Постанова

Іменем України

23 червня 2021року

м. Київ

справа № 461/6164/16-ц

провадження № 61-263св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - начальник Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зорена Петро Іванович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 26 березня 2019 року в складі судді Городецької Л. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяки Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У вересні 2016 року начальник Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Галицького ВДВС міста Львова) Зорена П. І. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що в Галицькому ВДВС міста Львова перебуває виконавче провадження № 52049441 з виконання виконавчого листа № 461/7655/15-ц, виданого 08 серпня 2016 року Галицьким районним судом міста Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 67 758 грн заборгованості.

Посилаючись на те, що боржник судове рішення добровільно не виконав, просив визначити 1/2 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 26 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, подання залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав за можливе залишити подання без розгляду, оскільки державний виконавець надіслав заяви, у яких просив не розглядати його подання у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 26 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року й ухвалити нове рішення про задоволення подання.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всі обставини справи, не врахували, що законом не передбачено право державного виконавця звертатися до суду з клопотанням про відкликання подання, внаслідок чого безпідставно залишили його подання без розгляду.

Зазначає, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 30 травня 2017 року та акта про проведені електронні торги від 26 червня 2017 року він є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а тому залишення подання без розгляду порушує його права, оскільки без визначення ухвалою суду 1/2 ідеальної частки квартири він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на цю частку в Державному реєстрі нерухомого майна, проте суди на наведене уваги не звернули.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 серпня 2020 року справа № 461/6164/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надіслала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, щов Галицькому ВДВС міста Львова перебувало виконавче провадження № 52049441 з примусового виконання виконавчого листа № 461/7655/15-ц, виданого 08 серпня 2016 року Галицьким районним судом міста Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 67 758, 00 грн заборгованості.

З метою виконання судового рішення, у вересні 2016 року начальник Галицького ВДВС міста Львова звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ( ОСОБА_1 )у майні, яким він володіє спільно з іншими особами ( ОСОБА_3 ).

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС міста Львова від 29 червня 2017 року виконавче провадження № 52049441 закінчено в зв`язку з реалізацією нерухомого майна боржника на електронних торгах.

19 лютого та 22 лютого 2019 року начальник Галицького ВДВС міста Львова надіслав до суду першої інстанції заяви, у яких просив не розглядати його подання, оскільки виконавче провадження закінчено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), передбачений розділом VI ЦПК України.

Так, частиною першою статті 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, установлено, що звернення державного виконавця до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, було викликане необхідністю виконання рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

На момент розгляду цієї справи судом першої інстанції вищевказане рішення суду було виконане шляхом реалізації майна боржника на електронних торгах, переможцем яких є ОСОБА_4 .

Колегія суддів враховує, що ні державний виконавець, ні стягувач ОСОБА_2 , ні боржник ОСОБА_1 не реалізували своє право на оскарження судових рішень в цій справі, що свідчить про їх згоду з оскаржуваними судовими рішеннями та відсутні підстави вважати, що ними порушені права й інтереси ОСОБА_4 .

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_4 є необґрунтованими, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 26 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов