Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 461/6813/19

провадження № 61-6181св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Європейський банк реконструкції та розвитку,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника Європейського банку реконструкції та розвитку - Мельника Миколи Миколайовича на ухвали Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 16 травня 2022 року.

Зміст заявлених позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Європейського банку реконструкції та розвитку за місцем знаходження представництва ЄБРР у м. Львові із позовом, в якому просив стягнути з ЄБРР на його користь суму гарантованих коштів у розмірі 1 718, 76 Євро.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 суму гарантованих коштів за встановлення енергоефективного обладнання у розмірі 1 718, 76 євро.

Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір

у розмірі 768, 40 грн.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ЄБРР, представництва ЄБРР в Україні на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 48 948, 64 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, у вересні 2021 року ЄБРР подав апеляційні скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року.

Основний зміст та мотиви ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалами Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ЄБРР на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року.

Ухвали апеляційного суду мотивовані тим, що після ознайомлення з матеріалами справи представнику ЄБРР стало відомо про наявність рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, однак, знаючи про наявність цих судових рішень, своїм правом на отримання їх копій ЄБРР не скористався, як і не скористався своїм правом на оскарження рішення та додаткового рішення суду у строк, передбачений Цивільним процесуальним кодексом України, відтак добросовісно не користувався належними йому процесуальними правами.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт неотримання рішення та додаткового рішення суду не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на те, що ЄБРР було відомо про наявність оскаржених рішень суду першої інстанції. ЄБРР свідомо не отримував цих судових рішень, незважаючи на те, що мав таку можливість, відтак відсутні об`єктивні причини для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що копія оскаржуваних рішень суду отримана Київським представництвом ЄБРР 08 квітня 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

05 червня 2022 року представникЄБРР - Мельник М. М. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку, що тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішень розпочався 18 серпня 2021 року - з дати, коли представник ЄБРР Непомяща Г. О. ознайомилася з матеріалами справи. Частина друга статті 354 ЦПК України пов`язує початок перебігу тридцятиденного строку на апеляційне оскарження не з датою ознайомлення з матеріалами справи, а з датою отримання копії судового рішення. Перелік обставин, які свідчать про день отримання копії судового рішення, є вичерпним і визначений у частині шостій статті 272 ЦПК України.

Заявник вказує, що відповідно до частини четвертої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Виходячи з аналізу зазначених норм, вручення копії судового рішення учаснику справи або його представнику може здійснюватися виключно за його заявою і таке вручення підтверджується розпискою відповідного учасника (його представника). Тобто, саме із дати складення розписки і повинен відліковуватися тридцятиденний строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Заявник зазначає, що у порядку, передбаченому частиною шостою статті 272 ЦПК України, ЄБРР рішення суду першої інстанції вручено не було.

У матеріалах справи відсутні як заява представника ЄБРР Непомящої Г. О. на одержання копій рішень та/або її розписка про одержання копій рішень суду першої інстанції. 18 серпня 2021 року представник ЄБРР Непомяща Г. О. звернулась до суду із заявою лише про ознайомлення з матеріалами справи, в якій відсутнє прохання про одержання копій рішень суду. Факт подання представником ЄБРР заяви про ознайомлення із матеріалами справи не спричиняє правових наслідків, передбачених статтею 272 ЦПК України.

ПредставникЄБРР - Мельник М. М. вказує, що на дату звернення із апеляційною скаргою ЄБРР не отримав копій рішень суду у спосіб, передбачений 272 ЦПК України. Ця обставина свідчить про поважність причин поновлення строку на апеляційне оскарження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/6813/19 за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справу № 461/6813/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а оскаржені ухвали апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Скаржник у своїй касаційній скарзі не надав жодних пояснень щодо того, чому ним не вжито заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції, починаючи з 08 квітня або з 18 серпня 2021 року, та чому апеляційна скарга подана лише 30 вересня 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЄБРР за місцем знаходження представництва ЄБРР у м. Львові, в якому просив стягнути з ЄБРР на його користь суму гарантованих коштів за встановлення енергоефективного обладнання у розмірі 1 718, 76 Євро.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 суму гарантованих коштів у розмірі 1 718, 76 євро. Стягнуто з ЄБРР на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір

у розмірі 768, 40 грн.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ЄБРР, представництва ЄБРР в Україні на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 48 948, 64 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, 30 вересня 2021 року ЄБРР подало апеляційні скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року.

Ухвалами Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційні скарги ЄБРР на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року залишено без руху та надано апелянту строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних причин пропуску такого, оскільки вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними.

На виконання вимог зазначених ухвал Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апелянт подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, мотивуючи його тим, що копію оскаржуваного рішення суду у спосіб, передбачений статтею 272 ЦПК України, ним не отримано, а факт ознайомлення його представника з матеріалами справи не свідчить про отримання ним копії рішення суду та не спричиняє правових наслідків.

Копія оскаржуваних до апеляційного суду рішення та додаткового рішення суду першої інстанції отримані Київським представництвом ЄБРР 08 квітня 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

18 серпня 2021 року представник ЄБРР Непомяща Г. О. зверталася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи № 461/6813/19 і ознайомилася з ними.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, серед яких передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених у статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України

суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву

про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (Volovik v. Ukraine,

№ 15123/03, § 53, 55, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані

на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Peretyka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та

№ 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право

на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження

є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.

ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать

до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності

з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересів.

Повний текст рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2020 року складено 07 жовтня 2020 року, рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15 жовтня 2020 року. Апеляційна скарга подана ЄБРР 30 вересня 2021 року, що підтверджується відміткою на конверті, в якому вона була надіслана на адресу суду, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Повний текст додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова суду від 03 грудня 2020 року складено 04 грудня 2020 року, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07 грудня 2020 року. Апеляційна скарга подана 30 вересня 2021 року, що підтверджується відміткою на конверті, в якому вона була надіслана на адресу суду, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду.

ЄБРР просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваних судових рішень судом йому не було направлено.

Постановляючи оскаржені ухвали, апеляційний суд, встановивши, що копію оскаржуваного рішення та додаткового рішення суду отримано Київським представництвом ЄБРР 08 квітня 2021 року, а представник відповідача ознайомилася з матеріалами справи 18 серпня 2021 року, проте апеляційну скаргу подано 30 вересня 2021 року, дійшов обґрунтованого висновку, що вказані підстави для поновлення процесуального строку є неповажними, оскільки вони не пов`язані із об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливлюють своєчасне подання апеляційної скарги, а тому у відкритті апеляційного провадження відмовив, правильно застосувавши пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про те, що заявник був обізнаний про існування оскаржених судових рішень, ознайомлений з тестами судових рішень, які знаходяться у матеріалах справи (мав можливість зняти копії судових рішень), однак не навів об`єктивних обставин, які перешкоджали йому подати апеляційну скаргу у передбачений процесуальним законом строк.

Слід зазначити, що у відповідності до положень частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обставинами цієї справи доведено, що після отримання у квітні 2021 року копій судових рішень та ознайомлення із ними у серпні 2021 року ЄБРР, діючи розумно та добросовісно, об`єктивно мав можливість реалізувати надані йому процесуальні повноваження, зокрема самостійно вживати заходів для отримання засвідчених копій судових рішень безпосередньо у суді і подати апеляційну скаргу у передбачений процесуальним законом строк.

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції правильно послався на те, що безпідставне поновлення строку на оскарження рішення суду може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у такому його елементі справедливого судового розгляду як принцип правової визначеності.

Схожий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 461/6846/19 (провадження № 61-2031св22).

Суд апеляційної інстанції врахував вимоги наведених норм процесуального закону, перевірив доводи заявника щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження та встановив, що ці підстави є неповажними.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам, які висловлені Верховним Судом в ухвалі від 22 липня 2022 року у справі № 461/6908/19.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 406 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Європейського банку реконструкції та розвитку - Мельника М. М. залишити без задоволення.

Ухвали Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович