рамках Генеральної угоди, станом на 04 березня 2015 року, у загальному розмірі 4 024 395,55 доларів США
та 6 025 475,85 грн, з якої:
- заборгованість за кредитним договором № 151213К8 від 20 березня
2013 року - 403 209,14 доларів США та 1 351 601,93 грн, а саме:
193 500,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;
208 604,17 доларів США та 991 876,68 грн (999 266,30 грн - 7 389,62 грн) - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом;
135 532,87 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 221 111,06 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 487,73 доларів США - три проценти річних від простроченої суми кредиту; 617,24 доларів США та 3 081,32 грн - три проценти річних від простроченої суми процентів;
- заборгованість за кредитним договором № 151407К37 від 21 серпня
2007 року - 2 263 786,68 доларів США та 2 881 198,58 грн, а саме:
2 034 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;
216 860,53 доларів США - прострочена заборгованість по процентам
за користування кредитом; 2 492 387,64 грн- пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 358 185,47 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 21 885,81 грн (60 807,26 грн - 38 921,45 грн) - прострочена заборгованість по комісії
за управління кредитною лінією; 4 759,46 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 11 070,90 доларів США -
три проценти річних від простроченої суми кредиту; 1 855,25 доларів США - три проценти річних від простроченої суми процентів; 466,25 грн - три проценти річних від простроченої суми комісії; 3 513,95 грн - інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;
- заборгованість за кредитним договором № 151208К34 від 25 червня
2008 року - 1 357 399,73 доларів США та 1 792 675,34 грн, а саме:
1 223 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;
134 399,73 доларів США - прострочена заборгованість по процентам
за користування кредитом; 1 499 377,83 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 220 620,42 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 65 199,45 грн - прострочена заборгованість по комісії за управління кредитною лінією; 4 315,15 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 6 660,74 доларів США - три проценти річних від простроченої суми кредиту; 1 133,87 доларів США - три проценти річних від простроченої суми процентів; 406,59 грн - три проценти річних від простроченої суми комісії; 2 755,90 грн - інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії
за управління кредитною лінією.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, зазначив про наданий апеляційному суду меморіальний ордер № 178503 від 02 серпня 2019 року, за яким банк отримав грошові кошти у розмірі 97 409 065,52 грн від продажу на аукціоні майна банкрута - ПрАТ «Галичина», що було предметом застави/іпотеки
за вказаною Генеральною угодою й були направлені на погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами № 151213К8
від 20 березня 2013 року та № 151214К5 від 06 березня 2014 року.
Також указано про врахування висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судово-економічної експертизи по матеріалах цивільної справи № 465/1710/15-ц
від 22 травня 2020 року № 550 (далі - висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2020 року № 550), яка проведена на підставі ухвали апеляційного суду у вказаній справі, який, на думку апеляційного суду, стосується предмета доказування справи, яка переглядається.
При цьому апеляційний суд зазначив, що в судовому засіданні оголошувалася перерва для можливого мирного врегулювання спору.
Крім того, у листопаді 2021 року банк подав до апеляційного суду письмові пояснення, в яких повідомив, що 21 липня 2021 року на транзитний рахунок ПАТ «Ковельмолоко» надійшли кошти у розмірі 60 650 944,01 грн
на часткове погашення кредиторських вимог банку, які було направлено
на погашення заборгованості ПрАТ «Галичина» за кредитними договорами: № 151214К5 від 06 березня 2014 року; № 151213К8 від 20 березня 2013 року;
№ 151208К34 від 25 червня 2008 року; № 151407К37 від 21 серпня 2007 року, у відповідних розмірах. Часткове погашення заборгованості за кредитними договорами відбулося після ухвалення судом першої інстанції рішення
у справі.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень вищевказаних Генеральної угоди та кредитних договорів, указав,
що позичальники взяли на себе зобов`язання погашати кредити, сплачувати проценти за користування кредитами, комісію за управління кредитною лінією, а також виконувати інші зобов`язання за кредитними договорами.
У разі невиконання зобов`язань за кредитними договорами передбачено сплату пені, яка нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді, за який нараховувалася пеня, якщо інше
не передбачено кредитними договорами. Пеня нараховується у валюті простроченого зобов`язання і сплачується у національній валюті України
за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день сплати, на рахунок, визначений у кредитному договорі або в повідомленні банку.
Виконання зобов`язань за кредитними договорами забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі укладеного 25 березня 2013 року між ним, банком
та позичальниками договору поруки № 151213Р12, пунктом 2.1.6 якого передбачено, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою (у межах ліміту
350 000 000,00 грн), у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень
до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведене положення договору поруки підтверджує відсутність підстав для висновку про припинення поруки
ОСОБА_1 у разі зміни зобов`язання без його згоди, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя (частина перша статті 559 ЦК України).
Апеляційним судом відхилено посилання апеляційних скарг про припинення поруки за кредитними зобов`язаннями на підставі частини четвертої
статті 559 ЦК України (строк дії поруки) з тих підстав, що вони належним чином не обґрунтовані і не підтверджені документально власними розрахунками, у тому числі по щомісячних платежах.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру заборгованості за спірними кредитними договорами, укладеними у рамках Генеральної угоди № 151213N2 від 20 березня 2013 року, станом
на 04 березня 2015 року, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2020 року № 550 та часткове погашення заборгованості у період з 04 березня 2015 року по 15 листопада 2016 року на загальну суму 46 311,07 грн, з яких: 7 389,62 грн - прострочені проценти за кредитним договором № 151213К8 від 20 березня 2013 року,
а 38 921,45 грн - прострочена комісія за управління за кредитним договором № 151407К37 від 21 серпня 2007 року, згідно з уточнених позовних вимог банку, визначив загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню на користь АТ «Укрексімбанк» за вказаними кредитними договорами
у розмірі 4 024 395,55 доларів США та 6 025 475,85 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність заборгованості
за кредитним договором № 151214К5 від 06 березня 2014 року, укладеного між банком та ПрАТ «Галичина» після договору поруки № 151213Р12
від 25 березня 2013 року, укладеного між банком, позичальниками
та ОСОБА_1 .
При цьому зазначено, що збільшення гривневої частини заборгованості
та, відповідно, зменшення доларової частини заборгованості, відбулося
за рахунок нарахування пені, згідно з висновком експертизи, у національній валюті України - гривні, що узгоджується з положеннями Генеральної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 липня
2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада
2021 року, з урахуванням її уточненої редакції, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову банку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник вказує те, що судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 20 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху
та надано строк на усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин частину першу статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання,
а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Після укладення договору поруки від 25 березня 2013 року до Генеральної угоди та кредитних договорів неодноразово вносилися зміни, внаслідок чого збільшувався обсяг відповідальності поручителя. Такі зміни вносилися банком
в односторонньому порядку, без згоди поручителя.
При цьому зміни до договору поруки не вносилися, а пункт 2.1.6 договору поруки, за яким поручитель надає згоду на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою, у тому числі
з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, не виключає для кредитора необхідність узгоджень відповідних змін з поручителем.
Крім того, судом апеляційної інстанції стягнуто з поручителя пеню
у національній валюті, хоча банк таких вимог до поручителя не заявляв,
так як вимога про стягнення пені заявлена позивачем у доларах США. Тобто апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки не міг самостійно змінювати валюту стягнення заборгованості.
Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, щодо врахування висновку судово-економічної експертизи
від 22 травня 2020 року № 550, так як експертизу було проведено у рамках іншої цивільної справи, а клопотання про приєднання відповідного доказу
до матеріалів справи апеляційним судом не вирішувалося, його копія йому
не направлялася. Вважає, що суд апеляційної інстанцій в силу положень частини дев`ятої статті 83 ЦПК України не міг брати такий доказ до уваги. Разом із цим, ним також було заявлено клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, проте з тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, що суд апеляційної інстанції приймав якісь процесуальні рішення за результатами розгляду такого клопотання.
При цьому банк повідомляв суд апеляційної інстанції про зарахування грошових коштів у розмірі 97 409 065,52 грн від продажу на аукціоні майна банкрута - ПрАТ «Галичина», що було предметом застави/іпотеки
за Генеральною угодою й були направлені на погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами, а також про те, що 21 липня
2021 року на транзитний рахунок ПАТ «Ковельмолоко» надійшли кошти
у розмірі 60 650 944,01 грн на часткове погашення кредиторських вимог банку, які було направлено на погашення заборгованості ПрАТ «Галичина»
за кредитними договорами у відповідних розмірах. Проте суд апеляційної інстанції невірно визначив розмір заборгованості, стягнувши з поручителя
на користь банку заборгованість без урахування вищевказаних погашень заборгованості, хоча вказав у тексті оскаржуваної постанови
про надходження цих доказів.
Також указує про те, що апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, не вирішив питання про розподіл судових витрат.
Посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано відповідно його доводам висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних, на думку заявника касаційної скарги, справах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 березня 2013 року між АТ «Укрексімбанк», ПрАТ «Галичина»
та ПАТ «Ковельмолоко» укладено Генеральну кредитну угоду № 151213N2
з подальшим внесенням до неї змін та доповнень (Генеральна угода).
Відповідно до умов пункту 1.1 статті 1 Генеральної угоди, зазначена угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальниками щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальників.
Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційного торгово-закупівельної програми по розвитку діяльності позичальників, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів (пункт 1.2 статті 1 Генеральної угоди).
Згідно зі статтею 2 Генеральної угоди, кредит - означає грошові кошти,
які банк надає на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.
Відповідно до положень та умов Генеральної угоди, банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених у пункті 4.5 статті 4 Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках зазначеної вище Генеральної угоди та які є додатками до неї. Згідно
з умовами Генеральної угоди, позичальник взяв на себе обов`язок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за кредитними договорами (підпункт 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Генеральної угоди).
Урамках Генеральної угоди:
- між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Галичина» було укладено два кредитних договори: 1) кредитний договір № 151213К8 від 20 березня 2013 року
(зі змінами та доповненнями) з видачею кредиту у розмірі 11 875 000,00 доларів США та 95 198 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення кредиту
до 19 березня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом
у порядку та розмірі, встановлених підпунктом 3.2.4 пунктів 3.2, 3.5 статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією у розмірі та порядку, встановленому підпунктом 3.2.5 пункту 3.2
статті 3 та статті 4 кредитного договору; 2) кредитний договір № 151214К5 від 06 березня 2014 року (зі змінами та доповненнями) з видачею кредиту
у розмірі 31 000 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення кредиту -
25 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом
у розмірі 20 % річних, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією у розмірі та порядку, встановленому підпунктом 3.2.2 пункту 3.2
статті 3 та статті 4 кредитного договору;
- між АТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Ковельмолоко» було укладено два кредитних договори: 1) кредитний договір № 151407К37 від 21 серпня
2007 року (зі змінами та доповненнями) з видачею кредиту у розмірі
6 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту
до 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом
у порядку та розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пунктів 3.2, 3.5
статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією у розмірі та порядку, встановленому підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 та статті 4 кредитного договору; 2) кредитний договір
№ 151208К34 від 25 червня 2008 року (зі змінами та доповненнями)
з видачею кредиту у розмірі 3 640 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту до 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів
за користування кредитом у порядку та розмірі, встановлених
підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 кредитного договору,
а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією у розмірі
та порядку, встановленому підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 та статті 4 кредитного договору.
Відповідно до умов указаних кредитних договорів, позичальники взяли
на себе зобов`язання погашати кредити, сплачувати проценти
за користування кредитами, комісію за управління кредитною лінією,
а також виконувати інші зобов`язання за кредитними договорами.
У разі невиконання зобов`язань за кредитними договорами передбачено сплату пені.
Статтею 8 Генеральної угоди визначено, що пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді, за який нараховувалася пеня, якщо інше не передбачене кредитними договорами.
Пеня нараховується у валюті простроченого зобов`язання і сплачується
у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день сплати, на рахунок, визначений
у кредитному договорі або в повідомленні банку.
Аналогічні за змістом умови нарахування і сплати пені передбачені
й положеннями кредитних договорів.
Виконання зобов`язань за кредитними договорами забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі укладеного між ним, банком та позичальниками договору поруки № 151213Р12 від 25 березня 2013 року (а. с. 193-195, т. 2).
Пунктом 2.1.6 договору поруки передбачено, що поручитель надає згоду
на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою (в межах ліміту 350 000 000,00 грн, згідно зі статтею 1 договору),
у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди,
що будуть укладені в майбутньому.
Згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості за кредитними договорами станом на 04 березня 2015 року, з урахуванням часткового погашення заборгованості у період з 04 березня 2015 року по 15 листопада 2016 року на загальну суму 46 311,07 грн, з яких: 7 389,62 грн - прострочені проценти за кредитним договором № 151213К8 від 20 березня 2013 року,
а 38 921,45 грн - прострочена комісія за управління за кредитним договором № 151407К37 від 21 серпня 2007 року (а. с. 145, т. 3), становить:
4 290 481,12 доларів США та 1 181 120,84 грн (1 227 431,91 грн - 46 311,07 грн), з яких:
- заборгованість за кредитним договором № 151213К8 - 417 753,66
доларів США та 1044027,45 грн, у тому числі: 193 500,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 208 604,17 доларів США
та 991 876,68 грн (999 266,30 грн - 7 389,62 грн) - прострочені проценти
за користування кредитом; 5 851,58 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 04 березня 2015 року: 1,00
долар США = 24,820658 грн, складає 145 240,07 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 7 587,98 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 04 березня 2015 року: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає: 188 338,66 грн) та 37 988,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 209,93 доларів США та 6 162,65 грн - три проценти річних
у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту та сплати процентів
за користування кредитом; 8 000,00 грн - втрати від інфляцій у зв`язку
з несвоєчасною сплатою процентів;
- заборгованість за кредитним договором № 151407К37 - 2 415 230,13 доларів США та 50 691,47 грн, у тому числі: 2 034 000,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 216 860,53 доларів США - прострочені проценти за користування кредитом; 21 885,81 грн
(60 807,26 грн - 38 921,45 грн) - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 121 336,89 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 04 березня 2015 року: 1,00 долар США =
24,820658 грн, складає 50 485 218,37 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 19 027,03 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 04 березня 2015 року: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає
472 263,30 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 13 303,29 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
24 005,68 доларів США та 1 369,04 грн - три проценти річних у зв`язку
з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 14 133,32 грн - втрати
від інфляцій в зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;
- заборгованість за кредитним договором № 151208К34 -
1 457 497,33 доларів США та 86 401,92 грн, у тому числі: 1 223 000,00
доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 134 399,73
доларів США - прострочені проценти за користування кредитом;
65 199,45 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією;
72 839,83 доларів США (що за курсом Національного банку України станом
на 04 березня 2015 року: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає
1 807 932,59 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
11 668,54 доларів США (що за курсом Національного банку України станом
на 04 березня 2015 року: 1,00 долар США = 24,820658 грн, складає
289 620,92 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 10 093 грн - пеня
за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;
15 589,22 доларів США та 1 914,38 грн - три проценти річних у зв`язку
з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 9 195,09 грн - втрати
від інфляцій в зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.
28 січня 2020 року АТ «Укрексімбанк» повідомило суд апеляційної інстанції (а. с. 195-196, т.4) про те, що згідно з меморіальним ордером № 178503
від 02 серпня 2019 року (а. с. 197, т. 4), грошові кошти у розмірі
97 409 065,52 грн, отримані банком від продажу на аукціоні майна
банкрута - ПрАТ «Галичина», що було предметом застави/іпотеки
за Генеральною угодою, були направлені на погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами, а саме: за кредитним договором № 151213К8 від 20 березня 2013 року (69 745 658,92 грн - за процентами;
2 312 252,92 грн - за комісією за управління кредитом) та за кредитним договором № 151214К5 від 06 березня 2014 року (24 730 903,68 грн -
за процентами; 620 250,00 грн - за комісією за управління кредитом).
16 березня 2021 року АТ «Укрексімбанк» подало до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення як доказу у справі на підтвердження розміру заборгованості за кредитними договорами, укладеними у рамках Генеральної угоди, станом на 04 березня 2015 року, висновок судово-економічної експертизи від 22 травня 2020 року № 550 (а. с. 102-173 т. 5), проведеної на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у справі № 465/1710/15-ц за позовом АТ «Укрексімбанк»
до ОСОБА_2 , треті особи: ПрАТ «Галичина», ПАТ «Ковельмолоко»,
ОСОБА_1 , Кабінет Міністрів України, Генеральна прокуратура України,
про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними
у рамках Генеральної угоди, станом на 04 березня 2015 року, у розмірі
4 290 481,12 доларів США та 1 227 431,91 грн.
Згідно з цим висновком судово-економічної експертизи від 22 травня
2020 року № 550 розрахунок заборгованості, наданий позивачем -
АТ «Укрексімбанк», станом на 04 березня 2015 року, але без урахування часткового погашення заборгованості у період з 04 березня 2015 року
по 15 листопада 2016 року на загальну суму 46 311,07 грн, з яких:
7 389,62 грн - прострочені проценти за кредитним договором № 151213К8
від 20 березня 2013 року, а 38 921,45 грн - прострочена комісія
за управління за кредитним договором № 151407К37 від 21 серпня
2007 року:
- за кредитним договором № 151213К8 від 20 березня 2013 року відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору із додатками
та додатковими угодами у частині простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 193 500,00 доларів США (еквівалент - 4 802 797,32 грн), простроченої заборгованості за процентами у розмірі 208 604,17
доларів США (еквівалент - 5 177 692,76 грн) та 999 266,30 грн, пені
за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 37 988,12 грн, а в частині нарахування пені за несвоєчасне погашення основного боргу, пені
за несвоєчасне погашення процентів (по доларовій частині кредиту), трьох процентів річних від простроченого основного боргу (стаття 625 ЦК України) та інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням заборгованості (на суму процентів) не відповідає даним дослідження;
- за кредитним договором № 151407К37 від 21 серпня 2007 року відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору із додатками
та додатковими угодами у частині простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 2 034 000,00 доларів США (еквівалент - 50 485 218,37 грн), простроченої заборгованості за процентами у розмірі 216 860,53 доларів США (еквівалент - 5 382 621,05 грн), простроченої заборгованості за комісією
за управління у розмірі 60 807,26 грн, а в частині нарахування пені
за несвоєчасне погашення основного боргу, пені за несвоєчасне погашення процентів, пені за несвоєчасну сплату комісії за управління, трьох процентів річних від простроченого основного боргу (стаття 625 ЦК України),
трьох процентів річних від суми прострочених процентів (стаття 625
ЦК України), трьох процентів річних від суми простроченої комісії (стаття 625 ЦК України) та суми інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням заборгованості (комісії за управління) не відповідає даним дослідження;
- за кредитним договором № 151208К34 від 25 червня 2008 року відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору із додатками
та додатковими угодами в частині простроченої заборгованості
за основним боргом у розмірі 1 223 000 доларів США (еквівалент -
30 355 664,73 грн), простроченої заборгованості за процентами у розмірі
134 399,73 доларів США (еквівалент - 3 335 889,73 грн), простроченої заборгованості за комісією за управління в сумі 65 199,45 грн, а в частині нарахування пені за несвоєчасне погашення основного боргу, нарахування пені за несвоєчасне погашення процентів, нарахування пені за несвоєчасну сплату комісії за управління, трьох процентів річних від простроченого основного боргу (стаття 625 ЦК України), трьох процентів річних від суми прострочених процентів (стаття 625 ЦК України), трьох процентів річних
від простроченої комісії (стаття 625 ЦК України) та суми інфляції у зв`язку
з несвоєчасним погашенням заборгованості (комісії за управління)
не відповідає даним дослідженням;
- за кредитним договором № 151214К5 від 06 березня 2014 року заборгованість відсутня.
Згідно з висновком вказаної експертизи, заборгованість перед
АТ «Укрексімбанк» складає:
- за кредитним договором № 151213К8 від 20 березня 2013 року -
403 209,14 доларів США (еквівалент - 10 007 916,16 грн) та 1 351 601,93 грн, а саме: 193 500,00 доларів США (еквівалент - 4 802 797,32 грн) - прострочена заборгованість за кредитом; 208 604,17 доларів США та 999 266,30 грн - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 135 532,87 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 221 111,06 грн
(183 122,94 грн + 37 988,12 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 487,73 доларів США (еквівалент - 12 105,78 грн) - три проценти річних
від простроченої суми кредиту; 617,24 доларів США (еквівалент -
15 320,30 грн) та 3 081,32 грн - три проценти річних від простроченої суми процентів. Інфляція у зв`язку з несвоєчасним погашенням заборгованості
(на суму процентів) - відсутня;
- за кредитним договором № 151407К37 від 21 серпня 2007 року -
2 263 786,68 доларів США (еквівалент - 56 188 674,97 грн) та 2 881 198,58 грн, а саме: 2 034 000 доларів США (еквівалент - 50 485 218,37 грн) - прострочена заборгованість за кредитом; 216 860,53 доларів США (еквівалент -
5 382 621,05 грн) - прострочена заборгованість по процентам
за користування кредитом; 2 492 387,64 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 358 185,47 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів;
60 807,26 грн - прострочена заборгованість по комісії за управління кредитною лінією; 4 759,46 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії
за управління кредитною лінією; 11 070,90 доларів США (еквівалент -
274 787,02 грн) - три проценти річних від простроченої суми кредиту;
1 855,25 доларів США (еквівалент - 46 048,53 грн) - три проценти річних
від простроченої суми процентів; 466,25 грн. - три проценти річних
від простроченої суми комісії; 3 513,95 грн - інфляційні втрати у зв`язку
з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;
- за кредитним договором № 151208К34 від 25 червня 2008 року -
1 357 399,73 доларів США (еквівалент - 33 885 021,81 грн) та 1 792 675,34 грн, а саме: 1 223 000 доларів США (еквівалент - 30 355 664,73 грн) - прострочена заборгованість за кредитом; 134 399,73 доларів США (еквівалент -
3 335 889,73 грн) - прострочена заборгованість по процентам
за користування кредитом; 1 499 377,83 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 220 620,42 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 65 199,45 грн - прострочена заборгованість по комісії за управління кредитною лінією; 4 315,15 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 6 660,74 доларів США (еквівалент - 165 323,95 грн) - три проценти річних від простроченої суми кредиту; 1 133,87 доларів США (еквівалент -
28 143,40 грн) - три проценти річних від простроченої суми процентів;
406,59 грн - три проценти річних від простроченої суми комісії;
2 755,90 грн - інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії
за управління кредитною лінією.
08 листопада 2021 року АТ «Укрексімбанк» подало до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких повідомило, що 21 липня 2021 року
на транзитний рахунок ПАТ «Ковельмолоко» надійшли кошти у розмірі
60 650 944,01 грн на часткове погашення кредиторських вимог банку,
які було направлено на погашення заборгованості ПрАТ «Галичина»:
за кредитним договором № 151214К5 від 06 березня 2014 року у розмірі
1 197 301,64 грн; за кредитним договором № 151213К8 від 20 березня
2013 року у розмірі 6 260 486,93 грн та 1 229 640,63 доларів США;
за кредитним договором № 151208К34 від 25 червня 2008 року у розмірі
270 604,57 доларів США та 381 001,37 грн; за кредитним договором
№ 151407К37 від 21 серпня 2007 року у розмірі 443 727,73 доларів США
та 596 846,88 грн. Часткове погашення заборгованості за кредитними договорами мало місце вже після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду
з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, банк звернувся до суду
з позовом до поручителя, як солідарного боржника, про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі, пені, процентів, трьох процентів річних
й інфляційних втрат.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,
а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі,
що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, задовольнив позов банку
до поручителя, вказавши, що останній має солідарно нести відповідальність за належне виконання позичальниками умов кредитних договорів.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру заборгованості за кредитними договорами, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк», погодився
з висновками районного суду про наявність правових підстав для задоволення позову банку, так як поручитель надав згоду на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому (пункт 2.1.6 договору поруки).
Виходячи з указаних положень договору поруки, апеляційний суд указав
про відсутність підстав для висновку про припинення поруки ОСОБА_1
у разі зміни зобов`язання без його згоди, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя (частина перша статті 559 ЦК України).
При цьому поручителем не доведено наявності підстави для припинення поруки за кредитними зобов`язаннями на підставі частини четвертої
статті 559 ЦК України (строк дії поруки).
Порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки,
так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель
(частини перша та друга статті 553 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов,
які складають зміст договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно
до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо
(частина перша статті 653 ЦК України).
Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється
або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом
чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Таким чином, у зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки та періоду її нарахування, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або за відсутності відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.
Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559
ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження
№ 14-275цс19), а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20).
Закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови,
що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя,
а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.
Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема,
й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.
У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати
без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди,
то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості
між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.
Указане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).
Разом із цим, у справі, яка переглядається Верховним Судом, у договорі поруки зазначається лише про згоду поручителя на зміни
та доповнення, що будуть укладені у майбутньому (пункт 2.1.6).
Тобто не зазначено про те, що зміна та доповнення умов основного договору повинні здійснюватися без повідомлення про це поручителя і не свідчать
про відмову поручителя від узгодження можливих змін.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-100цс12
і ця позиція не змінювалася.
Верховний Суду України у вищевказаній постанові вказав, що зазначення
в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов`язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором
не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово також зазначила про необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов`язання, якщо сторони не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18, провадження № 12-7 гс 20, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня
2020 року у справі № 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20) зазначено,
що за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202
ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника,
з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання,
не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3
частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У зв`язку з викладеним при новому розгляді справи суду слід дослідити доводи ОСОБА_1 про внесені зміни до умов предитного договору без його згоди, чи підвищують вони його відповідальність, дати обчислень заборгованості у зв`язку з цим тощо.
Крім вищенаведеного, Верховний Суд звертає увагу й на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання
не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор
не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави
для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку
дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).
Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права,
а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі (постанови Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11,
від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах виконання зобов`язань
за кредитними договорами забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі укладеного 25 березня 2013 року між ним, банком та позичальниками договору поруки № 151213Р12.
Пунктом 2.1.6 договору поруки передбачено, що поручитель надає згоду
на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою (у межах ліміту 350 000 000,00 грн), у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.
Суди попередніх інстанцій виходили із того, що наведене положення договору поруки підтверджує відсутність підстав для висновку
про припинення поруки ОСОБА_1 у разі зміни зобов`язання без його
згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя
(частина перша статті 559 ЦК України).
Разом із цим, враховуючи вищенаведені норми матеріального права
та наведені правові позиції Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, вирішуючи спір про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України необхідно виходити
з установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір і, у тому числі, надаючи оцінку доводом поручителя щодо наявності підстав для припинення поруки,
на вказане уваги не звернули, не дослідили всі умови кредитного договору
та договору поруки щодо порядку погодження з поручителем змін
до основного зобов'язання, не встановили, чи відбулося у спірних правовідносин збільшення основного зобов`язання, чи вплинуло це на обсяг обов`язків поручителя, не встановили наявність/відсутність відповідних умов у договорі поруки, що стосуються порядку узгодження з поручителем зміни зобов`язань.
Таким чином, наяність у договорі поруки положень про згоду поручителя
на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, не виключають необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
З урахуванням наведеного, зроблені судами висновки по суті вирішення спору є передчасними.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції
(частина четверта статті 411 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, судові рішення підлягають скасуванню
з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку й ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року
у незміненій частині та постанову Львівського апеляційного суду
від 11 листопада 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк