Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 461/8431/19

провадження № 61-16577св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кізюк Роксолана Олегівна,

заінтересована особа - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Завалишиним Юрієм Олеговичем, на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 27 листопада 2019 року у складі судді Волоско І. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Приколоти Т. І., Юзефович Ю. І.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кізюк Роксолани Олегівни, заінтересована особа - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Галицький ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області) Кізюк Р. О., заінтересована особа - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що нею було отримано постанову державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Кізюк Р. О. про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2019 року № 60091776 щодо виконання рішення Галицького районного суду міста Львова про усунення перешкод в користуванні Львівською середньою загальноосвітньою школою східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов нежитловими приміщеннями площею 29,8 кв. м в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із вказаних приміщень без надання іншого житла.

Вважає, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2019 року № 60091776, державний виконавець не взяла до уваги, що рішення суду фактично було виконано ще у листопаді 2017 року.

Згідно з наказом директора Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов Козловського О. О. від 12 жовтня 2017 року № 01-151 вжито заходи безпеки щодо учнів школи та обмежено доступ сторонніх осіб до приміщення навчального закладу. На підставі цього наказу ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 з листопада 2017 року не допускають у приміщеннями площею 29,8 кв. м в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вони проживали.

Враховуючи те, що сім`я не мала доступу до приміщення площею 29,8 кв. м в будівлі за вказаною адресою з листопада 2017 року, тобто фактично була виселена, у державного виконавця не було жодних правових підстав для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Кізюк Р. О., які полягали у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2019 року № 60091776, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду у листопаді 2017 року, та визнати незаконною і скасувати цю постанову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 27 листопада 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що доступ до приміщення та звільнення його від особистих речей відбулося після відкриття виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2019 року № 60091776 винесена у вказаному провадженні є такою, що винесена державним виконавцем в межах повноваження та з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 27 листопада 2019 року залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт виконання боржником рішення суду після вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що питання про стягнення виконавчого збору вирішується державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження і такий підлягає стягненню з боржника і у разі фактичного виконання боржником рішення суду в процесі примусового його виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Завалишина Ю. О.подала касаційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 27 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що рішення суду було фактично виконано у листопаді 2017 року. Зазначений факт встановлено судами у справі № 461/7630/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов, третя особа - Львівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном.

Закон України «Про виконавче провадження», яким визначено порядок виконання судових рішень з вимогами немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору. Фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 згідно з постановою державного виконавця від 20 вересня 2019 року № 60091776 є безпідставним та необґрунтованим.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Галицького районного суду міста Львова.

22 грудня 2020 року справа № 461/8431/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Завалишиним Ю. О., на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 27 листопада 2019 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Кізюк Р. О., заінтересована особа - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов, в частині оскарження дій державного виконавця, які полягали у прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 вересня 2019 року № 60091776, та визнання незаконною і скасування цієї постанови, закрито.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні Галицького районного суду міста Львова перебувала справа № 461/6102/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов, треті особи - Львівська міська рада, відділ освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання недійсними договорів та за зустрічним позовом Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи - Львівська міська рада, відділ освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 10 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 квітня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними договори найму житла від 20 листопада 2013 року, від 01 січня 2014 року, від 01 січня 2015 року та від 01 січня 2016 року, укладені між ОСОБА_2 та Львівською середньою загальноосвітньою школою № 35 про надання ОСОБА_2 у будівлі загальною площею 3 270,90 кв. м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , для проживання службового житла - квартири АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 29,8 кв. м, а саме: пр. 33-1/4,1 - коридор; пр. 33-2/16,2 - житлова; пр. 33-3/9,5 - житлова.

Зустрічний позов Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов задоволено.

Зобов`язано усунути перешкоди в користуванні Львівською середньою загальноосвітньою школою східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов нежитловими приміщеннями площею 29,8 кв. м в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із вказаних приміщень без надання іншого житла.

Постановою державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Кізюк Р. О. від 20 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60091776 по виконанню виконавчого листа № 461/6102/19, виданого 13 вересня 2019 року Галицьким районним судом міста Львова, про усунення перешкод у користуванні Львівською середньою загальноосвітньою школою мов та східних мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов нежитловими приміщеннями площею 29,8 кв. м в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із вказаних приміщень без надання іншого житла, на підставі заяви директора Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» від 17 вересня 2019 року.

У пункті 2 цієї постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Пунктом 3 постанови передбачено стягнення виконавчого збору в розмірі 8 346 грн.

09 жовтня 2019 року на адресу ВДВС надійшов лист стягувача про невиконання рішення суду боржником.

Разом з тим, 09 жовтня 2019 року боржником подано заяву про зупинення виконання рішення суду у зв`язку з його оскарженням в касаційному порядку.

Підтвердженням факту невиконання боржником рішення суду є акт державного виконавця від 11 жовтня 2019 року.

15 листопада 2019 року на адресу ВДВС повторно надійшов лист стягувача про невиконання рішення суду боржником.

19 листопада 2019 року боржник ОСОБА_1 з`явилась у ВДВС, передала ключі від приміщення і повідомила про відсутність у вказаному приміщенні належного їй майна, що підтверджується її письмовою заявою від 19 листопада 2019 року, ключі від приміщення того ж дня були передані стягувачу, про що складено відповідний акт.

25 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»), а матеріали по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділено в окремі провадження.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині оскарження дій державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та від 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі 758/8095/15-ц (провадження № 14-134цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на порушення вищенаведених норм процесуального права, а також без застосування правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду, помилково розглянули скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження дій державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 346 грн в порядку цивільного судочинства.

Отже, скарга ОСОБА_1 в частині оскарження дій державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин Верховний Суд дійшов, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення в частині оскарження ОСОБА_1 дій державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови вона може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Завалишиним Юрієм Олеговичем, задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 27 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в частині оскарження дій державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8 346,00 грн скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров