№ 461/3081/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 461/3081/17

провадження № 61-14269св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Львівська обласна організація профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, Голова Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України Захваткіна Оксана Іванівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Стрельбицького В. В., та постанову апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

3 травня 2017 року позивач звернувся з позовом до Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, Голови Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України Захваткіної О. І., у якому просив скасувати постанови виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № В-Х-ІІІ від 12 квітня 2017 року та № В-ХІІ-І від 21 квітня 2017 року, скасувати розпорядження голови Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № 5 від 21 квітня 2017 року, поновити його членом профспілки Первинної профспілкової організації Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» та на посаді заступника голови.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2 червня 2008 року він працював оператором верстатів з програмним керуванням ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ». 8 лютого 2012 року рішенням конференції Первинної профспілкової організації вказаного товариства його обрано заступником голови Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України. 3 грудня 2015 року на звітно-виборній конференції зазначеної Первинної профспілкової організації прийнято рішення про обрання його заступником голови цієї профспілкової організації на штатній основі терміном на 5 років згідно із Статутом профспілки. 24 квітня 2017 року Голова обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України Захваткіна О . І . видала розпорядження № 5 від 21 квітня 2017 року, яким його з 24 квітня 2017 року виключено з членів профспілки, звільнено з посади заступника голови Первинної профспілкової організації «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними, оскільки при виключенні його з членів профспілки та звільненні із займаної посади порушено вимоги трудового законодавства, Статуту профспілкової організації.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року позов задоволено. Скасовано постанову виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № В-Х-III. Скасовано постанову виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № В-ХІІ-І від 21 квітня 2017 року. Скасовано розпорядження Голови Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № 5 від 21 квітня 2017 року. Поновлено ОСОБА_1 членом профспілки Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Статутом профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України не передбачено відсторонення від виконання обов`язків, у тому числі і заступника голови Первинної профспілкової організації.

Також суд вказав, що оскаржувана постанова виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № В-Х-ІІІ від 12 квітня 2017 року і розпорядження № 5 Голови обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України Захваткіної О. І. від 21 квітня 2017 року не містять посилань на дії, вчинені ОСОБА_1 , що свідчать про порушення ним Статуту.

Судом враховано, що позивач не відноситься до осіб, які можуть бути звільнені на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Він займав виборну посаду у профспілковому органі і обрання та припинення повноважень такого працівника регулюється спеціальним Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Постановою апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року в частині скасування постанови виконавчого комітету Львівської обласної Ради Профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України В-ХП-І від 21 квітня 2017 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 скасовано та в цій частині ухвалене нове рішення про відмову в позові.

У іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що при відстороненні позивача від виконання обов`язків заступника голови Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ», виключення з членів профспілки та звільнення із займаної посади, відповідачами порушено Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» КЗпП України та Статут Професійної спілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України. Таким чином, встановлено порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.

Водночас апеляційний суд не погодився з рішенням в частині скасування постанови виконавчого комітету Львівської обласної Ради профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України В-ХП-І від 21 квітня 2017 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , оскільки зазначені особи не були стороною у справі та з позовом не зверталися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

19 лютого 2018 року подана касаційна скарга Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, у якій заявник просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку заявника, суди втрутилися у внутрішньостатутну діяльність Профспілки, чим порушили статтю 3 Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію № 8, статтю 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та не застосували рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 та від 13 грудня 2001року № 18-рп/2001.

Свідченням порушення судами норм процесуального права є, зокрема, посилання в рішенні суду першої інстанції на статут Профспілки, який було залучено до матеріалів справи лише на стадії розгляду справи апеляційним судом.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2018 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач послався на безпідставність її доводів та вказав, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими.

Зазначив, що у разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина, останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутися за їх захистом до суду, про що неодноразово наголошував Конституційний Суд України.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року касаційну скаргу Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року після усунення заявником недоліків відкрито касаційне провадження у даній справі.

28 вересня 2018 року від Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України надійшла заява про врахування при розгляді справи постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17.

18 листопада 2018 року від Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України надійшла заява про зупинення дії рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року та постанови апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні заяви Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України про зупинення дії рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року та постанови апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2 червня 2008 року до 29 лютого 2012 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» та працював оператором верстатів з програмним керуванням, звільнений у зв`язку з обранням заступником голови Первинної профспілкової організації зазначеного товариства 29 лютого 2012 року. З цієї посади він звільнений за п.1 ст.41 КЗпП України згідно з розпорядженням № 5 від 21 квітня 2017 року. Ці відомості стверджуються записами в трудовій книжці позивача.

Постановою виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України № В-Х-ІІІ від 12 квітня 2017 року разом з іншими за порушення Статуту профспілки і дискредитацію профспілки ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків заступника голови Первинної профспілкової організації ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» з 12 квітня 2017 року до 31 травня 2017 року із збереженням заробітної плати і забороною його перебування на території підприємства.

Розпорядженням № 5 голови обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України Захваткіної О . І. від 21 квітня 2017 року позивача звільнено з 24 квітня 2017 року з посади заступника голови профкому ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення Статуту профспілки та виключено з членів профспілки. Це розпорядження позивач отримав 24 квітня 2017 року, про що свідчить відповідний запис .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (від 15 січня 2020 року № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 9 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавства»), відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації.

Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті).

Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIV законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до статті 14 указаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Статут (положення) профспілки повинен містити:

1) статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу);

2) мету та завдання профспілки;

3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї;

4) права, обов`язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки;

5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності;

6) організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу;

7) умови, терміни, порядок скликання з`їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень;

8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки;

9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання;

10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки;

11) порядок внесення змін до статуту профспілки;

12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань.

У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить цьому Закону.

У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки.

Первинна профспілкова організація ТзОВ «Леоні Ваєрінг Системс УА ГмбХ» працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України у своїй діяльності керується Статутом Профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України.

Пунктом 1.1 Статуту передбачено, що Профспілка є всеукраїнською, галузевою, незалежною, неприбутковою, непартійною громадською організацією.

Відповідно до пункту 1.3 вказаного Статуту профспілка діє у відповідності з Конституцією та чинним законодавством України, даним Статутом, загальноприйнятими нормами і принципами міжнародного права.

Згідно із пунктом 3.1 Статуту членство в Профспілці є добровільним. Членом Профспілки може бути кожний працівник, який працює на підприємстві, в організації, установі галузі та інших підприємствах незалежно від форм власності і видів господарювання, а також учень або студент, який навчається в ПТУ, технікумах, ВУЗах, визнає і виконує Статут і Програму Профспілки та сплачує членські внески.

Пунктом 3.2 Статуту визначено, що прийом в члени Профспілки здійснюється в індивідуальному порядку на підставі особистої заяви, поданої в Первинну організацію Профспілки. Рішення про прийом в члени Профспілки приймають збори профгрупи, а при її відсутності - збори цехової, первинної організації або профком чи цехком.

У разі вступу до Профспілки працівника, який працює на підприємстві, на якому немає профорганізації, рішення про прийом приймає вищестоящий орган Профспілки.

Членство в Профспілці вважається з дня прийняття рішення про прийом.

Серед прав члена Профспілки пунктом 3.7 Статуту визначено, зокрема, обирати та бути обраним в профспілкові органи всіх рівнів; в місячний термін оскаржити рішення профоргану чи профорганізації, яке зачіпає його інтереси, у вищестоящому профоргані.

Відповідно до пунктів 3.11, 3.12 Статуту за порушення Статуту Профспілки, несплату членських внесків більше трьох місяців підряд та продовження таких дій після попередження, дії, які підривають єдність Профспілки, дискредитують профспілковий рух, за відмову виконувати рішення профорганів до члена Профспілки можуть бути застосовані такі заходи впливу: попередження, яке не є дисциплінарним стягненням, тимчасове припинення права користування пільгами члена Профспілки, і, як надзвичайний захід, виключення із членів Профспілки.

Рішення про накладення на члена Профспілки стягнення приймається в його присутності більшістю присутніх членів Профспілки на зборах, конференції Первинної організації, зборах профспілкової групи, цехової профорганізації, засіданні цехкому, профкому, вищого за статусом профоргану.

Рішення про виключення із членів Профспілки, прийняте в профгрупі або цеховій організації, затверджується на засіданні профкому чи первинною організацією.

Стягнення на члена Профспілки може бути накладене в його відсутності в разі відмови останнього без поважних причин бути присутнім при розгляді його питання.

Пунктом 3.14 Статуту визначено, що виключений з членів Профспілки має право в місячний строк оскаржити рішення про виключення у вищому за статусом органі Профспілки, який розглядає скаргу в місячний термін.

Відповідно до пункту 4.1 Статуту Профспілка здійснює свою діяльність, зокрема, на таких принципах: формування всіх профспілкових органів знизу доверху, гласність їх роботи; обов`язковість виконання Статуту, рішень вищих за статусом профорганів нижчими за статусом і членами Профспілки.

Згідно із пунктом 4.22 Статуту голова обласної організації Профспілки, голова профкому та їх заступники обираються з числа членів Профспілки, які стоять на обліку в даній профорганізації.

Частиною третьою статті 12 Закону № 1045-XIV встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.

У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Таким чином, за змістом Закону № 1045-XIV у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, з оспорювання рішення виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України щодо виключення позивача із членів профспілки та поновлення його на раніше займаній посаді не мають характеру трудових, про що свідчить положення статті 221 КЗпП України, які закріплюють застереження стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали.

Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19).

Такий же висновок у подібних правовідносинах зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18).

За таких обставин Верховний Суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95).

Отже, за встановленого законом обмеження щодо розгляду в судовому порядку спору стосовно виключення із членів профспілки, не можна вважати, що суди позбавили позивача права на доступ до суду.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки даний спір не підлягає судовому розгляду.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Враховуючи незаявлення наразі відповідачем вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, новий розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255 та статтею 409 ЦПК України, статтею 414 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2018 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов