ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 461/3950/16-а
адміністративне провадження № К/9901/43979/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 461/3950/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Н. В. Ільчишин, М. А. Пліш, Т. І. Шинкар) від 27 березня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 13 червня 2016 року звернувся до Львівської митниці ДФС з адміністративним позовом до суд, в якому просив:
- скасувати постанову відповідача у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16 від 27 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469, статті 485 Митного кодексу України.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірну постанову вважає необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм права, а відтак такою, що підлягає скасуванню. А також зазначає, що не встановивши жодних нових обставин щодо ввезення на територію України вищевказаного транспортного засобу, Львівською митницею ДФС України на позивача повторно притягнуто до адміністративної відповідальності, однак вже за частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України, тобто позивача притягнуто до відповідальності за ті ж самі дії. Вказав, що митним органом не взято до уваги те, що позивач був обмежений у праві розпорядження таким автомобілем, а саме згідно відповідного доручення його було уповноважено лише пригнати даний автомобіль на територію України.
3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року позов задоволено.
Скасовано постанову Львівської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16 від 27 травня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469, статті 485 Митного кодексу України.
Закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469, статті 485 Митного кодексу України.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року та прийнято нову, якою у задоволені позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 24 квітня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року залишити без змін, якою у позові задоволено.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України, після усунення недоліків касаційної скарги, від 07 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
7. 31 жовтня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 22 березня 2018 року касаційну скаргу позивача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі № 461/3950/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
12. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року прийнято до провадження матеріали касаційної скарги позивача.
13. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року № 2245/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
15. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2014 року ТОВ «ПРІОР КОНТРАКТ» видало ОСОБА_1 доручення, відповідно до якого останній мав право діяти безоплатно в інтересах товариства та вчиняти наступні дії: керувати транспортним засобом автомобілем (причепом), перегнати із закордону на територію України марки «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», номер кузова НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ПРІОР КОНТРАКТ» на підставі інвойсу. Довіреність дійсна на строк на один рік. На підставі нього, 30 грудня 2014 року позивач згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/955429 від 30 грудня 2014 року було ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Краковець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці товар: вантажний автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2002, який згідно доручення від 30 грудня 2014 року належить ТОВ «Пріор Контракт», код ЄДРОПОУ 37236277.
17. 14 травня 2015 року відносно позивача складено протокол про порушення митних правил, за ознаками вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України.
18. У подальшому, в процесі перевірки фактів недоставлення транспортного засобу до митного органу у березні 2016 року, було встановлено, що вантажний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», номер кузова НОМЕР_1 до Волинської митниці ДФС доставлений не був.
19. Тому, 06 травня 2016 року головним державним інспектором відділу протидії митним порушеннями УБ з МП Львівської митниці ДФС Шумелда О. І. складено протокол про порушення митних правил № 1707/20900/16 відносно ОСОБА_1 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України.
20. Заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошниченко М. І. 27 травня 2016 року винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 248 889,21 грн.
21. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови позивач 30 грудня 2014 року через пункт пропуску «Краковець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/955429 від 30 грудня 2014 року на митну територію України ввіз товар, що перебуває під митним контролем: вантажний автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2002, який згідно доручення від 30 грудня 2014 року належить ТОВ «Пріор Контракт», код ЄДРОПОУ 37236277. У відповідності до митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/955429 від 30 грудня 2014 року, громадянин ОСОБА_1 зобов`язався доставити цей товар до Волинської митниці ДФС в термін до 09 січня 2015 року.
22. З метою перевірки факту доставки/недоставки товару в орган доходів і зборів призначення і встановлення його місця знаходження, відділом контролю за переміщенням товарів управління організації митного контролю та оформлення Львівської митниці ДФС направлено запити до Волинської митниці ДФС від 13 січня 2015 року № 216/7/13-70-2402/25-ЕП, від 19 січня 2015 року № 3324/7/13-70-24-02/45-ЕП. Згідно отриманої відповіді Волинської митниці ДФС від 30 березня 2015 року № 2057/03-70-26-01, зазначений вище товар у Волинську митницю ДФС не надходив.
23. Ввезений громадянином ОСОБА_1 транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», номер кузова НОМЕР_1 станом на день його передачі директору фірми ТОВ «Пріор Контракт», код ЄДРОПОУ 37236277, перебував під митним контролем, тобто його митне оформлення не було закінчено.
24. Таким чином, позивач без дозволу органу доходів і зборів неправомірно розпорядився транспортним засобом, митне оформлення, якого не закінчено та здійснив використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
25. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що як вбачається із матеріалів справи, позивача у 2015 році притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України - стягнення накладено за тим же фактом як у 2016 році. Крім того, про факт правопорушення відповідачу було відомо чи повинно було бути відомо у 2015 році, так як порушником позивачем у 2015 році було надано письмові пояснення за вказаним вище фактом.
26. Суд першої інстанції прийшов до такого висновку, що вчинене позивачем правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися, як триваюче, що також відповідає позиції, викладеній в ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 09 червня 2016 року у справі К/800/52748/15. А тому, діяння особи, яке полягає у не доставленні в термін до 09 січня 2015 року включно вищевказаного товару (транспортного засобу), є закінченим в останню добу десятиденного строку встановленого для його доставлення до Ягодинської митниці ДФС. Дане правопорушення не є триваючим, а тому початок строку для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у цій справі слід рахувати з дня його вчинення, тобто з 30 грудня 2014 року.
27. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов протилежних висновків.
28. Так, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач не є суб`єктом даного правопорушення через те, що власником автомобіля є ТОВ «Пріор Контракт», оскільки саме позивач перевозив автомобіль через кордон і саме він повинен був доставити транспортний засіб оформлений Волинською митницею в митному режимі «транзит», на митницю до 09 січня 2015 року. При цьому жодних належних доказів передачі позивачем цього автомобіля підприємству, суду надано не було та такі відсутні в матеріалах справи.
29. Оскільки зобов`язання виконано не було і фактично позивач продовжував користуватися автомобілем без сплати митних платежів. Таким чином, позивач, зазначивши в декларації про режим транзиту й отримавши можливість користуватися ним з податковою пільгою за цієї умови, фактично вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Зазначене свідчить про усвідомлення характеру своїх дій позивачем, зокрема, вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.
30. Щодо твердження позивача про притягнення до відповідальності одного виду (відповідальність за порушення митних правил) за одне й те саме діяння, оскільки з досліджених постанов у справі про порушення митних правил вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за різні правопорушення: за перевищення встановленого статті 95 Митного кодексу України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а в даному випадку позивач притягнутий за протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які передбачені статті 485 Митного кодексу України.
31. Щодо доводів суду першої інстанції про порушення відповідачем строку притягнення до відповідальності, то такі є безпідставними з огляду на те, що несплата митних платежів щодо транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку. А тому, оскільки позивач не сплатив митні платежі і не виконав зобов`язання про зворотнє вивезення, це порушення є триваючим.
32. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову від 27 травня 2016 року у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16, якою позивача визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України.
33. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частина перша статті 467, частина друга статті 469, статті 485 Митного кодексу України та порушено норми процесуального права, а саме: стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
34. Зокрема, наголошує на порушенні відповідачем строку притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того, зазначає, що скаржник лише виконував функцію перевізника та, відповідно, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469, статтею 485 Митного кодексу України. У спірному випадку, на переконання позивача, саме ТОВ «Пріор Контракт» як покупець ввезеного позивачем товару є відповідальним за проведення митних формальностей, сплату митних платежів та виконання інших митних процедур.
35. Надалі, позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, заперечення на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
37. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
38. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
40. Згідно зі статтею 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
41. Пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України передбачено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
42. При цьому відповідно до частини першої статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
43. Згідно з частиною шостою статті 379 Митного кодексу України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
44. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, зокрема, ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів з митної території України, якщо товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
45. Разом з тим, пунктом 3 частини третьої статті 293 Митного кодексу України передбачено, що до осіб, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, відносяться особи, відповідальні за дотримання митного режиму.
46. За правилами ж статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
47. У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що передбачені наведеними законодавчими приписами умови позивачем виконано не було й останній фактично продовжував користуватись автомобілем без сплати митних платежів, зазначивши в декларації про режим транзиту.
48. При цьому, доводи позивача про те, що він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого, зокрема, статтею 485 Митного кодексу України, оскільки власником транспортного засобу є ТОВ «Пріор Контракт», обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, адже жодних належних доказів на підтвердження передачі автомобіля Товариству позивачем не представлено.
49. Відповідно до частини першої статті 467 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
50. Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винуватий або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
51. У той же час, суд апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, встановленого частиною четвертою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції), не з`ясував день (дату) виявлення відповідачем вчиненого ОСОБА_1 порушення митних правил, що унеможливлює перевірку дотримання органом доходів і зборів строку притягнення його до відповідальності.
52. У свою чергу, суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
53. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
54. Таким чином, постановлене у справі рішення Львівського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
55. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити обставини щодо дня (дати) виявлення відповідачем вчиненого ОСОБА_1 правопорушення і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасувати, а справу № 461/3950/16-а направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов