№ 461/8641/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 461/8641/19

провадження № 61-1202св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Назаркевича Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року адвокат Назаркевич С. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» (далі - КП «Реєстрація майна та бізнесу»)про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання до вчинення дій.

Позов мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09 серпня 2005 року № НОМЕР_1 .

Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 31 жовтня 2007 року уклали договір про надання кредитного траншу № SME0005263.

На забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором 31 жовтня 2007 року ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № SMERS00254/1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В., зареєстрований у реєстрі за № 10716.

Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 106,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Державний реєстратор КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. на підставі договору іпотеки від 31 жовтня 2007 року № SMERS00254/1, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В., зареєстрований у реєстрі за № 10716, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: б/н, видавник: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), провела державну реєстрацію права власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 за суб`єктом - АТ «Альфа-Банк».

Представник позивача вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним і незаконним, прийнятим з порушенням чинного законодавства, оскільки позивач не отримав письмову вимогу про усунення порушення, іпотекодержатель не провів оцінку предмета іпотеки та не подав висновку експерта реєстратору, при проведенні реєстрації нерухомого майна не взяв до уваги наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48992014 від 03 жовтня 2019 року, прийняте державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. щодо реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928779346101; номер об`єкта в РПВН: 11843060);

- зобов`язати КП «Реєстрація майна та бізнесу» вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

За клопотанням АТ «Альфа-Банк» (т. 1 а. с. 64) Галицький районний суд м. Львова протокольною ухвалою від 15 січня 2020 року залучив його до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (т. 1 а. с. 74-76).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Галицький районний суд м. Львова рішенням від 16 червня 2020 року позов задовольнив.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48992014 від 03 жовтня 2019 року, прийняте державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р., щодо реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права власності на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язав КП «Реєстрація майна та бізнесу» вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнув з КП «Реєстрація майна та бізнесу» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 568,80 грн.

Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що оскаржене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято з порушенням вимог закону, оскільки позивач не отримав письмову вимогу про усунення порушення покладеного на нього зобов`язання; іпотекодержатель не провів оцінку предмета іпотеки; при проведенні реєстрації нерухомого майна державний реєстратор не врахував відсутність висновку експерта, а також не взяв до уваги наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Вважав, що державна реєстрація за банком права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за неподання для цього документів, передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації, проведена державним реєстратором без дотримання положень статтей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», отже, рішення зазначеного суб`єкта владних повноважень від 03 жовтня 2019 року № 48992014 про реєстрацію права власності є протиправним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення суду першої інстанції АТ «Альфа-Банк»подало апеляційну скаргу.

Львівський апеляційний суд постановою від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задовольнив.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2020 року скасував та ухвалив нову постанову, якою у позові відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 2 305,20 грн.

Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що Банк реалізував своє законне та договірне право на позасудове звернення стягнення для задоволення своїх вимог, що передбачає можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та звернувся до компетентного органу для державної реєстрації права власності, а державний реєстратор здійснив державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - процедуру офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з дотриманням вимог закону.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Назаркевич С. М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 03 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційну скаргу адвокат Назаркевич С. М. в інтересах ОСОБА_1 мотивував тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 83 ЦПК України, зокрема, не урахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Не врахував висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме: статей 3, 35, 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2020 року у справі № 661/5615/18-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 352/367/17-ц, постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16; статей 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17.

Відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року до Верховного Суду від АТ «Альфа-Банк» надійшов відзив на касаційну скаргу.

На думку АТ «Альфа-Банк», провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, діяльність відповідача у справі, юридичної особи, - КП «Реєстрація майна та бізнесу» 10 лютого 2021 року припинена, правонаступників немає.

Враховуючи релевантну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), Верховного Суду у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 489/206/18 (провадження № 61-3092св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 755/857/17 (провадження № 61-7404св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 200/18401/18 (провадження № 61-21856св19), від 01 вересня 2020 року у справі № 127/565/19 (провадження № 61-18840св19), від 01 липня 2020 року у справі № 372/3492/17 (провадження № 61-49049св18), від 08 липня 2020 року у справі № 204/7929/17 (провадження № 61-16422св19), від 08 липня 2020 року у справі № 127/27504/17 (провадження № 61-3939св20), суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Крім того, вважає, що, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), позивач обрав неналежний спосіб захисту.

На підставі викладеного просило або закрити провадження у справі, або відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заяви та клопотання

До Верховного Суду 30 червня 2022 року надійшла заява АТ «Альфа-Банк», сформована у системі «Електронний суд» 29 червня 2022 року, про закриття провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України, враховуючи відсутність предмета спору, що підтверджує урегулювання спору між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі - продажу квартири від 20 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3609.

Аналогічне клопотання про закриття провадження у справі з них же підстав надійшло на електронну пошту Верховного Суду 30 червня 2022 року.

Розгляд заяв та клопотань.

Щодо закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявник не довів наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України заявник.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) дійшов висновку, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Укладення нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири від 20 листопада 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , відбулося після ухвалення судом першої інстанції судового рішення у справі, що не свідчить про відсутність на час постановлення рішення неврегульованих питань, що стосуються ОСОБА_1 та КП «Реєстрація майна та бізнесу», та не може, відповідно, свідчити про відсутність спору між сторонами.

Отже, клопотання АТ «Альфа-Банк» про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є необґрунтованим.

Щодо закриття провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Разом з тим згідно з частиною третьою статті 414 ЦПК України, якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва та, крім того, суд апеляційної інстанцій, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, відсутні правові підстави для застосування частини першої статті 414 ЦПК України та закриття провадження у справі.

На підставі викладеного у задоволенні клопотання АТ «Альфа-Банк» про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України слід відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 09 серпня 2005 року № НОМЕР_1 , виданого згідно з розпорядженням Галицької районної адміністрації № 911 (т. 1 а. с. 13).

ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 31 жовтня 2007 року уклали договір про надання траншу № SME0005263, за умовами якого кредитор надав позичальнику 150 000,00 дол. США кредиту на 120 місяців, під 13 % річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений договором строк та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі (т. 1 а. с.16-18).

Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_3 ,

При укладенні договору іпотеки від 31 жовтня 2007 року № SMERS00254/1 на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Е. В. наклала заборону відчуження до припинення договору іпотеки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 жовтня 2019 року № 184236865, державний реєстратор КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. 01 жовтня 2019 року на підставі договору іпотеки від 31 жовтня 2007 року № SMERS00254/1, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48992014 від 03 жовтня 2019 року 12:55:39, власник АТ «Альфа-Банк» (т. 1 а. с. 29-31).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження за є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 83 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17; статей 3, 35, 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2020 року у справі № 661/5615/18-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 352/367/17-ц, постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16; статей 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на частину третю статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Так, після подання касаційних скарг, у справі виявилося, що Верховний Суд у постановах від 15 лютого 2022 року справа № 752/16419/16 (провадження № 61-4934св21), від 10 березня 2021 року у справі № 127/2209/18 (провадження № 61-17711св20), від 13 квітня 2022 рокусправа № 344/2112/20 (провадження № 61-13834св21) висловив висновок про застосування норми права у подібних відносинах.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Отже, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у цій справі існує між власниками квартири та АТ «Альфа-Банк» щодо порушення ним права власності позивача та інших співвласників на спірне майно внаслідок дій щодо реєстрації за ним такого права.

Таким чином, позов про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно не може бути звернений до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем у справі.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).

Отже, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте, помилився у мотивах такої відмови.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки у позові необхідно відмовити з процесуальних підстав, решта доводів касаційної скарги по суті спору не оцінюються та не переглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір по суті, проте з огляду на частину третю статті 400 ЦПК України, необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, викладений Верховним Судом у постановах від 15 лютого 2022 року справа № 752/16419/16 (провадження № 61-4934св21), від 10 березня 2021 року у справі № 127/2209/18 (провадження № 61-17711св20), від 13 квітня 2022 року справа № 344/2112/20 (провадження № 61-13834св21), касаційна скарга підлягає задоволенню частково, шляхом зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції та викладення її в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції змінює постанову суду апеляційної інстанції лише в частині викладення мотивувальної частини, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402 409 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Назаркевича Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук