ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа №461/3666/16-а
касаційне провадження №К/9901/36819/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.08.2016 (суддя Мисько Х.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (головуючий суддя - Яворський І.О.; судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі № 461/3666/16-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС про скасування постанови від 20.05.2016 у справі № 1657/20909/16 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 462075,54 грн.
Галицький районний суд м. Львова постановою від 09.08.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.01.2017 постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.08.2016 залишив без змін.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.08.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 та прийняти нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 95 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69 70 71 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на тому, що судовими інстанціями не було всебічно, повно та об`єктивно досліджено надані ним належні та допустимі докази, які вказують, що ОСОБА_1 не використав транспортний засіб в інших цілях ніж ті, щодо яких надано пільги від сплати митних платежів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.03.2016 стосовно позивача посадовою особою митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 1142/20910/16 за ознаками порушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме - перевищення строку доставки, встановленого статтею 95 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), автомобіля марки «SKODA» модель «OCTAVIA», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 12.12.2015 приблизно о 03 год. 27 хв. через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС він ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «SKODA» модель «OCTAVIA», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений статтею 95 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У цих поясненнях позивач також зазначив, що не вивіз в установлений законодавством термін зазначений транспортний засіб, оскільки автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, був ним розкомплектований та зданий на металобрухт за 300,00 грн.
20.05.2016 на підставі вказаних документів заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошніченком Михайлом Івановичем прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 1657/20909/16, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків суми несплачених митних платежів, а саме - 462075,54 грн.
Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Судовими інстанціями з`ясовано, що позивач ввіз розглядуваний транспортний засіб на митну територію України в митному режимі транзиту без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів.
За правилами статті 90 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 95 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено строк транзитного перевезення, який для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до частини першої статті 93 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Згідно зі статтею 284 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом до товарів, поміщених у митний режим транзиту.
Пунктом 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про встановлення законодавцем особливих вимог щодо використання митного режиму транзиту, які полягають у виконанні обов`язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою іншою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовно повне звільнення від оподаткування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач ввіз транспортний засіб марки «SKODA» модель «OCTAVIA», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на митну територію України 12.12.2015 в митному режимі «транзит», щодо якого надано пільги зі сплати митних платежів, та в подальшому внаслідок потрапляння в дорожньо-транспортну пригоду цей автомобіль розібрав та частинами здав на металобрухт, тобто використав транспортний засіб в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано відповідні пільги.
Зазначене підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , наданими начальнику Львівської митниці ДФС 08.04.2016.
Жодних доказів щодо надання цих пояснень під тиском і, як наслідок, звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою позивачем не подано.
Відповідно до частини третьої статті 193 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перевізник звільняється від зобов`язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.
При цьому пунктом 5 Розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, передбачено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.
За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.
Утім, доказів, які б підтверджували факт знищення або безповоротного пошкодження автомобіля внаслідок аварії, а також дотримання процедури, встановленої Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, позивачем до матеріалів справи не долучено.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі № 461/3666/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк