Постанова

Іменем України

(додаткова)

22 червня 2022 року

місто Київ

справа № 461/484/18

провадження № 61-19122св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за касаційного скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2020 року, постановлене суддею Волоско І. Р., та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у січні 2018 року звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 12 028, 00 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 000, 00 грн; зобов`язати власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що триповерховий з дерев`яним перекриттям будинок АДРЕСА_2 збудований у 1897 році, розташований у центральній частині міста. В результаті цілодобового курсування авто- та електротранспорту, ваги реклами, її систематичних монтажів і демонтажів на фасадних стінах будинку утворилася тріщина, яка призвела до відходження фасадної стіни, що спричинило утворення тріщини по всій довжині стелі його кімнати та аварійний стан будинку.

Зазначає, що цю обставину визнано Львівською міською радою та враховано зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 », у сумі 1 570 190, 00 грн, затвердженим наказом від 29 вересня 2016 року № 655.

ОСОБА_2 , будучи обізнаним про аварійний стан будинку, демонтував несучу стіну між кімнатами 15-2 та 15-3 (поверховий план) своєї квартири, чим збільшив торговельну площу свого магазину. Після демонтажу відповідачем несучої капітальної стіни, яка знаходиться на першому поверсі будинку, фасадна стіна в осях «А» - «В» відстане від фасадної стіни в осях «1» - «5», що призведе до обвалу фасадних стін будинку, відповідно, до руйнації квартири позивача.

Стверджує, що його хвилювання у зв`язку з наведеними обставинами призвели до розладу здоров`я, він неодноразово звертався за медичною допомогою. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я пройшов курс лікування у денному неврологічному стаціонарі лікарні з 17 до 23 вересня 2019 року. Просив позов задовольнити повністю.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідачі позов не визнали, вважали його необґрунтованим, таким, у задоволені якого потрібно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 15 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, Галицький районний суд м. Львова відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції обґрунтовував ухвалене рішення тим, що позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження завдання йому відповідачами моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи та матеріальної шкоди внаслідок дій відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 подано медичні документи, за змістом яких він звертався зі скаргами на періодичні головні болі, запаморочення, поганий сон, дратівливість, підвищення артеріального тиску. Однак зі змісту виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунальної п`ятої міської клінічної лікарні м. Львова та відповідно до звернень за медичною допомогою, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, не встановлено, що захворювання та лікування ОСОБА_1 перебуває у причинному зв`язку та є наслідком подій, пов`язаних із обставинами, на котрі посилається позивач у своїй позовній заяві; будь-яких медичних висновків з цього приводу немає. Окрім того, записи щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , які ним надані до суду як докази, датовані 2019 роком, тоді як за обставинами справи події мали місце у 2017 році.

Позивач не надав до суду жодного доказу щодо розміру заподіяної йому майнової шкоди (відновлювального ремонту). Доводи в цій частині зводяться до приблизних розрахунків витрат, які, на думку ОСОБА_1 , він міг би понести для прибирання свого підвального приміщення (посилається на середню вартість оплати робочого дня 2-3 робітників), однак сума у розмірі 5 000, 00 грн не підтверджена жодними доказами. Крім того, долучені позивачем товарні чеки за купівлю засобів медичного вжитку не є належними доказами майнової шкоди, оскільки товарні чеки є безіменними, датовані 2019 роком.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 21 грудня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах з приводу вирішення позовної вимоги про приведення квартири у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами;

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили клопотання про огляд доказів;

- суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи;

- суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, зокрема врахували відзив відповідача за відсутності доказів на підтвердження надіслання його учасникам справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 28 січня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційнепровадження у справі, а ухвалою від 18 жовтня 2021 року справу призначив до судового розгляду.

Постановою від 27 жовтня 2021 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1

Верховний Суд скасував рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, справу у цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишив без змін.

Короткий зміст вимог заяви ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення стосовно позовної вимоги про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

Узагальнені доводи особи, яка подала заяву

На обґрунтування заяви посилався на те, що у своїй позовній заяві він, окрім іншого, просив зобов`язати власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

Суд касаційної інстанції, зазначивши про те, що за умови встановлення факту пошкодження відповідачами належного позивачу майна, встановлення протиправності дій відповідачів, що виявилися у незаконній реконструкції квартири АДРЕСА_1 , суди зробили передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення позову у частині вимог про відшкодування моральної шкоди. Однак касаційний суд не вирішив позовної вимоги про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи, судові рішення, ухвалені у справі, заяву про постановлення додаткового рішення, Верховний Суд вважає, що клопотання про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, оскільки суд касаційної інстанції не ухвалив рішення щодо такої позовної вимоги, як зобов`язання відповідача привести приміщення у попередній стан.

Верховний Суд встановив, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, було, зокрема зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Ця квартира належить йому на праві власності. До складу її приміщень відноситься також й підвальне приміщення розміром 1, 0 м х 1, 5 м.

ОСОБА_2 протягом 2017 року здійснював переобладнання власної квартири АДРЕСА_1 , розташованої у цьому ж будинку на першому поверсі.

Під час демонтажу стіни між кімнатами своєї квартири, здійсненого відповідачем, через вентиляційну решітку підвального приміщення ОСОБА_1 впали уламки цегли, побутове та будівельне сміття, що створювало незручності у користуванні підвалом позивача.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про відновлення приміщення до попереднього стану та відшкодування майнової і моральної шкоди.

ОСОБА_1 стверджує, що будинок на АДРЕСА_2 є аварійним, а здійснені відповідачем перепланування приміщень призводять до ще більшого його руйнування.

Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_2 » у сумі 1 570 190, 00 грн, затвердженого наказом міськради від 29 вересня 2016 року № 655, будинок потребує капітального ремонту.

З листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 квітня 2018 року відомо, що розпорядження про дозвіл на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 не видавалося.

Згідно з протоколом, складеним ЛКП «Центральне», від 23 серпня 2018 року № 123 про адміністративне правопорушення за статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 без дозвільних документів здійснив демонтаж несучої стіни у квартирі АДРЕСА_2 та зайняв частину коридору, який є у спільному користуванні.

Постановою адміністративної комісії від 05 жовтня 2018 року № 1-18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 150 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51, 00 грн.

Відповідно до акта обстеження технічного стану квартири (нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ) від 26 жовтня 2018 року комісією складено висновок про необхідність приведення квартири до попереднього стану.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 23 листопада 2018 року «Про відновлення капітальної стіни першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_2 » затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол від 13 листопада 2018 року № 39) про зобов`язання співвласників приміщення квартири (офісу) до 10 грудня 2018 року за власні кошти відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_2 .

Встановлено, що на підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано товарні чеки про купівлю засобів медичного вжитку.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами, ОСОБА_1 зазначив, що дії відповідача щодо самовільної реконструкції своєї квартири становлять серйозну небезпеку для всього будинку.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Такі положення кореспондуються зі змістом пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

У частинах першій та другій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За правилами статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила).

Відповідно до підпункту 1.4.1 Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків (підпункт 1.4.3 Правил).

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається (підпункт 1.4.4 Правил).

Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися визначені цим підпунктом документи (підпункт 1.4.5 Правил).

Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану (підпункт 1.4.6 Правил).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі звернення особи до суду із цивільним позовом про приведення відповідного приміщення, яке самовільно змінене шляхом переобладнання чи перепланування, до попереднього стану, важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна.

Натомість саме лише посилання на недотримання відповідачем законодавства у сфері містобудівної діяльності, без доведення факту порушення, невизнання, оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивача, при вирішенні цивільного позову власника майна не є підставою для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд встановив, що, відмовляючи у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами, суди першої та апеляційної інстанцій не здійснили належного розгляду справи з метою ефективного захисту порушених прав особи, що є основним завданням судового розгляду (частина перша статті 2 ЦПК України), не навели мотивів прийняття такого рішення, а тому висновки судів у цій частині вимог є передчасними.

Враховуючи, що суди не надали належної оцінки обставинам справи та доказам, на які позивач посилався на обґрунтування позову у цій частині вимог, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідних частинах підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи, що висновки судів про відмову у задоволенні позову про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами є передчасними, зміст мотивувальних частин не містить висновків про підстави відмови у задоволенні цієї позовної вимоги, Верховний Суд не вправі досліджувати докази у справі та надавати їм оцінку, тому обґрунтованим є висновок про скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог про зобов`язання привести майно у попередній стан із направленням справи на новий розгляд в цій частині вимог позову.

Верховний Суд звертає увагу, що питання законності та обґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди вже вирішено судом, під час ухвалення додаткового рішення повторному вирішенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Керуючись статтями 270, 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 рокуу частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 привести зазначену квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко