ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 461/6471/17

адміністративне провадження № К/9901/54542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №461/6471/17

за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Львівське комунальне підприємство "Цитадель-центр", Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року, ухвалене у складі головуючого судді Стрельбицького В.В., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, прийняту у складі: головуючого судді Рибачука А.І., суддів - Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 листопада 2012 року № 803 «Про передачу житлових будинків, які перебувають на балансі Львівського комунального підприємства «Каменяр - центр» (далі - ЛКП «Каменяр-центр») в частині передачі 3/24 будинку за адресою: м. Львів, вул. К.Рилєєва, 10, який перебуває на балансі ЛКП «Каменяр - Центр» на баланс Львівського комунального підприємства «Цитадель-центр» (далі - ЛКП «Цитадель-центр»).

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що зазначене вище рішення є протиправним, оскільки він як власник 3/24 ідеальних частин будинку не надавав згоди на передачу його з балансу ЛКП «Каменяр-центр» на баланс ЛКП «Цитадель-центр».

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. К.Рилєєва, 10, перебував на балансі ЛКП «Каменяр - Центр».

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 листопада 2012 року №803 «Про передачу житлових будинків, які перебувають на балансі Львівського комунального підприємства «Каменяр - центр», зокрема, вказаний вище житловий будинок було передано з балансу ЛКП «Каменяр-центр» на баланс ЛКП «Цитадель-центр».

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Суди приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходили з того, що оскаржуване рішення було прийняте відповідачем в передбачений законом спосіб та у межах наданих йому повноважень, що його прийняття не вплинуло на порядок надання житлово-комунальних послуг, що свідчить про його правомірність.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового, про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права. Вказує, що відповідач протиправно передав увесь будинок на баланс Львівського комунального підприємства «Цитадель-центр», не отримавши не це згоди позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

За приписами статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 1875-IV (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За приписами пункту 1.1 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого наказом Державним комітетом України з питань житлово - комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60 (далі - Порядок) органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці таких

житлово-комунальних послуг:

з управління будинком, спорудою або групою будинків;

з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій;

з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги;

з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Відповідно до пунктів 1.5., 1.7 Порядку органи місцевого самоврядування чи власник (власники) житлових будинків може (можуть) визначати виконавців всіх або окремих житлово-комунальних послуг. Власник (власники) житлових будинків може (можуть) уповноважити на визначення виконавців житлово-комунальних послуг виконавця послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Визначені виконавці житлово-комунальних послуг є відповідальними за ненадання або неякісне надання відповідних послуг згідно з укладеними договорами та законодавством.

Отже, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, за винятком випадку коли власник (власники) відповідного житлового будинку (бажає) бажають визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно. При цьому в такому випадку необхідна згода всіх співвласників житлового будинку.

Судами встановлено, що житловий будинок, частина якого належить на праві власності позивачеві, був переданий виконавчим комітетом Львівської міської ради на баланс ЛКП «Цитадель-центр», тобто виконавець житлово-комунальних послуг у вказаному будинку був визначений органом місцевого самоврядування, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм права.

Таким чином, оскільки оскаржуваним рішенням обслуговування будинку по вул. К.Рилєєва, 10 було передано ЛКП «Цитадель-Центр», однак порядку надання житлово-комунальних послуг та утримання прибудинкової території змінено не було, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке рішення було прийнято відповідачем межах наданих Законом повноважень та у передбачений Законом спосіб, оскільки процедура прийняття повноважним органом рішення щодо утримання будинку та прибудинкових територій з метою забезпечення благоустрою та утримання міських об`єктів у належному стані, не містить обов`язку відповідача погоджувати таке рішення з позивачем, як власником частини будинку.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №461/6471/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик Л.В. Тацій